Рішення № 109440041, 09.03.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.03.2023Справа № 908/1165/22За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕТМАНГЛОБАЛ"

до Приватного акціонерного товариства "Просто-Страхування" в особі Запорізької філії Приватного акціонерного товариства "Просто-Страхування"

про стягнення 209 838,47 грн

Суддя Підченко Ю.О.

Представники сторін:

без виклику.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕТМАНГЛОБАЛ" (далі також - позивач) до Приватного акціонерного товариства "Просто-страхування" в особі Запорізької філії Приватного акціонерного товариства "Просто-страхування" (далі також - відповідач) про стягнення заборгованості за договором страхування від 22.06.2020 № 2001026 серії PKS у розмірі 209 838,47 грн, а саме: 149 876,44 грн сума страхового відшкодування, 47 465,73 грн втрат від інфляції, 10 596,30 грн 3 % річних та 1 900,00 грн відшкодування по оплаті послуг оцінювача.

Ухвалою від 01.08.2022 Господарським судом Запорізької області прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1207/22 у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) учасників справи.

Відповідно до ухвали Господарського суду Запорізької області від 10.10.2022 заяву Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування" задоволено та передано справу № 908/1165/22 за територіальною юрисдикцією (підсудністю) на розгляд до Господарського суду міста Києва.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.12.2022 справу № 908/1165/22 передано на розгляд судді Господарського суду міста Києва Підченку Ю.О.

Справу вирішено прийняти до свого провадження та здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, про що винесено відповідну ухвалу від 12.12.2022.

17.01.2023 позивачем долучено до справи копію постанови Центрального апеляційного господарського суду у справі № 908/3712/21.

Керуючись ч. 2 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України (далі також - ГПК України) та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суд також враховує припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

З урахуванням вищевикладеного та приймаючи до уваги те, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк (з урахуванням введених обмежень, пов`язаних із запровадженням в Україні карантину), для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

22.06.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГЕТМАНГЛОБАЛ" (як страхувальником) та Приватним акціонерним товариством "Просто-Страхування" в особі Запорізької філії Приватного акціонерного товариства "Просто-Страхування" (як страховиком) було укладено договір страхування №2001026 серії PKS предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов`язані з:

- володінням та/або користуванням, та/або розпорядженням транспортним засобом, дані якого показані в п. 1.4. цього договору;

- володінням та/або користуванням, та/або розпорядженням додатковим обладнанням, дані якого вказані в п. 1.5. цього договору;

- відшкодуванням шкоди, завданої життю, здоров`ю та/або майну третіх осіб внаслідок ДТП, що сталася з вини водія транспортного засобу вказаного в п. 1.4., 4.6 цього договору;

- життям, здоров`ям та працездатністю застрахованих осіб.

10.01.2021 у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участі застрахованого ТЗ Mazda 3 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 .

Як стверджує позивач, 12.01.2021 про вказану вище подію повідомлено страховика відповідно до умов укладеного договору. Крім того, з метою визначення розміру понесених матеріальних збитків, завданих в результаті ДТП, на замовлення позивача оцінювачем ОСОБА_2 підготовлено звіт № 1574 про визначення вартості матеріального збитку автомобіля Mazda 3 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Крім того, з доводів позивача вбачається, що 17.02.2021 він подав відповідачу заяву про виплату страхового відшкодування.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, на думку позивача, що відповідач за наявності умов і підстав для здійснення страхової виплати за договором страхування автотранспорту не здійснив на користь позивача страхову виплату.

Заперечуючи проти заявленого позову відповідач посилався, зокрема, на таке:

- позивачем разом із позовом не надано в повному обсязі договір страхування, а саме не додано розділ 2 "Загальні умови договору";

- застрахований транспортний засіб не було надано відповідачу для огляду ні в пошкодженому стані, ні в стані після ремонту;

- наданий ніби позивачем акт технічного стану, який відсутній у додатках до позовної заяви примірника відповідача не може мати жодного відношення до відповідача, оскільки ТЗ страховику для огляду наданий не був;

- позивач не надав рахунків СТО, не надав доказів на підтвердження факту виконання відновлювальних (ремонтних) робіт та факту їх оплати з урахуванням ПДВ.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Правовідносини сторін регулюються Правилами добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного), Правилами добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту, Правилами добровільного страхування від нещасних випадків та умовами договору №2001026 серії РКS, який регулює дії страхувальника та взаємовідносини сторін при настанні страхового випадку.

