Рішення № 109439882, 07.03.2023, Господарський суд м. Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

за позовом Фізичної особи-підприємця Мазурика Богдана Володимировича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕМП-2000"

про стягнення 101 744,38 грн,

Суддя Картавцева Ю.В.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Мазурик Богдан Володимирович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Темп-2000» про стягнення 101 744,38 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору-заявки на перевезення вантажу №2389 від 07.12.2021 у частині оплати наданих позивачем послуг з організації перевезення вантажу, з огляду на що позивач просить суд стягнути 101 744,38 грн, з яких: 79 761,00 грн основного боргу, 2 163,38 грн 3% річних та 19 820,00 грн інфляційних втрат.

За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2023 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; запропонувати відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву; встановити відповідачу строк для подання заперечень - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив.

02.01.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив.

13.01.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

23.01.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

01.02.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшли письмові пояснення.

13.02.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про визнання поважними причин пропуску строку на подачу доказів.

Так, щодо вищевказаного клопотання відповідача суд зазначає наступне.

Частинами 1-3 статті 80 ГПК України передбачено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).

Так, відповідачем разом із запереченнями на відповідь позивача на відзив подано, зокрема, бухгалтерську довідку № 18/01-23 від 18.01.2023 та лист № 18/01-23 від 18.01.2023 та інші докази на підтвердження обставин, зазначених в довідці та листі.

Разом з тим, суд зазначає, що відзив на позов у справі № 910/13795/22 подано до суду 02.01.2023, тобто, станом на момент подачі відзиву вказаних вище довідки та листа ще не існувало, що свідчить про об`єктивну неможливість подачі таких доказів у строк, визначений ч. 3 ст. 80 ГПК України.

З огляду на викладене, суд визнає поважними причини пропуску строку на подачу доказів, що подані відповідачем разом із запереченнями на відповідь на відзив та приймає зазначені докази до розгляду.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві, відповіді на відзив та поясненнях, а відповідачем у відзиві та запереченнях на відповідь на відзив, суд

ВСТАНОВИВ

07.12.2021 року між Фізичною особою - підприємцем Мазуриком Богданом Володимировичем (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕМП-2000» (Замовник) було укладено Договір - заявку на перевезення вантажу №2389, за яким узгоджено: дата навантаження 08.12.2021, адреса завантаження: 7030 Paks 0299/5 hrsz, перевезення вантажу з терміном доставки з 11.12.2021 по 12.12.2021, фрахтова сума 2600 євро (по курсу НБУ на дату розвантаження), митний перехід - Чоп, автомобіль НОМЕР_1 , причеп НОМЕР_2 .

Умови оплати - безготівкова форма на умовах 100% оплати протягом 30 календарних днів з дня розвантаження автомобіля на підставі копії рахунку переданого Виконавцем за допомогою факсимільного зв?язку, з подальшим отриманням оригіналу рахунка, товарно-транспортної накладної (CMR/TTH) з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу, акта приймання-передачі наданих послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору - заявки на перевезення вантажу №2389 від 07.12.2021 Позивач надав послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом за маршрутом Paks (Угорщина) - м/п Чоп - Київ (Україна), а Відповідач в свою чергу прийняв надані послуги, що підтверджується Актом здачі - приймання робіт (надання послуг) №484 від 11.12.2021 на суму 79 761,00 грн.

25.11.2022 року Позивач надіслав на адресу Відповідача лист з вимогою сплатити заборгованість за Договором - заявкою №2389 від 07.12.2021 у загальному розмірі 79 761,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору-заявки на перевезення вантажу №2389 від 07.12.2021 у частині оплати наданих позивачем послуг з організації перевезення вантажу, з огляду на що Позивач просить суд стягнути 101 744,38 грн, з яких: 79 761,00 грн основного боргу, 2 163,38 грн 3% річних та 19 820,00 грн інфляційних втрат.

Заперечуючи проти позову, Відповідач зазначає, що заборгованість була погашена в повному обсязі, що підтверджується платіжними інструкціями та бухгалтерськими довідками про виправлення помилки у платіжних інструкціях (платіжних дорученнях).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, 07.12.2021 року між Фізичною особою - підприємцем Мазуриком Богданом Володимировичем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕМП-2000» було укладено Договір - заявку на перевезення вантажу №2389, за яким узгоджено: дата навантаження 08.12.2021, адреса завантаження: 7030 Paks 0299/5 hrsz, перевезення вантажу з терміном доставки з 11.12.2021 по 12.12.2021, фрахтова сума 2600 євро (по курсу НБУ на дату розвантаження), митний перехід - Чоп, автомобіль НОМЕР_1 , причеп НОМЕР_2 .

