Рішення № 109424723, 02.03.2023, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/1497/22

2/214/1545/23

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

02 березня 2023 року м. Кривий Ріг

Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Ткаченка А.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Фастовець Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №214/1497/22 за позовною заявою Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги з централізованого опалення,-

Представники:

від позивача - Давиденко В.В. , Нофенко Л.В. ,

від відповідача-2 - адвокат Дербін Д.О.,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача Давиденко В.В., діючи в інтересах АТ «Криворізька теплоцентраль», звернулася до суду з позовною заявою шляхом направлення поштовою кореспонденцією 11 грудня 2021 року (надійшла до суду 28 лютого 2022 року), в якій просила суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АТ «Криворізька теплоцентраль» заборгованість по оплаті за надані житлово-комунальні послуги з централізованого опалення за адресою: АДРЕСА_1 за період з 01 жовтня 2016 року по 30 вересня 2021 року в розмірі основного боргу - 25 301 грн. 98 коп., інфляційні втрати - 3 772 грн. 85 коп., 3% річних - 1 561 грн. 62 коп.; стягнути судовий збір в розмірі 2 270 грн. 00 коп.

Пред`явлені вимоги мотивовано тим, що АТ «Криворізька теплоцентраль» за специфікою своєї виробничої діяльності здійснює постачання теплової енергії для потреби опалення і гарячого водопостачання населенню, яке зобов`язане здійснювати оплату за отримані послуги відповідно до встановлених тарифів. На виконання своїх зобов`язань АТ «Криворізька теплоцентраль» надавало послуги з централізованого опалення за адресою: АДРЕСА_1 , де споживачами є ОСОБА_1 , ОСОБА_2 . У зв`язку з неналежним виконанням споживачами своїх зобов`язань, за період з 01 жовтня 2016 року по 30 вересня 2021 року утворилась заборгованість в розмірі 25 301 грн. 98 коп., на яку позивачем нараховано збитки в порядку ст.625 ЦК України, а саме інфляційні втрати - 3 772 грн. 85 коп., 3% річних - 1 561 грн. 62 коп. Оскільки споживачі добровільно заборгованість не погашають, а звернення підприємства з цього приводу ігнорують, тому за захистом майнових інтересів АТ «Криворізька теплоцентраль» представник вимушена звернутися до суду з даним позовом.

Заочним рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 жовтня 2022 року позовні вимоги задоволено повністю (а.с.37-39). Ухвалою суду від 23 грудня 2022 року за заявою представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Дербіна Д.О. заочне рішення суду від 10 жовтня 2022 року скасовано, а справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (а.с.73-74).

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами. У встановлений судом строк жоден із учасників справи не подав клопотання про розгляд справи за їх участю в судовому засіданні.

Представник позивача - Нофенко Л.В. подала клопотання про розгляд справи за її відсутності. Позовні вимоги підтримала, наполягала на їх задоволенні у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник - адвокат Дербін Д.О. в судове засідання не з`явились, однак останній через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи за їх відсутності. Проти задоволення позовних вимог заперечував повністю та просив застосувати строк позовної давності. Свою позицію по справі виклав у письмових поясненнях, в яких зазначив, що починаючи з 2011 року у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 відсутнє підключення до мережі централізованого опалення з огляду на встановлення автономного, яким ОСОБА_2 користується й по теперішній час. На підтвердження цьому надав акт від 03 листопада 2022 року, підписаний мешканцями будинку АДРЕСА_1 та засвідчений головою ОСББ «РУТА КР». З огляду на це вимоги АТ «Криворізька теплоцентраль» про стягнення невідомого боргу є безпідставними. Керуючись ч.1 ст.24 Закону України «Про теплопостачання» в 2014 році ОСОБА_2 обрала на свій розсуд автономне опалення, а відтак необхідності в отриманні послуг АТ «Криворізька теплоцентраль» не має. Хоча й доступ постачання теплової енергії до приміщення обмежено шляхом заварювання теплових батарей, однак в силу труднощів у легалізації автономного опалення, свої наміри вона не довела до кінця. На думку представника, зважаючи на ці обставини заявлена сума боргу має бути перерахована, адже фактично теплової енергії відповідно до нарахованих сум відповідач не отримувала. Щодо пропуску позивачем строку позовної давності, представник зауважив, що позов про стягнення заборгованості пред`явлено до суду 11 грудня 2021 року, в той час як заборгованість заявлено за період з 01 жовтня 2016 року по 30 вересня 2021 року, що є свідченням пропуску такого строку, та як наслідок - підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Правом на подання відзиву відповідач ОСОБА_2 та її представник - адвокат Дербін Д.О. в межах встановленого судом строку не скористались, клопотань про надання додаткового часу не заявляли.

