Ухвала суду № 109416531, 06.03.2023, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 401/9356/12

(6/199/1/23)

УХВАЛА

06.03.2023

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Спаї В.В.,

секретар судового засідання Подварченко А.Ю.,

за участі представника боржника ОСОБА_1 адвоката Ковтуна Є.Ю.,

представника стягувача адвоката Заворотнього А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро заяву представника ОСОБА_1 адвоката Ковтун Євгена Юрійовича, заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», ОСОБА_2 , державний виконавець Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Лісовий Олександр Олександрович, про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В:

Представник ОСОБА_1 адвокат Ковтун Євген Юрійович звернувся до суду з заявою в інтересах ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, в обґрунтування посилаючись на те, що рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 19.02.2014 р. по справі №401/9356/12 позовні вимоги ПАТ «Державний ощадний банк України» задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» 2045311,98 грн., стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АТ «Державний ощадний банк України» заборгованості в розмірі 327563,72 грн., що складаються з: 274522,52 грн., - залишок заборгованості відсотків за несвоєчасне погашення кредиту; 38201,34 грн. пеня за несвоєчасне повернення відсотків; 14839,86 грн. пеня за несвоєчасне повернення кредиту. 27.03.2014 року апеляційним судом Дніпропетровської області виданий виконавчий лист про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АТ «Державний ощадний банк України» заборгованості в розмірі 327563,72 грн.

Між ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_3 за домовленістю з банківською установою були укладені договори купівлі-продажу нерухомого майна, що належало ОСОБА_1 та було предметом іпотеки, на загальну суму 250 000,00 грн.

Зазначені кошти були спрямовані на сплату заборгованості за виконавчим листом.

Як зазначається при зверненні до суду із вказаною заявою, оскільки сторони врегулювали питання в позасудовому порядку та реалізували іпотечне майно, то подальші вимоги банку щодо сплати заборгованості є недійсними відповідно до ч. 4 ст. 36 Закону України «Про іпотеку».

Заява містить вимогу визнати виконавчий лист №401/9356/12, виданий 27.03.2014 р. апеляційним судом Дніпропетровської області, про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АТ «Державний ощадний банк України» заборгованості в розмірі 327563,72 грн., в частині стягнення боргу з ОСОБА_1 таким, що не підлягає виконанню.

АТ «Державний ощадний банк України» надав суду заперечення на заяву про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, зазначаючи, що нерухоме майно було продано ОСОБА_1 у добровільному порядку, кошти від реалізації майна були спрямовані на часткове погашення прострочених відсотків. При цьому решта прострочених відсотків а також пеня за виконавчим листом №401/9356/12 не сплачені. Також вказував, що заявниця помилково зазначає, що реалізація іпотечного майна відбувалася у порядку позасудового врегулювання, оскільки продаж майна, що було предметом іпотеки здійснювалося вже після ухвалення рішення суду та здійснено з метою добровільного виконання рішення суду. Просив відмовити ОСОБА_1 в задоволенні заяви.

Від представника заявника адвоката Ковтуна Є.Ю. на адресу суду надійшла відповідь на заперечення, в якій він зазначав, що у своєму листі за №19/19-353 банк повідомляв заявника, що у разі вирішення питання у добровільному порядку шляхом реалізації нею предмету забезпечення в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, банк готовий для підготовки процедури відшкодування (списання) за рахунок сформованого резерву залишку безнадійної заборгованості, яка виявиться непогашеною після продажу заставного майна згідно норм чинного законодавства. Враховуючи цей лист заявниця погодилася на продаж майна. Також вказував, що за розрахунками банку сума відсотків за період з 20.06.2008 р. по 09.12.2010 р. збільшилася, не зважаючи на сплату 250 000,00 грн., отриману внаслідок реалізації майна, вважає, що відбулося погашення за кредитним договором саме за виконавчим листом №401/9356/12 від 27.03.2014 р.

Представник заявника вимоги заяви підтримав повністю.

Представник АТ «Державний ощадний банк України» заперечував проти задоволення заяви.

Інші учасники справи не скористалися правом брати участь у судових засіданнях.

Як встановлено судом на підставі доказів, наданих у порядку ст.ст. 76 80 ЦПК України, рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 19.02.2014 р. по справі №401/9356/12 позовні вимоги ПАТ «Державний ощадний банк України» задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» 2045311,98 грн., стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АТ «Державний ощадний банк України» заборгованості в розмірі 327563,72 грн., що складаються з: 274522,52 грн., - залишок заборгованості відсотків за несвоєчасне погашення кредиту; 38201,34 грн. пеня за несвоєчасне повернення відсотків; 14839,86 грн. пеня за несвоєчасне повернення кредиту (а.с. 116-119).

