Рішення № 109448943, 09.03.2023, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 березня 2023 року Чернігів Справа № 620/1261/23

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

судді Баргаміної Н.М.,

при секретарі Кондратенко О.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_1 до Васильківського відділу Державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, військова частина НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Васильківського відділу Державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, військова частина НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності відповідача з виконання виконавчого листа № 620/73/20 від 04.02.2021 у виконавчому провадженні № 64669605, виконавчого листа № 620/73/20 від 04.02.2021 у виконавчому провадженні № 64669692, виконавчого листа № 620/73/20 від 10.01.2022 у виконавчому провадженні № 69112797, виконавчого листа № 620/1067/20 від 15.10.2020 у виконавчому провадженні № 64669487, які видані Чернігівським окружним адміністративним судом; зобов`язання відповідача здійснити необхідні виконавчі дії у спосіб та в порядку, які встановлені Законом України “Про виконавче провадження” та виконавчими документами, а саме: за виконавчим листом № 620/73/20 від 04.02.2021 у виконавчому провадженні № 64669605; за виконавчим листом № 620/73/20 від 04.02.2021 у виконавчому провадженні № 64669692; за виконавчим листом № 620/73/20 від 10.01.2022 у виконавчому провадженні № 69112797; за виконавчим листом № 620/1067/20 від 15.10.2020 у виконавчому провадженні № 64669487.

В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що відповідач протиправно з 2021 не вчиняє жодних дій з метою примусового виконання рішень судів.

Відповідач подав відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову, вказав на заборону в період дії воєнного стану примусового виконання рішень боржниками, за якими є підприємства оборонно-промислового, органи військового управління, з`єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, які входять до складу Збройних Сил України, підприємства залізничного транспорту.

Третьою особою було подано пояснення щодо позову, в яких вказала, що було здійснено фінансування виплати позивачу компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій період 2014-2019 років в сумі 31042,62 грн., решта виплат не була здійснена у зв`язку з відсутністю фінансування.

В судове засідання представники позивача, відповідача та третьої особи не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, просили розглянути справу без їх участі, що згідно вимог частини третьої статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, не здійснювалося.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

На виконанні у відповідача перебувають виконавчі провадження;

- № 64669605 з виконання виконавчого листа № 620/73/20, виданого 04.02.2021 Чернігівським окружним адміністративним судом, про зобов`язання військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки за 2017 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 14.11.2019, що підтверджується постановою про відкриття виконавчого провадження від 02.03.2021;

- № 64669692 з виконання виконавчого листа № 620/73/20, виданого 04.02.2021 Чернігівським окружним адміністративним судом, про зобов`язання військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2016 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 14.11.2019, що підтверджується постановою про відкриття виконавчого провадження від 02.03.2021;

- № 69112797 з виконання виконавчого листа № 620/73/20, виданого 10.01.2022 Чернігівським окружним адміністративним судом, про зобов`язання військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію на суму грошового забезпечення за період 2016 - 2018 роки, що підтверджується постановою про відкриття виконавчого провадження від 30.05.2022;

- № 64669487 з виконання виконавчого листа № 620/1067/20, виданого 15.10.2020 Чернігівським окружним адміністративним судом, про зобов`язання військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію грошової допомоги для оздоровлення за 2017-2018 роки, у порядку та розмірах, встановлених Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за №745/32197, що підтверджується постановою про відкриття виконавчого провадження від 02.03.2021.

На заяву позивача, Васильківським відділом Державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції листами від 31.10.2022 № 28638, від 03.11.2022 № 28639 було повідомлено, що Верховною Радою України було ухвалено закон щодо з примусового виконання судових рішень, рішень інших органів (посадових осіб) у період дії воєнного стану, яким врегульовано деякі питання примусового виконання рішень, зокрема, щодо заборони примусового виконання рішень боржниками, за якими є підприємства оборонно-промислового, органи військового управління, з`єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, які входять до складу Збройних Сил України, підприємства залізничного транспорту.

Позивач, вважаючи, що відповідачем протиправно не вживаються заходи до військової частини НОМЕР_1 згідно Закону України «Про виконавче провадження» на виконання судового рішення, звернувся до суду з даним позовом.

Даючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.

Відповідно до частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі – Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до змісту статті 2 Закону виконавче провадження здійснюється з дотриманням, зокрема такої засади, як обов`язковості виконання рішень.

Згідно пункту 1 частини першої статті 3 Закону відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону).

