Рішення № 109424658, 07.03.2023, Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 188/1331/22

Провадження № 2/188/167/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2023 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі

головуючого судді Ніколаєвої І.К.

за участі секретаря судового засідання Фесик Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 до Другого воєнізованого гірничорятувального загону про захист трудових прав, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_2 звернулася до суду в інтересах позивача ОСОБА_1 з позовною заявою до Другого воєнізованого гірничорятувального загону про захист трудових прав.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що ОСОБА_1 працював у Другому воєнізованому гірничорятувальному загоні гірничорятувальної служби у вугільній промисловості. Згідно з наказом № 42-к від 14.04.2022 року він був звільнений за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію. У листі №215 від 12.08.2022 року та листі від 17.08.2022 року №217 Другого воєнізованого гірничорятувального загону, наданого на звернення адвоката Пономаренко В.Л. в інтересах ОСОБА_1 , зазначено, що виплати вихідної допомоги у зв`язку виходом на пенсію виплачується працівникам лише при наявності коштів, передбачених на зазначену ціль, тому ОСОБА_1 відмовлено у виплаті зазначеної допомоги .

Згідно з довідкою №00000000007 від 18.07.2022 року, виданою Другим Воєнізованим гірничорятувальним загоном, середньомісячний заробіток ОСОБА_1 за два останні місяці перед звільненням становить 33579,44 +404870,50= 74059,94 : 2 місяці = 37029,97 грн* 3 = 111 089,91 грн.

До часу подання позову до суду відповідач не здійснив повний розрахунок при звільненні позивача, не виплатив одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі трьох середньомісячних заробітків, так як він має понад 20 років стажу у галузі, відповідно до довідки відповідача. При цьому відповідач посилається на те, що абзацом 3 Галузевої угоди між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, іншими державними органами, власниками (об`єднаннями власників), що діють у вугільній галузі, і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості зазначено, що витрати на сплату одноразової допомоги відносяться на волові витрати підприємства. Враховуючи, що 2 ВГРЗ не є прибутковою організацією і не має валових витрат, пунктом 6.2 колективного договору Другого воєнізованого гірничорятувального загону на період 2021-2025 років, погодженого на загальній конференції трудового колективу Другого воєнізованого гірничорятувального загону (протокол № 1 від 09.04.2021 року) стосовно сплати одноразової допомоги, зазначається, що цей пункт договору виконується при наявності коштів, передбачених на ці цілі. Планом використання бюджетних коштів на 2022 рік не передбачені кошти на сплату одноразової допомоги при звільненні. До того ж, враховуючи тривалу агресію росії проти України та керуючись Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» тимчасово, на період воєнного стану, наказом командира 2 ВГРЗ від 24.03.2022 року № 46 зупинено дію положень колективного договору 2 ВГРЗ стосовно сплати одноразової допомоги працівникам 2 ВГРЗ, що мають право на пенсію за віком чи інвалідності (незалежно від віку), при першому звільненні з 2 ВГРЗ. Представник позивача вважає, що невиплата вказаної допомоги є протиправною, а посилання відповідача як на причину такої невиплати на відсутність коштів, внесення змін до колективного договору та зупинення його дії в частині соціальних гарантій та на агресію росії є неспроможними, оскільки не відповідають діючому законодавству.

Тому представник позивача, на підставі ст..7,10,12, 263-265 ЦПК України , Конституцією України, змушений звернутися до суду з даним позовом з метою захисту прав позивача.

Ухвалою судді від 28 листопада 2022 року провадження у справі відкрито та постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін по справі.

12.12.2022 року представником позивача надано клопотання про витребування у відповідача інформації,що підтверджує відповідними документами стосовно того: кому з працівників у 2022 році було виплачено (нараховано) одноразову допомогу у зв`язку з виходом на пенсію; чи надходили на зазначену виплату відповідачу з Державного бюджету цільові кошти саме для виплати одноразової допомоги чи ці кошти надходили з метою виплати заробітної плати в цілому, надавши відповідні документальні підтвердження. У випадку, якщо надходили цільові кошти, саме для виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку з виходом на пенсію надати інформацію та документи про суму коштів, які надійшли та фактичну суму на яку було здійснено виплати з зазначенням осіб, які таку виплату отримали.

28.12.2022 року від відповідача по справі надійшли пояснення, із зазначенням інформації , про осіб, яким було виплачено одноразову допомогу у зв`язку з виходом на пенсію за рахунок власних коштів, у січні 2022 року та лютому 2022 року .

В судове засідання представник позивача надав клопотання про проведення судового засідання без позивача (представника позивача) прохає позов задовольнити.

Представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд слухати справу у відсутність представника Другого воєнізованого гірничорятувального загону та відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Зазначає, що оплата праці особового складу Державної ВГРС у вугільній промисловості, в т.ч. і особового складу 2 ВГРЗ здійснюється на підставі Положення про грошове забезпечення особового складу ДВГРС, затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України від 16.08.2002 № 484та зареєстрованого у Міністерстві 05.11.2002 за № 870/7158. Відповідно до зазначеного нормативно-правого акту виплата одноразової допомоги при звільненні особовому складу не передбачена. Колективний договір 2 ВГРЗ на 2021-2025 роки передбачає виплату одноразової допомоги при звільненні лише у разі наявності коштів на ці цілі. Умови контракту (розділ, що регулює оплату праці), укладеного між сторонами не містить в особі обов`язку відповідача щодо виплати допомоги у зв`язку із звільненням. Підписуючи контракт, працівник погодився з такими умовами оплати його праці. Представник відповідача наголошує, що відповідач є неприбутковою організацією, в результаті фінансово-господарської діяльності коштів не отримує, з державного бюджету кошти на виплату одноразової допомоги не передбачені, позабюджетних джерел, виділених на ці цілі не має. Тобто відсутнє фінансування на виплату одноразової допомоги. Крім того, у зв`язку з агресією росії проти України активи 2 ВГРЗ залишилися на окупованій території, підприємства, які обслуговував загін, також на непідконтрольній українській владі території, тому через неможливість виконання робіт за призначенням працівниками загону, з більшістю працівників загону призупинені трудові договори. Фінансування загону здійснюється лише з державного бюджету і надходить тільки на заробітну плату рештки працівників, які підтримують діяльність 2 ВГРЗ.

На підставі ч. 3 ст. 211, ч. 2 ст. 247 ЦПК України справа слухається у відсутність сторін без фіксування судового процесу технічними засобами.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до обґрунтованого висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з оглядом на наступне.

Судом встановлено, що наказом №42к від 14.04.2022 року позивач був звільнений за ст.39 КЗпПУкраїни за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про колективні договори і угоди» колективний договір укладається на підприємствах, в установах, організаціях (далі - підприємства) незалежно від форм власності і господарювання, які використовують найману працю і мають право юридичної особи.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про колективні договори і угоди» умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали. Умови колективних договорів або угод, що погіршують порівняно з чинним законодавством становище працівників, є недійсними, і забороняється включати їх до договорів і угод.

Статтею 15 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами.

Згідно з пунктом 9.4 Положення про Другий воєнізований гірничорятувальний загін (нова редакція), затвердженого наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України № 738 від 17 листопада 2016 року, оплата праці особового складу 2 ДГРЗ, преміювання, виплата винагород, компенсацій здійснюється згідно з Положенням про оплату праці особового складу Державної воєнізованої гірничорятувальної служби (далі ДВГРС), яке є додатком до Галузевої угоди між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, іншими державними органами, власниками (об`єднанням власників), що діють у вугільній галузі, і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості та чинним законодавством.

Згідно з п. 3.2. Галузевої Угоди між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, іншими державними органами, власниками (об`єднаннями власників), що діють у вугільній галузі, і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості від 03 липня 2001 року положення Угоди є обов`язковими до застосування при укладенні угод, колективних договорів і індивідуальних трудових договорів для всіх підприємств, що перебувають у сфері дії сторін, незалежно від форм власності та господарювання, (у тому числі тих, що здійснюють свою діяльність на умовах договорів, укладених у рамках державно-приватного партнерства), а також під час розгляду трудових спорів.

Відповідно до п. 15 Галузевої Угоди, працівнику, що має право на пенсію за віком чи по інвалідності (незалежно від віку), при першому звільненні з підприємства (структурного підрозділу, відособленого підрозділу, філіалу, товариства і др.) (незалежно від причин звільнення крім звільнення за порушення законодавства, трудової дисципліни та правил техніки безпеки) сплачується одноразова допомога, розмір якої залежить від стажу роботи в галузі (у тому числі на підприємствах колишнього СРСР) і середнього заробітку, але не менше: при стажі роботи в галузі понад (років) для жінок для чоловіків - 7,5 - 10 - одного середньомісячного заробітку; - 12,5 - 15 - двох середньомісячних заробітків; - 17,5 - 20 - трьох середньомісячних заробітків. Обчислення середньої заробітної плати для виплати цієї одноразової допомоги здійснювати за аналогією до відповідного обчислення за постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.

Пунктом 6.2 колективного договору 2 ВГРЗ на період 2021 - 2025 роки передбачено, що працівнику, який має право на пенсію за віком чи по інвалідності (незалежно від віку), при першому звільненні з 2 ВГРЗ сплачується одноразова допомога, розмір якої залежить від стажу роботи в галузі (у тому числі на підприємствах колишнього СРСР) і середнього заробітку, але не менше: при стажі роботи в галузі понад (років) для жінок для чоловіків - 7,5 - 10 - одного середньомісячного заробітку; - 12,5 - 15 - двох середньомісячних заробітків; - 17,5 - 20 - трьох середньомісячних заробітків. Даний пункт договору виконується при наявності коштів, передбачених на ці цілі.

Системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що Галузевою Угодою між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, іншими державними органами, власниками (об`єднаннями власників), що діють у вугільній галузі, і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості від 03 липня 2001 року та колективним договором 2 ВГРЗ на період 2021 - 2025 роки в частині соціальних гарантій (соціального захисту), які були чинні на час звільнення позивача з 2 ВГРЗ, передбачено виплачувати при виході на пенсію при першому звільненні працівнику одноразову допомогу залежно від стажу його роботи на підприємстві.

Із матеріалів справи вбачається, що Другий воєнізований гірничорятувальний загін є професійним гірничорятувальним підрозділом Державної воєнізованої гірничорятувальної служби у вугільній промисловості України та входить до складу ДВГРС, яка належить до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України.

Отже, дія Галузевої угоди між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, іншими державними органами, власниками (об`єднаннями власників), що діють у вугільній галузі, і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості від 03 липня 2001 року в частині виплати працівникам одноразової допомоги при звільнені розповсюджується на Другий воєнізований гірничорятувальний загін.

Позивач ОСОБА_1 був звільнений з Другого воєнізованого гірничорятувального загону 14.04 .2022 року за ст. 39 КЗпП України за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію, на час звільнення стаж роботи позивача у вугільній галузі перевищує 20 років. При звільненні відповідач не здійснив нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі трьох середньомісячних заробітних плат.

Розрахунок та проведення обчислень середньої заробітної плати визначається Постановою КМУ від 8 лютого 1995 р. N 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (надалі - Постанова).

Відповідно абзацу третьому пункту 2 Постанови середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно абзацу четвертому пункту 2 Постанови якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.,

Пунктом 4 Положення зазначено, що при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов`язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження, вимушеного прогулу тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

Судом досліджено, що позивач звільнився 14.04.2022 року.

При цьому з 01.03.2022 року по 31.03.2021 року останній знаходився у відпустці, що підтверджується заявою на відпустку ОСОБА_1 від 28.02.2022 року.

При обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці не враховуються дні щорічної і додаткової відпусток, а значить середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, тобто січень і лютий 2022 року. Згідно довідки 2 ВГРЗ про середньомісячний заробіток з додатком «Допомога при звільненні» (додається) середньомісячний заробіток склав 35992,86 грн. і обчислювався за період з 01.01.2022 по 28.02.2022 р. Тобто ця сума складає 35992,86 *3=107978,58 гривень, це сума без відрахування та сплати податків та обов`язкових платежів.

Сума вихідної допомоги в розмірі 107 978 гривень 58 копійок відповідає Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року із наступними змінами, а тому саме ця сума підлягає до стягнення.

Посилання відповідача на те, що одноразова допомога виплачується при наявності коштів, передбачених на ці цілі, суд відхиляє, оскільки відповідачем не надано доказів відсутності асигнувань на ці виплати.

Крім того, Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Разом з цим, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини «Кечко проти України», «Ромашов проти України», «Шевченко проти України», реалізація особою права, яке пов`язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов`язань, є безпідставними.

За змістом статей 12,13,81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи межах заявлених фізичними або юридичними особами вимог і на підставі наданих ними доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по одноразовій допомозі при звільненні обґрунтовані, але розрахунок позивача щодо обчислення розміру середньої заробітної плати є помилковим тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Аналогічна позиція зазначена у Постанові Дніпровського Апеляційного суду від 24 січня 2023 року по справі №22-ц/803/1733/23.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з Другого воєнізованого гірничорятувального загону судові витрати слід стягнути на користь Позивача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 16, 44 КЗпП України, ст.ст. 12, 13, 81, 89, 211, 247, 259, 263, 279 ЦПК України, суд, -

-

У Х В А Л И В

Позов ОСОБА_1 до Другого воєнізованого гірничорятувального загону про захист трудових прав задовольнити частково.

Стягнути з Другого воєнізованого гірничорятувального загону (код ЄДРПОУ 00159367) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , зареєстрованого АДРЕСА_1 , фактично проживає АДРЕСА_2 ), заборгованість по одноразовій допомозі при звільненні, у розмірі тримісячного середнього заробітку в сумі 107 978 ( сто сім тисяч дев`ятсот сімдесят вісім) гривень 58 копійок.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Другого воєнізованого гірничорятувального загону (код ЄДРПОУ 00159367) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , зареєстрованого АДРЕСА_1 , фактично проживає АДРЕСА_2 судовий збір в розмірі 992 грн 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя І. К. Ніколаєва