Вирок № 109417720, 07.03.2023, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 303/4045/22

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 березня 2023 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, №22022070000000029 від 14.03.2022 року по обвинуваченню: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця міста Кременець, Тернопільської області, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , розлученого, раніше не судимого на підставі ст. 89 КК України, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 436-2 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

24 жовтня 1945 року набув чинності Статут Організації Об`єднаних Націй, підписаний 26 червня 1945 року, яким фактично створено Організацію Об`єднаних Націй (далі ООН).

До складу ООН входять Україна, Російська Федерація та ще 49 країн-засновниць, а також інші країни світу.

Відповідно до частини 4 статті 2 Статуту ООН, усі Члени вказаної організації утримуються в своїх міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним із Цілями Об`єднаних Націй.

Декларацією Генеральної Асамблеї ООН № 36/103 від 9 грудня 1981 року про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та резолюціями № 2131 (ХХ) від 21 грудня 1965 року, що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та про захист їх незалежності та суверенітету; № 2625 (XXV) від 24 жовтня 1970 року, що містить Декларацію про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН;

№ 2734 (ХХV) від 16 грудня 1970 року, що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки, та № 3314 (ХХІХ) від 14 грудня 1974 року, що містить Визначення агресії, установлено, що жодна з держав не має права здійснювати інтервенцію чи втручання у будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Цими ж міжнародними документами закріплено обов`язок держав: утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації, здійснення сприяння, заохочення чи підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербовки найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави.

Крім того, у статтях 1-5 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1974 року № 3314 (ХХІХ) серед іншого визначено, що ознаками агресії є:

- застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканності чи політичної незалежності іншої держави;

- застосування збройної сили державою в порушення Статуту ООН.

Будь-яке з наступних діянь, незалежно від оголошення війни, кваліфікується як акт агресії:

- вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не мала, яка є результатом такого вторгнення або нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави або частини її;

- бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави;

- блокада портів або берегів держави збройними силами іншої держави;

- напад збройними силами держави на сухопутні, морські або повітряні сили, або морські та повітряні флоти іншої держави;

- застосування збройних сил однієї держави, що знаходяться на території іншої держави за угодою з приймаючою державою, у порушення умов, передбачених в угоді, або будь-яке продовження їх перебування на такій території після припинення дії угоди;

- дія держави, яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала в розпорядження іншої держави, використовувалася цією іншою державою для здійснення акту агресії проти третьої держави;

- засилання державою або від імені держави збройних банд, груп, іррегулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави, які мають настільки серйозний характер, що це є рівносильним наведеним вище актам, або її значна участь у них.

Жодні міркування будь-якого характеру, чи то політичного, економічного, військового чи іншого характеру, не можуть слугувати виправданням агресії.

Крім того, принципи суверенної рівності, поваги прав, притаманних суверенітету, незастосування сили чи погрози силою, непорушності кордонів, територіальної цілісності держав, мирного врегулювання спорів та невтручання у внутрішні справи держав були закріплені також у Заключному акті Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 1 серпня 1975 року, який підписаний СРСР, правонаступником якого є Російська Федерація.

Статтями 1 та 2 III Конвенції про відкриття воєнних дій від 18 жовтня 1907 року, яка вступила в дію 26 січня 1910 року та 7 березня 1955 року визнана СРСР, правонаступником якого є Російська Федерація, передбачено, що військові дії між державами не повинні починатися без попереднього та недвозначного попередження у формі або мотивованого оголошення війни, або ультиматуму з умовним оголошенням війни. Про існування стану війни має бути без зволікання оповіщено нейтральним державам, і він матиме для них дійсну силу лише після отримання оповіщення.

Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки 24.08.1991 схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави України. Згідно з цим документом територія України є неподільною та недоторканною.

Незалежність України визнали понад 68 держав світу, серед яких і Російська Федерація (далі - РФ).

У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 (далі Декларація) вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.

31 травня 1997 року, відповідно до положень Статуту ООН і зобов`язань згідно із Заключним актом Наради з безпеки і співробітництва в Європі, Україна та Російська Федерація уклали Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією (ратифікований Законом України від 14 січня 1998 року №13/98-ВР та Федеральним Законом Російської Федерації від 2 березня 1999 року № 42ФЗ). Відповідно до статей 2 3 зазначеного Договору, Російська Федерація зобов`язалася поважати територіальну цілісність України, підтвердила непорушність існуючих між ними кордонів та зобов`язалася будувати відносини одна з одною на основі принципів взаємної поваги, суверенної рівності, територіальної цілісності, непорушності кордонів, мирного врегулювання спорів, незастосування сили або погрози силою, у тому числі економічні та інші способи тиску, права народів вільно розпоряджатися своєю долею, невтручання у внутрішні справи, додержання прав людини та основних свобод, співробітництва між державами, сумлінного виконання взятих міжнародних зобов`язань, а також інших загальновизнаних норм міжнародного права.

