Рішення № 109444738, 26.01.2023, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/783/22

провадження №: 2/398/614/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

"26" січня 2023 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Нероди Л.М.,

з участю секретаря Міщенко С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авансар», треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу Кіровоградської області Золотарьова Тетяна Валентинівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В:

ВИМОГИ ПОЗИВАЧА

ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, у якому просить суд визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. від 28.05.2021 року за реєстровим номером 68237 про стягнення з нього 41230,24 грн. на користь ТОВ «Фінансова компанія «Авансар».

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА

28.09.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Кіровоградської області Золотарьовою Т.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №66962895 про стягнення з позивача та користь ТОВ «ФК «Авансар» заборгованості по кредитному договору в розмірі 41230,24 грн.

02.11.2021 року тим же приватним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату боржника позивача по справі.

У листопаді 2021 року зі змісту постанов приватного виконавця позивачу стало відомо про наявність виконавчого напису нотаріуса №68237 від 28.05.2021 року, відповідно до якого з позивача стягнуто заборгованість по кредитному договору №2569906 від 29.03.2016 року в загальному розмірі 41230,24 грн. на користь ТОВ «Фінансова компанія «Авансар» заборгованості.

Позивач звертався з листом до приватного нотаріуса з проханням надати копії матеріалів, які слугували підставою для видачі виконавчого напису, проте йому стало відомо, що наказом Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) №1920/6 від 31.12.2021 року діяльність приваного нотаріуса Остапенко Є.М. припинена.

З виконавчим написом позивач не згоден, оскільки Товариством не надано приватному нотаріусу документи, відповідно до яких проводиться безспірне стягнення заборгованості, порушено строк звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчих дій, ні стягувачем ні нотаріусом позивача не було повідомлено про наявність заборгованості за кредитом.

Також, позивач не укладав жодного кредитного договору з ТОВ Інвестиційно-розрахунковий центр, період стягнення за виконавчим написом з 29.03.2016 року по 01.06.2020 рік, що перевищує строк позовної давності.

Вважає, що виконавчий напис нотаріуса є таким, що не підлягає виконанню, оскільки нотаріусом не було встановлено факт безспірності вимог стягувача, нотаріус зазначену обставину не перевірив та незаконно вчинив виконавчий напис.

Просить визнати виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню та стягнути з відповідача судові витрати.

Позивач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, в судове засідання не з`явився, наддав суду заяву, в якій просить справу розглядати без його участі, на позовних вимогах наполягає, не заперечує проти постановлення заочного рішення по справі у випадку неявки відповідача.

ЗАПЕРЕЧЕННЯ ВІДПОВІДАЧА

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, враховуючи приписи ст. 128 ЦПК України, причини неявки не повідомив, будь-яких заяв, клопотань, відзиву не наддав, правом подачі відзиву не скористався.

ПОЗИЦІЯ ТРЕТІХ ОСІБ

Треті особи в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, враховуючи приписи ст. 128 ЦПК України, причини неявки суду не відомі.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ

Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21.04.2022 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 29.03.2022 року зупинено стягнення на підставі виконавчого напису№68237,вчиненого 28.05.2021 року приватнимнотаріусом Київськогоміського нотаріальногоокругу Остапенко Євгеном Михайловичем,про стягненняз ОСОБА_1 на користьТОВ «Авансар» заборгованістьу загальному розмірі41230,24грн.,що перебуваєна примусовомувиконанні уприватного виконавцявиконавчого округуКіровоградської областіЗолоторьової Т.В.,виконавче провадження№ 66962895, на час розгляду зазначеної цивільної справи та до набрання законної сили рішенням суду.

Відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою всіх учасників справи в судове засідання, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.

Згідно ч. 4 ст. 223 та ч. 1 ст. 280 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Згідно виконавчого напису приватного нотаріуса Остапенко Є.М. №68237 від 28.05.2021 року з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Авансар», який є правонаступником ТОВ «Фагор» відповідно до Договору факторингу №18/05/2018-3 від 18.05.2018 року, який в свою чергу є правонаступником ТОВ «Плеяда» відповідно до Договору відступлення прав вимоги №3 від 22.05.2016 року, який в свою чергу є правонаступником ТОВ «Інвестиційно-Розрахунковий центр» відповідно до Договору відступлення права вимоги №1104 від 11.04.2016 року запропановано задовольнити вимоги та стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №2569906 від 29.03.2016 року в загальному розмірі 41230,24 грн. за період з 29.03.2016 року по 01.06.2020 року включно.

