Рішення № 109428237, 07.03.2023, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 березня 2023 року Справа№200/4476/22

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Давиденко Т.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення

(виклику) сторін адміністративний позов ОСОБА_1

до відповідача Головного управління Національної поліції в Донецькій області

про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення

середнього заробітку, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Донецькій області (ЄДРПОУ 40109058, юридична адреса: 87517, Донецька обл., м. Маріуполь, пр. Нахімова, 86) про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції в Донецькій області по особовому складу №162о/с від 04.04.2022 року про звільнення ОСОБА_1 , поновлення старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 на займаній посаді начальника сектору розкриття злочинів проти власності відділу кримінальної поліції Маріупольського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області з 04 квітня 2022 року, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу з відповідними відрахуваннями, встановлених законом податків та інших обов`язкових платежів, допустити до негайного виконання судове рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць з відповідними відрахуваннями, встановлених законом податків та інших обов`язкових платежів.

Доводи позовної заяви обґрунтовує тим, що, оскільки рапорт позивача на звільнення датований 01.04.2022 року, то у зв`язку з відсутністю у ньому конкретної дати звільнення, відповідний наказ про звільнення ОСОБА_1 мав бути виданий не раніше 01.07.2022 року.

Вказує, що відповідач не з`ясував наявність конкретних поважних причин для звільнення та неможливість проходження служби.

Враховуючи викладене, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

У відзиві на адміністративний позов відповідач вказав на його безпідставність та зазначив, що позивач особисто наполягав на своєму звільненні за власним бажанням з 04.04.2022 та затвердив рапорт особистим підписом.

Враховуючи наведене, просив у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, відзиву, суд з`ясував наступні обставини справи.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_2 , з 07.11.2015 року працював в органах поліції.

01.04.2022 ОСОБА_1 подано рапорт на ім`я начальника ГУНП в Донецькій області, в якому просив звільнити його зі служби в Національній поліції за власним бажанням.

01.04.2022 ОСОБА_1 подано рапорт на ім`я начальника ГУНП в Донецькій області, в якому він наполягав на звільненні зі служби в Національній поліції за власним бажанням з 04.04.2022 року.

04.04.2022 ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції наказом ГУНП в Донецькій області № 162о/с від 04.04.2022 року із посади начальника сектору розкриття злочинів проти власності відділу кримінальної поліції Маріупольського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області відповідно до п.7 ч. 1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням).

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом, в позовній заяві позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Закону України «Про Національну поліцію», Дисциплінарним статутом Національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут) та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 59 Закону України «Про Національну поліцію» служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України. Видавати накази по особовому складу можуть керівники органів, підрозділів, закладів та установ поліції відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, та номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону України «Про Національну поліцію» призначення та звільнення з посад поліцейських здійснюється наказами посадових осіб, зазначених у ст. 47 цього Закону.

Порядок підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції встановлює Міністерство внутрішніх справ України (далі МВС України) (ч. 3, 5 ст. 59 Закону України «Про Національну поліцію»).

Наказом МВС України від 23.11.2016 №1235, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.12.2016 за №1668/29798, затверджено Порядок підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції (далі - Порядок) та Перелік документів з питань проходження служби (далі - Перелік).

Порядком та Переліком встановлено, що підставою для підготовки та видання наказів по особовому складу є документи з питань проходження служби, подані до підрозділу кадрового забезпечення поліцейським, його керівником або працівником, який здійснює кадрове забезпечення підрозділу, зокрема рапорт (заява), що пишеться власноручно у довільній формі.

Згідно пункту 7 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється за власним бажанням.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення.

Пунктом 4 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечать цьому Закону.

Пунктом 68 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 №114 (далі - Положення №114), визначено, що особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.

Верховний Суд України в постанові від 24.06.2014 №21-241а14 зазначив, що згідно пункту 68 Положення №114 особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.

Проте, у межах передбаченого пунктом 68 Положення №114 строку з дня подання рапорту про звільнення, сторони вправі домовитися про звільнення у більш короткий строк.

Такою домовленістю, зокрема, слід вважати зазначення в рапорті конкретної дати, з якої або до настання якої працівник має бажання звільнитися зі служби до закінчення передбаченого пунктом 68 Положення №114 строку та згоду уповноваженого органу звільнити цього працівника у визначений ним термін.