Відповідно до опису і карти державного кордону, які є додатками до Договору між Україною та Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон від 28 січня 2003 року (ратифікований Російською Федерацією 22 квітня 2004 року), територія Автономної Республіки Крим, м. Севастополя, Донецької і Луганської областей відноситься до території України.

Статтями 1-3 Конституції України, яка прийнята Верховною Радою України 28.06.1996, визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно зі статтею 5 Конституції України, носієм суверенітету та єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.

Відповідно до ст. 68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Статтями 132, 133 Конституції України визначено, що територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. Систему адміністративно-територіального устрою України складають: АР Крим, області, зокрема Донецька та Луганська, а також райони, міста, райони у містах, селища і села.

20 лютого 2014 року, з метою блокування та захоплення адміністративних будівель і ключових об`єктів військової та цивільної інфраструктури для забезпечення військової окупації та подальшої анексії РФ території АР Крим і м. Севастополя, усупереч вимогам пунктів 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 5 грудня 1994 року, пунктів 3, 8 Меморандуму про підтримку миру та стабільності в Співдружності Незалежних Держав від 10 лютого 1995 року, статей 2, 3 Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією, принципів Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 1 серпня 1975 року, а також всупереч вимогам частини 4 статті 2 Статуту ООН, Декларації Генеральної Асамблеї ООН № 36/103 від 9 грудня 1981 року про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та декларацій, затверджених резолюціями Генеральної Асамблеї ООН № 2131 (ХХ) від 21 грудня 1965 року, що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та про захист їх незалежності та суверенітету, № 2625 (XXV) від 24 жовтня 1970 року, що містить Декларацію про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН, № 2734 (ХХV) від 16 грудня 1970 року, що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки, № 3314 (ХХІХ) від 14 грудня 1974 року, що містить Визначення агресії, статей 1, 2 III Конвенції про відкриття воєнних дій від 18 жовтня 1907 року, статей 1, 2, 68 Конституції України, на територію суверенної держави Україна, а саме АР Крим і м. Севастополь, представниками влади РФ і службовими особами ЗС РФ розпочато збройне вторгнення регулярних військ РФ на територію України.

Частиною 2 статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 № 1207-VII констатовано, що тимчасова окупація території України розпочалася 20 лютого 2014 року.

Відповідно до рішення Ради національної безпеки і оборони України (далі по тексту РНБО) від 14 вересня 2020 року Про Стратегію національної безпеки України, затвердженої Указом Президента України № 392/2020 від 14 вересня 2020 року - Для відновлення свого впливу в Україні Російська Федерація, продовжуючи гібридну війну, системно застосовує політичні, економічні, інформаційно-психологічні, кібер- і воєнні засоби; посилюються угруповання збройних сил Російської Федерації та їх наступальний потенціал, регулярно проводяться масштабні військові навчання поблизу державного кордону України, що свідчить про збереження загрози військового вторгнення; зростає мілітаризація територій тимчасово окупованої Автономної Республіки Крим та міста Севастополя; зберігається загроза з боку Російської Федерації вільному судноплавству у Чорному та Азовському морях, Керченській протоці. Спеціальні служби іноземних держав, насамперед Російської Федерації, продовжують розвідувально-підривну діяльність проти України, намагаються підживлювати сепаратистські настрої, використовують організовані злочинні угруповання і корумпованих посадових осіб, прагнуть зміцнити інфраструктуру впливу. Деструктивна пропаганда як зовні, так і всередині України, використовуючи суспільні протиріччя, розпалює ворожнечу, провокує конфлікти, підриває суспільну єдність. Державний суверенітет, територіальна цілісність, демократичний конституційний лад та інші життєво важливі національні інтереси мають бути захищені також від невоєнних загроз з боку Російської Федерації та інших держав, зокрема спроб спровокувати внутрішні конфлікти.

21 лютого 2022, з метою створення приводів для ескалації конфлікту і спроби виправдання своєї агресії перед громадянами Російської Федерації та світовою спільнотою, Російською Федерацією визнано «Донецьку народну республіку» та «Луганську народну республіку» незалежними державами.

У період до приблизно 05 години 00 хвилин 24 лютого 2022 року Президент Російської Федерації ОСОБА_7 , а також інші невстановлені представники військово-політичного керівництва РФ, діючи всупереч вимогам п.п. 1,2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV) від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), спланували, підготували і розв`язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів ЗС РФ на територію України.