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з приписами ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору - заявки на перевезення вантажу №2389 від 07.12.2021 Позивач надав послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом за маршрутом Paks (Угорщина) - м/п Чоп - Київ (Україна), а Відповідач в свою чергу прийняв надані послуги, що підтверджується Актом здачі - приймання робіт (надання послуг) №484 від 11.12.2021 на суму 79 761,00 грн.

Умови оплати - безготівкова форма на умовах 100% оплати протягом 30 календарних днів з дня розвантаження автомобіля на підставі копії рахунку переданого Виконавцем за допомогою факсимільного зв?язку, з подальшим отриманням оригіналу рахунка, товарно-транспортної накладної (CMR/TTH) з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу, акта приймання-передачі наданих послуг.

Судом було встановлено, що 25.11.2022 року Позивач надіслав на адресу Відповідача лист з вимогою сплатити заборгованість за Договором - заявкою №2389 від 07.12.2021 у загальному розмірі 79 761,00 грн (до якого додав оригінал рахунку №484 від 11.12.2021, CMR від 09.12.2021 р. та копію акту), що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист від 25.11.2022 р., фіскального чеку, накладної, роздруківки за відстеженням поштового відправлення про вручення 01.12.2022.

Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вищенаведені умови Договору - заявки на перевезення вантажу №2389 від 07.12.2021, оскільки, розвантаження автомобіля відбулося 11.12.2021, Відповідач був зобов`язаний здійснити оплату наданих послуг з перевезення вантажу у розмірі 79 761,00 грн у строк до 10.01.2022.

Таким чином, судом встановлено, що заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕМП-2000» перед Фізичною особою - підприємцем Мазуриком Богданом Володимировичем за Договором - заявкою на перевезення вантажу № 2389 від 07.12.2021 року становить 79 761,00 грн.

У відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив Відповідач зазначав, що оплату у повному обсязі за Договором - заявкою на перевезення вантажу №2407 від 13.12.2021 року було проведено в повному обсязі, на підтвердження чого надано копії платіжних інструкцій № 2079 від 21.09.2022 на суму 20 000,00 грн, № 2114 від 27.09.2022 на суму 26 166,00 грн, № 2150 від 01.10.2022 на суму 60 000,00 грн, № 477 від 10.08.2022 на суму 23 335,00 грн, № 1900 від 18.08.2022 на суму 77 874,00 грн із зазначенням призначення платежу: «оплата за міжнародні перевезення вантажу згідно договору №2141 від 22.09.2021р.».

Бухгалтерськими довідками №30/12-22 від 30.12.2022 та № 18/01-23 від 18.01.2023, складеними головним бухгалтером Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕМП-2000», визначено що у вищевказаних платіжних інструкціях допущено описку щодо призначення платежу. Зокрема, кошти за платіжними інструкціями № 2079 від 21.09.2022, № 2114 від 27.09.2022, № 2150 від 01.10.2022 спрямовувались на оплату заборгованості за Договором - заявкою на перевезення вантажу № 2389 від 07.12.2021 року.

Так, суд зазначає, що саме платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення: "Призначення платежу" (аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.03.2018 у справі № 903/333/17).

У випадку, якщо грошові кошти вже були списані з рахунку платника та зараховані на рахунок отримувача, переказ набуває статусу завершеного. Тобто з моменту перерахування грошових коштів на рахунок отримувача обов`язок банку з виконання доручення платника вважається виконаним. Внесення змін до призначення платежу такого платіжного доручення є неможливим. А питання уточнення інформації, вказаної у реквізиті «Призначення платежу» виконаного платіжного доручення вирішується сторонами у порядку, узгодженому між ними, без участі банку. Зазначене підтверджується листом Національного Банку України від 09.06.2011 №25-111/1438-7141 «Про заміну інформації у реквізиті «Призначення платежу», яким встановлено, що після списання коштів з рахунку платника питання щодо уточнення інформації, зазначеної у реквізиті «Призначення платежу», вирішується між сторонами без участі банку.

Так, у матеріалах справи наявний лист Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕМП-2000» №30/12-22 від 30.12.2023 року адресований Фізичній особі - підприємцю Мазурику Богдану Володимировичу щодо зміни призначення платежів.

Проте, Відповідачем не надано жодних належних доказів на підтвердження направлення зазначеного листа адресату (в межах врегулювання договірних зобов`язань, а не як додатку до відзиву) та отримання листа Позивачем.

Більше того, у листі від 25.11.2022 року Позивач звернув увагу Відповідача на те, що в деяких платіжних документах щодо призначення платежу, Відповідач посилався на договір № 2141 від 22.09.2021, який фактично між сторонами укладений не був, тому, такі оплати були враховані в погашення заборгованості за окремими договорами-заявками.