Відповідач ОСОБА_1 , в судове засідання повторно не з`явилася, викликалася у встановленому законом порядку, у тому числі шляхом направлення судових та позасудових документів на зазначену нею адресу електронної пошти ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), протягом визначеного строку відзив на позов не подала. Жодних дій на реалізацію нею процесуальних прав не вчинила.

Оцінюючи характер процесу, значення справи для сторін, обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, а також враховуючи належне повідомлення відповідача ОСОБА_1 , позицію відповідача ОСОБА_2 та її представника, не подання ними відзиву у встановлений строк, суд вважає за можливе ухвалити рішення за їх відсутності за обсягом наявних у справі доказів.

Інших заяв, клопотань від учасників справи не надходило. Інші процесуальні дії не вчинялись, заходи забезпечення позову/доказів, зупинення/поновлення провадження у справі не вживались.

Дослідивши письмові докази по справі, надавши їм оцінку в сукупності, врахувавши позицію учасників справи, суд приходить до висновку про можливість часткового задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Суб`єктами правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: орган державної влади та органи місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг; учасники - споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг. Виконавцями комунальних послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація (ст.ст.4, 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

За визначенням, наданим у ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Згідно зі ст.5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) житлові - послуги з управління багатоквартирним будинком, яка включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньо будинкових систем (крім обслуговування внутрішньо будинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Пунктом 1 ч.1 ст.7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачене право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів. Водночас, відповідно до п.5 ч.2 ст.7 цього Закону такому праву прямо відповідає обов`язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Водночас, відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. За бажанням споживача оплата житлово-комунальних послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів згідно з умовами договору про надання відповідних житлово-комунальних послуг. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 є споживачами послуг, що надаються АТ «Криворізька теплоцентраль» як постачальником теплової енергії для потреб опалення за адресою: АДРЕСА_1 , з відкриттям особового рахунку за № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_2 як власника житлового приміщення, яка зареєстрована в ньому з 06 грудня 2002 року (а.с.13). У квартирі значаться зареєстрованими ОСОБА_1 - з 10 грудня 2012 року (а.с.12), та неповнолітні ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_6 . Відомості про зміну власника житлового приміщення та переоформлення особового рахунку в матеріалах справи відсутні (а.с.5).

Договір про надання послуг з централізованого опалення та обслуговування внутрішньо будинкових мереж централізованого опалення між АТ «Криворізька теплоцентраль» та відповідачами не укладався, але житлово-комунальні послуги відповідачам надавались, тобто між сторонами наявні фактичні договірні відносини. Відтак, відсутність укладеного договору про надання послуг з централізованого опалення не виключає обов`язок відповідачів оплачувати житлово-комунальні послуги, а у випадку ухилення від виконання такого обов`язку - нести відповідальність в порядку, встановленому законом. Відповідна правова позиція сформульована у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, та постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц, від 06 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16.

Згідно із ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом ч.1 ст.901, ч.1 ст.903 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням.

З огляду на викладене, правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, у якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч.1 ст.509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Посилання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Дербіна Д.О. на встановлення у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 автономного опалення та відключення від системи централізованого опалення, що виключає необхідність в наданні послуг АТ «Криворізька теплоцентраль» суд оцінює критично, оскільки жодних доказів на підтвердження цієї обставини вони суду не надали, як і не долучили акт від 03 листопада 2022 року, підписаний мешканцями будинку та засвідчений головою ОСББ «РУТА КР», на який посилались в своїх письмових поясненнях на підтвердження заперечень проти заявлених вимог.

Суд зауважує, що питання відключення від мереж централізованого опалення регулюється Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630 (далі - Правила).

Відповідно до пункту 24 Правил, споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється (п.25 Правил).

Згідно з п.26 Правил, відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про теплозабезпечення» схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.

Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року №4 (далі Порядок №4, втратив чинність з 17 вересня 2019 року), визначено процедуру відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води житлового будинку при відмові споживачів від таких послуг.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази установлення системи автономного опалення з відключенням від системи централізованого опалення в житловому приміщенні, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 . Сам по собі факт демонтажу опалювальних приладів системи централізованого опалення, наявних у квартирі відповідачів з тих чи інших причин, за відсутності правомірності їх демонтажу, не визначає можливість відключення приміщення від системи централізованого опалення поза визначеним законом порядком та не звільняє від обов`язку сплачувати послуги з централізованого опалення.

Посилання представника відповідача ОСОБА_2 на відсутність опалення в квартирі з 2011 року (в іншому випадку - з 2014 року) суд оцінює критично з огляду на відсутність доказів на підтвердження цьому. Докази проведення перерахунків розміру плати за надання послуг з централізованого опалення в разі ненадання їх або надання не в повному обсязі, зниження якості в житловому приміщенні відповідачів відповідно до Порядку проведення перерахунків розміру плати за надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення в разі ненадання їх або надання не в повному обсязі, зниження якості, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 лютого 2010 року №151, у тому числі їх звернень з цього приводу, матеріали справи також не містять.

Як визначено ст.21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Параметри якості теплової енергії повинні відповідати нормативним документам у сфері стандартизації. Постачання теплової енергії для потреб централізованого опалення здійснюється в опалювальний період. Порядок визначення дати початку і закінчення опалювального періоду визначається законодавством. Постачання теплової енергії на індивідуальні теплові пункти споживачів для потреб опалення та приготування гарячої води здійснюється безперервно, з урахуванням перерв, визначених статтею 16 цього Закону. Ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Щомісяця, протягом дії опалювальних сезонів з 2016 року по 2021 рік, позивач нараховував відповідачам плату за надані послуги з теплопостачання, виходячи із встановлених тарифів та опалювальної площі житлового приміщення - 57,60 кв.м., відсутності пільг та субсидії, однак останні кошти за вказані послуги належним чином не сплачували, внаслідок чого станом на 30 вересня 2021 року виникла заборгованість в розмірі 25 301 грн. 98 коп. При цьому, заборгованість за житлово-комунальні послуги станом на 01 жовтня 2016 року за вказаною адресою не обліковується, переплата - 0 грн. 10 коп., що є свідченням виконання відповідачами свого обов`язку з оплати послуг, та відповідно визнання цього обов`язку перед відповідачем.

Як слідує з наданого позивачем розрахунку (а.с.6), в межах заявленого періоду відповідачі практично щомісячно здійснювали платежі (як протягом дії опалювальних сезонів, так і після їх завершення) в сумах, істотно менших від фактичних нарахувань. Загалом відповідачами сплачено 9 425 грн. 17 коп. (у тому числі востаннє у січні 2020 року 495 грн. 83 коп.) із фактично нарахованих 34 727 грн. 25 коп. Вказані дії суд розцінює як визнання відповідачами наявності зобов`язань та боргу перед АТ «Криворізька теплоцентраль» (а.с.6).

У відповідності зі ст.ст.525, 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Отже, виходячи з юридичної природи спірних правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія ч.2 ст.625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Закріплена в п.10 ч.3 ст.20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в попередній редакції Закону, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у ч.2 ст.625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого у національній валюті та 3% річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

Таким чином, за відсутності оформлених договірних відносин, але у разі існування прострочення виконання грошового зобов`язання зі сплати отриманих житлово-комунальних послуг боржник несе відповідальність, передбачену ч.2 ст.625 ЦК України.

Крім того, застосування положень ч.2 ст.625 ЦК України до спірних правовідносин також кореспондується із закріпленими в п.3 ч.1 ст.160 ЦПК України нормами, відповідно до яких однією з вимог, за якими може бути видано судовий наказ, є вимога про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості.

Надавши юридичну оцінку наявним розрахункам заборгованості за житлово-комунальні послуги, проведеним позивачем, перевіривши обґрунтованість та правильність нарахованої суми боргу суд встановив, що сума заборгованості за послуги теплопостачання за 01 жовтня 2016 року по 30 вересня 2021 року розрахована вірно та складає 25 301 грн. 98 коп., що підтверджується доказами у матеріалах справи (а.с.6).

При визначенні розміру нарахувань відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, суд виходить з відомостей, зазначених у розрахунках, з якими погоджується, а відтак розмір інфляційних втрат - 3 772 грн. 85 коп. та 3% річних від простроченої суми боргу - 1 561 грн. 62 коп. вважає вірним (а.с.7, 7-зворот).

