Рішення № 109433481, 07.03.2023, Камінь-Каширський районний суд Волинської області

Справа № 157/64/23

Провадження №2-а/157/23/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2023 року місто Камінь-Каширський

Камінь-Каширський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Антонюк О.В.,

з участю секретаря судового засідання Солошик Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України у Волинській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, - поліцейський СРПП ВП № 1 (м. Ківерці) Луцького РУП ГУНП у Волинській області Дембіцький Дмитро Миколайович, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся у суд з позовом до Головного управління Національної поліції у Волинській області, в якому просить скасувати постанову поліцейського ГУНП у Волинській області по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАД № 734438 від 04 січня 2023 року, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КпАП України за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, стягнути понесені ним судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Волинській області. В обґрунтування вимог зазначає, що 04.01.2023 року близько 18 год 00 хв. транспортний засіб, яким керував позивач, було зупинено працівниками поліції на блокпості поблизу м. Ківерці, на вимогу поліцейського він зменшив швидкість, вимкнув фари та увімкнув аварійну світлову сигналізацію. Після цього до нього підійшов працівник поліції та повідомив, що той нібито перевищив встановлені обмеження швидкості руху транспортних засобів. Однак позивач вказане порушення заперечував, після чого поліцейський почав вимагати пред`явлення йому документів на право керування автомобілем та поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів без пояснення жодних причин для зупинки транспортного засобу. На вимогу поліцейського позивач надав йому усі документи на право керування автомобілем, свідоцтво про його реєстрацію, а також поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Після цього поліцейський повідомив, що відносно позивача буде винесена постанова за те, що його поліс обов`язкового страхування має протерміновану дію. Позивач заперечував вчинення вказаного правопорушення, оскільки він пред`явив поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, дія якого закінчується 09.11.2023. Працівником поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області 04.01.2023 року щодо нього було винесено оскаржувану постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАД № 734438 від 04.01.2023 року. Вказану постанову позивач не отримав у день її винесення, хоча й проставив свій підпис у графі 9 оскаржуваної постанови, очікуючи на правомірні дії інспектора, однак останній не надав примірник такої постанови, а вручив йому лише відривну квитанцію про сплату штрафу відповідно до постанови серії БАД № 734438, зі змісту вбачається, що на нього накладено стягнення за правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП. Разом з тим, оскаржувана постанова не містить посилання на докази вчинення ним інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП. Отже, поліцейський неналежним чином виконав свій обов`язок щодо збирання доказів, закріплений ч. 2 ст. 251 КУпАП, а це, в свою чергу, свідчить про недоведеність обставин, викладених в постанові і, відповідно, недоведеність складу й події правопорушення. Крім того, позивач стверджує, що у поліцейського не було жодних підстав перевіряти чинність полісу страхування, оскільки він жодних правопорушень не вчиняв, в дорожньо-транспортних пригодах участі не брав, підстави для зупинки автомобіля з переліку, наведеного в ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський не називав, що свідчить про протиправність його дій ще при зупиненні автомобіля під керуванням позивача, які в подальшому призвели до незаконного накладення адміністративного стягнення. Ним були понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3300 грн., які він сплатив адвокату, що підтверджується договором № 241 про надання правової допомоги від 09 грудня 2022 року, укладеним між ним та адвокатом Колєсніком Б.В.; актом № 2 про надання правової допомоги від 11 січня 2023 року, відповідно до якого йому було надано правову допомогу на загальну суму 3300 грн. з них: 500 грн. - ознайомлення з матеріалами справи; опрацювання нормативно-правових актів та судової практики щодо подібних правовідносин, формування правової позиції по справі; 2800 грн. - складення, погодження з клієнтом та направлення до суду позовної заяви про визнання протиправною та скасування постанови поліцейського поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області; прибутковим касовим ордером № 119 від 11 січня 2023 року та квитанції до нього, за змістом яких адвокатом Колєсніком Б.В. прийнято від нього на підставі договору № 241 від 09 грудня 2022 року та акта № 2 від 11 січня 2022 року грошові кошти у сумі 3300 грн.

Ухвалою судді від 16 січня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та у справі відкрито провадження.

Ухвалою суду від 27 лютого 2023 року до участі у справі залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, - поліцейського СРПП ВП № 1 (м. Ківерці) Луцького РУП ГУНП у Волинській області Дембіцького Д.М.

Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Колєснік Б.В. у судове засідання не з`явилися, представник позивача подав заяву, із змісту якої вбачається, що він справу просить розглянути у його та позивача відсутності.

Представник відповідача Головного управління Національної поліції у Волинській області у судове засідання не з`явився; відповідач про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений у відповідності з п. 1 ч. 3 ст. 124 КАС України шляхом надіслання повістки про виклик на офіційну електронну адресу, зазначеному на його офіційному сайті.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, - поліцейський СРПП ВП № 1 (м. Ківерці) Луцького РУП ГУНП у Волинській області Дембіцький Д.М. у судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку.

Згідно з ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої інстанцій

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України в разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши обставини справи та дослідивши докази, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити повністю, зважаючи на таке.

