Вирок № 109437969, 06.03.2023, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/18230/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" березня 2023 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021100040002605 від 09.09.2021 року за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Києва, українки, громадянки України, з базовою середньою освітою, одружена, має на утриманні малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не працюючої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимої:

-21.02.2019 року Дарницьким районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком на 2 роки, на підставі ст. 75 КК України, звільнено від відбування покарання з випробувальним строком 2 роки; 02.10.2020 року ухвалою Бородянського районного суду Київської області даний вирок приведено у відповідність до Закону України №2617-VIII від 22.11.2018 року та замінено призначене покарання на покарання у виді штрафу в сумі 1700 грн.;

-22.03.2019 Деснянським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки 6 місяців, на підставі ст. 75, 76 КК України звільнену від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки;

- 23.12.2021 року Деснянським районним судом м. Києва за ч.2 ст. 15 ч.2 ст. 185, 71 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі,-

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,

за участю учасників кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченої ОСОБА_3 ,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 будучи раніше судимою, належних висновків для себе не зробила, на шлях виправлення не стала та вчинила новий умисний корисливий злочин за наступних обставин.

Так, 11.08.2021 року приблизно о 07 год. 43 хв., перебуваючи за адресою: м. Київ, проспект Броварський, 20-3, у приміщенні АЗС №КВ29, у якому здійснює свою господарську діяльність ТОВ «ОККО-ДРАЙВ» ОСОБА_3 , побачила вітрину з книжками, у останньої виник злочинний умисел, направлений на повторне, таємне викрадення чужого майна.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3 , шляхом вільного доступу, впевнившись у тому, що за її діями ніхто із сторонніх осіб не спостерігає, діючи з корисливих мотивів з метою власного протиправного збагачення сіла за стіл біля вітрини з книгами, звідки взяла належне ТОВ «ОККО-ДРАЙВ» майно, а саме: книгу «JavaScript для дітей» в кількості 1 шт., вартість якої становить 202 гривні 07 копійок (без ПДВ), книгу «Бармена» в кількості 1 шт., вартість якої становить 240 гривня 00 копійок та поклала вище вказані книжки собі до пакету, який остання помістила до своєї сумки, яка знаходилась на плечі останньої.

Завершивши свої злочинні дії, ОСОБА_3 , зберігаючи викрадене майно при собі, вийшла з приміщенні АЗС №КВ29, що знаходиться за адресою: м. Київ, пр-т Броварський, 20-3, а викраденим майном розпорядилася на власний розсуд.

Своїми діями ОСОБА_3 завдала TOB «ОККО-ДРАЙВ» матеріального збитку на загальну суму 442 грн. 07 коп.

Будучи допитаною в судовому засіданні ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) визнала повністю, надала покази, якими підтвердила вищевикладені обставини його скоєння, зокрема в частині часу, місця та способу вчинення, щиро розкаялась у вчиненому.

Вказала, що дійсно, 11.08.2021 року приблизно о 08 год. ранку, перебуваючи у приміщенні заправочної станції «ОККО» у зв`язку із скрутним матеріальним становищем непомітно взяла дві книги «JavaScript для дітей» та «Бармена», одну для дитини а іншу на продаж для можливості купівлі продуктів харчування, які поклала собі до пакету, який потім помістила до своєї сумки та залишила приміщення заправки, не розрахувавшись за них. Вказала, що не переховувалась від суду, до січня 2022 року проживала в центрі матері та дитини у м. Бровари Київської області, а потім у різних центрах матері та дитини Вінницької області. З січня 2023 року та по теперішній час проживає у Кризовому центрі «Дім Мама», що знаходиться по вул. Богдана Коломійця, 38, с. Лука Мелешківська Вінницької області.

Остання виразила готовність понести покарання за вчинене у межах своєї вини.

Крім повного визнання своєї вини у вчиненні кримінальних правопорушень просила суд визнати недоцільним дослідження доказів в частині обставин вчинення даного злочину, так як повністю погоджується з встановленими обставинами.

Покази обвинуваченої в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння нею змісту обставин, добровільності та істинності її позиції.

За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини справи, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони вірно розуміють зміст обставин справи, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченої, дослідженням, зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують її особу, тих, що стосуються вирішення питання про долю речових доказів, а також інших доказів, в яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин даного кримінального провадження та інших з метою правильної кваліфікації дій обвинуваченої. Суд, у відповідності до положень Кримінального Кодексу України, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, у межах ч. 3 ст. 349 КПК України, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченої ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, а саме - таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненій повторно, за вище встановлених обставин.