Суд враховує, що 01.04.2022 року позивач особисто прибув до міста Покровськ за адресою розташування Головного управління, доповів пре своє волевиявлення звільнитись за власним бажанням та власноруч склав наступні рапорти, відповідно до змісту яких просив керівництво звільнити його зі служби із Національної поліції за власним бажанням, від проходження віськово-лікарської комісії відмовився, надав згоду на відшкодування з грошового забезпечення вартості предметів однострою та затвердив свій рапорт особистим підписом, наполягав на своєму звільненні за власним бажанням з 04.04.2022 та затвердив рапорт особистим підписом.

Тобто, позивач скористався правом на звільнення за власним бажанням із погодженим строком звільнення, шляхом подачі рапортів про звільнення від 01.04.2022, із зазначенням бажаної дати звільнення, що є поважною причиною для скорочення тримісячного строку для подачі такого рапорту.

Суд вказує, що п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється - за власним бажанням), не передбачено зазначення поважності причини звільнення.

Крім того, згідно практики Верховного Суду, до спірних правовідносин застосовуються приписи п. 68 Положення №114, як спеціального нормативно-правового акту, у питанні лише регулювання терміну попередження керівництва про звільнення зі служби за власним бажанням, оскільки порядок звільнення визначений Законом України «Про Національну поліцію».

Враховуючи наведене, суд не приймає доводи позивача про те, що відповідач не з`ясував наявність конкретних поважних причин для звільнення та неможливість проходження служби є невмотивовані.

Також є безпідставними посилання позивача на норми КЗпП України, оскільки відносини, що виникають у зв`язку зі вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, регулюються Законом України «Про Національну поліцію» та іншими нормативно-правовими актами з питань проходження служби в поліції (ст. 60 Закону України «Про Національну поліцію»).

Суд вказує, що виконуючи бажання працівника звільнитися, начальником ГУНП в Донецькій області 26.07.2022 виданий наказ № 162о/с, яким відповідно до розділу VII Закону Закону України «Про Національну поліцію» позивача звільнено зі служби в поліції за п. 7 ч. 1 ст. 77 (за власним бажанням) з 04.04.2022.

Суд також враховує, що положеннями статті 38 КЗпП не врегульований порядок та форми волевиявлення працівника щодо залишення на роботі після подання заяви про звільнення.

Тому, формами такого волевиявлення можуть бути будь-які дії, що свідчать про наміри залишитись на роботі після подання такої заяви, в тому числі і подання відповідної заяви про відкликання заяви про звільнення за власним бажанням.

З аналізу наведених норм вбачається, що єдиною обов`язковою умовою волевиявлення щодо залишення на роботі після написання заяви про звільнення за власним бажанням є вчинення таких дій (подання відповідної заяви) до закінчення терміну попередження.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачу на момент видачі наказу не було і не могло бути відомо про волевиявлення позивача продовжувати службу в поліції, оскільки позивач рапорт про звільнення за власним бажанням не відкликав та не робив будь-яких активних дій, за для продовження служити в лавах Національної поліції.

Проте, позивачем у рапорті на звільнення було чітко вказано дату звільнення, а саме з 04.04.2022, тобто сторонами у даному випадку була узгоджена дата звільнення. Оскільки позивач зазначив конкретну дату в рапорті, а відповідач не заперечував проти цією дати, то дату звільнення слід вважати погодженою сторонами.

Зазначена позиція суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 13.11.2019 у справі №821/3852/15-а.

Враховуючи наведене, суд вважає, що при звільненні позивача з 04.04.2022, тобто з дати, з якої він особисто наполягав щоб його звільнили, відповідач діяв в межах повноважень та з дотриманням вимог чинного законодавства, тому позовні вимоги є такими, що задоволенню не підлягають.

Згідно ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем надані суду належні докази правомірності прийняття наказу, який оскаржується, в розумінні зазначеної норми Закону.

Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги такими, що задоволенню не підлягають.

В розумінні ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України питання про перерозподіл судових витрат не розглядається.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України «Про Національну поліцію», Кодексом адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В :

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Донецькій області (ЄДРПОУ 40109058, юридична адреса: 87517, Донецька обл., м. Маріуполь, пр. Нахімова, 86) про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції в Донецькій області по особовому складу №162о/с від 04.04.2022 року про звільнення ОСОБА_1 , поновлення старшого лейтенанта поліції Пшеничного Андрія Олександровича на займаній посаді начальника сектору розкриття злочинів проти власності відділу кримінальної поліції Маріупольського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області з 04 квітня 2022 року, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу з відповідними відрахуваннями, встановлених законом податків та інших обов`язкових платежів, допустити до негайного виконання судове рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць з відповідними відрахуваннями, встановлених законом податків та інших обов`язкових платежів відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Т.В. Давиденко