Згідно заяви-приєднання №2569906 до кредитного договору по продукту «Кредит готівкою» від 29.03.2016 року ОСОБА_1 засвідчив своє волевиявлення на приєднання кредитного договору та отримав кредитні кошти в розмірі 15000 грн. під 3,49% в місяць.

Згідно постанови про відкриття виконавчого провадження від 28.09.2021 року приватним виконавчем відкрито виконавче провадження №66962895 по виконанню виконавчого напису нотаріуса №68237 від 28.05.2021 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Авансар» заборгованості за кредитом в загальному розмірі 41230,24 грн.

Згідно постанови приватного виконавця від 02.11.2021 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника на заробітну плату ОСОБА_1 у ТОВ «Неємія» звернуто стягнення за виконавчим написом нотаріуса №68237 від 28.05.2021 року.

ОЦІНКА СУДУ

У позовній заяві позивач зазначив, що виконавчий напис було вчинено нотаріусом на підставі кредитного договору, при цьому, на час вчинення виконавчого напису, кредитний договір не посвідчений нотаріально, не входив до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів.

Окірім того, позивач зазначає, що виконавчий напис вчинений з порушенням строків позовної давності та позивач взагалі не отримував повідомлення від відповідача по справі та приванього нотаріуса про наявність у позивача заборгованості по кредиту, як того вимогає законодавство України.

Вказаний факт доводить те, що між сторонами існує спір щодо наявності заборгованості за кредитним договором № 2569906 від 29.03.2016 року, на підставі якого видано оспорюваний виконавчий напис, тому заборгованість по вказаному кредитному договору не є безспірною. При цьому, саме безспірність заборгованості є обов`язковою умовою для вчинення виконавчого напису нотаріусом, а в даному випадку вказану вимогу не дотримано.

Крім того,суд дійшоввисновку пронаявність підставдля задоволеннявимог позивача,оскільки виконавчийнапис вчиненона підставікредитного договору,укладеного упростій письмовійформі тане посвідченогонотаріально,що непередбачено чиннимзаконодавством України, тобто позивачем доведено, що виконавчий напис вчинений з порушенням нотаріусом процедури його вчинення та відповідачем на спростування зазначеного не надано жодних доказів, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

НОРМИ ПРАВА

Відповідно ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ч. 1 ст.1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України. Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595.

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняєвиконавчі написи,якщо поданідокументи підтверджуютьбезспірність заборгованостіабо іншоївідповідальності боржникаперед стягувачемта заумови,що здня виникненняправа вимогиминуло небільше трьохроків. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі факт подання стягувачем відповідних документів нотаріусу не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Відповідачем по справі не надано жодного доказу з приводу безспірності заборгованості.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі №6-887цс17.

З тексту оспорюваного виконавчого напису від 28.05.2021 року вбачається, що приватний нотаріус при вчиненні нотаріальної дії керувався ст.ст. 87 Закону України «Про нотаріат» та п.2 Переліка документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29 червня 1999 року за №1172.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Постановою Кабінету Міністрів України № 622 від 26 листопада 2014 року Перелік доповнено розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» та до нього включені кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.

Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року (справа №826/20084/14) визнано незаконною та нечинною з моменту прийняття Постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту, відповідно до якого для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили. Постанова набрала законної сили з моменту її проголошення.

Підставою для скасування вказаного нормативного акта стало те, що саме по собі включення тих чи інших документів, які встановлюють заборгованість, до Переліку, не засвідчує безспірності заборгованості чи іншої відповідальності боржника перед стягувачем, а їх безспірний характер повинен бути затверджений відповідними документами відповідно до умов вчинення виконавчих написів, закріплених у статті 88 Закону України «Про нотаріат». Встановлення оскаржуваною постановою виключного переліку документів, необхідних для отримання виконавчого напису, звужує передбачені статтею 88 Закону України «Про нотаріат» умови вчинення виконавчих написів і не відповідає положенням статті 87 цього Закону.

Резолютивну частину постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у №826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21 березня 2017 року № 23.

У подальшому ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року у справі № 826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року залишено без змін.

