Вирок № 109413771, 07.03.2023, Вільногірський міський суд Дніпропетровської області

ЄУН 173/1115/16-к

н/п 1-кп/174/5/2023

В И Р О К

І м е н е м У к р а ї н и

07 березня 2023 року м. Вільногірськ

Вільногірський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря - ОСОБА_2 ,

прокурорів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

захисників - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

обвинувачених - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 42016040000000269 від 23.03.2016 року за обвинуваченням:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м.Дніпродзержинськ Дніпропетровської області, українця, громадянина України, освіта вища, військовозобов`язаний, не працює, в шлюбі не перебуває, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України,

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який народився в с.Правобережне Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, українець, громадянин України, освіта вища, перебуває в шлюбі, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.369-2 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

Згідно обвинувального акта від 28.02.2017 року ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за наступних обставин.

ОСОБА_7 , згідно з наказом № 1 о/с від 07.11.2015 року, призначений на посаду слідчого слідчого відділення Верхньодніпровського відділення поліції Дніпродзержинського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області та йому присвоєно спеціальне звання - лейтенант поліції.

Відповідно до п.а ч.1 ст.38 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), органами досудового розслідування (органами, що здійснюють дізнання і досудове слідство) є слідчі підрозділи органів Національної поліції.

Відповідно до ч.ч.1,2,5 ст.40 КПК України, слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій.

Слідчий уповноважений:

1) починати досудове розслідування за наявності підстав, передбачених цим Кодексом;

2) проводити слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії у випадках, встановлених цим Кодексом;

3) звертатись за погодженням із прокурором до слідчого судді з клопотаннями про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій;

4) повідомляти за погодженням із прокурором особі про підозру;

5) за результатами розслідування складати обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру та подавати їх прокурору на затвердження;

6) приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Кодексом, у тому числі щодо закриття кримінального провадження за наявності підстав, передбачених ст.284 цього Кодексу;

7) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Кодексом.

Слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.

Згідно ст.18 Закону України «Про Національну поліцію», до основних обов`язків поліцейського, в числі іншого, входить неухильне дотримування положень Конституції України, законів України та інших нормативно - правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійне виконання своїх службових обов`язків відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Відповідно до п.6 ч.1 Закону України «Про Національну поліцію», до завдань поліції входить здійснення досудового розслідування кримінальних правопорушень у межах визначеної підслідності.

Відповідно до функціональних обов`язків, слідчий ОСОБА_7 є службовою особою, яка займає відповідальне становище в системі правоохоронних органів і наділена спеціальними, лише їй притаманними повноваженнями в кримінальному провадженні; процесуальна діяльність слідчого визначається Конституцією України, КПК, іншими законами та нормативними актами України, міжнародними договорами, які регулюють діяльність органів досудового розслідування.

При виконанні своїх службових обов`язків слідчий зобов`язаний:

Дотримуватися вимог Конституції та законів України під час досудового розслідування; забезпечувати повне, усебічне та неупереджене розслідування кримінальних правопорушень у межах установлених КПК строків; забезпечувати реалізацію в повному обсязі прав та законних інтересів усіх учасників кримінального провадження; не вчиняти будь-яких дій, що ганьблять звання слідчого і можуть викликати сумнів у його об`єктивності та неупередженості; при досудовому розслідуванні всі рішення про його спрямування і провадження слідчих дій слідчий приймає самостійно, за винятком випадків, коли законом передбачено одержання вмотивованого рішення слідчого суді, суду або згоди прокурора і несе повну відповідальність за законне і своєчасне виконання цих рішень.

Несе відповідальність за порушення законності та службової дисципліни, правопорушення, скоєні в процесі здійснення своєї діяльності - в межах, визначених Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, чинним адміністративним, кримінальним та цивільним законодавством України.

Відповідно до примітки 2 до ст.368 КК України, слідчий є службовою особою, яка займає відповідальне становище.

Проте, ОСОБА_7 займаючи посаду слідчого СВ Верхньодніпровського ВП Дніпродзержинського ВП ГУНП в Дніпропетровській області, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, працівником правоохоронного органу і представником влади, вчинив корупційний злочин у сфері службової діяльності за наступних обставин.

Так, 19.03.2016 року СВ Верхньодніпровського ВП Дніпродзержинського ВП ГУНП в Дніпропетровській області внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016040430000366 за фактом скоєння ОСОБА_9 18.03.2016 ДТП поблизу буд. АДРЕСА_3 на власному автомобілі ВАЗ 2106 д/н НОМЕР_1 наїзду на нетверезого громадянина, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.

Проведення досудового розслідування керівником органу досудового розслідування у той же день доручено слідчому СВ Верхньодніпровського ВП Дніпродзержинського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_7 .

