Рішення № 109448903, 09.03.2023, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 березня 2023 року м. Чернігів Справа № 620/136/23

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Бородавкіної С.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення коштів,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) 03.06.2022 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області (далі – ГУНП в Чернігівській області, відповідач) та просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 02.12.2022 №566 о/с в частині звільнення його з посади начальника відділу реагування патрульної поліції Чернігівського районного управління поліції ГУПН в Чернігівській області та призначення його начальником ізолятора тимчасового тримання №3 ГУНП в Чернігівській області;

- поновити його на посаді начальника відділу реагування патрульної поліції Чернігівського районного управління поліції ГУПН в Чернігівській області з 02.12.2022;

- стягнути з відповідача на його користь різницю в заробітку за час виконання позивачем нежчеоплачуваної роботи на іншій посаді, на яку позивача було незаконно переміщено (переведено) згідно наказу ГУНП в Чернігівській області по особовому складу від 02.12.2022 №566 о/с.

Свої вимоги мотивує тим, що підстав для переміщення його на іншу посаду не було і відповідач жодним чином не мотивував свого рішення. Так, спірний наказ прийнятий без будь-якого висновку про необхідність переміщення, згоду на переведення в інший підрозділ Національної поліції позивач не давав. ОСОБА_1 зазначає, що в порушення вимог Закону України «Про Національну поліцію» оскаржуваним наказом його фактично переведено не на рівнозначну посаду та з іншою групою оплати праці.

Ухвалою судді від 09.01.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, у якому заявлені позовні вимоги не визнав та зазначив, що положення КЗпП України в частині визначення порядку та умов роботи не стосуються спеціального врегулювання умов та порядку проходження служби поліцейськими. Так, переведення поліцейського на іншу посаду в інтересах служби є правом керівника органу Національної поліції і відповідно до чинної редакції Закону України «Про Національну поліцію» не потребує згоди поліцейського на таке переведення. Необхідність переведення позивача була обумовлена необхідністю належного виконання завдань ізолятором тимчасового тримання №3 ГУНП в Чернігівській області, штат якого мав некомплект, тому поліцейські ізолятора не мали фізичної змоги виконувати повноцінно та в повному об`ємі завдання, які покладені на поліцію.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов у задоволенні позову необхідно відмовити, враховуючи таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 до 03.12.2022 проходив службу на посаді начальника відділу реагування патрульної поліції Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області.

Наказом ГУНП в Чернігівській області від 02.12.2022 №566 о/с, на підставі рапорту ОСОБА_2 від 02.12.2022, подання ГУНП в Чернігівській області про призначення на посаду ОСОБА_1 від 02.12.2022, позивача призначено начальником ізолятора тимчасового тримання №3 ГУНП, звільнивши його із займаної посади начальника відділу (а.с. 14).

Вважаючи вказаний наказ протиправним, ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України врегульовані Законом України від 02 липня 2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі – Закон №580-VIII; в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини першої статті 17 Закону №580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу в поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень (частина перша статті 59 Закону №580-VIII).

Згідно із частиною третьою статті 59 Закону №580-VIII рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.

Видавати накази по особовому складу можуть керівники органів, підрозділів, закладів та установ поліції відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, та номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України (частина четверта статті 59 Закону №580-VIII).

Відповідно до частини першої статті 60 Закону №580-VIII відносини, що виникають у зв`язку зі вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань проходження служби в поліції.

Згідно із приписами пункту 2 частини першої статті 65 Закону №580-VIII переміщення поліцейських здійснюється: на рівнозначні посади: для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби; за ініціативою поліцейського; у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням реорганізації; у разі необхідності проведення кадрової заміни в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами (далі - місцевості з визначеним строком служби); за станом здоров`я - на підставі рішення медичної комісії; з меншим обсягом роботи з урахуванням професійних і особистих якостей - на підставі висновку атестації; у разі звільнення з посади на підставі рішення місцевої ради про прийняття резолюції недовіри відповідно до статті 87 цього Закону.

Частиною другою статті 65 Закону №580-VIII передбачено, що посада вважається вищою, якщо за нею штатом (штатним розписом) передбачене вище спеціальне звання поліцій нижчою, якщо передбачене нижче спеціальне звання поліції, та рівнозначною, якщо передбачене таке саме спеціальне звання поліції.

Відповідно до частини сьомої статті 65 Закону №580-VIII переведення є формою переміщення поліцейських, яке здійснюється у разі, якщо звільнення їх із посад або призначення на інші посади належить до номенклатури призначення різних керівників.

Згідно з приписами частини восьмої статті 65 Закону №580-VIII переведення поліцейського може здійснюватися за його ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших органів (закладів, установ) поліції, які порушили питання про переміщення.

Поліцейські зобов`язані проходити службу там, де це викликано інтересами служби і обумовлено наказами керівника органу (закладу, установи) поліції, до повноважень якого належить право призначення на посаду та звільнення з посади.