При цьому, з урахуванням, висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах відображеного у постанові Верховного Суду колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 22 березня 2018 року у справі № 521/11693/16-к, судом установлено, що обставини визнані судом у вироку як доведені, з числа регламентованих ст. 91 КПК України, у своїй сукупності підтверджуються процесуальними джерелами доказів, які передбачені ст. 84 того ж Кодексу, та містяться у матеріалах цього провадження, як наслідок, суд вважає, встановленими всі обставини, що мають значення для кримінального провадження шляхом обсягу та порядку дослідження доказів на їх підтвердження, у порядку ст. 349 КПК України.

Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.

При ухваленні вироку відносно обвинуваченої ОСОБА_3 суд вважає за необхідне відповідно до положень ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.

Так, у рішеннях «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року, «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченій ОСОБА_3 суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винної та обставини, що пом`якшують та обтяжують її покарання.

Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_3 суд визнає щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Також, суд враховує, що обвинувачена ОСОБА_3 на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, раніше неодноразово судима за вчинення аналогічних злочинів проти власності, має задовільний стан здоров`я, заміжня, має на утриманні малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не є інвалідом І чи ІІ групи, спосіб життя (повідомила що тимчасово не працює), позицію сторони обвинувачення щодо необхідної міри покарання та представника потерпілого, викладеній у заяві щодо відсутності претензій матеріального характеру; відношення обвинуваченої до вчиненого, а саме наявність у неї розуміння неприйнятності вчинених нею дій у цивілізованому суспільстві; ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), а саме: його класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку під час та після вчинення злочинних дій та вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції частини другої статті 185 КК України у виді позбавлення волі, із застосуванням ч. 4 ст. 70 КК України, оскільки даний злочин вчинено до постановлення вироку Деснянського районного суду м. Києва від 23.12.2021 року, призначивши покарання за сукупністю вчинених кримінальних правопорушень, а тому суд переконаний в тому, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 вказаного Кодексу, визначена даним вироком міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченої та попередження нових злочинів (кримінальних правопорушень).

При цьому, слід зазначити, що санкція частини другої статті 185 КК України, в редакції Закону, який діяв на момент вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, на час винесення даного вироку не змінилась.

Підстав для звільнення від кримінальної відповідальності, звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 КК України, або ж застосування ст. 69 КК України, чи норм ст. 69-1 КК України до обвинуваченої, суд не знаходить, у зв`язку з відсутністю передумов за яких дані правові норми мають змогу бути застосовані, та оскільки суд однозначно переконаний в тому, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, визначена даним вироком міра покарання, а саме у виді позбавлення волі є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів (кримінальних правопорушень).

Дане остаточне покарання (позбавлення волі), на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09 червня 2005 р.; «Фрізен проти Росії» від 24 березня 2005 р.; «Ісмайлова проти Росії» від 29 листопада 2007 р.).

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винної, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

Питання доцільності обрання запобіжного заходу суд не розглядає з огляду на відсутність з цього питання відповідного клопотання прокурора, та у світлі того, що відповідно до ст.ст. 22, 26 КПК України, суд розглядає тільки ті питання, які винесені на такий розгляд сторонами.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Процесуальні витрати у кримінальних провадженнях відсутні.

Питання речових доказів у кримінальному проваджені вирішено, згідно положень ст. 100 КПК України.

Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік 8 (вісім) місяців.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання за даним вироком більш суворим покаранням за вироком Деснянського районного суду м. Києва від 23.12.2021 року за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, остаточно призначити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з моменту її фактичного затримання після набрання вироком законної сили.

Запобіжний захід не обирався.

Цивільний позов у кримінальних провадженнях не заявлявся.

Речовий доказ у кримінальному провадженні - оптичний диск DVD-R, на якому перебуває відеозапис з камер відеоспостереження з приміщення АЗС «ОККО», що знаходиться за адресою: м. Київ, пр-т. Броварський, 20-3 від 11.08.2021, приєднаний до матеріалів кримінального провадження - зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій, захиснику та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Учасникам кримінального провадження роз`яснюється право ознайомитись із журналом судового засідання.

Суддя