Ухвала суду № 109436836, 06.03.2023, Личаківський районний суд м.Львова

Справа №463/4828/22

Провадження №1-кс/463/1391/23

У Х В А Л А

06 березня 2023 року слідчий суддя Личаківського районного суду м. Львова ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , власника майна ОСОБА_4 , представника власників майна адвоката ОСОБА_5 , розглянувши клопотанняслідчого Другогослідчого відділуТУ ДБР,розташованого ум.Львові ОСОБА_3 , погоджене прокурором першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Територіального управління Державного бюро розслідувань Львівської обласної прокуратури ОСОБА_6 , про арешт майна,-

ВСТАНОВИВ:

Слідчий Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, як сторона кримінального провадження, звернувся з клопотанням до слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова про накладення арешту на майно, а саме на земельні ділянки з кадастровими номерами:

1. 4623683300:01:001:1251, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_4 , шляхом заборони володіння, розпорядження, користування, та зміни характеристик, в т.ч. проведення будівельних робіт з метою забезпечення схоронності насаджень та ландшафту;

2. 4623683300:01:001:1250, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_7 , шляхом заборони володіння, розпорядження, користування, та зміни характеристик, в т.ч. проведення будівельних робіт з метою забезпечення схоронності насаджень та ландшафту.

Клопотання мотивує тим, що в провадженні Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові перебуває кримінальне провадження №62021140010000296, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364, ч.3 ст. 365 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до Генерального плану м. Львова передбачено будівництво дороги Вернадського (проектована), якою планується з`єднати житловий мікрорайон «Сихів» від пр. Ч. Калини до вул. Стрийської, однак в межах вищевказаної проектованої дороги 15.12.2020 року було зареєстровано земельну ділянку на території Солонківської сільської ради площею 1,8889 га за кадастровим номером: 4623683300:02:000:0249 для ведення особистого селянського господарства, яка була відсутня на публічній кадастровій карті на час проведення інвентаризації.

Враховуючи вищенаведене, 24.12.2020 Департаментом містобудування Львівської міської ради та 05.01.2021 Міським головою скеровано лист № 2403-вих-102171 та 2403-вих-474 відповідно в Держгеокадастр Львівської області щодо недопущення видачі наказу щодо надання земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 1,8889га (кадастровий номер: 4623683300:02:000:0249) для ведення особистого селянського господарства в приватну власність.

Проте, не зважаючи на дані листи, службовими особами Головного управління Держгеокадастру у Львівській області наказом від 12.03.2021 року № 765-УБД дану земельну ділянку передано у власність громадянину ОСОБА_8 для ведення особистого селянського господарства, про що внесені відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

На даний час вище вказана земельна ділянка відповідно до договору купівлі-продажу від 13.04.2021 продана громадянину ОСОБА_9 .

Таким чином, під час досудового розслідування встановлено, що видача земельної ділянки із порушенням вимог містобудування, призводить до необхідності здійснення витрат пов`язаних із подальшим викупом земельних ділянок, які знаходяться на території, яка відповідно до Генерального плану м.Львова запланована під будівництво дороги Вернадського (проектована), якою планується з`єднати житловий мікрорайон «Сихів» від пр. Ч. Калини до вул. Стрийської.

В той же час, деякі громадяни, із числа не захищених верств населення, на яких оформлена земельна ділянка, відразу ж після отримання, із використанням довіреності на представлення інтересів укладено сумнівні договори купівлі-продажу, а тому з метою попередження нанесення додаткових збитків третім особам є необхідність у забезпеченні їх схоронності.

Разом з тим, встановлено, що на території де заплановано будівництво дороги Вернадського розташовані ніші земельні ділянки, які будуть перешкоджати будівництву дороги та створюють штучні умови для їх викупу, а передача їх у власність здійснювалась у супереч існуючому генеральному плану м. Львова. Таким чином, у приватну власність протиправно передано наступні ділянки: 4623683300:01:001:0695, 4623683300:01:001:1444, 4623683300:01:001:1360, 4623683300:01:001:1348, 4623683300:01:001:1349, 4623683300:01:001:0697, 4623683300:01:001:0700, 4623683300:01:001:0476, 4623683300:01:001:1443, 4623683300:01:001:1448, 4623683300:01:001:1445, 4623683300:01:001:0447, 4623683300:01:001:0799, 4623683300:01:001:1251, 4623683300:01:001:1250, 4623683300:01:001:0500, 4623683300:02:000:0096, 4623683300:02:000:0098, 4623683300:02:000:0099, 4623683300:02:000:0235, 4623683300:02:000:0229, 4623683300:02:000:0234, 4623683300:02:000:0231, 4623683300:02:000:0232, 4623683300:02:000:0249.

Вказує,що згідно даних реєстру прав на нерухоме майно право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4623683300:01:001:1250 належить ОСОБА_7 . Крім того, згідно даних реєстру прав на нерухоме майно право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4623683300:01:001:1251 належить ОСОБА_4 .

Зазначає,що контуривказаних вищеземельних діляноквідповідно довикопіювання зГенерального плану м. Львова затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 30.09.2010 № 3924, яке виготовлено управлінням архітектури та урбаністики департаменту містобудування Львівської міської ради, за результатами співставлення координат поворотних точок, розташовані в межах території магістральних вулиць загальноміського значення в червоних лініях.