Так, 24 лютого 2022 року о 5 годині Президентом Російської Федерації ОСОБА_8 оголошено рішення розпочати військову операцію в Україні, у зв`язку з чим на виконання вищевказаного наказу, під безпосереднім керівництвом та контролем представників влади РФ, її Збройних Сил, спецслужб та інших осіб, військовослужбовці Збройних Сил Російської Федерації, шляхом збройної агресії, із застосуванням зброї незаконно вторглись на територію Україну через державні кордони України Київської, Чернігівської, Сумської, Харківської, Луганської, Донецької та інших областей, в тому числі вийшовши за межі адміністративних кордонів Херсонської, Миколаївської, Запорізької областей, та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, а також окупували частин вказаної території України, чим змінили межі її території та державного кордону на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що частково продовжується по теперішній час та призводить до загибелі людей та інших тяжких наслідків.

24 лютого 2022 року указом Президента України Володимира Зеленського №64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України на 30 діб та який 20.03.2022 Законом України про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №2119-IX (реєстр. №7168) продовжено на 30 діб до 25.04.2022.

Рішенням Верховної ради України відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН 3314 «Визначення агресії» від 14 грудня 1974 року Російська Федерація визнана державою-агресором, яка здійснює збройну агресію проти України, розв`язала і веде повномасштабну агресивну війну проти України та Українського народу з порушенням норм міжнародного права, вчиняючи злочини проти людства.

Як встановлено, планування, фінансування та реалізація російською федерацією агресивної війни та агресивних воєнних дій проти України, проведення розвідувальної та підривної діяльності на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, організовується, спрямовується, здійснюється силами, насамперед, ЗС рф, Головного розвідувального управління Генерального штабу Збройних Сил рф, Федеральної служби безпеки рф, найманців, а також осіб, залучених до співробітництва на конфіденційній (негласній) основі, у тому числі громадян України.

Так, на виконання свого злочинного умислу ОСОБА_4 , усвідомлюючи злочинність своїх дій, будучи обізнаним про здійснення рф збройної агресії проти України, керуючись ідеологічними мотивами, діючи умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України, зареєструвався в соціальній мережі «Facebook» під ніком « ОСОБА_9 » (ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та став адміністратором веб-порталу під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_3 », що за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 та використовуючи наявні в своєму користування інформаційні ресурси в мережі Інтернет, ОСОБА_4 перебуваючи за своїм місцем проживання виготовив та поширив текстові пости, у яких містилася інформація щодо виправдовування дій військових ЗС рф на території України та поширення неправдивої інформації, котра дискредитує дії військових Збройних сил України, тим самим проводячи пропаганду, спрямовану на виправдування та заперечення збройної агресії рф проти України, розпочатої у 2014 році та здійснюючи психологічний вплив на користувачів зазначених соціальних мереж, що підтверджується даними протоколу огляду веб-сторінки в всесвітній мережі «Інтернет», а саме сторінки веб-порталу соціальної мережі «Facebook» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 від 19 березня 2022 року та додатком до нього, а саме одностороннім оптичним DVD-R диском, також даними протоколу огляду від 22.03.2022 року, відповідно до якого ОСОБА_4 з мобільного телефону марки «Doogee» моделі «N20», ІМЕІ-коди: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 здійснював модерування сторінки за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_5 під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_3 », та даними протоколу огляду ноутбука марки «НР» моделі «15d053sr» , серійний номер 5СВ40746СС від 06.06.2022 року, вилученого в ході обшуку житла ОСОБА_4 , відповідно до якого ОСОБА_4 було здійснено вхід до налаштувань адміністрування сайту «За будуще Украины».

Відповідні текстові матеріали були розміщені у соціально-орієнтованому ресурсі «Facebook», що передбачає можливість ознайомлення з ними необмеженої кількості осіб, а отже інформація, яка в них міститься, є публічною, тобто такою, що призначена для широкого користувача, ознайомлення, з огляду на що вона сприяє формуванню певної суспільної думки та містить пропаганду певних ідей.

В такий спосіб, ОСОБА_4 підготував, опублікував та поширив наступні матеріали:

16 березня 2022 року будучи адміністратором веб-порталу під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_3 », що за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 розмістив на веб-сторінці «Новости 2», що за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 / публікацію під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_6 », в якому містяться заперечення збройної агресії російської федерації проти України.

