Рішення № 109440185, 09.03.2023, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

09 березня 2023 року Справа № 915/381/22

Господарський суд Миколаївської області, який розташований у м. Миколаєві по вул. Фалєєвській, будинок 14, у складі головуючого судді Алексєєва А.П., розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом Приватного підприємства «УКРТЕКСКОЛОР» (79021, м.Львів, вул.Кульпарківська, 93, код ЄДРПОУ 32181056), яка пред`явлена до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «КРАФТ» (54028, м.Миколаїв, вул. Космонавтів, буд. 81, офіс 522, код ЄДРПОУ 31760612), про стягнення заборгованості за договором поставки №132 від 30.06.2021 року

ВСТАНОВИВ:

22.02.2023 року судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення, яким у задоволенні позову відмовлено повністю.

Повний текст рішення було складено та підписано 06.03.2023 року.

Зазначеним рішенням питання щодо розподілу судових витрат вирішено не було.

Відповідно до ч. 3 ст. 233 ГПК України суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Позивачем було сплачено 2695 грн. судового збору. За попереднім розрахунком судові витрати, які очікує понести позивач у зв`язку із розглядом справи, становлять 32695,00 грн., з яких 30000 грн. витрати на професійну правничу допомогу та 2695 грн. - судовий збір.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що рішенням суду у позові було відмовлено, то сплачений позивачем судовий збір покладається на позивача.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 129 ГПК України у разі відмови в позові інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача. Отже, понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу теж покладаються на позивача.

У відзиві на позов зазначено, що відповідачем були понесені витрати на оплату посвідчення нотаріусом заяв свідків, а також додано попередній розрахунок судових витрат, згідно якого витрати на підготовку та складання відзиву на позовну заяву становлять 10000 грн.

27.02.2023 року через систему Електронний суд судом отримано заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення, яким покласти витрати відповідача, пов`язані із посвідченням нотаріусом заяв свідків та отриманням професійної правничої допомоги, на позивача.

Згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу відповідачем було надано:

- ордер ВН № 1209136 від 01.12.2022 року;

- договір про надання правничої допомоги від 21.11.2022 року;

- акт приймання-передачі послуг від 23.02.2023 року на суму 10000 грн.;

- рахунок № 23/02 від 23.02.2023 згідно договору від 21.11.2022 на суму 10000,00 грн.;

- платіжне доручення № 303 від 24.02.2023 року на суму 10000,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У відповідності до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно зі статтею 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

У договорі про надання правничої допомоги від 21.11.2022 року не встановлено розмір гонорару, тобто не визначено ціну послуг, а також не зазначено погодинну вартість робіт адвоката, а отже із наданих доказів не можливо встановити розмір витрат на правничу допомогу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн. задоволенню не підлягають.

На підтвердження понесених витрат на засвідчення справжності підпису двох свідків до заяви було надано:

- акт виконаних робіт від 29.11.2022 року на суму 800,00грн.

- акт виконаних робіт від 30.11.2022 року на суму 800,00грн.

- платіжне доручення № 22672 від 30.11.2022 року на суму 800,00грн.

- платіжне доручення № 22678 від 01.12.2022 року на суму 800,00грн.

Суд дійшов висновку, що понесені витрати на засвідчення справжності підпису двох свідків відносяться до витрат, пов`язаних із розглядом справи у складі надання професійної правничої допомоги, що включає підготовку її до розгляду та збір доказів, а отже підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 126, 129, 244 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву товариства з обмеженою відповідальністю «КРАФТ» задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «УКРТЕКСКОЛОР» (79021, м.Львів, вул.Кульпарківська, 93, код ЄДРПОУ 32181056) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КРАФТ» (54028, м.Миколаїв, вул. Космонавтів, буд. 81, офіс 522, код ЄДРПОУ 31760612) понесені судові витрати у розмірі 1600 грн. на засвідчення справжності підписів на заявах свідків.

3. У решті заявлених вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст.241 Господарського процесуального кодексу України).

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст.241 Господарського процесуального кодексу України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення (ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження (ч. 2 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).

Апеляційна скарга подається до Південно-Західного апеляційного господарського суду.

СуддяА.П. Алексєєв