Рішення № 109442038, 27.02.2023, Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 539/2381/22

Провадження № 2/539/52/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.2023 м.Лубни

Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

головуючого суддіОвчаренко О.Л.

за участі секретаряБобир Т.В.,

розглянувши у відкритому судовомузасіданні в порядку загальногопозовного провадження в місті Лубни цивільнусправузапозовом ОСОБА_1 до Територіальної громади в особі Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Територіальної громади в особі Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області, в якій просить визнати за ним право власності: - на приватизовану земельну ділянку, розміром 0,0055 га для гаражного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 ; - на гаражне приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , яке складається з гаражу розміром 10,9 кв.м.; коридору 1,6 кв.м.; котельні 2,4 кв.м., сараю 11,2 кв.м., а всього приміщення загальною площею 26,1 кв.м.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 04.10.2010 між ним та ОСОБА_2 був укладений договір довічного утримання, відповідно до якого ОСОБА_2 передав йому у власність квартиру АДРЕСА_2 , яку він відразу став використовувати. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. 12.10.2011 він став власником вищезазначеної квартири. Біля будинку за вказаною адресою знаходиться земельна ділянка, надана ОСОБА_2 виконавчим комітетом Лубенської міської ради за рішенням №35 від 25.02.1998, розміром 0,0055 га для гаражного будівництва, яка була ОСОБА_2 приватизована та на яку був виданий державний акт на право приватної власності на землю. На вказаній земельній ділянці знаходиться гараж з прибудовою розміром 26,1 кв.м.. Земельну ділянку і гаражне приміщення він став використовував як свій з 12.10.2011.

06 вересня 2022 року судом постановлено ухвалу, якою прийнято до розгляду дану позовну заяву, відкрито провадження у зазначеній цивільній справі та призначено підготовче засідання в порядку загального позовного провадження.

19 жовтня 2022 року судом постановлено ухвалу, якою клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено, витребувано від Першої Лубенської державної нотаріальної контори заявлені представником позивача документи.

03 листопада 2022 року судом постановлено ухвалу, якою клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено, витребувано від Другої Лубенської державної нотаріальної контори заявлені представником позивача документи.

21 листопада 2022 року судом постановлено ухвалу, якою підготовче провадження у зазначеній цивільній справі закрито та справу призначено до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, надав пояснення аналогічні викладеному у позові.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на необґрунтованість позовних вимог та ненадання позивачем належних доказів, які би підтвердили сукупність обставин передбачених законом для набуття права власності за набувальною давністю, зокрема, спливу установленого Земельним кодексом України строків володіння щодо земельної ділянки та законність об`єкта володіння щодо гаражного приміщення.

Дослідивши письмові матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав. Частиною першоюстатті 15 ЦК Українивизначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. За змістомстатті 328 ЦК Українинабуття права власності - певний юридичний склад, із якимзаконпов`язує виникнення в особи права власності. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає іззаконуабо незаконність набуття права власності не встановлена судом. До підстав набуття права власності на нерухоме майно чинним законодавством віднесено набуття права на новостворене майно, у тому числі об`єкт будівництва (стаття 331 ЦК України), набувальна давність (стаття 344 ЦК України), на підставі правочинів (стаття 334 ЦК України), у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності (стаття 345 ЦК України), та у порядку спадкування зазакономчи заповітом. Відповідно до частини першоїстатті 344 ЦК Україниособа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Строк володіння земельною ділянкою для набуття права власності на неї громадянами на підставі набувальної давності законом встановлено ст.119Земельного кодексуУкраїни і складає 15 років. НормиЗемельного кодексує спеціальними до даних правовідносин на відміну від нормЦивільного кодексу України, які є загальними. Тому при набутті права власності на земельну ділянку за набувальною давністю слід застосовувати нормиЗемельного кодексу України. Відповідно до частини першоїстатті 344 ЦК Україниособа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першійстатті 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація). Так, набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістомстатті 2 ЦК Україниє фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права. Проте не будь-який об`єкт може бути предметом такого набуття права власності. Право власності за набувальною давністю можна набути виключно на майно, не вилучене із цивільного обороту, тобто об`єкт володіння має бути законним. Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно достатті 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього. Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник. Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном. Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію. Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник. Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац 2 частини третьоїстатті 344 ЦК України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина другастатті 344 ЦК України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі. Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений уЦК Українистрок, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років. Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду. Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності. Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 (провадження №12-291гс18). Щодо вимоги позивача про визнання права власності за набувальною давністю на земельну ділянку суд зазначає наступне. З копії Державного акту про право приватної власності на землю серії І-ПЛ №000050 вбачається, що ОСОБА_2 на підставі рішення виконавчого комітету Лубенської міської ради від 25.02.1998 №35 у приватну власність для гаражного будівництва передана земельна ділянка площею 0,0055 га, розташована на території АДРЕСА_1 . Відповідно до копії свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Чинним законодавством встановлено строк володіння земельною ділянкою для набуття права власності на неї громадянами на підставі набувальної давності у 15 років. Позивач зазначає, що він фактично володіє земельною ділянкою, яка належала померлому ОСОБА_2 , з 12.10.2011, тобто менше 15 років. Тому у задоволенні позову в частині визнання права власності на земельну ділянку слід відмовити саме з цієї підстави. При цьому суд не надає оцінку наявності чи відсутності інших умов, необхідних для набуття права власності за набувальною давністю. Щодо вимоги про визнання права власності за набувальною давністю на гаражне приміщення суд дійшов наступного висновку.

Згідно копії технічного паспорта на будівлю гаража, розташованого біля будинку АДРЕСА_1 , виготовленого Комунальним підприємством «ЛМБТІ» без зазначення власника та іншої особи, на замовлення якої він виготовлений, площа гаража складає 10,9 кв.м, коридору -1,6 кв.м, котельні -2,4 кв.м, сараю -11,2, а всього 26,1 кв.м.

Відповідно до частини другоїстатті 331 ЦК Україниправо власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. Законодавством не передбачено можливості виникнення права власності на новостворене майно та об`єкт незавершеного будівництва до моменту введення його в експлуатацію чи державної реєстрації. Оскільки позивачем не надано доказів тому, що право власності на гаражне приміщення зареєстровано у встановленому законом порядку, відомості про введення його в експлуатацію відсутні, як не надано і доказів тому, що позивач добросовісно заволодів чужим нерухомим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти ним протягом встановленого законом строку, суд дійшов висновку про те, що відсутні підстави для визнання права власності на гаражне приміщення за набувальною власністю. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.Оскільки у задоволенні позову було відмовлено підстави для стягнення судового збору з відповідачів на користь позивача відсутні. На підставі викладеного, керуючись статтями 10, 12, 13, 76, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Територіальної громади в особі Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач: Територіальна громада в особі Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області, код ЄДРПОУ 21053182, місцезнаходження: 37500, Полтавська область, місто Лубни, вулиця Ярослава Мудрого, будинок 33. Рішення у повному обсязі складено та підписано 09.03.2023.

СуддяО.Л. Овчаренко