ІНФОРМАЦІЯ_7 о 15 годині 24 хв., в соціальній мережі «Facebook», в якій він зареєстрований під ніком « ОСОБА_10 » ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) розмістив посилання на веб-сайт « ІНФОРМАЦІЯ_3 » з заголовком « ІНФОРМАЦІЯ_6 », на якому міститься стаття з аналогічним заголовком та в якій міститься заперечення збройної агресії російської федерації проти України.

ІНФОРМАЦІЯ_7 будучи адміністратором веб-порталу під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_3 », що за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 розмістив на веб-сторінці «Новости 2», що за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 / публікацію під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_8 », в якому містяться виправдовування та заперечення збройної агресії рф проти України.

ІНФОРМАЦІЯ_7 о 23 годині 48 хв. в соціальній мережі «Facebook», в якій він зареєстрований під ніком « ОСОБА_10 » ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) розмістив посилання на веб-сайт « ІНФОРМАЦІЯ_3 » з заголовком « ІНФОРМАЦІЯ_8 », на якому міститься стаття з аналогічним заголовком та в якій міститься виправдовування та заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України.

Вищенаведене свідчить про те, що ОСОБА_4 цілеспрямовано намагається донести через ЗМК, яким являється його профіль « ОСОБА_10 » у загально-доступній соціальній мережі «Facebook», ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та є адміністратором веб-порталу під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_3 », що за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 публікації, що містять виправдовування збройної агресії рф проти України а також заперечення збройної агресії рф проти України, розпочатої у 2014 році.

Судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення згідно вимог статті 337 КПК України. ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав. Стверджував, що у викладений ним інформаційних статтях «Кому нужна эта война», «Украину превратили в передовой отряд НАТО» та «Против вовлечения в конфликт» немає ні виправдовування, ні заперечення, ні визнання правомірною збройної агресії російської федерації проти України. В ході допиту (допитаний в судовому засіданні 08.02.2023 року) ОСОБА_4 підтвердив, що він є автором вказаних вище статтей та здійснив їх розміщення в мережі інтернет на своїй сторінці в соціальній мережі «Facebook» а також на веб-порталі під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_3 ». Проте заперечив, що в даних статтях він виправдовує чи заперечує збройну агресію рф проти України. Вказав, що засуджує дії та політику президента рф ОСОБА_11 проти України. Наголошує, що в статті «Украину превратили в передовой отряд НАТО» процитовано думку американського професора ОСОБА_12 , в той час як сам ОСОБА_4 в цій же ж статті зазначає, що у війні росії проти України винне керівництво росії.

Незважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у скоєному у повному обсязі не визнав, суд вважає, що його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 436-2 КК України доведена зібраними та дослідженими по справі доказами.

Так, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 (допитаний в судовому засіданні 19.09.2022) дав наступні покази. В кінці березня 2022 року у соціальній мережі «Facebook», в якій він є зареєстрований, він натрапив на публікації невідомої йому людини, профіль якої підписаний іменем « ОСОБА_10 », які містили активні посилання. В одній з них, а саме «Против вовлеченияв конфликт»,йдеться про українську кризу, в якій звинувачується захід. В статті ОСОБА_4 висловлюється, що голова Пентагону Лойд Остін звинувачує керівництво України в тому, що Україну створили як військову базу, що призвело до кризи. Вказав, що в своїх статтях ОСОБА_4 називав українців «нацистами» та «бандерівцями». Серед наявних статей була також стаття під назвою «За будущее Украины», в якій вину за російсько-український конфлікт покладалося на Америку а також стаття під назвою «Украину превратили в передовой отряд НАТО», в якій професор ОСОБА_14 висловлює позицію, що в російсько-українській війні винен ОСОБА_15 . Свідок ОСОБА_13 вказав, що автором вказаних статей значився ОСОБА_4 .. Також свідок зазначив, що саме ОСОБА_4 розповсюдив дані статті та такі не є перепосиланням з інших джерел.

Так, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_16 (допитаний в судовому засіданні 08.11.2022) дав наступні покази. Він є активним користувачем соціальних мереж, в тому числі «Facebook». На відкритій сторінці користувача « ОСОБА_10 » в соціальній мережі «Facebook» в першій половині 2022 року він натрапив на статті проросійського характеру, назви яких не пам`ятає. Вказав, що в даних статтях вина за російсько-українську війну покладалася на керівництво України.

Дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами встановлено наступне.