Пунктом 1 частини другої статті 18 Закону передбачено, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно пунктів 1, 16, 18 частини третьої статті 18 Закону виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

При цьому, частини перша – третя статті 63 Закону передбачають, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У відповідності до статті 75 Закону у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Згідно постанов про відкриття виконавчого провадження № 64669605 від 02.03.2021, № 64669692 від 02.03.2021, № 69112797 від 30.05.2022, № 64669487 від 02.03.2021, винесеними державними виконавцями Васильківського відділу Державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, боржнику було повідомлено про необхідність виконання рішення суду протягом 10 робочих днів.

Разом з тим, судом не встановлено виконання відповідачем обов`язку щодо перевірки виконання судових рішень, а саме відповідачем не було виконано в повній мірі норми, визначені статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження».

Докази виконання рішень суду в межах виконавчих проваджень № 64669605, № 64669692, № 69112797, № 64669487 не були самостійно надані боржником державному виконавцю, а державним виконавцем не вчинено майже за два роки жодних дій щодо витребування у боржника відповідних доказів з метою з`ясування дійсних причин невиконання рішень суду.

При цьому, суд не приймає до уваги посилання третьої особи на здійснення фінансування виплати позивачу компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій період 2014-2019 років в сумі 31042,62 грн., яка є предметом стягнення у виконавчому провадженні № 64669692, оскільки предметом розгляду у даній справі є встановлення наявності чи відсутності факту бездіяльності державного виконавця щодо вчинення виконавчих дій щодо примусового виконання виконавчого документу, в межах яких саме державний виконавець повинен здійснити перевірку виконання рішення суду.

Таким чином, боржником, рішення суду у справах № 620/73/20, № 620/1067/20 не виконано в повному обсязі, а відповідачем не було здійснено всіх передбачених законодавством можливих заходів, направлених на примусове виконання судового рішення.

Чинним законодавством передбачений певний порядок дій виконавця, який не має альтернативної поведінки у разі невиконання без поважних причин боржником рішення.

Щодо посилання відповідача на те, що Верховною Радою України було ухвалено закон щодо примусового виконання судових рішень, рішень інших органів (посадових осіб) у період дії воєнного стану, яким врегульовано деякі питання примусового виконання рішень, то суд зазначає наступне.

Так, абзацом дванадцятим пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону в редакції чинній з 25.08.2022 передбачено, що зупиняється у період дії воєнного стану вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень (крім рішень за позовами фізичних осіб про стягнення заробітної плати, грошового забезпечення військовослужбовців), боржниками за якими є підприємства оборонно-промислового комплексу, визначені в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, органи військового управління, з`єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, які входять до складу Збройних Сил України, рішень про стягнення з фізичної особи заборгованості за житлово-комунальні послуги в територіальних громадах, розташованих у районах проведення воєнних (бойових) дій, або які перебувають чи перебували у тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, або якщо стягнення за житлово-комунальні послуги здійснюється щодо нерухомого майна, яке є місцем постійного проживання такої фізичної особи і було знищено або пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій.

З аналізу вищенаведеного абзацу пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону випливає, що зупинення виконавчих дій стосовно боржника - військової частини не застосовується у разі, якщо стягнення відбувається щодо заробітної плати чи грошового забезпечення військовослужбовців.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 2 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.

У частині другій статті 2 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

У структуру заробітної плати входять інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми (частина третя статті 2 Закону України «Про оплату праці»).

Суми виплат, пов`язаних з індексацією заробітної плати працівників, входять до складу фонду додаткової заробітної плати згідно з підпунктом 2.2.7 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13.01.2004 № 5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 за №114/8713.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що індексація є складовою заробітної плати (додатковою заробітною платою).

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 12.05.2022 № 280/9017/20.

Щодо грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, то суд зазначає, що за змістом пункту 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260 грошова компенсація виплачується за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Так, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21.08.2019 у зразковій справі № 620/4218/18 (Пз/9901/4/19) дійшла висновку, що на час відпустки, яка хоча і непов`язана з виконанням службових обов`язків, за особою зберігається заробітна плата (грошове забезпечення), такі виплати включаються до фонду заробітної плати і є невід`ємною його частиною. Це ж саме стосується і компенсації при звільненні за невикористані дні відпустки.

Таким чином, грошова компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки входить до виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством (є належною працівнику заробітною платою, складовою грошового забезпечення військовослужбовця).