Зазначеним рішенням апеляційного суду встановлено, що прострочена заборгованість по нарахованим відсоткам за кредитним договором №993/1 від 20.06.2008 р. за період з 20.06.2008 р. по 31.12.2012 р. складає 871671,96 грн. При цьому частину вказаної заборгованості стягнуто рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 09.12.2010 р., в зв`язку з чим апеляційний суд стягнув залишок заборгованості відсотків за несвоєчасне погашення кредиту за період з 09.12.2010 р. по 30.12.2012 р. у розмірі 274522,52 грн.

Також у рішенні апеляційного суду міститься посилання на зміст рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 09.12.2010 р., яким з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» стягнуто заборгованість за кредитним договором в розмірі 2024311,98 грн. за рахунок реалізації вищевказаного заставного майна.

27.03.2014 р. апеляційним судом Дніпропетровської області виданий виконавчий лист про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АТ «Державний ощадний банк України» заборгованості в розмірі 327563,72 грн. (а.с. 59-60).

Постановою державного виконавця Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Лісового Олександра Олександровича від 14.07.2021р. ВП № 66039318 відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа №401/9356/12, виданого 27.03.2014 апеляційним судом Дніпропетровської області (а.с. 57-58).

28.03.2011 р. Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області виданий виконавчий лист по справі №2-3052/10 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Дніпропетровське обласне управління ВАТ «Ощадбанк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 2045311,98 грн., за рахунок реалізації заставного майна будинок літ. А загальною площею 362,6кв.м., вхід в підвал літ.Б та земельну ділянку 0,6604 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , які належать ОСОБА_1 (а.с. 155).

Виконавчий лист декілька разів пред`являвся до виконання, що підтверджується постановами про відкриття виконавчого провадження від 01.04.2011 р. ВП №25560153 (а.с.156)та від 20.05.2013 р. ВП №38027438 (а.с. 159), проте, виконавчі листи поверталися стягувачу без виконання (а.с. 158).

Договором від 15.05.2015 р. про розірвання іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Перфіловою О.А, 20.06.2008 р. за реєстровим №4555, сторони ПАТ «Державний ощаднийбанк України»та ОСОБА_1 домовилися пророзірвання Договоруіпотекиза реєстровим №4555 від 20.06.2008 р. (а.с. 36).

Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки та договору купівлі-продажу будинку від 15.05.2015 р., посвідчених приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вдовіною Л.Л., реєстраційний номер 1624 та 1619, відповідно, ОСОБА_1 продала житловий будинок та земельну ділянку, площею 0.4104га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 28-36).

Сторони також визнали, що ОСОБА_1 також продала земельну ділянку, площею 0.2500 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Загальна сума, яку отримала ОСОБА_1 за продаж майна, складає 250 000,00 грн. та ця сума була перерахована банку, що також визнається сторонами.

Процесуальні дії у справі:

-ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11.07.2022 р. задоволено клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Ковтуна Євгена Юрійовича та зупиненостягнення на підставі виконавчого листа №401/9356/12, виданого 27.03.2014 апеляційним судом Дніпропетровської області, про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АТ «Державний ощадний банк України» заборгованості в розмірі 327563,72 грн., в частині стягнення боргу з ОСОБА_1 , який перебуває на примусовому виконанні у державного виконавця Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Лісового Олександра Олександровича, виконавче провадження (ВП № 66039318), до розгляду заяви;

-ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11.07.2022 р. задоволено клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Ковтуна Євгена Юрійовича про витребування доказів. Витребувано від ПАТ «Державний ощадний банк України» виписку з банківського рахунку ОСОБА_1 у ПАТ «Державний ощадний банк України» або інші документи, підтверджуючі зарахування коштів у розмірі 250 000 грн. на рахунок погашення заборгованості за договором про іпотечний кредит №993/1 від 20 червня 2008р.

Суд, дослідивши докази, дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви повністю, виходячи з наступного.

Відповідно достатті 18 ЦПК Українисудові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених уЗаконі України «Про виконавче провадження»органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗакону, а також рішеннями, які відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбаченостаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року.

Так, згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченогостаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду.

Європейський суд наголосив, що пункт 1 статті 6 вказаної Конвенції ґарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін (пункт 43 рішення від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України»).

Враховуючи, що звернення стягнення на заставне майно, що належало ОСОБА_1 , передбачалося за рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 09.12.2010 р. по справі №2-3052/10, то кошти, які отримані від реалізації цього майна, навидь якщо така реалізація була добровільною з боку заявниці, мають бути зараховані, як виконання Рішення Дніпропетровського районного суду.

