Рішення № 109438002, 17.11.2022, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/39890/20-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2022 року Печерський районний суд м. Києва у складі: головуючого - судді Остапчук Т. В.

при секретарі - Луста В.І за участю: представника позивача: Дугінова Д. А., представника відповідача Тузової В.О розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк», про захист прав споживачів та стягнення пені у розмірі 3 % за кожен день прострочення на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Акціонерного Товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів та стягнення пені у розмірі 3 % за кожен день прострочення на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів». Позовні вимоги мотивовані тим, що Позивач є клієнтом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», якому 13 лютого 2014 р., через систему «Приват24», в ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» було відкрито депозитний рахунок № НОМЕР_1 та внесено на цей рахунок 30 000, 00 дол. США. Навесні 2014 року у зв`язку з припиненням функціонування банківських відділень Відповідача на території АР Крим та м. Севастополя, рахунок Позивача було заблоковано, нарахування відсотків припинено. З метою отримання належних Позивачу коштів та нарахованих по ним відсотків Позивач неодноразово звертався до банку із вимогами поновити йому доступ до рахунку, але дані вимоги Позивача банком виконані не були. 20 квітня 2017 р. в Головному офісі ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» отримано заяву ОСОБА_1 від 13 квітня 2017 р. про необхідність переведення 30 000, 00 дол. США вкладу та нарахованих на нього відсотків з рахунка № НОМЕР_1 на рахунок № НОМЕР_2 . У зв`язку із тим, що банк не виконав зазначену заяву ОСОБА_1 був змушений звернутися із відповідним позовом до суду. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 23 серпня 2018 р., у справі № 757/51774/17-ц, вирішено стягнути з банка на користь ОСОБА_1 37 684, 61 дол. США та 31 440, 96 грн. Не погоджуючись із рішенням Печерського районного суду м. Києва від 23.08.2018 р., банк оскаржив його в апеляційному порядку та просив суд скасувати рішення суду 1-ї інстанції та постановити нове, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні його позовних вимог у повному обсязі. Київський апеляційний суд, постановою від 21.08.2019 р., залишив рішення Печерського районного суду м. Києва від 23.08.2018 р. без змін. Постановою Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року рішення Печерського районного суду м. Києва від 23.08.2018 р. та постанова Київського апеляційного суду від 21.08.2019 р. залишені без змін. У зв`язку із тим, що банк відмовляється від виконання свого обов`язку з переведення коштів, не виконує рішення суду, яке набрало законної сили, з метою спонукати банк якнайшвидше виконати свої зобов`язання перед Позивачем він звернувся до суду із позовом про стягнення пені у розмірі 3 % за кожен день прострочення на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», за період з 15 січня 2020 року по 15 вересня 2020 року. Ухвалою суду від 17 вересня 2020 р. у справі відкрито провадження. 04.11.2020 р через канцелярію суду Відповідачем було подано відзив. У відзиві відповідач зазначав про те, що заявлена Позивачкою сума пені (276 981, 88 дол. США) не відповідає принципам співмірності та розумності та є явно завищеною. Також у відзиві відповідач зазначав про свою незгоду із визначенням Позивачем бази для нарахування пені. Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 14 грудня 2021 року, у рамках справи № 757/22915/21-ц, було задоволено клопотання Відповідача про обєднання в одне провадження справи № 757/22915/21-ц із справою № 757/39890/20-ц, у звязку із тим, що позивачем у справі № 757/22915/21-ц є ОСОБА_1 , Відповідачем АТ КБ «ПРИВАТБАНК», вимоги стосуються також як й у справі № 757/39890/20-ц стягнення пені, а єдиною відмінністю справ є різний період нарахування пені. Періодом стягнення пені у справі № 757/22915/21-ц є період: з 20 березня 2021 року по 26 квітня 2021 року. Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 27.01.2022 року, у рамках справи № 757/49583/21-ц, було обєднання в одне провадження справи № 757/49583/21-ц із справою № 757/39890/20-ц, у звязку із тим, що позивачем у справі № 757/49583/21-ц є ОСОБА_1 , Відповідачем АТ КБ «ПРИВАТБАНК», вимоги стосуються також як й у справі № 757/39890/20-ц стягнення пені, а єдиною відмінністю справ є різний період нарахування пені. Періодом стягнення пені у справі № 757//49583/21-ц є період: з 27 квітня 2021 року по 13 вересня 2021 року. Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 10.02.2022 року, у рамках справи № 757/54898/20-ц, було задоволено клопотання Відповідача про обєднання в одне провадження справи № 757/54898/20-ц із справою № 757/39890/20-ц, у звязку із тим, що позивачем у справі № 757/54898/20-ц є ОСОБА_1 , Відповідачем АТ КБ «ПРИВАТБАНК», вимоги стосуються також як й у справі № 757/39890/20-ц стягнення пені, а єдиною відмінністю справ є різний період нарахування пені. Періодом стягнення пені у справі № 757/54898/20-ц є період: з 20 жовтня 2020 року по 30 листопада 2020 року. Ухвалою від 14.07.2022 р. підготовче провадження у справі закрито. На 04.10.2022 р. призначено розгляд справи по суті. Дослідивши і проаналізувавши докази, які містяться в матеріалах справи, суд на основі повно і всебічно з`ясованих обставин дійшов наступних висновків. Позовні вимоги мотивовані тим, що Позивач є клієнтом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», якому 13 лютого 2014 р., через систему «Приват24», в ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» було відкрито депозитний рахунок № НОМЕР_1 та внесено на цей рахунок 30 000, 00 дол. США. Навесні 2014 року у зв`язку з припиненням функціонування банківських відділень Відповідача на території АР Крим та м. Севастополя, рахунок Позивача було заблоковано, нарахування відсотків припинено. З метою отримання належних Позивачу коштів та нарахованих по ним відсотків Позивач неодноразово звертався до банку із вимогами поновити йому доступ до рахунку, але дані вимоги Позивача банком виконані не були. 20 квітня 2017 р. в Головному офісі ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» отримано заяву ОСОБА_1 від 13 квітня 2017 р. про необхідність переведення 30 000, 00 дол. США вкладу та нарахованих на нього відсотків з рахунка № НОМЕР_1 на рахунок № НОМЕР_2 . У зв`язку із тим, що банк не виконав зазначену заяву ОСОБА_1 був змушений звернутися із відповідним позовом до суду. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 23 серпня 2018 р., у справі № 757/ 51774/17-ц, вирішено стягнути з банка на користь ОСОБА_1 37 684, 61 дол. США та 31 440, 96 грн. Не погоджуючись із рішенням Печерського районного суду м. Києва від 23.08.2018 р., банк оскаржив його в апеляційному порядку та просив суд скасувати рішення суду 1-ї інстанції та постановити нове, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні його позовних вимог у повному обсязі. Київський апеляційний суд, постановою від 21.08.2019 р., залишив рішення Печерського районного суду м. Києва від 23.08.2018 р. без змін. Постановою Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року рішення Печерського районного суду м. Києва від 23.08.2018 р. та постанова Київського апеляційного суду від 21.08.2019 р. залишені без змін. Звертаючись до суду з даним позовом позивач посилався на те, що не повертаючи грошові кошти за вимогою вкладника, відповідач не виконав покладених на нього зобов`язань та позбавив позивача права користуватись належним йому майном. Ретельно вивчивши усі обставини у справі суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Позивача. Щодо можливості застосування до вказаних правовідносин норм Закону № 1023-ХІІ та нарахування пені на підставі частини п`ятої статті 10 цього Закону суд зазначає таке. Правовідносини з банківського вкладу врегульовані нормами ЦК України, законами № 2664-ІІІ, № 2121-ІІІ, № 1023-XII. Згідно з преамбулою Закону № 2664-III у ньому встановлені загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг. Його метою є створення правових основ для захисту інтересів споживачів фінансових послуг, правове забезпечення діяльності та розвитку конкурентоспроможного ринку фінансових послуг в Україні. У частині другій статті 627 ЦК України передбачено, що у договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів. Позовні вимоги стосуються правовідносин, які виникли з укладення договорів банківського вкладу. Згідно з підпунктом 7.1.1. пункту 7.1. статті 7 Закону № 2346-ІІІ вкладний (депозитний) рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів, що передаються клієнтом банку в управління на встановлений строк та під визначений процент (дохід) відповідно до умов договору. У статті 2 Закону № 2121-ІІІ вказано, що вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору. У частинах першій, другій статті 47 Закону № 2121-ІІІ визначено види діяльності банку, зокрема банк має право надавати банківські та інші фінансові послуги (крім послуг у сфері страхування), а також здійснювати іншу діяльність, визначену в цій статті, як у національній, так і в іноземній валюті. Банк має право здійснювати банківську діяльність