Стороною відповідача не спростовано розмір заборгованості, завлений стороною позивача. Враховуючи, що при вирішенні цивільних справ судами враховується стандарт доказування «більшої вірогідності», тому доводи представника відповідача ОСОБА_2 щодо недоведеності вимог у частині розміру заборгованості та його невірності є необґрунтованими.

Враховуючи, що відповідно до ст.322 ЦК України тягар утримання майна, у тому числі обов`язок по оплаті житлово-комунальних послуг покладається на власника приміщення та членів його сім`ї, які проживають в цьому приміщенні та є споживачами таких послуг, та з огляду на те, що між відповідачами і позивачем існували фактичні договірні відносини,суд дійшов висновку про доведеність факту неналежного виконання відповідачами умов договору та наявність підстав для солідарного стягнення з них заборгованості за надані послуги з централізованого опалення.

Разом з тим, суд вважає обґрунтованими та такими, що заслуговують на увагу, доводи представника відповідача ОСОБА_2 про пропуск позивачем строку позовної давності за заявленими вимогами, з огляду на таке.

Так, ст.ст.256, 257 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.3 ст. 267 ЦК України суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення.

Тлумачення цієї норми, положення якої сформульоване зі словом «лише» (аналог «тільки», «виключно»), та відсутність будь-якого іншого нормативно-правового акта, який би встановлював інше правило застосування позовної давності, дає підстави для твердження, що із цього положення виплаває безумовний висновок, відповідно до якого за відсутності заяви сторони у спорі позовна давність судом не застосовується.

Тобто цією нормою встановлені суб`єктивні межі застосування позовної давності, а саме передбачені випадки, до яких позовна давність не застосовується судом у зв`язку з відсутністю відповідної заяви сторони у спорі. Таким чином, позовна давність є диспозитивною, а не імперативною в застосуванні: без заяви сторони у спорі ні загальна, ні спеціальна позовна давність застосовуватися не може за жодних обставин, оскільки можливість застосування позовної давності пов`язана лише із наявністю про це заяви сторони. Суд за власною ініціативою не має права застосувати позовну давність.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16 зазначила, що для цілей застосування ч.ч.3, 4 ст.267 ЦК України поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у цивільному процесі»: сторонами в цивільному процесі є такі її учасники як позивач і відповідач, тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. У спорі з декількома належними відповідачами, в яких немає солідарного обов`язку (до яких не звернута солідарна вимога), один з них може заявити суду про застосування позовної давності тільки щодо тих вимог, які звернуті до нього, а не до інших відповідачів. Останні не позбавлені, зокрема, прав визнати ті вимоги, які позивач ставить до них, чи теж заявити про застосування до цих вимог позовної давності. Для застосування позовної давності за заявою сторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою, і залежно від установленого дійти висновку про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог.

Аналогічна позиція щодо застосування строку позовної давності до солідарних вимог за заявою одного з відповідачів висловлена Верховним Судом у постанові від 26 квітня 2022 року по справі № 367/8426/17.

Частина 4 статті 267 ЦК України визначає, що поза межами позовної давності вимоги задовольнятися не можуть, і сплив цього строку є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Початок перебігу позовної давності визначається ст.261 ЦК України. За загальним правилом, перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила(ч.1 ст.261 ЦК України), а за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі сплином строку виконання (ч.5 ст.261 ЦК України).

Частиною 1 статті 32 Закону "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що плата за послуги нараховується щомісячно. Крім того, обов`язок споживача оплатити надані послуги встановлено ст. 19 Закону України "Про теплопостачання".

Пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630 (із змінами), передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено іншого строку.

Відтак перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов`язку з внесення щомісячного платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, оскільки позивачем не надано доказів погодження між сторонами іншого строку.

Аналіз зазначених норм цивільного права визначає, що за щомісячними платежами перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу.

Як встановлено судом, відповідачі хоча й здійснювали платежі на оплату поточних нарахувань та погашення облікованого боргу, однак в сумах менших від фактичні нарахування, що призводило до постійного збільшення боргу. Востаннє платіж мав місце у січні 2020 року у сумі 495 грн. 83 коп. Попередні платежі були істотно меншими від нарахувань (зокрема, за період з листопада 2018 року) та не переривали перебіг строку позовної давності за ними. Не дивлячись на те, що протягом періоду з квітня 2018 року по жовтень 2018 року відповідачі щомісячно здійснювали незначні платежі, однак вони були повністю зараховані на погашення облікованого боргу за минулі періоди, та їх не вистачало для повного її погашення. Станом на листопад 2018 року розмір боргу склав 7 000 грн. та в результаті оплати не в повному обсязі нарахувань збільшувався. Враховуючи, що позивач звернувся до суду з позовом 11 грудня 2021 року відповідно до поштового штемпелю на конверті, а заборгованість заявлено за період з 01 жовтня 2016 року по 30 вересня 2021 року, суд приходить до висновку про дійсність пропуску позивачем трирічного строку позовної давності до вимог по заборгованості, нарахованим до 11 грудня 2018 року.