Під час допиту у приміщенні Верхньодніпровського ВП як свідка учасника ДТП ОСОБА_9 19.03.2016 року, в період часу з 11:55 до 12:30 години, після встановлення факту, що ОСОБА_9 раніше судимий, та в його діях імовірно відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, у ОСОБА_7 виник злочинний намір, направлений на одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище неправомірної вигоди за не притягнення ОСОБА_9 до кримінальної відповідальності за ч.1 ст.286 КК України та закриття кримінального провадження відносно нього. Для реалізації свого злочинного наміру, діючи умисно, всупереч інтересам служби, з корисливих мотивів, розуміючи протиправність своїх дій, ОСОБА_7 19.03.2016 року, в період часу з 11:55 до 12:30 години, знаходячись в своєму робочому кабінеті, розташованому в приміщенні Верхньодніпровського ВП Дніпродзержинського ВП ГУНП в Дніпропетровській області за адресою: Дніпропетровська обл., м.Верхньодніпровськ, вул.К.Лібкнехта, 21, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, став вимагати від ОСОБА_9 надання йому неправомірної вигоди у сумі 7 000 грн. за не притягнення останнього до кримінальної відповідальності за ч.1 ст.286 КК України та закриття кримінального провадження № 12016040430000366. У разі незгоди на його умови, ОСОБА_7 став погрожувати ОСОБА_9 настанням негативних наслідків у вигляді притягнення його до кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 286 КК України та реальним строком покаранням за скоєний злочин.

ОСОБА_9 , з метою уникнення для себе негативних наслідків, вимушений був погодитися на незаконні вимоги ОСОБА_7 про передачу останньому неправомірної вигоди.

29.03.2016 року, приблизно о 10 годині 30 хвилин, слідчий Верхньодніпровського ВП Дніпродзержинського ВП ГУНП в Дніпропетровській області лейтенант поліції ОСОБА_7 , будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, та відповідно до вимог Кримінального процесуального закону України наділеним владними повноваженнями щодо прийняття процесуальних рішень у кримінальному провадженні № 12016040430000366, скориставшись відсутністю в робочому кабінеті №1 начальника СВ Верхньодніпровського ВП ОСОБА_8 , що розташований в приміщенні Верхньодніпровського ВП Дніпродзержинського ВП ГУНП в Дніпропетровській області за адресою: Дніпропетровська обл., м.Верхньодніпровськ, вул.К.Лібкнехта, 21, запросив ОСОБА_9 до вказаного кабінету, де діючи умисно, з корисливих мотивів, всупереч інтересам служби, одержав для себе від ОСОБА_9 частину неправомірної вигоди в сумі 5000 гривень, за вчинення дій в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду з використанням наданої йому влади, шляхом вимагання, а саме за закриття кримінального провадження № 12016040430000366 та не притягнення останнього до кримінальної відповідальності за ч.1 ст.286 КК України, які ОСОБА_9 за вказівкою ОСОБА_7 поклав у верхню шухляду робочого столу в кабінеті №1.

Під час проведення санкціонованого слідчим суддею Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська обшуку у приміщенні Верхньодніпровського ВП Дніпродзержинського ВП ГУНП в Дніпропетровській області 29.03.2016 року в період часу з 10:38 до 13:08 години у верхній шухляді робочого столу кабінету № 1, що розташований в приміщенні Верхньодніпровського ВП Дніпродзержинського ВП ГУНП в Дніпропетровській області за адресою: Дніпропетровська обл., м.Верхньодніпровськ, вул.К.Лібкнехта, 21, було виявлено та вилучено 5 000 гривень.

Умисні дії ОСОБА_7 , що виразилися в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище неправомірної вигоди за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду дії з використанням наданої їй влади, яке поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, кваліфіковано за ч.3 ст.368 КК України.

Крім того, згідно вищевказаного обвинувального акту, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за наступних обставин.

Так, ОСОБА_8 , згідно з наказом № 1 о/с від 07.11.2015 року призначений на посаду начальника слідчого відділення Верхньодніпровського відділення поліції Дніпродзержинського відділу поліції ГУНП України в Дніпропетровській області та йому присвоєно спеціальне звання - підполковник поліції.

Відповідно до п.а ч.1 ст.38 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), органами досудового розслідування (органами, що здійснюють дізнання і досудове слідство) є слідчі підрозділи органів Національної поліції.