Велика Палата Верховного Суду постановою від 20 червня 2018 року у справі № 826/20084/14 відмовила в задоволенні заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року.

Оскаржуваний виконавчий напис вчинений нотаріусом 28.05.2021 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.

Отже, Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року, у редакції станом на час вчинення оспорюваного виконавчого напису, передбачав можливість вчинення виконавчих написів лише щодо нотаріально посвідчених договорів, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно.

Тобто, з викладеного вище вбачається, що виконавчий напис нотаріуса здійснено з порушенням чинного законодавства, оскільки зазначена у виконавчому написі заборгованість не є безспірною, тому приватний нотаріус при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису застосував нечинні на той момент норми, які регулюють вчинення виконавчих написів за кредитними договорами, які не посвідчені нотаріально, тому оскаржуваний виконавчий напис є таким, що не підлягає виконанню.

У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 320/7932/16-ц (провадження № 61-38989св18) викладений правовий висновок, що боржник у судовому порядку може оспорювати виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (щодо розміру боргу або спливу строків давності за вимогами).

Позивач заперечує той факт, що він укладав з ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» кредитний договір №2569906 від 29.03.2016 року та зазначає, що заява приєднання до кредитного договору не є самим кредитним договором в розуміння норм ЦК україни, також, позивачем не зазначено в позовній заяві про факт погашення ним кредитної заборгованості, відповідно цього суд дійшов висновку, що кредитні зобовязання позивачем не виконані в повному обсязі.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» та «термін виконання зобов`язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч. 4 ст. 631 ЦК України).

Закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору.

Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України). А за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята цієї статті).

Оскільки договори встановлюють окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитора вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу. Отже, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання позичальником обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.

Аналогічні висновки сформульовані Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 06 листопада 2013 року у справі № 6-116цс13, від 19 березня 2014 року у справі № 6-20цс14, від 12 листопада 2014 року у справі № 6-167цс14, від 03 червня 2015 року у справі № 6-31цс15, від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15, від 29 червня 2016 року у справі № 6-272цс16, від 23 листопада 2016 року у справі № 6-2104цс16 і від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2462цс16.

При вчиненні виконавчого напису нотаріусом не перевірено сплив строку позовної давності.

Відповідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 992,40 грн., який був сплачений за подання позовної заяви та 496,20 грн. за подання заяви про забезпечення позову, а всього 1488,60 грн.

Суд не бере до уваги пояснення позивача в позові щодо витрат на правничу допомогу в орієнтованому розмірі 3000 грн., оскільки зазначені витрати не підтверджені відповідними доказами.

Керуючись ст.ст. 12, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 141, 263, 265, 352, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авансар», треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу Кіровоградської області Золотарьова Тетяна Валентинівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню- задоволити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгена Михайловича, який вчинено 28.05.2021 року, зареєстровано в реєстрі за № 68237, та яким з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Авансар», який є правонаступником ТОВ «Фагор» відповідно до Договору факторингу №18/05/2018-3 від 18.05.2018 року, який в свою чергу є правонаступником ТОВ «Плеяда» відповідно до Договору відступлення прав вимоги №3 від 22.05.2016 року, який в свою чергу є правонаступником ТОВ «Інвестиційно-Розрахунковий центр» відповідно до Договору відступлення права вимоги №1104 від 11.04.2016 року, запропановано задовольнити вимоги та стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №2569906 від 29.03.2016 року в загальному розмірі 41230,24 грн. за період з 29.03.2016 року по 01.06.2020 року включно

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авансар» на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 судовий збір в розмірі 1488 (одна тисяча чотириста вісімдесят вісім) грн. 60 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку та подано апеляційну скаргу до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 26.01.2023 року.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання та реєстрації: АДРЕСА_1 ;

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авансар», адреса місцезнаходження: м.Київ, вул.Кудрявський узвіз, 5-Б офіс 501/5, ЄДРПОУ 40298218;

треті особи:

приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, адреса місцезнаходження: м.Київ вул.Мала Житомирська, 6/5;

приватний виконавецьвиконавчого округуКіровоградської області Золотарьова Тетяна Валентинівна,адреса місцезнаходження: Кіровоградська обл. м.Кропивницький, вул.В.Чорновола, 43.

СУДДЯ: Л.М. НЕРОДА