Переведення поліцейського здійснюється на підставі наказу про звільнення із займаної посади та направлення для подальшого проходження служби до іншого органу (закладу, установи) поліції та наказу про призначення на посаду в органі (закладі, установі) поліції, до якого переміщується поліцейський (частина дев`ята статті 65 Закону №580-VIII).

Відповідно до статті 59 Закону України «Про Національну поліцію» з метою забезпечення належної підготовки та видання наказів з питань проходження служби поліцейськими, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23 листопада 2016 року №1235, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2016 року за №1668/29798, затверджено Порядок підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції (далі - Порядок №1235) та Перелік документів з питань проходження служби (далі - Перелік).

Відповідно до розділу ІІ Порядку №1235 підставою для видання наказів по особовому складу є такі зміни в службовій діяльності, зокрема, як переміщення по службі.

За приписами пункту 2 розділу ІІІ Порядку №1235 підставою для підготовки та видання наказів по особовому складу є документи з питань проходження служби, подані до підрозділу кадрового забезпечення поліцейським, його керівником або працівником, який здійснює кадрове забезпечення підрозділу.

Перелік документів з питань проходження служби визначається згідно з Переліком документів з питань проходження служби, затвердженим наказом МВС України від 23 листопада 2016 року №1235 (пункт 3 розділу ІІІ Порядку №1235).

У свою чергу, Переліком визначено, що документами з питань проходження служби є: рапорт (заява), що пишеться власноручно у довільній формі; подання про призначення на посаду; подання про встановлення додаткових видів грошового забезпечення.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Закон №580-VIII є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, а відтак у даному спорі мають пріоритет застосування норми спеціального законодавства.

З огляду на наведене, суд зазначає, що тимчасово, на період введення в Україні воєнного стану, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації та/або інших держав проти України, згода поліцейського на переміщення на іншу посаду в іншу місцевість є необов`язковою за умови, якщо це викликано інтересами служби і обумовлено наказами керівника органу (закладу, установи) поліції, до повноважень якого належить право призначення на посаду та звільнення з посади.

У поданому відзиві ГУПН в Чернігівській області зазначає, що переведення позивача на іншу посаду було обумовлено інтересами служби.

Так, 02.12.2022 заступником начальника ГУНП в Чернігівській області на ім`я начальника Управління було подано рапорт про призначення майора поліції ОСОБА_1 на посаду начальника ізолятора тимчасового тримання №3 ГУНП в Чернігівській області у зв`язку із службовою необхідністю, з метою забезпечення належного виконання завдань, поставлених перед структурними підрозділами ГУНП в Чернігівській області, виходячи з інтересів служби, керуючись статтею 65 Закону України «Про Національну поліцію» (а.с. 15).

02.12.2022 заступником начальника ГУНП в Чернігівській області сформовано подання про призначення майора поліції ОСОБА_1 на посаду начальника ізолятору тимчасового тримання №3 ГУНП в Чернігівській області, з метою забезпечення належного виконання завдань, поставлених перед структурними підрозділами ГУНП в Чернігівській області під час дії воєнного стану, виходячи з інтересів служби, керуючись статтею 65 Закону України «Про Національну поліцію» (а.с. 16-17).

При цьому, як вбачається з змісту подання ГУНП в Чернігівській області та довідки від 18.01.2023 №189/124/20/01-2023, необхідність переведення позивача була обумовлена необхідністю належного виконання завдань ізолятором тимчасового тримання №3, штат якого мав вакантну посаду начальника, що вкрай негативно впливало на забезпечення виконання повноважень, покладених на Національну поліцію, особливо в умовах воєнного стану (а.с. 16-17, 36).

Враховуючи наведене, суд погоджується з позицією відповідача про те, що інтереси служби потребували заміщення посади начальника ізолятора тимчасового тримання №3, що свідчить про наявність належних об`єктивних підстав для переведення позивача на іншу рівнозначну посаду.

Крім того, зі змісту позовних вимог слідує, що спірні правовідносини виникли з приводу застосування відносно позивача пункту 2 частини першої статті 65 Закону №580-VIII.

Суд зазначає, що для цілей застосування статті 65 Закону №580-VIII поняття «переміщення» та «переведення» є тотожними й під ними розуміється зміна таких умов служби в поліції як посада (посадових обов`язків) та/або місця несення служби.

При цьому, переміщення поліцейського з ініціативи начальників, особливо коли це переміщення передбачає зміну місця несення служби, повинно мати легітимну мету та бути пов`язаним з певними об`єктивними чинниками - інтересами служби. У будь-якому разі воно не може бути прихованою формою покарання, а поліцейські повинні мати засоби правового захисту від переміщень, що не відповідає меті цього інституту.

У відповідності до вимог частини другої статті 80 Закону №580-VIII граничні спеціальні звання молодшого, середнього складу поліції за штатними посадами встановлюються керівником поліції.