Відповідно до ст.39 Кримінального процесуального кодексу України, керівник органу досудового розслідування уповноважений:

1) визначати слідчого (слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування, а у випадках здійснення досудового розслідування слідчою групою - визначати старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих;

2) відсторонювати слідчого від проведення досудового розслідування вмотивованою постановою за ініціативою прокурора або з власної ініціативи з наступним повідомленням прокурора та призначати іншого слідчого за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, для його відводу або у разі неефективного досудового розслідування;

3) ознайомлюватися з матеріалами досудового розслідування, давати слідчому письмові вказівки, які не можуть суперечити рішенням та вказівкам прокурора;

4) вживати заходів щодо усунення порушень вимог законодавства у випадку їх допущення слідчим;

5) погоджувати проведення слідчих (розшукових) дій та продовжувати строк їх проведення у випадках, передбачених цим Кодексом;

6) здійснювати досудове розслідування, користуючись при цьому повноваженнями слідчого;

7) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Кодексом.

Згідно ст.18 Закону України «Про Національну поліцію», до основних обов`язків поліцейського, в числі іншого, входить неухильне дотримування положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійне виконання своїх службових обов`язків відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Відповідно до п.6 ч.1 Закону України «Про Національну поліцію», до завдань поліції входить здійснення досудового розслідування кримінальних правопорушень у межах визначеної підслідності.

Згідно функціональних обов`язків першого заступника начальника - начальника слідчого відділення, ОСОБА_8 , визначає і затверджує функціональні обов`язки особового складу слідчого відділу та установлює спеціалізацію слідчих в розслідуванні окремих категорій кримінальних правопорушень; надає слідчому письмові вказівки, контролює їх виконання; щомісяця формує перспективний план розслідування кримінальних правопорушень та забезпечує його дотримання.

Здійснює контроль за своєчасністю та повнотою внесення відомостей до ЄРДР, відповідністю даних про попередню правову кваліфікацію кримінальних правопорушень матеріалам кримінального провадження; станом розслідування кримінальних правопорушень в розумні строки, вживає заходів щодо завершення в них досудового розслідування в максимально стислі строки; заслуховує слідчих, інших службових осіб, уповноважених на проведення досудового розслідування, з питань розслідування кримінальних правопорушень; аналізує оперативну обстановку, стан роботи з розслідування кримінальних правопорушень; веде облік роботи слідчого відділу та кожного слідчого окремо, за якими визначає результати їх діяльності; надає письмові вказівки в кримінальних провадження у порядку, передбаченому КПК.

Проте, ОСОБА_8 , займаючи посаду начальника слідчого відділення Верхньодніпровського відділення поліції Дніпродзержинського відділу поліції ГУНП України в Дніпропетровській області, будучі працівником правоохоронного органу вчинив корупційний злочин у сфері службової діяльності за наступних обставин.

Так, 19.03.2016 року СВ Верхньодніпровського ВП Дніпродзержинського ВП ГУНП в Дніпропетровській області внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016040430000366 за фактом скоєння ОСОБА_9 18.03.2016 ДТП поблизу буд.142 по вул.Леніна м.Верхівцеве на власному автомобілі ВАЗ 2106 д/н НОМЕР_1 наїзду на нетверезого громадянина, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.

Під час проведення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні, розуміючи що в діях ОСОБА_9 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, в період часу з 19.03.2016 по 25.03.2016 у начальника слідчого відділення, ОСОБА_8 , як у керівника органу досудового розслідування, виник злочинний умисел на отримання неправомірної вигоди для себе від ОСОБА_9 за вплив на прийняття його підлеглим, слідчим слідчого відділу Верхньодніпровського ВП ОСОБА_7 рішення щодо закриття кримінального провадження № 12016040430000366 та не притягнення ОСОБА_9 до кримінальної відповідальності за ч.1 ст.286 КК України. З метою реалізації свого злочинного умислу останній дав вказівку слідчому ОСОБА_7 запросити ОСОБА_9 до нього.

25.03.2016 року, приблизно о 10:30 годині ОСОБА_9 прибув до Верхньодніпровського ВП Дніпродзержинського ВП ГУНП в Дніпропетровській області за адресою: Дніпропетровська обл., м.Верхньодніпровськ, вул.К.Лібкнехта, 21, де зустрівся з начальником вказаного відділу - ОСОБА_8 у його службовому кабінеті № 1.

Під час зустрічі ОСОБА_8 , діючи умисно, висловив пропозицію ОСОБА_9 про передачу йому у якості неправомірної вигоди 2 000 грн., за вплив на свого підлеглого слідчого ОСОБА_7 , в провадженні якого знаходилось кримінальне провадження № 12016040430000366, на прийняття останнім рішення щодо не притягнення ОСОБА_9 до кримінальної відповідальності за ч.1 ст.286 КК України та закриття кримінального провадження № 12016040430000366, на що ОСОБА_9 погодився.