Відповідно до абз. 1 ст. 6 Закону України "Про страхування" добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Статтею 16 Закону України "Про страхування" визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно зі ст. 980 Цивільного кодексу України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з:

1) життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування);

2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування);

3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Статтею 979 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про страхування" страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно зі статтею 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Частиною 1 статті 25 вказаного Закону встановлено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акту (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Як вбачається з матеріалів справи, пунктом 2.7 договору визначено дії страхувальника та взаємовідносини сторін при настанні страхового випадку, а також перелік документів, що підтверджують настання страхового випадку та розмір збитків.

Відповідно до п. 2.7.2.5 договору для отримання страхового відшкодування, крім письмового повідомлення про подію, яка має ознаки страхової, страхувальник повинен надати страховику заяву про виплату страхового відшкодування за формою, встановленою страховиком та наступні документи з нижчезазначеного переліку, які є обґрунтуванням заяви про виплату страхового відшкодування, зокрема:

1) цей договір;

2) свідоцтво про реєстрацію ТЗ;

3) посвідчення водія відповідної категорії водія, який керував ТЗ на момент події, яка має ознаки страхової, документи, що підтверджують законні підстави на керування ТЗ, вказаного в п. 1.4. цього договору, вказаним водієм (такими документами можуть бути: договір оренди, лізингу, підряду, тощо);

4) документ або документи (довідки, протоколи, постанови, рішення, вироки, тощо), видані повноважним державним органом (посадовою особою), в яких зазначені:

- місце, дата, час, причини, обставини і наслідки події, дата і час надходження в зазначені органи (до посадових осіб) повідомлення про неї; опис застрахованого ТЗ (марка, модель, реєстраційний номер, номер кузову (шасі)); перелік пошкоджень і перелік його втрачених частин (при їхній утраті);

- повні імена й адреси постійного місця проживання (місця перебування) власників транспортних засобів, брали участь у події, і кожного учасника події (якщо вони встановлені), ступінь їхньої вини (якщо вина встановлена), у разі наявності у інших учасників події договорів страхування інших страховиків: серію, номер договорів страхування ОСЦПВВНТЗ, найменування та адресу страховиків;

- зміст правопорушення і прийняте по справі рішення про накладення адміністративного стягнення (у разі складання відносно особи протоколу про вчинення адміністративного правопорушення та/або притягнення (відмовив притягненні) особи до адміністративної відповідальності), або статті Кримінального кодексу України, за якими розпочате кримінальне провадження (у разі порушення кримінальної справи), інші відомості, що відповідно до норм чинного законодавства повинні бути зазначені в подібних документах:

- поліс ОСЦПВВНТЗ або його копію ( у разі наявності) потерпілої третьої особи;

- документи державної установи метеорологічної (сейсмологічної) служби або Державної служби України з надзвичайних ситуацій, що підтверджують відомості про характер і час дії відповідного стихійного лиха або іншого небезпечного явища природи, якщо застрахований ТЗ пошкоджений внаслідок таких явищ;

5) документ або документи, що підтверджують розмір збитку (рахунки з СТО, платіжні документи тощо).

Згідно з п. 2.7.2.7 договору страхувальник зобов`язаний до усунення (ремонту) пошкоджень, заподіяних в результаті події, що має ознаки страхової, надати страховику (його представнику) пошкоджений ТЗ для огляду, про що страховик складає акт огляду, де фіксуються зазначені пошкодження, час і місце огляду ТЗ узгоджуються сторонами цього договору.

Пунктом 2.8.1 договору встановлено, що страхове відшкодування по ризиках "НЗ", "ПОШКОДЖЕННЯ", "ДОДАТКОВЕ ОБЛАДНАННЯ" виплачується після надання страхувальником страховику всіх необхідних документів по страховому випадку, визначених п. 2.7 цього договору, огляду пошкодженого ТЗ страховиком і складання акту огляду, визначення обставин, причин, розміру і характеру заподіяного збитку та визнання страховиком події страховим випадком. При цьому, обов`язок надання документів, що обґрунтовують факт та причини настання страхового випадку і розмір збитку, покладається на страхувальника.

За умовами пункту 2.11.3.1 договору страховик має право перевіряти надану страхувальником інформацію, а також виконання (дотримання) умов цього договору.