Згідно протоколу огляду веб-сторінки в всесвітній мережі «Інтернет», а саме сторінки веб-порталу соціальної мережі «Facebook», за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка відображає сторінку особи, профіль якої підписаний іменем « ОСОБА_10 », від ІНФОРМАЦІЯ_9 на даній сторінці виявлено публікацію під назвою «УКРАИНУ ПРЕВРАТИЛИ ІНФОРМАЦІЯ_8 », яку опубліковано ІНФОРМАЦІЯ_7 о 23:48 год.. Вказана стаття має посилання на сторінку ІНФОРМАЦІЯ_5 , за яким розміщено публікацію від ІНФОРМАЦІЯ_10 під аналогічною назвою. Також згідно даного протоколу на сторінці користувача « ОСОБА_10 », в соціальній мережі «Facebook» виявлено публікацію під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_6 », яка опублікована ІНФОРМАЦІЯ_7 о 15:24 год.. У вказаній публікації міститься посилання на продовження стаття, а саме на сайті vidrodgennya.wordpress.com.

Згідно висновку експерта Українського науково дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз СБУ №96/1 від 02.05.2022 року, в наданих на дослідження матеріалах містяться текстові фрагменти з ознаками виправдовування збройної агресії Російської Федерації проти України: так, в статті під заголовком « ІНФОРМАЦІЯ_8 » поширюється думка американського професора Джона Миршаймера, який виправдовує збройну агресію проти України наступними факторами: неодноразовим розширенням НАТО при довготривалій толерантності Росії до цього процесу, провокація біля державних кордонів Росії, все це, за його думкою, свідчить про те, що саме США, а не Російська Федерація є ініціатором конфлікту; в статті під заголовком «Преступный империализм против вовлечения в конфликт» висловлюється думка щодо меншої агресивності керівництва Російської Федерації у порівнянні з керівництвом США в процесі вирішення геополітичних завдань («...Но, а сами-то неужто святые. В этом плане необходимо напомнить, что после провозглашения независимости ОСОБА_17 и до начала XXI века империалисты США совершили до 300 военных агрессий... Так что президент Путин может «гордиться». Он вошёл в «цивилизованный» Клуб президентов-убийц...»). Також в статті під заголовком «Украину превратили в передовой отряд НАТО» заперечується збройна агресія Російської Федерації проти України, розпочата в 2014 році: так автор вважає події 2014 року на Донбасі «военной ангрессией украинского режима против народа Донбасса», війні надається характеристика «громадянська». В статті під заголовком «Кому нужна эта война» автором, через покладання провини за збройну агресію Росії проти України на третю сторону США та НАТО, заперечується безпосередня провина у збройній агресії саме Росії.

Твердження обвинуваченого ОСОБА_4 про те, що експерт неповно дослідив вказані статті та вибірково оцінив вирвані з контексту твердження на предмет наявності виправдовування чи заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, а саме в статті «Украину превратили в передовой отряд НАТО» ОСОБА_4 тільки виклав позицію американського професора Джона Миршаймера, в якій той ініціатором конфлікту вважає США, а не Російську Федерацію, в той час як ОСОБА_4 в даній статті зазначає, що вина також лежить на Російській Федерації, суд не бере до уваги, оскільки диспозиція ч. 2 ст. 436-2 КК України передачає відповідальність за виготовлення, поширення матеріалів, у яких міститься виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році. Ставлення особи, яка поширює матеріали, у яких міститься таке виправдовування чи заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, до цих матеріалів для наявності складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 436-2 КК України, значення не має, так само як і те, чи автор висловлює власну думку, чи думку інших осіб.

Позицію сторони захисту про визнання недопустимим і неналежним доказом висновок експерта Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз СБУ №96/1 від 02.05.2022 року суд не бере до уваги з наступних підстав.

Відповідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Відповідно до ст. 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Згідно зі ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Сторона захисту вказує, що даний висновок експерта складено з порушенням вимог ст. 102 КПК та Інструкції «Про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень» (Наказ Міністерства юстиції України 08.10.1998 №53/5) (далі Інструкції), а саме порушено вимоги пункту 4.12 Інструкції, оскільки у вступній частині висновку експерт лише в загальному описала об`єкти, надані на експертизу, пославшись на копію протоколу огляду від 19.03.2022 року та DVD-диск. При цьому експерт не описала спосіб доставки, упаковку, кількість аркушів протоколу огляду, DVD-диск та його упаковку і стан, відсутній запис про відповідність матеріалів та об`єктів, що надійшли до експертної установи (експерта), матеріалам, зазначеним у документі про призначення експертизи (залучення експерта).

Відповідно до ч. 1 ст. 102 КПК України у висновку експерта повинно бути зазначено: 1) коли, де, ким (ім`я, освіта, спеціальність, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта) та на якій підставі була проведена експертиза; 2) місце і час проведення експертизи; 3) хто був присутній при проведенні експертизи; 4) перелік питань, що були поставлені експертові; 5) опис отриманих експертом матеріалів та які матеріали були використані експертом; 6) докладний опис проведених досліджень, у тому числі методи, застосовані у дослідженні, отримані результати та їх експертна оцінка; 7) обґрунтовані відповіді на кожне поставлене питання.