Надалі, 25.03.2016 приблизно о 10:30 годині, ОСОБА_8 , знаходячись в своєму робочому кабінеті №1, що розташований в приміщенні Верхньодніпровського відділення Дніпродзержинського відділу поліції ГУНП України в Дніпропетровській області за адресою: м.Верхньодніпровськ, вул.К.Лібкнехта, 21, діючи умисно, з корисливих мотивів, одержав від ОСОБА_9 для себе неправомірну вигоду у сумі 2 000 грн., за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, а саме на свого підлеглого, в провадженні якого знаходилось кримінальне провадження №12016040430000366 - слідчого слідчого відділення Верхньодніпровського відділення поліції ОСОБА_7 за прийняття останнім рішення про закриття кримінального провадження та не притягнення ОСОБА_9 до кримінальної відповідальності за ч.1 ст.286 КК України, якими розпорядився на власний розсуд.

Умисні дії ОСОБА_8 , які виразилися у одержанні неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави та пропозиції здійснити вплив за надання такої вигоди, кваліфіковані за ч.2 ст.369-2 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 вину не визнав та показав, що в березні 2016 року працював на посаді начальника слідчого відділення Верхньодніпровського відділення поліції Дніпродзержинського відділу поліції. Всі слідчі розміщувалися в одному крилі приміщення відділу, на дверях кожного кабінету був номер, але табличок з прізвищами не було. В нього був кабінет під номером 1, без таблички з прізвищем. ОСОБА_7 на той час працював слідчим та був закріплений за розслідуванням злочинів щодо ДТП. В другій половині березня 2016 року трапилося ДТП за участю ОСОБА_9 та велосипедиста, розслідування якого здійснював ОСОБА_7 . Тілесні ушкодження велосипедиста були незначні, складу кримінального правопорушення в діях ОСОБА_9 не було. Через декілька днів після ДТП хтось привів ОСОБА_9 до нього в кабінет, так як останній попросився на прийом. ОСОБА_9 був йому знайомий як особа раніше судима, оскільки він раніше притягувався до кримінальної відповідальності по ч.1 ст.121 КК України. ОСОБА_9 зайшов до кабінету, представився, присів, суті розмови не пам`ятає, але матеріалів справи це не стосувалося. За ОСОБА_9 не спостерігав, оскільки був зайнятий звітом, тому його рухи не контролював. Після розмови ОСОБА_9 пішов, будь-яких грошових коштів у нього не вимагав, щодо кримінального провадження і так було зрозуміло, що воно буде закрите. Через 3-4 дні, зранку, в період часу з 08:30 до 09:00 год., потім приблизно о 09:20 год., по робочим питанням на автомобілі поїхав з відділення і був відсутній близько 1,5 години. Зранку, коли від`їжджав, кабінет зачиняв на ключ, а коли повернувся до відділення поліції, побачив як близько 10 осіб забігають до відділення поліції. На вулиці побачив раніше знайомого працівника поліції Січкаря, запитав у нього що відбувається, а він запропонував пройти з ним до відділення. Потім дізнався, що це були співробітники УВБ, деякі з них були йому раніше знайомі по роботі. Коли зайшов у відділення всі слідчі були у своїх кабінетах, йому сказали стояти в коридорі неподалік від його кабінету. Двері його кабінету на початок проведення обшуку були відчинені, це зрозумів коли пізніше заходили до кабінету. В його кабінеті знаходився роутер, тому ключі від кабінету були в нього, двох його заступників та на зв`язці, яка зазвичай знаходилась в нього та в його помічника. Не виключає можливості, що у період його відсутності хтось заходив до його кабінету до роутера або за печаткою та забули закрити двері. Зв`язку ключів міг взяти будь хто із слідчих за потреби, оскільки там знаходились ключі від архіву та кабінетів інших слідчих. В черговій частині ключів не було. Хто в той день відчиняв його кабінет йому не відомо. Раніше якщо він знаходився у відділенні і виходив з кабінету, то двері не зачиняв, а коли кудись від`їжджав, то зачиняв на ключ. В той ранок кабінет зачиняв ключем. Були присутні слідчий, який представився ОСОБА_10 , прокурор ОСОБА_11 та ще один слідчий ОСОБА_12 . ОСОБА_7 одразу вдягли кайданки ще як тільки всі там зібрались, а до нього приставили співробітника УВБ, щоб він ніде не ходив. Потім запросили двох понятих, провели обшук в його кабінеті, а потім в кабінеті ОСОБА_7 . З ухвалою про проведення обшуку ознайомлювали начальника відділення, йому лише повідомили про те, що є ухвала про обшук, однак вголос її не зачитували, з нею ознайомився при ознайомленні з матеріалами справи. В ухвалі було зазначено про обшук на робочому місці ОСОБА_7 , але проводити обшук почали в його кабінеті. Слідчий та прокурор усно про мету обшуку та з якого приводу він проводиться його не повідомляли, видати нічого не пропонували. З правом на захист його також ніхто не ознайомлював. Слідчий писав протокол обшуку, а співробітники УВБ почали проводити обшук та у верхній шухляді його робочого столу були знайдені та вилучені грошові кошти, перев`язані резинкою - 100 купюр номіналом по 50 грн. Звідки взялись ці кошти в його кабінеті йому не відомо. Припускає, що ці кошти могли з`явитись у період його відсутності у той день у кабінеті, можливо їх хтось підкинув, оскільки на той час відеокамери у відділі не працювали. Був присутній при проведенні обшуку кабінету ОСОБА_13 , в ході обшуку вилучили матеріали кримінального провадження за фактом ДТП, ключі від автомобіля, документи, комп`ютер, при цьому грошей та заборонених предметів відшукано не було. Після обшуку його та ОСОБА_7 забрали до прокуратури в м.Дніпро. Після проведення слідчих дій його відпустили, а ОСОБА_7 залишився. В подальшому, приблизно через місяць, слідчий Зима без проведення будь-яких слідчих дій, кримінальне провадження стосовно ОСОБА_9 закрив.Вважає, що прокурор ОСОБА_14 , як процесуальний керівник та слідчий ОСОБА_15 не мали належних повноважень на проведення досудового розслідування, у протоколах огляду грошових коштів не зазначено кому вони належали. Дозвіл на обшук його службового кабінету слідчим суддею не надавався , обшук проведений з порушенням його права на захист. Протоколи НС(Р)Д складені з порушенням процесуальних норм, у протоколі аудіо-, відео контролю за 25.03.2016 р. відсутні записи розмови ОСОБА_9 з ним, працівник оперативного підрозділу не мав права на складання цих протоколів. ОСОБА_9 до проведення НС(Р)Д постановою слідчого або прокурора не залучався, протокол вручення йому та повернення технічних засобів для фіксації НС(Р)Д не складався. Слідчим суддею надано дозвіл на використання інформації, яка міститься у протоколі аудіо-, відео контролю № 2.1/63-620-т від 24.03.2016, однак такого протоколу матеріали справи не містять. Органом досудового розслідування штучно завищено кваліфікацію його дій на початку досудового розслідування, тому НС(Р)Д щодо нього проводилися неправомірно.

