Ухвала суду № 109431324, 01.03.2023, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 711/6114/22

Провадження № 2/0203/710/2023

УХВАЛА

01 березня 2023 року у містіДніпрі суддяКіровського районногосуду містаДніпропетровська ХанієваФ.М.,перевіривши матеріалипозовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,третя особа:Орган опікита піклуванняв особі ОСОБА_3 про позбавленнябатьківських прав та зобов`язання сплатити борг по аліментам,

ВСТАНОВИВ:

21 лютого 2023 року до Кіровського районного суду міста Дніпропетровська на підставі ухвали Придніпровського районного суду м. Черкаси від 20 грудня 2022 року про передачу справи для розгляду за підсудністю надійшли матеріали цивільної справи №711/6114/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,третя особа:Орган опікита піклуванняв особі ОСОБА_3 про позбавленнябатьківських прав та зобов`язання сплатити борг по аліментам, в якій позивач просить суд:

- позбавити відповідача батьківських прав відносно сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- зобов`язати відповідача сплатити увесь борг по аліментам на утримання сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.02.2023 року, цивільну справу № 711/6114/22, провадження №2/0203/710/2023, було розподілено головуючому судді Ханієвій Ф.М., яка передана канцелярією суду 23.02.2023 року.

Відповідно до ст. 32 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), спори між судами про підсудність не допускаються.

Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Водночас порядок звернення до суду за судовим захистом урегульовано ЦПК України.

Суд зазначає, що у ст. ст. 175, 177 Цивільного процесуального кодексу України визначені вимоги до позовної заяви.

Проте суд, вивчивши позовну заяву ОСОБА_1 дійшов висновку, що вона підлягає залишенню без руху, оскільки подана без додержання вимог ст.ст. 175, 177 ЦПК України.

Так, в порушення п. 2 ч. 3ст.175ЦПК України позивачем не зазначено реєстраційний номер облікової картки платника податків позивача та відповідача, повне найменування третьої особи, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України третьої особи, поштовий індекс третьої особи,адреси електронної пошти сторін.

В порушення п. 3 ч. 3ст.175ЦПК України позивачем не зазначено ціну позову щодо вимог майнового характеру про зобов`язання відповідача сплатити увесь борг по аліментам та обґрунтований розрахунок сум, що стягуються.

В порушення п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позивачем не зазначено зміст позовних вимог, а саме не зазначено яку суму заборгованості по аліментам позивач просить суд зобов`язати сплатити відповідача.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити, зокрема виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Так, у позовній заяві позивачем не обґрунтовано вимогу про зобов`язання відповідача в найближчій час сплатити увесь борг по аліментам на утримання сина.

В порушення п. 6 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позивачем не зазначено відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору.

В порушення п. 8 ч. 3ст.175ЦПК України позивачем не зазначено доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

В порушенняп.9ч.3ст.175ЦПК Українипозивачем незазначено попереднього(орієнтовного)розрахунку сумисудових витрат,які позивачпоніс іякі очікуєпонести у зв`язку із розглядом справи.

В порушення п. 10 ч. 3ст. 175 ЦПК Українипозивачем не додано до позовної заяви підтвердження про те, що нею не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 ЦПК України, позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.

Проте до позовної заяви позивачем не додано копії позовної заяви та копії всіх документів, що додаються до неї для відповідача та третьої особи.

Крім цього, відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Проте, у позовній заяві позивач заявляє клопотання про звільнення її від сплати судового збору на підставі ст. 8 Закону України «Про судовий збір», з приводу чого суд зазначає наступне.

Питання щодо сплати судового збору за подання позовної заяви урегульовано главою 1 ЦПК України та Законом України від 8 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір» (далі Закон).

Відповідно до положень ст. 1, ст. 2, ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Платники судового збору це громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи-підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Згідно з ч. 1, ч. 3 ст. 136 ЦПК України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

У відповідності до ч. 1, ч. 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: а) військовослужбовці; б)батьки,які маютьдитину вікомдо чотирнадцятироків абодитину зінвалідністю,якщо іншийз батьківухиляється відсплати аліментів; в)одинокі матері(батьки),які маютьдитину вікомдо чотирнадцятироків абодитину зінвалідністю; г)члени малозабезпеченоїчи багатодітноїсім`ї; ґ)особа,яка дієв інтересахмалолітніх чинеповнолітніх осібта осіб,які визнанісудом недієздатнимичи дієздатністьяких обмежена;або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній участині першійцієї статті.

Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних в кримінальних справ від 17.10.2014року за № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» зазначено, що відповідно достатті 8Закону № 3674-VI тастатті 136ЦПК єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі12ЦПК повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Отже, доводи позивача про відсутність можливості сплати коштів самі по собі не можуть бути підставою для звільнення її від сплати судового збору, оскільки позивач зобов`язана не лише навести суду обставини, які свідчать про її скрутне матеріальне становище, але й подати до суду відповідні докази.

Суд зазначає, що у ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» визначений вичерпний перелік підстав, за яких суд може відстрочити сплату судового збору та звільнити від його сплати.

Проте зазначені позивачем у клопотанні підстави для звільнення її від сплати судового збору не відповідають тим умовам, які відповідно до вимог ст. 8 Закону України «Про судовий збір», є правовою підставою для звільнення від сплати судового збору.