Як стверджує позивач, про ДТП, яка відбулась 10.01.2021, страхувальник письмово повідомив страховика 12.01.2021. Одночасно відповідачу надано копію свідоцтва про державну реєстрацію автомобіля Mazda 3 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , копію паспорту ОСОБА_1 , копію його посвідчення водія.

Крім того, позивач наголосив, що представник відповідача Василенко О.В. 12.01.2021 за адресою: м. Київ, проїзд Саперно-Слобідський, 20 проводив огляд пошкодженого автомобіля Mazda 3 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , про що було складено акт технічного стану.

З метою визначення розміру понесених матеріальних збитків, завданих в результаті ДТП, позивач звернувся до оцінювача ОСОБА_2 , яким підготовлено звіт № 1574 про визначення вартості матеріального збитку автомобіля Mazda 3 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . Згідно з висновком, який міститься у звіті, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Mazda 3 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , у результаті пошкодження при ДТП складає 159 084,44 грн.

ОСОБА_2 є суб`єктом оціночної діяльності (Свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів Фонду державного майна України № 1963 від 19.08.2022).

Крім того, 12.01.2021 позивач сплатив на користь оцінювача 1 900,00 грн за надані послуги, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № 12/01.

17.02.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування з додаванням фотографій автомобіля після проведення відновлювального ремонту.

Відповідно до п. 2.8.2.3. договору, у випадку пошкодження застрахованого автомобіля виплата страхового відшкодування здійснюється протягом 30 календарних днів, починаючи з дня надання страхувальником страховику останнього із всіх необхідних документів визначених п. 2.7.2.5. договору.

Матеріалам справи підтверджується, що останні документи страховику щодо страхового випадку надано 17.02.2021, але про прийняте рішення стосовно виплати страхового відшкодування страхувальника повідомлено так і не було.

З наведеного вбачається, що відповідач повинен був виконати виплату страхового відшкодування на користь позивача до 09.03.2021.

Більше того, матеріали справи не містять доказів висловлення відповідачем незгоди з розміром страхового відшкодування, не оскаржено заявлену позивачем суму та не зазначено про прийняття рішення про відмову у виплаті або про відстрочення, як це передбачено п. 2.11.3.6. договору.

Посилання відповідача на невиконання страхувальником зобов`язання щодо не надсилання (не представлення) страховику рахунків СТО, доказів на підтвердження факту виконання відновлювальних (ремонтних) робіт та факту їх оплати з урахуванням ПДВ не приймаються судом до уваги, оскільки позивачем надано звіт про оцінку, акт технічного стану ТЗ від 12.01.2021, докази направлення фото ТЗ після виконання ремонтних робіт, докази звернення до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування.

У разі наявності сумнівів або недостатності доказів (наданих документів) відповідач наділений правом на вчинення дій для з`ясування та встановлення факту як настання страхового випадку так і розміру спричинених збитків, заподіяних застрахованому ТЗ внаслідок ДТП, чого ним зроблено не було.

Страхова компанія взяла на себе зобов`язання відшкодувати страхувальнику в межах страхової суми збитки, що виникли протягом строку дії договору в разі пошкодження застрахованого транспортного засобу внаслідок ДТП.

Відповідач факт отримання наведених вище документів від позивача належними доказами не спростував, також не зазначив про прийняття рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування або про відстрочення виплати, як то передбачено п. 2.11.3.6 договору.

Крім того, обґрунтовуючи заявлений позов позивач посилається на обставини, які встановленні рішенням Господарського суду Запорізької області від 16.06.2021, яке залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 23.09.2021 у справі № 908/995/21, зокрема:

"Матеріали справи містять документи за період 2020-2021 (повідомлення про подію, рахунки, акти виконаних робіт, Акти технічного стану, електронне листування з представником відповідача), які підтверджують факт тривалої співпраці Василенка О.В. з відповідачем, прийняття страховиком (заступником начальника Управління виплат) складених цією особою Актів та здійснення виплат на підставі поданих документів".

У даному випадку господарський суд виходить з того, що принцип юридичної визначеності є одним з основних елементів верховенства права, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. рішення Суду у справах Христов проти України, no. 24465/04, від 19.02.2009, Пономарьов проти України, no. 3236/03, від 03.04.2008).

Даний принцип тісно пов`язаний з приписами ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Оскільки на момент розгляду даної справи набрало законної сили судове рішення Господарського суду Запорізької області від 16.06.2021, у справі № 908/995/21, обставини, які були встановлені під час розгляду справи № 908/995/21 не підлягають доказуванню в межах даної справи.