Захисник ОСОБА_6 зазначив, що під час складання протоколів огляду грошових коштів ОСОБА_9 у м. Дніпро не був, протоколи складені з порушенням процесуальних норм, не встановлено походження коштів, які надавалися ОСОБА_9 , рішення про використання помічених коштів прокурором не приймалося. Протокол обшуку є недопустимим доказом оскільки слідчим суддею дозвіл надавався лише щодо обшуку кабінету ОСОБА_7 , а обшук проведено у кабінеті ОСОБА_8 . Докази, похідні від цього протоколу також є недопустимими. Ознайомлення з матеріалами НС(Р)Д здійснено з порушенням вимог ст.. 290 КПК, документи по ним складені з порушеннями процесуальних норм. В діях органів досудового розслідування вбачаються ознаки провокування. Просить обвинуваченого ОСОБА_8 виправдати.

Обвинувачений ОСОБА_7 вину не визнав, показав, що інкримінованого йому злочину не вчиняв, в порядку ст.63 Конституції України від дачі показань відмовився.

Захисник ОСОБА_5 підтримав думку захисника ОСОБА_6 , також вважає, що порушені норми матеріального права, не доведено, що обвинувачений ОСОБА_7 діяв з умислом на отримання грошових коштів для себе, тому вважає, що є усі підстави для його виправдання.

В обґрунтування винуватості ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих їм злочинів, сторона обвинувачення посилається на покази наступних свідків обвинувачення, які допитані в суді.

