Рішення № 109448582, 09.03.2023, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/1316/23

РІШЕННЯ

іменем України

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Михайлова О.О. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Закарпатська УВП (№9)" про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в Хмельницький окружний адміністративний суд з позовною заявою до Державної установи "Закарпатська УВП (№9)", в якій просить суд зобов`язати Державну установу "Закарпатська УВП (№9)" нарахувати та виплатити йому середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з 11.10.2022 по 30.12.2022 у розмірі 66090,69 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що при звільненні з Державної кримінально-виконавчої служби України, відповідачем протиправно не було виплачено належні суми вартості грошової компенсації за речове майно відповідно до пунктів 27 та 60 Порядку забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.2013 №578.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 31.01.2023 відкрито спрощене позовне провадження по справі без повідомлення (виклику) сторін.

Від відповідача 15.02.2023 надійшов відзив на позовну заяву та докази, які витребувані судом. У відзиві на позовну заяву відповідач проти позову заперечує, просить в задоволенні позовних вимог відмовити. Зазначає, що ДУ "Закарпатська УВП (№9)" є неприбутковою організацією і повністю фінансується за рахунок державного бюджету. Всі виплати, в тому числі і грошова компенсація за недоотримане речове майно, здійснюється в межах кошторисних призначень. Вказує, що станом на перше число кожного місяця відділ інтендантського та господарського забезпечення установи подає до Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, з подальшим направленням до ДУ "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України", інформацію про осіб, звільнених з органів ДКВС України, яким згідно з написаними ними заявами, необхідно виплатити грошову компенсацію за належні до отримання предмети речового майна особистого користування. Зазначає, що на основі цієї інформації, було внесено зміни до кошторису на 2022 рік №34 від 30.11.2022. Бухгалтерією установи 01.12.2022 сформовано платіжне доручення №1238 та передано на оплату в головне управління Державної казначейської служби у Закарпатській області. Позивач стверджує, що установою було вчинено всі необхідні дії для отримання та виплати нею коштів грошової компенсації за належні недоотримані предмети речового майна особистого користування особам, які звільнялись з органів ДКВС України і мають право на таку компенсацію. Вважає безпідставними вимоги позивача про нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні починаючи з 11.10.2022 по 30.12.2022.

Від позивача 02.03.2023 надійшла відповідь на відзив, у якій вказує, що непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Суд встановив такі обставини справи.

Позивач відповідно до витягу з наказу Державної установи "Закарпатська УВП (№9)" від 07.10.2022 №244 о/с звільнений 11.10.2022 з кримінально-виконавчої служби Державної установи "Закарпатська УВП (№9)".

При звільненні з 11.10.2022 з Державної кримінально-виконавчої служби України, Державною установою "Закарпатська УВП (№9) позивачеві не було виплачено належні суми вартості грошової компенсації за речове майно.

Відповідно до виписки АТ КБ "Приватбанк" компенсація за речове майно виплачена позивачеві в сумі 20293,41 грн 30.12.2022.

Вважаючи що невиплата в день звільнення усіх належних сум є протиправною, позивач просить суд зобов`язати Державну установу "Закарпатська УВП (№9)" нарахувати та виплатити йому середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з 11.10.2022 по 30.12.2022 у розмірі 66090,69 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Статтею 43 Конституції України встановлено: кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.

За приписами статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Частиною першою статті 117 КЗпП України визначено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

З аналізу зазначених законодавчих норм убачається, що умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При цьому, виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Згідно з частиною другою статті 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, тому числі й після прийняття судового рішення.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Відповідні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року в справі №821/1083/17 (провадження № 11-1329апп18) дійшла висновку про те, що немає жодних підстав для відступу від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 15 вересня 2015 року у справі № 21-1765а15.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, які викладені в постанові від 26.06.2019р. у справі № 761/9584/15-ц, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст.117 КЗпП України, необхідно враховувати:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Тобто, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

При вирішенні цього питання суд враховує такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати.

Вказаний підхід застосований Касаційним адміністративним судом під час вирішення справи № 806/2473/18 і наведений в постанові від 30.10.2019 р.

За приписами частини 5 статті 242 КАС України при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У поданому адміністративному позові позивач просить суд зобов`язати Державну установу "Закарпатська УВП (№9)" нарахувати та виплатити йому середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з 11.10.2022 по 30.12.2022 у розмірі 66090,69 грн.

Відповідно до виписки АТ КБ "Приватбанк" компенсація за речове майно виплачена позивачеві в сумі 20293,41 грн.

З огляду на вищевикладене, враховуючи встановлений розмір заборгованості, характер цієї заборгованості, дії позивача та відповідача, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплату у сумі 20293,41 грн.

Крім того, позивачеві необхідно виплатити середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з 12.10.2022 по 30.12.2022, оскільки відповідно до витягу з наказу Державної установи "Закарпатська УВП (№9)" від 07.10.2022 №244 о/с позивач звільнений 11.10.2022.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Позивач сплатив судовий збір у розмірі 1073,60 грн, враховуючи часткове задоволення позовних вимог та приписи ч. 8 ст. 139 КАС України, на користь позивача необхідно стягнути 1073,60 грн. судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи "Закарпатська УВП (№9)".

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Державної установи "Закарпатська УВП (№9)" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку з грошового забезпечення при звільненні з посади за період з 12.10.2022 по 30.12.2022 в розмірі 20293 (двадцять тисяч двісті дев`яносто три) грн 41 коп. з урахуванням обов`язкових платежів та виплат.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1073 (одну тисячу сімдесят три) грн 60 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи "Закарпатська УВП (№9)".

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.