Рішення № 109440057, 09.03.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.03.2023Справа № 910/13574/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського" до Фізичної особи - підприємця Бахмут Маргарити Леонідівни про стягнення 43 586,19 грн,

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання),

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У грудні 2022 року Національний технічний університет України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського" (далі - Університет) звернувся до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом, посилаючись на неналежне виконання Фізичною особою - підприємцем Бахмут Маргаритою Леонідівною (далі - Підприємець) своїх зобов`язань за укладеним між сторонами та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (далі - Відділення) договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 31 травня 2018 року щодо сплати орендних платежів за користування нерухомим майном, у зв`язку з чим у відповідача утворилася заборгованість у період з липня 2020 року по квітень 2021 року на загальну суму 39 195,46 грн. Оскільки відповідач взяті на себе за вказаним договором зобов`язання з погашення цієї заборгованості не виконав, позивач, посилаючись на статті 525, 526, 610, 612 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 193, 285, 286 Господарського кодексу України (далі - ГК України), просив суд стягнути з Підприємця вищезазначену суму боргу, а також 3 430,52 грн інфляційних втрат та 960,21 грн трьох процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України в зв`язку з несвоєчасним проведенням розрахунків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12 грудня 2022 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення її недоліків.

29 грудня 2022 року на електронну адресу суду позивач на виконання вимог вказаної ухвали подав документи для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 9 січня 2023 року вищенаведену позовну заяву Університету прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/13574/22 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Крім того, цією ухвалою відповідачу було визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі, судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За змістом статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

В силу положень статті 10 наведеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд цієї справи та про його право подати відзив на позовну заяву, копія ухвали суду від 9 січня 2023 року про відкриття провадження у справі № 910/13574/22 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03113, місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 43/6, квартира 35.

Проте поштовий конверт із копією зазначеної ухвали було повернуто підприємством поштового зв`язку з відсутністю відповідача за вказаною адресою.

Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 статті 3 цього Закону визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (частина 1 статті 4 цього Закону).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою суду від 9 січня 2023 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень (https://reyestr.court.gov.ua).

Проте Підприємець у визначений судом строк відзив на позовну заяву не подав, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направив.

Положеннями частини 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

8 лютого 2023 року через загальний відділ діловодства суду від Університету надійшов лист від вказаної дати № 0450/13ю, у якому зазначено, що ціна позову не змінилася.

Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у її матеріалах достатньої кількості документів для розгляду даного спору по суті, суд дійшов висновку про розгляд цієї справи за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

За приписами частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського від 5 лютого 2021 року, в справі № 910/10212/20 за позовом Університету до Підприємця про стягнення 70 657,70 грн встановлено, що 31 травня 2018 року між Відділенням, Університетом та Підприємцем укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, № 8142, за умовами якого Відділення передає, а відповідач приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлове приміщення на другому поверсі студентської поліклініки (гуртожиток № 9, кабінет № 64), розташоване за адресою: місто Київ, вулиця Янгеля Академіка, будинок 16/2, загальною площею 23,00 кв.м, що перебуває на балансі позивача. Вартість орендованого майна була визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 30 листопада 2017 року й становила 370 000,00 грн без ПДВ (пункт 1.1 договору).

Вказаним рішенням позов Університету задоволено частково та стягнуто на його користь з Підприємця заборгованість з орендної плати за період з травня 2018 року по червень 2020 року в розмірі 63 808,59 грн, а також 3 250,88 грн пені, 1 367,32 грн штрафу, 1 042,68 грн інфляційних втрат, 1 181,19 грн трьох процентів річних та 2 101,79 грн судового збору.

Відповідно до пункту 1.2. договору майно передається в оренду з метою розміщення аптечного пункту, що реалізує готові ліки.

Згідно з пунктом 2.1. цієї угоди Підприємець вступає у стокове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього правочину та акта приймання-передавання майна.

Пунктом 3.1 договору визначено, що орендна плата визначається на підставі методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року № 786 (зі змінами) і становить без ПДВ за базовий місяць оренди розрахунку: квітень 2018 року - 4 876,62 грн. Орендна плата за перший місяць оренди - травень 2018 року, встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за травень місяць 2018 року.

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством (пункт 3.2 договору).

За умовами пункту 3.3 договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на вебсайті Фонду державного майна Укрраїни.

Згідно з положеннями пункту 3.6. договору орендна палата перераховується до державного бюджету та Університету в співвідношенні 50% до 50% щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України, і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації й стягується до бюджету та на користь позивача у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату її нарахування від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати (пункт 3.7 договору).

Якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, Підприємець також сплачує штраф у розмірі 3 % від суми заборгованості (пункт 3.8. договору).