Так, свідок ОСОБА_9 показав, що у 2016 році, точної дати не пам`ятає, у темну пору доби, близько 21:00 год., їхав на автомобілі по центральній вулиці м.Верхівцеве Верхньодніпровського р-ну Дніпропетровської області. Зненацька із-за повороту виїхав велосипедист. Застосовував екстрене гальмування, однак уникнути зіткнення не зміг та здійснив наїзд на останнього. Зупинився, підбіг до велосипедиста та виявив, що в нього розбита голова, побачив кров, тому викликав «швидку» та поліцію. По прибуттю карети швидкої допомоги, разом з медичними працівниками посадили велосипедиста до автомобіля, а він залишився на місці події, дочекався працівників поліції, по прибуттю яких, надав їм свої пояснення. На місце події приїхав слідчий ОСОБА_7 , який дав йому свій номер мобільного телефону. Після проведеного огляду місця події, автомобіль, разом з ключами та документами, працівниками поліції було вилучено, а його відвезли до лікарні м.Верхньодніпровськ, де провели освідування на стан алкогольного сп`яніння та відпустили додому. Наступного дня слідчий ОСОБА_7 повідомив його про необхідність прибуття до відділення поліції. Прибув у відділення, де між ним та ОСОБА_7 відбулася розмова, в ході якої ОСОБА_7 , погрожуючи йому підробкою документів та триманням під вартою, запропонував вирішити дану ситуації в інший спосіб. Після чого взяв аркуш паперу та написав на ньому суму у розмірі 7000 грн. і показав це йому. Він вважав себе невинуватим в наїзді на велосипедиста, але на час ДТП керував автомобілем без водійського посвідчення, тому злякався відповідальності, погодився та попросив надати йому час для збору грошових коштів та отримав дозвіл лише на тиждень. Прийшов додому і ввечері зателефонував до м.Києва, до підрозділу по боротьбі з корупцією та розповів про вказані обставини. Після цього йому зателефонував працівник СБУ та запросив приїхати до м.Дніпро. Поїхав та зустрівся з останнім, відбулася розмова в неформальній обстановці. Наступного дня його знов викликали до м.Дніпро, де на залізничному вокзалі його вже зустріли працівники правоохоронних органів та відвезли до приміщення УВБ, де він написав заяву про вчинення правопорушення. Крім того, в цей же день його також возили до прокуратури, де він надав свої свідчення та підписав протокол допиту. Через два дні, взявши гроші у борг, він зателефонував ОСОБА_7 та повідомив, що має половину від зазначеної суми, на що останній сказав йому приїхати до відділу. Після цього він зателефонував працівникам УВБ та повідомив про вказане. Наступного дня він приїхав до залізничного вокзалу м.Верхньодніпровськ, що розташований у с.Новомиколаївка, де його зустріли три працівники УВБ, посадили до автомобілю, після чого попрямували у бік м.Верхньодніпровськ, де при в`їзді до міста зупинилися, на нього одягли якесь спорядження, в якому був присутнім мікрофон і він пішов до відділення поліції м.Верхньодніпровськ. Там його зустрів слідчий ОСОБА_7 , провів до кабінету, який розташований на першому поверсі, де за столом сидів незнайомий на той час йому чоловік. За вказівкою ОСОБА_7 він поклав гроші в сумі 2500-3500 грн. під папку, але точної суми він не пам`ятає. Залишені під папкою гроші, працівниками УВБ не оглядалися та не помічалися. Залишивши грошові кошти, він вийшов з кабінету, попросив ОСОБА_7 повернути документи та ключі від автомобілю, та отримавши їх, забрав свій автомобіль з майданчику. Автомобіль в подальшому заклав під залог. Через три дні знову зателефонували працівники УВБ, зустрівся з ними на залізничному вокзалі с.Новомиколаївка, після чого поїхали до автовокзалу, де одягнувши спорядження, пішов до відділення поліції. По дорозі зателефонував ОСОБА_7 та повідомив про наближення. Коли прийшов до відділу, ОСОБА_7 завів його в той же кабінет, де відчинивши шухлядку стола, вказав покласти туди гроші. Залишив гроші, після чого вийшли з кабінету. Гроші до рук ніхто не брав. Кабінет, як вони вийшли, ОСОБА_7 зачинив та повідомив, що кримінальну справу щодо нього розпочинати не будуть. Вийшов з приміщення поліції, після чого туди почали забігати працівники прокуратури та УВБ. Із ОСОБА_8 та ОСОБА_7 раніше знайомий не був. ОСОБА_8 бачив лише один раз. Гроші належать йому, брав їх у борг.

Свідок ОСОБА_16 показав, що приймав участь в огляді квартири, який проводився в населеному пункті поряд з м.Верхньодніпровськ та огляді грошових коштів, який проводився в м.Дніпро. Знаходився поряд з будівлею прокуратури, що неподалік від автовокзалу, до нього підійшли співробітники поліції та запросили взяти участь в огляді. Під час огляду були присутні приблизно 5 чоловік, з яких більшість представилися працівниками правоохоронних органів. Подробиць не пам`ятає, оскільки з тих подій минуло 5 років. Що це були за гроші, скільки їх було, та чи пояснювали йому про їх походження, не пам`ятає. Під час огляду гроші були скопійовані на аркуші паперу, розписався на копіях та пішов. Для проведення огляду його запрошував працівник правоохоронного органу по телефону. Огляди відбувалися у різні дні, з проміжком в 1-2 тижні. На час проведення оглядів проживав у м.Дніпро. Кому належить квартира, не пам`ятає. Огляд квартири тривав короткий проміжок часу, в ході якого нічого не вилучалось.