Отже, аналіз наведених обставин свідчить про дотримання позивачем вимог договору в частині вчинення дій страхувальника при настанні страхового випадку, надано вичерпний перелік документів, що підтверджують настання страхового випадку та розмір збитків. Відповідач доказів на підтвердження вчинення ним дій для з`ясування фактичних обставин ДТП, встановлення страхового випадку, встановлення розміру вартості відновлювального ремонту пошкодженого авто не надав.

Відповідно до підп. 1.13. договору, франшиза становить 2% від страхової суми. З огляду на наведене вище, сума страхового відшкодування, яку мав сплатити відповідач становить 149 876,44 грн.

Зважаючи на те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів спростування зазначених позивачем обставин, суд вважає доведеним факт невиконання відповідачем умов договору щодо строків виплати страхового відшкодування та наявність у позивача права на стягнення в судовому порядку грошової суми в заявленому в позові розмірі.

Крім того, за порушення відповідачем строків сплати страхового відшкодування позивач просить стягнути з відповідача 47 465, 73 грн інфляційних втрат та 10 596,30 грн 3% річних.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

З аналізу зазначеної норми законодавства вбачається, що три проценти річних є платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, тобто три проценти річних не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов`язань, які можуть бути узгоджені сторонами, оскільки ця норма законодавства є імперативною. Таким чином, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Річні проценти за своєю правовою природою є складовою частиною боргу та підлягають стягненню разом із сумою основного боргу на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Перевіривши розрахунок 3% річних, судом встановлено, що позивачем не обґрунтовано кількість днів прострочення (861) та не вказано конкретних періодів нарахування 3% річних. Натомість, під час розрахунку інфляційних втрат позивачем взято за основу період розрахунку простроченої заборгованості з березня 2021 по травень 2022. Виконавши розрахунок заявлених до стягнення 3% річних суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню на суму 5 518,74 грн за період з 10.03.2021 по 31.05.2022.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що вказаний розрахунок здійснено з урахуванням встановленого договором строку, визначений позивачем період нарахування є обґрунтованим, однак розрахунок не є арифметично правильним, у зв`язку з чим позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат в розмірі 47 465,73 грн підлягають частковому задоволенню на суму 33 652,40 грн.

За змістом частин 1, 2 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема змагальність сторін (пункт 4 частини 3 статті 2 ГПК України).

Відповідно до частин 1- 3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За змістом статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, як письмові, речові та електронні докази.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У пунктах 8.15 - 8.22 постанови Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 922/51/20 зазначено таке:

" 8.15. Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

8.16. Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

8.17. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

8.18. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

8.19. До того ж Верховний Суд наголошує, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

8.20. Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

8.21. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

8.22. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що доводи позивача і докази надані на їх підтвердження, про розмір матеріального збитку, завданого позивачу та наявність обов`язку відповідача здійснити виплату страхового відшкодування до 09.03.2021 є більш вірогідними, ніж доводи, надані на їх спростування відповідачем.

У зв`язку з чим суд, керуючись приписами ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку, що відповідач своїх зобов`язань по виплаті страхового відшкодування не виконав.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з покладенням судового збору на сторони пропорційно до розміру задоволених вимог в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Також, позивачем надано докази понесення витрат на оплату послуг оцінювача в розмірі 1 900,00 грн.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, витрати позивача на оплату послуг оцінювача підлягають задоволенню пропорційно до розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст.ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕТМАНГЛОБАЛ" задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Просто-страхування" (04050, м. Київ, вул. Герцена, 10; код ЄДРПОУ 24745673) в особі Запорізької філії Приватного акціонерного товариства "Просто-страхування" (69057, м. Запоріжжя, вул. Кам`яногірська, 1, приміщення 63, код ЄДРПОУ 26337174) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕТМАНГЛОБАЛ" (49008, м. Дніпро, вул. Дмитра Кедріна, 44, офіс 4; код ЄДРПОУ 34735259) суму страхового відшкодування в розмірі 149 876,44 грн, 33 652,40 грн втрат від інфляції, 5 518, 74 грн 3 % річних, 1 711,74 грн відшкодування по оплаті послуг оцінювача, 2 835,71 грн витрат зі сплати судового збору. Видати наказ..

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, то строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 09.03.2023 року.

Суддя Ю.О.Підченко