Згідно з п. 4.12 Інструкції Висновок експерта складається з обов`язковим зазначенням його реквізитів (найменування документа, дати та номера складання висновку, категорії експертизи (додаткова, повторна, комісійна, комплексна), виду експертизи (за галуззю знань) та трьох частин: вступної (Вступ), дослідницької (Дослідження) та заключної (Висновки).

У вступній частині висновку експерта серед іншого зазначаються: перелік об`єктів, що підлягають дослідженню, та зразків (у разі надходження); відомості про надані матеріали (у тому числі вид (назва) матеріалів (документів) та кількість аркушів); спосіб доставки та вид упаковки досліджуваних об`єктів із зазначенням у необхідних випадках відомостей про те, чи впливав спосіб упаковки на їх збереженість; запис про відповідність матеріалів та об`єктів, що надійшли до експертної установи (експерта), матеріалам, зазначеним у документі про призначення експертизи (залучення експерта).

Суд констатує, що хоча експерт у вступній частині висновку не описала спосіб доставки та упаковки досліджуваних об`єктів, кількість аркушів протоколу огляду, DVD-диск та його упаковку і стан, відсутній запис про відповідність матеріалів та об`єктів, що надійшли до експертної установи (експерта), матеріалам, зазначеним у документі про призначення експертизи (залучення експерта), проте дані порушення жодним чином не впливають на права та свободи обвинуваченого, а відтак відсутні правові підстави для визнання висновку експерта Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз СБУ №96/1 від 02.05.2022 року недопустимим доказом з цих підстав.

Сторона захисту також звертає увагу, що протокол огляду від 19 березня 2022 року, на підставі якого винесено постанову про призначення судово-лінгвістичної експертизи від 21 березня 2022 року, взагалі не містить інформації про огляд публікацій «Украину превратили в передовой отряд НАТО», «Преступный империализм», «Против вовлечения в конфликт», «Рады приходу ополченцам» і фіксацію цих публікацій на DVD-диск, а відтак є незрозумілим, які ж саме матеріали досліджувала експерт. Дане твердження суд не бере до уваги, оскільки всі зазначені вище статті містяться на односторонньому оптичному DVD-R диску, який є додатком до протоколу огляду від 19 березня 2022 року, а відтак є невід`ємною частиною даного протоколу огляду.

Також сторона захисту вказує, що під час експертного дослідження експерт не в повній мірі дотрималась вимог п. 4.13 Інструкції, а саме не зазначено методи дослідження, такі описані лише в загальному. Відповідно описуючи процес дослідження об`єктів експертизи, експерт не вказує, яким методом вона встановила наявність виправдовування, заперечення та глорифікації, взагалі не вказано, яким способом, за допомогою якого пристрою було відкрито і використано DVD-диск, які саме публікації на ньому було відображено тощо.

Відповідно до п. 4.13 Інструкції у дослідницькій частині висновку експерта описуються процес дослідження та його результати, а також дається обґрунтування висновків з поставлених питань. Дослідницька частина повинна включати: відомості про стан об`єктів дослідження, застосовані методи (методики) дослідження, умови їх застосовування; посилання на ілюстрації, додатки та необхідні роз`яснення до них; експертну оцінку результатів дослідження.

Дослідивши висновок експерта Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз СБУ №96/1 від 02.05.2022 року суд не вбачає порушень в цій частині. Враховуючи вищенаведене, суд визнає висновок експерта Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз СБУ №96/1 від 02.05.2022 року належним та допустимим доказом.

Проте судом встановлено, що сторона обвинувачення інкримінує ОСОБА_4 те, що 19 березня 2022 року будучи адміністратором веб-порталу під назвою «За будущее Украины», що за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 , він розмістив на веб-сторінці «Новости 2», що за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 / публікацію під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_11 », в якому містяться виправдовування збройної агресії рф проти України.

ІНФОРМАЦІЯ_7 о 12 годині 12 хв. в соціальній мережі «Facebook», в якій він зареєстрований під ніком « ОСОБА_10 » ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) розмістив посилання на веб-сайт « ІНФОРМАЦІЯ_3 » з заголовком « ІНФОРМАЦІЯ_11 », на якому міститься стаття з аналогічним заголовком та в якій міститься виправдовування збройної агресії російської федерації проти України.