За таких підстав, оскільки, Позивач не надав згоди на зміну призначення платежів, а зарахування цих платежів в рахунок погашення заборгованості за Договором - заявкою на перевезення вантажу №2389 від 07.12.2021 року в односторонньому порядку не ґрунтується на нормах закону, суд приходить до висновку, що платіжні інструкції № 2079 від 21.09.2022, № 2114 від 27.09.2022, № 2150 від 01.10.2022 не можуть бути належними доказами на підтвердження виконання зобов`язання Відповідача з оплати наданих й прийнятих послуг за спірним договором.

Таким чином, суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем грошових коштів Фізичній особі - підприємцю Мазурику Богдану Володимировичу за спірним договором в розмірі 79 761,00 грн.

Отже, суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату наданих й прийнятих послуг в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення суми основної заборгованості у розмірі 79 761,00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 2 163,38 грн 3% річних та 19 820,00 грн інфляційних втрат за період з 11.01.2022 по 06.12.2022.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, який міститься в позовній заяві, суд зазначає, що визначений позивачем період нарахування є обґрунтованим, а розрахунок арифметично правильним, відтак, вимоги про стягнення 2 163,38 грн 3% річних та 19 820,00 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Положеннями статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

Згідно з частиною 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Так, у позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 10 000,00 грн.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Так, з наданих позивачем доказів вбачається, що 06.05.2022 року між адвокатом Махиніч Н.В. (адвокат) та Фізичною особою - підприємцем Мазуриком Богданом Володимировичем (Клієнт) було укладено Договір про надання правової допомоги б/н, за яким Адвокат надає правову допомогу Клієнту з метою захисту інтересів Клієнта в якості його захисника та/або представника відповідно до діючого законодавства, у тому числі, але не виключно відповідно до Господарського процесуального кодексу України, та Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України, тощо зі всіма правами, що має Клієнт.

Додатковою угодою № 5 від 05.12.2022 до Договору про надання правової допомоги б/н від 06.05.2022 року Сторони погоджуються, що надання професійної правничої допомоги включатиме: аналіз та вивчення матеріалів, доказової бази з метоо пред?явлення позову до ТОВ «Темп-2000» за договором-заявкою №2389 від 07.12.2021; аналіз діючого законодавства, що регулює спірні правовідносини та аналіз висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах; надання правової допомоги Клієнту у підготовці позовної заяви та визначення переліку додатків до позову.

Сторони погоджуються, що вартість послуг Адвоката за надання професійної правової (правничої) допомоги Клієнту у визначеному в п. 1 обсязі буде становити 10 000 грн.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат Позивачем було подано Акт виконаних робіт від 08.12.2022 року на суму 10000,00 грн та рахунок від 08.12.2022 р.

Судом встановлено, що Махиніч Н.В. є адвокатом в розумінні Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", що підтверджується свідоцтвом про зайняття адвокатською діяльністю №1899 від 17.10.2017 року.

Відтак, витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн підтверджуються належними доказами.

Заперечуючи проти покладення на відповідача визначеної позивачем суми витрат на професійну правничу допомогу, відповідач зазначає, що заявлений позивачем розмір витрат є неспівмірним із складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами) та затраченим на них часом, обсягом наданих адвокатом послуг та ціною позову. Крім того, позивачем подано до суду ще шість позовних заяв з аналогічними вимогами до відповідача та з аналогічних підстав, відтак, заявлення в кожній з таких справ правничої допомоги в розмірі 10 000,00 грн не відповідає принципу розумності судових витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Висновки, аналогічні відображеним вище, викладені в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

З огляду на викладене, враховуючи обставини даної справи, її складність, ціну позову, предмет та підстави позовних вимог, а також заперечення наведені відповідачем, суд дійшов висновку, що визначений позивачем розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги не відповідає критеріям розумності та співмірності і становить надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат. Тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 6 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, що на переконання суду, є розумним та співмірним розміром витрат на послуги адвоката у даному спорі.

Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача з огляду на задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕМП-2000» (01133, місто Київ, вулиця Євгена Коновальця, будинок 29; ідентифікаційний код: 31111758) на користь Фізичної особи - підприємця Мазурика Богдана Володимировича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 ) основний борг у розмірі 79 761 (сімдесят дев`ять тисяч сімсот шістдесят одна) грн. 00 коп., інфляційні втрати у розмірі 19 820 (дев`ятнадцять тисяч вісімсот двадцять) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 2 163 (дві тисячі сто шістдесят три) грн. 38 коп., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 (шість тисяч) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.В. Картавцева