на підставі банківської ліцензії шляхом надання банківських послуг. У пункті 1 частини третьої статті 47 цього Закону вказано, що до банківських послуг належать залучення у вклади (депозити) коштів та банківських металів від необмеженого кола юридичних і фізичних осіб. Відповідно до положень частини першої статті 1 Закону № 2664-III фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг та яка внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг. Фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів (пункт 5);споживач фінансових послуг - фізична особа, яка отримує або має намір отримати фінансову послугу для задоволення особистих потреб, не пов`язаних із підприємницькою, незалежною професійною діяльністю (пункт 7-1). Згідно із частиною першою статті 4 Закону № 2664-III фінансовими послугами вважаються, зокрема: залучення фінансових активів із зобов`язанням щодо наступного їх повернення; надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту та ін. За частиною другою статті 4 Закону № 2664-ІІІ фінансові послуги, надання яких передбачається іншими законами, підлягають включенню до переліку, визначеного частиною першою цієї статті. Надання фінансових послуг, не включених до зазначеного переліку, забороняється. Отже, розміщення грошових коштів у вигляді вкладу (депозиту) та отримання процентів за вкладом є фінансовими операціями, які здійснюються у разі укладення договору банківського вкладу, і в сукупності становлять суть фінансової послуги, яка надається банком споживачу (вкладнику). Відповідно до преамбули Закону № 1023-XII він регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів. У Законі № 1023-XII не визначено вичерпного переліку відносин, на які він поширюється, але з урахуванням характеру правовідносин, які ним регулюються, та керуючись загальними принципами цивільного судочинства і наявності в цивільних правовідносинах "слабкої сторони", якою є фізична особа - споживач, можна зробити висновок, що цим Законом регулюються відносини, які виникають з договорів купівлі-продажу, майнового найму (оренди), надання комунальних послуг, прокату, перевезення, зберігання, доручення, комісії, фінансово-кредитних послуг тощо. І особливістю таких правовідносин є участь у них спеціального суб`єкта - споживача. У статті 1 Закону № 1023-ХІІ визначено, що споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22 цієї статті); продукція - це будь-який виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець - це суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3). Отже, Законом № 1023-ХІІ врегульовані договірні відносини за участі споживача. Відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону № 1023-ХІІ у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення. Отже, пеня, передбачена частиною п`ятою статті 10 Закону № 1023-ХІІ, застосовується в разі порушення виконання договірного зобов`язання на користь споживача. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 9 листопада 2021року у справі № 320/5115/17 (провадження № 14-133цс20), яка підлягає врахуванню, зазначено, що відповідно до частини другої статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. Після припинення договору банківського вкладу між сторонами не існує споживчих правовідносин, а до грошового зобов`язання зі сплати коштів, яке підтверджено судовим рішенням, застосовуються приписи статті 625 ЦК України у разі його невиконання. Тобто з моменту припинення договору банківського вкладу пеня відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» не нараховується. Ураховуючи те, що договір банківського вкладу вважається розірваними , то позивач втрачає право на отримання пені на підставі ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у розмірі трьох відсотків за кожен день прострочення. При таких обставинах позов не підлягає задоволенню. На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись , ст. ст. 1-16, 526, 551, 1058, 1060, 1061, 1066, 1067 ЦК України, ст.ст. 1, 10, 22 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. ст. 1-18, 76 81, 95, 141, 228, 229, 235, 241, 244, 245, 258, 259, 263-265, 268, 273, 289, 352-355 ЦПК України,суд,

ВИРІШИВ:

Відмовити в позові ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк», про захист прав споживачів та стягнення пені у розмірі 3 % за кожен день прострочення на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів».

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

позивач: ОСОБА_1 : АДРЕСА_1

відповідач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК»: 01001, м. Київ, вул.. Грушевського, 1Д.

Дата складання повного тексту 01.12.2022 р

Суддя Остапчук Т.В.