Ухвала суду № 109425588, 08.03.2023, Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 635/4387/18

Провадження № 1-кп/545/96/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.03.2023 року колегія суддів Полтавського районного суду Полтавської області у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1

суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3

при секретарі - ОСОБА_4

прокурору - ОСОБА_5

захисника - ОСОБА_6

обвинуваченого - ОСОБА_7

розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду в м. Полтава обвинувальні акти у кримінальних провадженнях, внесених в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12018220770000092 від 10.02.2018 року та № 12018220490000434 від 02.02.2018 року за обвинуваченням

ОСОБА_8 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України та

ОСОБА_7 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 15 ч.1 ст. 115, ч.2 ст.185 КК України, -

в с т а н о в и л а:

Розпорядженням Голови Верховного Суду від 08.03.2022 № 2/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану», відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану змінено територіальну підсудність судових справ Харківського районного суду Харківської області та визначено територіальну підсудність справ цього суду Полтавському районному суду Полтавської області.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 у судовому засіданні заявила клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому з тримання під вартою на домашній арешт в нічний час доби, оскільки ОСОБА_7 тривалий час знаходиться під вартою та на даний час ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які стали підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу перестали існувати, має незадовільний стан здоров`я, а також матиме постійне місце проживання за адресою проживання своєї сестри.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 проти задоволення клопотання захисника заперечував, прохав відмовити у його задоволенні, вказавши, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які стали підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу в виді тримання під вартою продовжують існувати.

Обвинувачений ОСОБА_7 у судовому засіданні клопотання захисника підтримав та прохав змінити запобіжний захід з тримання під вартою на більш м`який.

Заслухавши думку учасників судового провадження, вивчивши матеріали справи в межах заявленого клопотання, суд приходить до висновку про відсутність підстав для зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 та необхідності відмови у задоволенні клопотання його захисника.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу. За відсутності зазначених клопотань сторін кримінального провадження застосування заходів забезпечення кримінального провадження, обраних під час досудового розслідування, вважається продовженим.

Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження, зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, в тому числі, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки, при цьому ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству.

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).

Поряд з цим, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

З матеріалів кримінального провадження, вбачається, що під час досудового розслідування даного кримінального провадження ухвалою слідчого судді Харківського районного суду Харківської області від 12.02.2018 року обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави, який в подальшому неодноразово продовжувався відповідними ухвалами слідчого судді та колегією суддів.

Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Статтею 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Положеннями п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України передбачено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відповідно до ст. 12 КК України, злочин за ч. 1 ст. 115 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п`ятнадцяти років, злочин за ч.2 ст.185 КК України відноситься до категорії нетяжких злочинів, за який передбачено покарання у вигляді арешту на строк від трьох до шести місяців або обмеженням волі на строк до п`яти років або позбавленням волі на той самий строк а тому, згідно вищезазначених положень п. 4 ч. 2 ст. 183 КК України, відносно обвинуваченого ОСОБА_7 може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Отже, з огляду на вищевказане, характер, тяжкість та наслідки вчинених інкримінованих обвинуваченому ОСОБА_7 злочинів, а також характеристику його особи, суд доходить висновку про те, що такі обставини беззаперечно доводять існування ризиків, передбачених п.1,3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, продовження існування ризику можливого вчинення кримінального правопорушення, впливу на потерпілих та свідків, можливості переховування від суду з огляду на обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого та нетяжкого злочинів .

Окрім того, суд при прийнятті рішення за результатами розгляду клопотання прокурора враховує практику ЄСПЛ, в тому числі п. 33 рішення у справі «W. проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейського Суду з прав людини визначено вказує, що небезпека ухилення від правосуддя не може вимірюватися тільки в залежності від суворості можливого покарання; вона повинна визначатися з урахуванням ряду інших релевантних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки ухилення від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що це не може служити виправданням утримання під вартою. При цьому, необхідно врахувати характер обвинуваченого, його моральні якості, його кошти, зв`язку з державою, в якому він переслідувався за законом, і його міжнародні контакти.

Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню ( «Бекчиєв проти Молдови» ). Ризик втечі зменшується зі збігом часу, проведеного під вартою ( «Ноймайстер проти Австрії» ).

Окрім того, суд враховує обставини вчиненого злочину, в якому обвинувачується ОСОБА_7 , характеристику його особи, відсутність відомостей, які б вказували на наявність міцних соціальних зв`язків з державою, які б могли бути беззаперечним стримуючим фактором, що може виключати наявність ризику переховування від суду, тому суддя вважає, що також може існувати ризик переховування обвинуваченого від суду.

З моменту взяття обвинуваченого ОСОБА_7 під варту та до моменту вирішення вказаного клопотання не змінилися обставини, які стали підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого може забезпечити і більш м`який запобіжний захід.

Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків для застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.

Також суд приймає до уваги, що 17.02.2023 року колегією суддів Полтавського районного суду Полтавської області обвинуваченому ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Враховуючи викладене у всій сукупності, колегія суддів вважає, що на теперішній час лише найбільш суворий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою зможе забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та його належну процесуальну поведінку.

З огляду на встановлені обставини підстав для задоволення клопотання захисника про зміну запобіжного заходу обвинуваченому на домашній арешт колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-178, 182-183, 331 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Відмовити у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 про зміну обвинуваченому ОСОБА_7 у скоєнні кримінальних правопорушень за ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 185 КК України запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.

Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Головуючий суддя: ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3