Судом встановлено, що 04 січня 2023 року поліцейським ВП №1 (м. Ківерці) РУП ГУНП у Волинській області було винесено постанову серії БАД № 734438 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122, ст. 125 КпАП України.

Згідно з цією постановою позивач порушив вимоги п.3.4, 8.4 «б», 31.47 «є» Правил дорожнього руху.

Як вбачається із змісту вказаної постанови, яку датовано 4 січня 2022 року, ОСОБА_1 04 січня 2022 року о 18 год. 00 хв. на автодорозі «Р-14» керував транспортним засобом «Volkswagen», н.з. НОМЕР_1 , при цьому перетнув суцільну лінію розмітки В-1, не виконав вимоги знаку 2.2, не мав при собі аптечки та здійснив рух заднім ходом на перехресті.

З наданого представником позивача відеозапису вбачається, що постанова була винесена поліцейським 4 січня 2023 року, останнім оголошувався її зміст, аналогічний тому, який зазначається у постанові відносно ОСОБА_1 , що датована 4 січня 2022 роком.

Окрім того, з копії квитанції про сплату штрафу до цієї постанови серії БАД № 734438 вбачається, що квитанція датована 4 січня 2023 роком.

Частиною 1 ст. 122 КпАП України встановлено адміністративну відповідальність для водіїв за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Статею 125 КпАП України передбачено адміністративну відповідальність за нші порушення правил дорожнього руху, крім передбачених статтями 121-128, частинами першою і другою статті 129, статтями 139 і 140 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи у наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ч. 2 ст. 70 КАС України сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Частинами 1, 2 ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду жодних доказів на підтвердження правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122, 125 КпАП України.

Сама по собі постанова у справі про адміністративне правопорушення, за відсутності доказів на підтвердження викладених у ній обставин, не може достовірно свідчити про вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/73700340).

Окрім того, відповідачем, який є суб`єктом владних повноважень, відзиву на позов не було подано та не повідомлено про поважність причин його не подання, а тому суд, з урахуванням положень ч. 4 ст. 159 КАС України та за відсутності доказів на підтвердження правомірності оскаржуваного позивачем рішення, кваліфікує зазначене як визнання відповідачем позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 283 КпАП України постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався).

Із змісту оскаржуваної постанови вбачається те, що у ній, як на доказ вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, відсутнє посилання на відеозапис оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення і такий відеозапис відповідачем не надано.

Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що оскаржувану постанову належить скасувати і провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122, 125 КпАП України та застосування до нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн. закрити.

Згідно з ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з позовом до суду про оскарження постанови поліцейського від 4 січня 2023 року звернувся 11 січня 2023 року, з використанням системи «Електронний суд», тобто строк звернення до суду для оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення позивачем не пропущено.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з частинами 3 та 4 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану із справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 7 ст. 139 КАС України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Положеннями ч. 9 ст. 139 КАС України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження судових витрат, які позивач поніс за надання правничої допомоги адвокатом Колєсніком Б.В., останнім надані: договір № 241 про надання правової допомоги від 09 грудня 2022 року, що укладений між позивачем та адвокатом Колєсніком Б.В., акт № 2 про надання правової допомоги від 11 січня 2023 року, згідно з яким останнім було надано правничу допомогу, що полягала у ознайомленні з матеріалами справи 500 грн. (одна година), складання позовної заяви 2800 грн. (чотири години), а також надано квитанцію до прибуткового касового ордера № 119 від 11 січня 2023 року, у відповідності до якої ОСОБА_1 сплачено адвокату Колєсніку Б.В. 3300 грн.

Враховуючи обсяг наданої адвокатом Колєсніком Б.В. правничої допомоги, зміст підготовленої ним позовної заяви, її обсяг та кількість часу, необхідного для підготовки, критерії реальності адвокатських витрат та розумності, суд дійшов висновку, що понесені позивачем витрати за надання правничої допомоги адвокатом Колєсніком Б.В. належить стягнути з відповідача як суб`єкта владних повноважень у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки вимоги позивача задоволені повністю, тому належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Волинській області на користь позивача понесені останнім судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 429 грн. 44 коп.

Таким чином, на користь позивача належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Волинській області судові витрати у розмірі 3729 грн. 44 коп.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 77, 159, 242-246, 286 КАС України, суд -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України у Волинській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, - поліцейський СРПП ВП № 1 (м. Ківерці) Луцького РУП ГУНП у Волинській області Дембіцький Дмитро Миколайович, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, - задовольнити повністю.

Постанову серії БАД № 734438, датовану 4 січня 2022 року, про застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 122, ст. 125 КпАП України у виді штрафу у розмірі 340 гривень скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Волинській області (місцезнаходження: вул. Винниченка, 11, м. Луцьк, Волинська область, ЄДРПОУ - 40108604) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) судові витрати у розмірі 3729 (три тисячі сімсот двадцять дев`ять) гривень 44 копійки.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржена безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його складення.

Дата складення постанови 7 березня 2023 року.

Головуючий:О. В. Антонюк