Крім того, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження неможливості сплати судового збору при пред`явленні до суду позовної заяви, а лише надано довідку, що вона перебуває на обліку в управлінні соціальної допомоги та компенсаційних виплат і отримує допомогу по догляду за інвалідом ІІ групи. Проте позивач не надає суду доказів на підтвердження факту відсутності у неї інших доходів, зокрема довідки органів ДПС про доходи за минулий рік.

Суд не бере до уваги надані позивачем довідки про одержання соціальної допомоги, відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям» за 2014р., 2015р. Оскільки до суду позивач звернулася у 2022 році. Тому суд не бере до уваги зазначені позивачем твердження у клопотанні про звільнення від сплати судового збору щодо наявності підстав для звільнення її від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір».

Крім того, суд зазначає, що ст. 129 Конституції України визначено, що однією з засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно з положеннямист. 9 Конституції Українита ст. 17, ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди та органи державної влади повинні дотримуватись положеньЄвропейської конвенціїз правлюдини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Відповідно дост. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04.11.1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі», «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі і фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Також суд звертає увагу заявника на те, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини її основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Окрім того, невмотивоване відстрочення або розстрочення сплати судових витрат утворить дискримінаційне становище по відношенню до інших суб`єктів звернення за судовим захистом.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Як видно з матеріалів справи, позивачем заявлено дві позовні вимоги: одна позовна вимога немайнового характеру (про позбавлення батьківських прав) та одна позовна вимога майнового характеру (про зобов`язання сплатити борг по аліментам на утримання сина).

Відповідно до п. 2 п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яку подано фізичною особою справляється судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до пп. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання фізичною особою до суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 9 ст. 19 ЦПК України визначено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022 року становить 2481 гривень 00 копійок.

Тому позивачу необхідно було сплатити судовий збір за подання до суду позовної заяви за вимогу немайнового характеру у розмірі 992,40 грн та за вимогу майнового характеру у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Суд також звертає увагу на те, що частинами 2, 4, 5 ст. 95 ЦПК України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Проте позивач не підтвердила відповідність копій письмових доказів, доданих до позовної заяви, їх оригіналам, які знаходяться у неї, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення, відповідно до ч. 5ст. 95 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях175 і177цьогоКодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Суд, вирішуючи питання щодо залишення позовної зави без руху, також керується практикою Європейського суду з прав людини.

Згідно з положеннямист. 9 Конституції Українита ст. 17, ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди та органи державної влади повинні дотримуватись положеньЄвропейської конвенціїз правлюдини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

У свою чергу, суд звертає увагу на те, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини її основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух ( рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого Королівства» від 28.10.1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001 року).

Враховуючи викладене вище, суд доходить висновку, що позовна заява ОСОБА_1 подана без додержання вимог, викладених у ст. ст. 175, 177 ЦПК України, а тому підлягає залишенню без руху з наданням їй строку для усунення недоліків позовної заяви, відповідно до вимог ст. 185 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177,185,260 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,третя особа:Орган опікита піклуванняв особі ОСОБА_3 про позбавленнябатьківських прав та зобов`язання сплатити борг по аліментам залишити без руху.

Встановити позивачу п`ятиденний строкдля усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали про залишення заяви без руху.

Визначені недоліки позовної заяви позивачу усунути шляхом надання суду:

- виправленої редакції позовної заяви відповідно до кількості сторін з зазначенням: реєстраційного номеру облікової картки платника податків позивача та відповідача, повного найменування третьої особи, ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України третьої особи, поштового індексу третьої особи,адреси електронної пошти сторін; ціни позову щодо вимог майнового характеру про зобов`язання відповідача сплатити увесь борг по аліментам та обґрунтований розрахунок сум, що стягуються; змісту позовних вимог, а саме яку суму заборгованості по аліментам позивач просить суд зобов`язати сплатити відповідача; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини щодо вимоги про зобов`язання відповідача сплатити увесь борг по аліментам; зазначення відомостейпро вжиттязаходів досудовоговрегулювання спору,якщо такіпроводилися;зазначенням доказів,які неможуть бутиподані разоміз позовноюзаявою (занаявності);зазначенням щодонаявності упозивача абоіншої особиоригіналів письмовихабо електроннихдоказів,копії якихдодано дозаяви;зазначенням попереднього(орієнтовного)розрахунку сумисудових витрат,які позивачпонесла іякі очікуєпонести у зв`язку із розглядом справи;

- наданням підтвердження про те, що нею не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав;

- наданням копії позовної заяви та копії всіх документів, що додаються до неї для відповідача та третьої особи;

- оригіналу документу, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 992,40 грн за вимогу немайнового характеру та за вимогу майнового характеру у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який підлягає перерахуванню на наступний рахунок: отримувач коштів ГУК у Дн-кiй обл/Центр.р/ 22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37988155, банк отримувача казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача UA418999980313171206000004631, код класифікації доходів бюджету 22030101; призначення платежу судовий збір, за позовом ___ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Кіровський районний суд м.Дніпропетровська, або зазначенням підстав, які дають право на відстрочення сплати судового збору або звільнення від його сплати, відповідно до вимог ст. 8 Закону України «Про судовий збір», із наданням суду належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних тверджень;

- наданням належним чином засвідчених копії документів, що додаються до позовної заяви.

Копію ухвали направити позивачу.

Суд роз`яснює позивачу, що у випадку, якщо недоліки заяви не будуть усунені у зазначений строк, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Ф.М. Ханієва