Згідно висновку експерта Українського науково дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз СБУ №96/1 від 02.05.2022, у статті назвою « ІНФОРМАЦІЯ_11 » від 19.03.2022 містяться фрагменти виправдовування збройної агресії російської федерації проти України, зокрема висловлюється думка щодо меншої агресивності керівництва російської федерації у порівнянні з керівництвом США в процесі вирішення геополітичних завдань («...Но, а сами-то неужто святые. В этом плане необходимо напомнить, что после провозглашения независимости ОСОБА_17 и до начала XXI века империалисты США совершили до 300 военных агрессий... Так что президент Путин может «гордиться». Он вошёл в «цивилизованный» Клуб президентов-убийц...»).

Так, судом встановлено, що згідно висновку експерта Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз СБУ №96/1 від 02.05.2022 року цитата «...Но, а сами-то неужто святые. В этом плане необходимо напомнить, что после провозглашения независимости ОСОБА_17 и до начала XXI века империалисты США совершили до 300 военных агрессий... Так что президент Путин может «гордиться». Он вошёл в «цивилизованный» Клуб президентов-убийц...», в якій висловлюється думка щодо меншої агресивності керівництва Російської Федерації у порівнянні з керівництвом США в процесі вирішення геополітичних завдань міститься в публікації під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_12 », а не «Против вовлечения в конфликт» як про це зазначає сторона обвинувачення в обвинувальному акті.

Крім того, судом також встановлено, що відповідно до протоколу огляду від 23 травня 2022 року даний витяг міститься в статті під назвою «Преступный империализм», а не «Против вовлечения в конфликт» як про це зазначає сторона обвинувачення в обвинувальному акті.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Оскільки стаття «Против вовлечения в конфликт» не містить цитати «...Но, а сами-то неужто святые. В этом плане необходимо напомнить, что после провозглашения независимости ОСОБА_17 и до начала XXI века империалисты США совершили до 300 военных агрессий... Так что президент Путин может «гордиться». Он вошёл в «цивилизованный» Клуб президентов-убийц...», в якій згідно висновку експерта Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз СБУ №96/1 від 02.05.2022 року виправдовується збройна агресія проти України, то суд вважає вину ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 436-2 КК України, в цій частині недоведеною.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Диспозицією ч. 2 ст. 436-2 КК України передбачено кримінальну відповідальність за виготовлення, поширення матеріалів, у яких міститься виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, у тому числі шляхом представлення збройної агресії Російської Федерації проти України як внутрішнього громадянського конфлікту, виправдовування, визнання правомірною, заперечення тимчасової окупації частини території України, а також глорифікація осіб, які здійснювали збройну агресію Російської Федерації проти України, розпочату у 2014 році, представників збройних формувань Російської Федерації, іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих Російською Федерацією, а також представників окупаційної адміністрації Російської Федерації, яку складають її державні органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, та представників підконтрольних Російській Федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України.

Відтак, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 436-2 КК України виготовлення та поширення матеріалів, у яких міститься виправдовування та заперечення збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році.

При призначенні покарання суд враховує положення ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якого покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Так кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 436-2 КК України, відповідно до ст. 12 КК України є нетяжкими злочинами.

Обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 у відповідності до ст. 66 КК України судом не встановлено.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 у відповідності до ст. 67 КК України судом не встановлено.

Досліджуючи дані, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_4 , суд бере до уваги, що він раніше не судимий на підставі ст. 89 КК України, є ветераном війни учасником бойових дій.

З урахуванням усіх обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, суд вважає, що ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 436-2 КК України слід призначити покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років, та суд вважає за можливе його виправлення та перевиховання без ізоляції від суспільства, у зв`язку із чим звільнити його від відбування призначеного покарання з випробуванням, на підставі ст. 75 КК України, з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Цивільний позов по справі не заявлявся.

Долю речових доказів вирішити у порядку ст. 100 КПК України.