Відтак, оскільки відповідач ОСОБА_2 , діючи через представника, звернулася до суду із заявою про застосування позовної давності, а позивач подав позов з порушенням вказаного строку, суд, керуючись приписами ч.4 ст.267 ЦПК України, вважає за необхідне стягнути солідарно з відповідачів заборгованість в межах строку позовної давності, а саме за період з 11 грудня 2018 року по 30 вересня 2021 року (в межах заявлених вимог), відмовивши в задоволенні позовних вимог за період з 01 жовтня 2016 року по 10 грудня 2021 року включно.

Приходячи до такого висновку суд враховує пред`явлення АТ «Криворізька теплоцентраль» саме солідарної вимоги до відповідачів та наявність у них солідарного обов`язку по сплаті житлово-комунальних послуг визначає можливість застосування судом позовної давності лише за заявою одного з відповідачів та не потребує отримання для цього заяв від іншого співвідповідача.

Судом перевірено правильність поданого позивачем розрахунку заборгованості та встановлено, що заборгованість за послуги з централізованого опалення за період з 11 грудня 2018 року по 30 вересня 2021 року складає в загальному розмірі 19 710 грн. 56 коп., з яких: основний борг - 17 853 грн. 49 коп. (з розрахунку: 1400,47 + 489,24 + 161,80 + 219,53 + 132,38 + 1643,92 + 1094,77 + 1393,52 + 809,56 + 285,95 + 27,72 + 1165,42 + 2355,16 + 2016,81 + 2020,99 + 2090,54 + 545,71), інфляційні втрати - 1248 грн. 01 коп. (з розрахунку: 204,19 + 70,21 + 21,57 + 24,87 + 15,29 + 186,26 + 127,76 + 150,22 + 80,15 + 27,37 + 2,00 + 72,84 + 115,17 + 77,65 + 42,64 + 29,27 + 0,55), 3% річних - 609 грн. 06 коп. (з розрахунку: 113,15 + 38,28 + 12,29 + 12,25 + 7,06 + 83,50 + 52,82 + 63,91 + 35,07 + 11,68 + 0,71 + 27,11 + 48,78 + 36,63 + 32,06 + 27,84 + 5,92).

Положеннями ч.1 ст.13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст.89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Згідно з вимогами п.п.1, 2, 3 ч.1 ст.264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Питання щодо розподілу витрат по сплаті судового збору суд вирішує на підставі ст.141 ЦПК України. З огляду на викладене, та з урахуванням принципу пропорційності розподілу судових витрат в залежності від ступеня задоволення позову, з відповідачів, кожного окремо, на користь АТ «Криворізька теплоцентраль» підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору по 726 грн. 40 коп. пропорційно частині задоволених вимог (64%).

Керуючись ст.ст.4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, 258-259, 263-265, 273, 274, 277, 279, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги з централізованого опалення - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» заборгованість по оплаті за надані житлово-комунальні послуги з централізованого опалення за адресою: АДРЕСА_1 за період з 11 грудня 2018 року по 30 вересня 2021 року складає в загальному розмірі 19 710 грн. 56 коп., з яких: основний борг - 17 853 грн. 49 коп., інфляційні втрати - 1248 грн. 01 коп., 3% річних - 609 грн. 06 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , кожної окремо в рівних частках, на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» по 726 грн. 40 коп. в рахунок часткового відшкодування витрат по сплаті судового збору.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дати його складання шляхом подання апеляційної скарги. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Відомості про сторін:

Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль», код ЄДРПОУ 00130850, юридична адреса: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Електрична 1.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч.6 ст.259 ЦПК України, якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження, залежно від складності справи складання повного рішення суду може бути відкладено на строк - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Повне рішення у справі складено та підписано без проголошення 07 березня 2023 року.

Суддя А.В. Ткаченко