Так, на день прийняття оскаржуваного наказу позивач обіймав посаду начальника відділу реагування патрульної поліції Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області, переведено його на посаду начальника ізолятора тимчасового тримання №3 ГУНП в Чернігівській області, що дає підстави для висновку, що позивача було переміщено на рівнозначну посаду.

Окрім цього, рівнозначність посад підтверджується також довідкою начальника УКЗ ГУНП в Чернігівській області від 16.01.2023, відповідно до якої граничні спеціальні звання за посадами начальника відділу реагування патрульної поліції Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області та начальника ізолятора тимчасового тримання №3 ГУНП в Чернігівській області – майор поліції (а.с. 38).

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що переміщення позивача на підставі оскаржуваного наказу на посаду начальника ізолятора тимчасового тримання №3 ГУНП в Чернігівській області відбулося в межах рівнозначних посад.

Крім того, згідно довідки УКЗ ГУНП в Чернігівській області від 18.01.2023 №189/124/20/01-2023 станом на 02.12.2022 в ізоляторі тимчасового тримання №3 ГУНП в Чернігівській області була вакантною посада начальника ізолятора (а.с. 36).

З викладеного слідує, що переведення позивача відбулось для більш ефективної роботи ізолятора, виходячи з інтересів служби.

Щодо наполягання позивача на застосуванні до спірних правовідносин положень Кодексу законів про працю України, суд зазначає наступне.

Кодекс законів про працю України визначає правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці. В той же час, правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України регулюються Законом України «Про Національну поліцію».

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 №8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу Законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівників.

Відповідно, трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні питання або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Враховуючи те, що порядок переміщення поліцейських по службі врегульовано спеціальним Законом України «Про Національну поліцію», тому до спірних правовідносин положення Кодексу законів про працю України застосуванню не підлягають.

Крім того, як вже було зазначено судом, статтею 65 Закону України «Про Національну поліцію», у редакції, яка діє тимчасово, на період введення в Україні воєнного стану, передбачено право керівників на переміщення поліцейського на рівнозначну посаду в поліції відповідними керівниками з урахуванням інтересів служби. Спеціальна норма законодавства не вимагає погодження керівництвом переміщення із самим поліцейським, попереднього отримання від нього згоди з цих питань тощо. Натомість, Закон України «Про Національну поліцію» уповноважує керівництво за власною ініціативою порушувати відповідне питання щодо переміщення поліцейського, реалізуючи дискреційні повноваження з питань переміщення поліцейських на рівнозначні посади для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби в умах правового режиму воєнного стану.

Верховною Радою України було прийнято Закон України від 15.03.2022 №2123-ІХ «Про внесення змін до законів України «Про Національну поліцію» та «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану».

Розділом І зазначеного Закону внесено зміни до Закону України «Про Національну поліцію». Зокрема, підпунктом 18 пункту 1 розділу І Закону від 15.03.2022 №2123-ІХ, частину восьму статті 65 доповнено абзацом другим такого змісту: «Поліцейські зобов`язані проходити службу там, де це викликано інтересами служби і обумовлено наказами керівника органу (закладу, установи) поліції, до повноважень якого належить право призначення на посаду та звільнення з посади».

Саме з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану було встановлено для поліцейських обов`язок проходження служби там, де це викликано інтересами служби і обумовлено наказами керівника поліції, в результаті і виникає у керівника ГУНП необхідність у негайному відновленні та підтриманні функціонування органів поліції (зокрема - у територіальному підрозділі, куди було призначено позивача) для забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Обов`язок належної організації роботи ГУНП в Чернігівській області покладено на начальника, який на підставі подання про призначення на посаду ОСОБА_1 та рапорту заступника начальника ГУНП, а також враховуючи те, що в ізоляторі тимчасового тримання №3 вакантна посада начальника, призначив позивача спірним наказом на рівнозначну посаду.

Враховуючи наведене, суд вважає, що оскаржуваний наказ відповідача по-перше, відповідає нормам чинного законодавства, зокрема, і особливостям проходження служби в поліції під час воєнного стану, по-друге, переміщення позивача відбулось для більш ефективної роботи та виходячи з інтересів служби. Так, з врахуванням введеного в Україні воєнного стану, в результаті чого виникає необхідність у негайному відновленні та підтриманні функціонування органів та підрозділів Національної поліції України для забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, саме необхідністю заміщення вакантної посади з метою належної організації діяльності, враховуючи інтереси служби дійсно потребували заміщення посади, що спростовує доводи позивача про відсутність об`єктивних та правових підстав переміщення позивача на іншу посаду.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (пункт 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити.

Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення коштів – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 09 березня 2023 року.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Чернігівській області (код ЄДРПОУ 40108651, просп. Перемоги, буд. 74, м. Чернігів, 14000).

Суддя С.В. Бородавкіна