Відповідно до пункту 3.11 договору, у разі припинення (розірвання) за згодою сторін цієї угоди, відповідач сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору не звільняє Підприємця від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та на користь Університету.

Згідно з пунктом 5.3. вказаної угоди Підприємець зобов`язався своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та позивачу (у платіжних дорученнях, які оформлює орендар, вказується "призначення платежу" за зразком, який надає орендодавець листом при укладенні договору оренди).

Відповідно до пункту 10.1., 10.2. договору його укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 31 травня 2018 року до 13 квітня 2021 року включно. Умови цього договору зберігають силу протягом усього строку його дії, у тому числі у випадках, коли після його укладення законодавством установлено правила, що погіршують становище відповідача, а в частині зобов`язань Підприємця щодо орендної плати - до виконання цих зобов`язань.

Пунктом 10.4. договору передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були ним передбачені, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору.

Однією з підстав припинення договору є закінчення строку його дії (підпункт 10.6.1. пункту 10.6. спірного правочину).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28 вересня 2020 року в справі № 910/10212/20 встановлено, що 31 травня 2018 року між Відділенням, Підприємцем та Університетом підписано уповноваженими представниками вказаних юридичних осіб та скріплено їх печатками акт приймання-передавання відповідачу обумовленого договором нерухомого майна.

У межах справи № 910/13574/22 судом встановлено, що листом від 20 грудня 2021 року № 30-06/9974 Відділення звернулося до Підприємця, в якому вимагало в зв`язку із закінченням 30 квітня 2021 року договору протягом трьох робочих днів з дня отримання вказаного листа повернути Університету орендоване нерухоме майно, підписати акти прийому-передавання (повернення) та невідкладно сплатити заборгованість з орендної плати в розмірі 5 851,23 грн, а також 2 155,79 грн пені та 42 060,65 грн неустойки.

Однак вказаний лист було залишено відповідачем без відповіді та задоволення.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до статті 760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.

Частинами 1, 2, 5 статті 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За частиною 1 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (у редакції, чинній на момент укладення договору) закріплено обов`язок орендаря своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Пунктом 3.6. договору передбачено порядок сплати орендної плати з розрахунку 50 % орендної плати - до державного бюджету, а 50 % - Університету.

У своїй позовній заяві Університет просить стягнути з Підприємця 39 195,46 грн заборгованості з орендної плати за період з липня 2020 року по квітень 2021 року в розмірі 39 195,46 грн, з яких: 27 996,76 грн - загальний розмір орендної плати за спірний період без ПДВ, 11 198,70 грн - нарахована позивачем сума ПДВ.

Суд, перевіривши розрахунок позивача, встановив, що він є арифметично вірним у частині спірної суми основної заборгованості в розмірі 27 996,76 грн без ПДВ.

Разом із тим, у порушення приписів чинного законодавства позивач здійснив нарахування ПДВ на вказану суму, виходячи зі ставки 40 %.

За розрахунком суду, обґрунтований розмір заборгованості з орендної плати за спірний період з урахуванням визначеної законодавством ставки ПДВ - 20 %, складає 33 596,11 грн (27 996,76 грн + 5 599,35 грн ПДВ).

Зважаючи на те, що обґрунтована сума основного боргу Підприємця, яка складає 33 596,11 грн (разом із ПДВ), підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед Університетом, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача до відповідача про стягнення вказаної суми боргу.

У задоволенні позову в частині стягнення 5 599,35 грн боргу слід відмовити в зв`язку з її необґрунтованістю.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов`язку зі сплати орендних платежів, позивач також просив суд стягнути з відповідача 960,21 грн трьох процентів річних та 3 430,52 грн інфляційних втрат, нарахованих у період з 16 серпня 2020 року по 23 лютого 2022 року на відповідні суми основного боргу без урахування ПДВ.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки заявлені Університетом до стягнення розміри трьох процентів річних та інфляційних втрат є арифметично вірними, відповідають вимогам чинного законодавства та положенням договору, не перевищують розраховані судом суми, тому позовна вимога про стягнення з відповідача вказаних компенсаційних виплат підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин позов Університету підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця Бахмут Маргарити Леонідівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського" (03056, місто Київ, проспект Берестейський (Перемоги), будинок 37; ідентифікаційний код 02070921) 33 596 (тридцять три тисячі п`ятсот дев`яносто шість) грн 11 коп. основного боргу, 3 430 (три тисячі чотириста тридцять) грн 52 коп. інфляційних втрат, 960 (дев`ятсот шістдесят) грн 21 коп. трьох процентів річних та 2 162 (дві тисячі сто шістдесят дві) грн 28 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 9 березня 2023 року.

СуддяЄ.В. Павленко