На даний час в ході досудового розслідування 02.09.2022 для з`ясування питання з приводу виконання землевпорядної документації щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4623683300:01:001:1251 призначено судову експертизу з питань землеустрою, яка на даний час триває.

Разом з тим, в ході досудового розслідування, для з`ясування питання з приводу виконання землевпорядної документації щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4623683300:01:001:1250 виникла необхідність в призначенні судової експертизи з питань землеустрою.

Вважає, що земельні ділянки мають значення для досудового розслідування, оскільки були об`єктом кримінально протиправних дій, та підпадають під визначення ст. 98 Кримінального процесуального кодексу України, та одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а також можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження та мають важливе значення для встановлення істини у кримінальному провадженні, 02.08.2022 у вказаному кримінальному провадженні в т.ч. земельну ділянку із кадастровим номером 4623683300:01:001:1251 та 4623683300:01:001:1250, визнано речовим доказом у кримінальному проваджені, про що винесена відповідна постанова, яка на даний час не скасована.

Разом з тим, в ході досудового розслідування: встановлено, що стосовно земельних ділянок із кадастровим номером 4623683300:01:001:1251 та 4623683300:01:001:1250 розроблено проект землеустрою відповідно до якого цільове призначення земельних ділянок змінено з «для ведення особистого селянського господарства» на «для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку», що негативно впливає на реалізацію Генерального плану м. Львова та може призвести до завдання додаткових збитків громаді м. Львова, пов`язаних із необхідністю викупу частин земельних ділянок, що знаходяться в червоних лініях проектованої дороги.

Зазначає, що на даний час, в ході досудового розслідування з метою застосування заходів кримінального провадження, що передбачені ст. 131 КПК України, виникла необхідність у накладенні арешту на вищевказаний об`єкт нерухомого майна. Зокрема, з метою недопущення нанесення додаткових збитків необхідно накласти арешт на вищезазначене майно із забезпеченням його схоронності в тому вигляді та із тим ландшафтом та насадженням, із забороною проведення інших будівельних робіт, вчинення реєстраційних дій та будь-яких інших дій щодо вказаного майна.

В судовому засіданні слідчий клопотання підтримав з наведених у такому мотивів, просив клопотання задовольнити.

Власник майна ОСОБА_4 та представник власників майна адвокат ОСОБА_5 проти задоволення клопотання заперечили, дали аналогічні пояснення про те, що при відведенні зазначених земельних ділянок було враховано відповідні містобудівні документи, такі є їх власністю та жодного відношення до даного кримінального провадження не мають, тому в задоволенні клопотання слідчого просили відмовити.

Оглянувши та перевіривши надані матеріали клопотання слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

За змістом частини 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно п.7 ч.2 ст. 131 КПК України арешт майна являється заходом забезпечення кримінального провадження, який у відповідності до вимог ч. 1 ст. 132 КПК України застосовується на підставі ухвали слідчого судді.

За правилами п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

За змістом пунктів 1, 2, 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Постановою слідчого від 02.08.2022 вказане вище майно визнано речовими доказами.

Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Частиною другою даної статті передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);

4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

При розгляді даної заяви слідчий суддя враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово акцентував увагу на тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

З огляду на це, цілком очевидним є те, що арешт земельної ділянки, навіть якщо для цього слідчим були б наведені правові підстави, не забезпечить «справедливого балансу» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту інтересів осіб у даному кримінальному провадженні, оскільки у разі його накладення позбавлення права володіння, користування та розпорядження майном, аж ніяк не співвідносяться із потребою у забезпеченні збереження речових доказів, які фактично такими не являються, та відомості про які можуть бути зафіксовані у відповідних процесуальних документах (без застосування будь-яких обмежень прав власника).

З врахуваннямтого,що ОСОБА_7 та ОСОБА_10 набули у власність вказані земельні ділянки на підставі відповідного рішення Солонківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, як органом місцевого самоврядування та рішення якої жодного відношення до містобудівної діяльності, передбаченої Генеральним планом м.Львова не має, тому слідчий суддя приходить до висновку про те, що слідчим не доведено необхідності накладення арешту на дані земельні ділянки, тому в задоволенні даного клопотання слідчий суддя відмовляє.

Керуючись вимогами ст. ст. 9, 131, 132, 170-173, 309 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно, а саме: об`єкт нерухомості земельну ділянку з кадастровим номером:

1. 4623683300:01:001:1251, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_4 , шляхом заборони володіння, розпорядження, користування, та зміни характеристик, в т.ч. проведення будівельних робіт з метою забезпечення схоронності насаджень та ландшафту;

2. 4623683300:01:001:1250, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_7 , шляхом заборони володіння, розпорядження, користування, та зміни характеристик, в т.ч. проведення будівельних робіт з метою забезпечення схоронності насаджень та ландшафту.

На ухвалу слідчого судді може бути подана апеляція безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії ухвали.

Повний текст ухвали оголошено 09.03.2023 о 12.50 год.

Слідчий суддя ОСОБА_1