Сума, яка отримана в наслідок продажу нерухомого майна заявника, а саме 250 000,00 грн. є значно меншою, ніж сума простроченої заборгованості по нарахованим відсоткам, яка підлягає стягненню із ОСОБА_1 за рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 09.12.2010 р. по справі №2-3052/10.

Таким чином, ствердження представника ОСОБА_1 про виконання нею рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 19.02.2014 року по справі №401/9356/12 не знайшли свого підтвердження.

Суд відхиляє доводи представника ОСОБА_1 щодо припинення її зобов`язань в межах рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 19.02.2014 року по справі №401/9356/12 через позасудове врегулювання реалізації предмета іпотеки, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.ст. 7, 12 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, що діяла станом на 15.05.2015 р.) за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання. У разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки. Правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Частина третя ст. 33 Закону «Про іпотеку» визначає лише три підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: рішення суду, виконавчий напис нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Позасудове врегулювання (на яке посилається представник заявниці) передбачено ст. 36 Закону «Про іпотеку» відповідно до якої, сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки (ч. 1 ст. 36 зазначеного вище закону).

Отже, зі змісту ч. 1 ст. 36 Закону «Про іпотеку» позасудове врегулювання може мати місце виключно до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки та оформлюється окремим договором, який посвідчується нотаріусом, або відповідним застереженням у договорі іпотеки.

Як встановлено судом, рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки ухвалено 09.12.2010 р., тобто банк скористався своїм правом на судовий захист, а відтак після набрання законної сили рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 09.12.2010 р. будь-які дії сторін не охоплюються поняттям «позасудове врегулювання».

Відповідно до ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, суд розглядаєсправи неінакше якза зверненнямособи,поданим відповіднодо цьогоКодексу,в межахзаявлених неювимог іна підставідоказів,поданих учасникамисправи абовитребуваних судому передбаченихцим Кодексомвипадках.Кожна сторонаповинна довеститі обставини,на яківона посилаєтьсяяк напідставу своїхвимог абозаперечень,крім випадків,встановлених цимКодексом.

ОСОБА_1 та її представником не надано доказів, що між ОСОБА_1 та банком укладалися угоди, які передбачають, зокрема, звільнення банком ОСОБА_1 від її зобов`язань, які виникли на підставі кредитного договору №993/1 від 20 червня 2008р. та охоплюються рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 19.02.2014 року по справі №401/9356/12.

Лист ПАТ «Державний ощадний банк України» №19/19-353 від 14.05.2015 р., направлений на адресу ОСОБА_1 , містить роз`яснення щодо можливості списання безнадійної заборгованості, при встановленні певних обставин, а саме встановлення державним виконавцем відсутності майна (боржника), грошових коштів та інших прибутків, та не є угодою про звільнення заявниці від її обов`язків по сплаті кредиту, відсотків та інших сум, визначених рішеннями суду.

Таким чином, судом встановлено, що рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 19.02.2014 року по справі №401/9356/12 не виконане та зобов`язання ОСОБА_1 за кредитним договором №993/1 від 20 червня 2008 р. не припинені.

Відповідно дост.432ЦПК України,суд,який видаввиконавчий документ,може зазаявою стягувачаабо боржникавиправити помилку,допущену прийого оформленніабо видачі,чи визнативиконавчий документтаким,що непідлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Під час розгляду заяви, судом встановлено, що рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 19.02.2014 року по справі №401/9356/12 не виконане, зобов`язання боржника за кредитним договором №993/1 від 20 червня 2008 р. не припинені, виконавчий лист виданий на підставі рішення суду, яке набрало законної сили та не скасовано, а відтак відсутні правові підстави для визнання виконавчого листа №401/9356/12 таким, що не підлягає виконанню.

Керуючись ч.1 ст. 13, ч.1 ст. 81, ст. 432 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви представника ОСОБА_1 адвоката Ковтуна Євгена Юрійовича, заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», ОСОБА_2 , державний виконавець Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Лісовий Олександр Олександрович, про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відмовити в повному обсязі.

Скасувати заходи, застосовані ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11.07.2022 р. щодо зупинення стягнення на підставі виконавчого листа №401/9356/12, виданого 27.03.2014 р. апеляційним судом Дніпропетровської області, про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АТ «Державний ощадний банк України» заборгованості в розмірі 327563,72 грн., в частині стягнення боргу з ОСОБА_1 , який перебуває на примусовому виконанні у державного виконавця Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Лісового Олександра Олександровича, виконавче провадження (ВП № 66039318).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала підписана 06 березня 2023 року.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Апеляційна скарга може бути подана до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя В.В.Спаї