Розподіл витрат на залучення експерта вирішити відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.369-371, 373-376 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 436-2 КК України, та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_4 звільнити від відбування призначеного покарання у вигляді позбавлення волі, якщо він протягом 3 /трьох/ років іспитового строку не вчинить нового злочину.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Відповідно до ч. 4 ст. 76 КК України покласти нагляд за засудженим ОСОБА_4 на уповноважений орган з питань пробації за місцем його проживання.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайоннного суду Закарпатської області від 24.03.2022 року (справа №308/3661/22, провадження 1-кс/308/1125/22) на один системний блок до комп`ютеру чорного кольору, належного ОСОБА_4 ; ноутбук марки «HP» моделі «15d053sr» чорного кольору, серійний номер: 5CB40746CC; мобільний телефон марки «Samsung», ІМЕІ: НОМЕР_3 , НОМЕР_4 ; мобільний телефон марки «Doogee», моделі «N20», ІМЕІ-коди: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ; флеш-накопичувач «Verbatim» білого кольору; флеш-накопичувач «Apacer» чорного кольору; сім прапорів з комуністичною атрибутикою та комуністичними закликами; металеві предмети, у кількості 2 одиниць, на яких зображені зірка та серп; хустинки, вироблені з тканинного матеріалу, помаранчевого кольору, у кількості 46 одиниць, з наявними бирками з наступними написами «ГАЛСТУК ПИОНЕРСКИЙ»; друковану книгу, автора « ОСОБА_18 », з назвою « ІНФОРМАЦІЯ_13 », 2022 року видання, на 85 аркушах; друковану книгу, автора « ОСОБА_18 », з назвою « ІНФОРМАЦІЯ_14 », 2019 року видання, на 686 аркушах; друковану книгу, автора « ОСОБА_19 », з назвою « ОСОБА_20 », 2011 року видання, на 44 аркушах; друковану книгу, з назвою «ЗУПИНИТИ ФАШИЗМ», 2014 року видання, на 54 аркушах; друкована книгу, автора « ОСОБА_19 », з назвою « ІНФОРМАЦІЯ_15 », 2013 року видання, на 503 аркушах; друковану книгу, автора « ОСОБА_18 », з назвою « ІНФОРМАЦІЯ_16 », 2020 року видання, на 193 аркушах; картонну папку з надписом «Спецоперация 2022», з аркушами формату А4; картонну папку з надписом «Новости 2022», з аркушами формату А4; картонну папку з надписом «Сайт 2022», з аркушами формату А4; картонну папку з надписом «РФ 2022», з аркушами формату А4; картонну папку з надписом «РФ 2020, 2021», з аркушами формату А4; чотири блокноти з особистими записами ОСОБА_4 ; сорок один оптичний диск скасувати.

Речові докази у вказаному кримінальному провадженні:

-один системний блок до комп`ютеру чорного кольору, належного ОСОБА_4 ; ноутбук марки «HP» моделі «15d053sr» чорного кольору, серійний номер: 5CB40746CC; мобільний телефон марки «Samsung», ІМЕІ: НОМЕР_3 , НОМЕР_4 ; мобільний телефон марки «Doogee», моделі «N20», ІМЕІ-коди: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ; флеш-накопичувач «Verbatim» білого кольору; флеш-накопичувач «Apacer» чорного кольору; сім прапорів з комуністичною атрибутикою та комуністичними закликами; металеві предмети, у кількості 2 одиниць, на яких зображені зірка та серп; хустинки, вироблені з тканинного матеріалу, помаранчевого кольору, у кількості 46 одиниць, з наявними бирками з наступними написами «ГАЛСТУК ПИОНЕРСКИЙ»; друковану книгу, автора « ОСОБА_18 », з назвою « ІНФОРМАЦІЯ_13 », 2022 року видання, на 85 аркушах; друковану книгу, автора « ОСОБА_18 », з назвою « ІНФОРМАЦІЯ_14 », 2019 року видання, на 686 аркушах; друковану книгу, автора « ОСОБА_19 », з назвою « ОСОБА_20 », 2011 року видання, на 44 аркушах; друковану книгу, з назвою «ЗУПИНИТИ ФАШИЗМ», 2014 року видання, на 54 аркушах; друкована книгу, автора « ОСОБА_19 », з назвою «ВООРУЖЕННИЕ СИЛИ США», 2013 року видання, на 503 аркушах; друковану книгу, автора « ОСОБА_18 », з назвою « ІНФОРМАЦІЯ_16 », 2020 року видання, на 193 аркушах; картонну папку з надписом «Спецоперация 2022», з аркушами формату А4; картонну папку з надписом «Новости 2022», з аркушами формату А4; картонну папку з надписом «Сайт 2022», з аркушами формату А4; картонну папку з надписом «РФ 2022», з аркушами формату А4; картонну папку з надписом «РФ 2020, 2021», з аркушами формату А4; чотири блокноти з особистими записами ОСОБА_4 ; сорок один оптичний диск повернути ОСОБА_4 .

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України судові витрати по справі в розмірі 12 836 грн. 36 коп. за проведену по справі судово-лінгвістичну експертизу №96/1 від 02.05.2022 року.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок чи ухвала суду, ухвала слідчого судді не набрала законної сили.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вирокунегайно вручитиобвинуваченому,захиснику тапрокурору.

Суддя Ужгородського

міськрайоннго суду: ОСОБА_1