Враховуючи положення частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, яке передбачає, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, суд вважає, що особа має право звернутися до суду з позовом щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористану відпустку без обмеження будь-яким строком.

Щодо грошової допомоги на оздоровлення, то Верховний Суд у постановах від 21.11.2018 (справа №824/166/15-а) та від 12.06.2020 (справа № 818/1106/16) аналізуючи норми, зокрема, частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», дійшов висновку, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань вважається одноразовим додатковим видом грошового забезпечення військовослужбовців і входить до його складу.

Наявність підстав вважати грошову допомогу на оздоровлення складовою заробітної плати у розумінні Інструкції статистики із заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 № 5, викладено також у постанові Верховного Суду від 05.05.2022 у справі № 826/19002/16.

Таким чином, виплати, які присуджені позивачу за рішеннями судів, входять до структури заробітної плати (грошового забезпечення), а тому у відповідача відсутні підстави для зупинення виконавчих дій на підставі абзацу дванадцятого пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону.

Також, суд звертає увагу, що виконавчі провадження № 64669605, № 64669692, № 64669487 були відкриті 02.03.2021, тобто до введення в Україні воєнного стану, однак суду не надано жодних доказів вчинення відповідачем дій, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», спрямованих на виконання боржником рішень судів.

Крім того, відповідачем не надано суду доказів винесення постанов про зупинення виконання дій у вищевказаних виконавчих провадженнях.

Європейський суд з прав людини у рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

У такому контексті відсутність у стягувача можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.

Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.

Варто також зауважити, що у справах «Шмалько проти України», «Іммобільяре Саффі проти Італії» ЄСПЛ констатував, що невиконання судового рішення не може бути виправданим внаслідок недоліків законодавства, які унеможливлюють його виконання. Державні органи не можуть посилатися і на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов`язань (до прикладу справа «Сук проти України»).

Отже, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, складовою права на справедливий суд.

Враховуючи вищевикладене, на підставі зібраних та досліджених доказів, аналізу чинного законодавства, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача з виконання виконавчого листа № 620/73/20 від 04.02.2021 у виконавчому провадженні № 64669605, виконавчого листа № 620/73/20 від 04.02.2021 у виконавчому провадженні № 64669692, виконавчого листа № 620/73/20 від 10.01.2022 у виконавчому провадженні № 69112797, виконавчого листа № 620/1067/20 від 15.10.2020 у виконавчому провадженні № 64669487, які видані Чернігівським окружним адміністративним судом; зобов`язання відповідача здійснити необхідні виконавчі дії у спосіб та в порядку, які встановлені Законом України «Про виконавче провадження» та виконавчими документами, а саме: за виконавчим листом № 620/73/20 від 04.02.2021 у виконавчому провадженні № 64669605; за виконавчим листом № 620/73/20 від 04.02.2021 у виконавчому провадженні № 64669692; за виконавчим листом № 620/73/20 від 10.01.2022 у виконавчому провадженні № 69112797; за виконавчим листом № 620/1067/20 від 15.10.2020 у виконавчому провадженні № 64669487.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 необхідно задовольнити повністю.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 262, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Васильківського відділу Державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (вул. Покровська, 5, м. Васильків, Київська область, 08600, код ЄДРПОУ 34842289), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Васильківського відділу Державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з виконання виконавчого листа № 620/73/20 від 04.02.2021 у виконавчому провадженні № 64669605, виконавчого листа № 620/73/20 від 04.02.2021 у виконавчому провадженні № 64669692, виконавчого листа № 620/73/20 від 10.01.2022 у виконавчому провадженні № 69112797, виконавчого листа № 620/1067/20 від 15.10.2020 у виконавчому провадженні № 64669487, які видані Чернігівським окружним адміністративним судом.

Зобов`язати Васильківський відділ Державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) здійснити необхідні виконавчі дії у спосіб та в порядку, які встановлені Законом України «Про виконавче провадження» та виконавчими документами, а саме: за виконавчим листом № 620/73/20 від 04.02.2021 у виконавчому провадженні № 64669605; за виконавчим листом № 620/73/20 від 04.02.2021 у виконавчому провадженні № 64669692; за виконавчим листом № 620/73/20 від 10.01.2022 у виконавчому провадженні № 69112797; за виконавчим листом № 620/1067/20 від 15.10.2020 у виконавчому провадженні № 64669487.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повне судове рішення складено 09.03.2023.

Суддя Н.М. Баргаміна