Свідок ОСОБА_17 показав, що приблизно в 2015-2016 році, в холодну пору року, працював на фірмі та займався розвезенням товару по містам Вільногірськ, П`ятихатки в тому й числі і м.Верхньодніпровськ. Коли був у м.Верхньодніпровськ та розвантажував товар, до нього підійшли працівники правоохоронних органів та попросили бути свідком. Погодився, разом з вказаними працівниками зайшли до відділення поліції цього міста, де проводились якісь слідчі дії, здійснювався відеозапис, однак надати детальних свідчень не може, оскільки не пам`ятає. Розписувався в документах, однак в яких саме також не пам`ятає.

Оскільки свідки обвинувачення ОСОБА_18 та ОСОБА_19 перебувають за кордоном, їх покази , надані ними під час минулого судового розгляду даного кримінального провадження у Вільногірському міському суді Дніпропетровської області в іншому складі суду, який завершився постановленням 26.12.2018 року вироку, оголошені шляхом відтворення аудіозаписів їх допитів.

Так, свідок ОСОБА_18 , показав, що в 2016 році, коли саме не пам`ятає, приїхав на Курчатівський ринок у м.Дніпро. До нього підійшли співробітники поліції та попросили прийняти участь в слідчих діях, на що він погодився. Після цього пройшли до будівлі, це була якась установа - чи то прокуратура чи поліція, де йому пояснили, що з молодого чоловіка вимагали гроші, які при ньому будуть оглянуті. Там був молодий чоловік, який пояснив, що з нього працівники поліції вимагають гроші. Він дістав гроші, їх описали, зазначивши серії та номера купюр. Він розписався у документах, а гроші повернули цьому чоловіку для подальших дій. Також, в нього взяли номер його телефону та повторно ще раз провели ті ж самі дії через кілька днів, сума була інша - 5000 грн., їх описали та він розписався у документах. Першого разу були крупні купюри, другий раз по 50 грн. При цьому були присутні співробітники поліції, молодий чоловік з котрого вимагали гроші та ще понятий. Склали документ, куди переписали серію та номер кожної купюри, де він розписався. Гроші давав молодий чоловік, з якого вимагали гроші. Гроші не оброблялись засобами, їх переписали та повернули чоловіку, який їх дав. Він читав протоколи, де все було записано вірно, розписався.

Свідок ОСОБА_19 показав, що весною 2016 року, близько обіднього часу, був у м.Верхньодніпровську у своїх справах. До нього підійшли працівники поліції, показали свої посвідчення та попросили бути понятим. Зайшли у відділ поліції, підійшли до кабінету начальника слідства, відчинили двері та зайшли всередину. В висувній шухляді столу, було знайдено 5000 гривень, купюрами по 50 грн. Стіл стояв прямо по центру кабінету. Особа, якій належав кабінет була присутня, обличчя його не пам`ятає. Купюри працівниками поліції були перераховані, описані та опечатані. В подальшому разом з працівниками поліції пішли в інший кабінет де були вилучені документи. З ним був ще один понятий. Він був постійно в кабінеті, де проводився обшук. Що було на столі не пам`ятає. Все фіксувалось на відеокамеру. Особа, якій належав кабінет, пояснив, що не знає звідки взялись гроші.

В обґрунтування винуватості ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих їм злочинів, сторона обвинувачення також посилається на наступні письмові та речові докази, а також процесуальні рішення, які були підставою для їх проведення:

- протоколи прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 22.03.2016 (т.1 а.с.6-8,16-18), згідно з яких ОСОБА_9 повідомив, що 19.03.2016 слідчий Верхньодніпровського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_7 вимагав від нього неправомірну вигоду у розмірі 7000 грн. за не притягнення до кримінальної відповідальності по ч.1 ст.286 КК України;

- протокол огляду грошових коштів від 25.03.2016, згідно з яким у приміщенні першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Дніпропетровської області у м.Дніпропетровськ за адресою: Боброва, 32, оглянуто грошові кошти у сумі 2000 гривень, купюрами по 100 та 500 грн., зафіксовано серії та номера купюр та виготовлено їх копії (т.1 а.с.40-45);

- протокол огляду грошових коштів від 29.03.2016, згідно з яким у приміщенні першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Дніпропетровської області у м.Дніпропетровськ за адресою: Боброва, 32, оглянуто грошові кошти в сумі 5000 грн., купюрами номіналом по 50 гривень кожна, зафіксовано серії та номера купюр та виготовлено їх копії (т.1 а.с.62-89);

- ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 25.03.2016, згідно з якою надано дозвіл слідчому в ОВС першого СВ СУ прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_20 , прокурору відділу прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_14 на проведення обшуку за місцем роботи ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_4 (т.1 а.с.93);

- протокол обшуку від 29.03.2016, згідно з яким під час проведення обшуку в кабінеті № 1 начальника слідчого відділу Верхньодніпровського відділення поліції Дніпродзержинського ВП ГУНП у Дніпропетровській області по вул.К.Лібкнехта, 21, в м.Верхньодніпровськ, при огляді столу у третій лівій шухляді зліва від стіни виявлені грошові кошти, номіналом 50 гривень кожна, перев`язані резинкою, 100 купюр на загальну суму 5000 гривень (т.1 а.с.94-99);

- протокол обшуку житла від 29.03.2016 за місцем проживання ОСОБА_7 , згідно з яким предметів або документів, які могли б зацікавити слідство, не виявлено (т.1 а.с.117-121);

- протокол огляду транспортного засобу від 29.03.2016 - автомобіля марки ВАЗ 21093 д.н.з. НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_21 та яким фактично користується ОСОБА_7 , в ході якого речей та документів, які б зацікавили слідство, не виявлено ( т.1 а.с.127-128);

- висновок судової технічної експертизи документів № 13/2.3-165 від 14.04.2016, згідно з яким 100 банкнот номіналом по 50 гривень, що надані на експертизу, відповідають за своїми характеристиками грошовим знакам Національного банку України аналогічного номіналу, які знаходяться в офіційному обігу (т.1 а.с.196-199), згідно довідки про витрати на проведення вказаної експертизи, витрати на її проведення складають 1587,72 грн. (т.1 а.с.195);

- протокол огляду від 05.04.2016, відповідно до якого слідчим ОСОБА_20 оглянуто кримінальне провадження № 12016040430000366 від 19.03.2016, яке вилучено в приміщені Верхньодніпровського відділення поліції Дніпродзержинського ВП ГУНП у Дніпропетровській області під час проведення обшуку 29.03.2016, з додатками (т.1 а.с.200-234);

- функціональні обов`язки першого заступника начальника - начальника слідчого відділення Верхньодніпровського РВ ГУМВС в Дніпропетровській області, підполковника міліції ОСОБА_8 (т.2 а.с.11-14);

- функціональні обов`язки слідчих СВ Верхньодніпровського ВР ГУМВС в Дніпропетровській області (т.2 а.с.15-17);

- речові докази - грошові кошти у розмірі 5000 грн., визнані речовими доказами постановою від 08.06.2016 (т.2 а.с.38-40);

- протокол про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - візуального спостереження за особою з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження від 07.04.2016, згідно якого вказані заходи не проводились через затримання ОСОБА_7 29.03.2016 в порядку ст.208 КПК України (т.2 а.с.125);

- протокол про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - візуального спостереження за особою з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження від 07.04.2016, згідно якого вказані заходи не проводились через затримання ОСОБА_8 29.03.2016 в порядку ст.208 КПК України (т.2 а.с.126);

- протокол про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (електронних інформаційних систем) від 21.04.2016, в ході оперативно-розшукового заходу відносно абонента НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_7 , згідно з яким будь-яка інформація відсутня (т.2 а.с.127);

- протокол про результати здійснення негласної слідчої дії відносно ОСОБА_7 , без дати, згідно з яким оперуповноваженим У(КР)КП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_22 , за дорученням прокурора ОСОБА_14 № 15-585т від 25.03.2016 та ухвали Апеляційного суду Запорізької області № 10/1501т від 24.03.2016, із залученням УКП(ОТЗ) ГУНП в Дніпропетровській області, 29.03.2016 проводився аудіо-, відеоконтроль відносно ОСОБА_7 .. В ході проведення НС(Р)Д отримані матеріали, які можуть бути використані, як докази у кримінальному провадженні та наведено зміст розмови двох осіб - ОСОБА_23 та ОСОБА_24 , в ході якої особа ОСОБА_23 на пропозицію особи ОСОБА_24 залишила у ящику робочого столу у приміщенні райвідділу гроші, при цьому особа ОСОБА_24 пообіцяла закрити справу (т.2 а.с.128-129);

- протокол про результати здійснення негласної слідчої (розшукової) дії відносно ОСОБА_7 , без дати, згідно з яким оперуповноваженим У(КР)КП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_22 , за дорученням прокурора ОСОБА_14 № 15-585т від 25.03.2016 та ухвали Апеляційного суду Запорізької області № 10/1501т від 24.03.2016, із залученням УКП(ОТЗ) ГУНП в Дніпропетровській області, 25.03.2016 проводився аудіо-, відеоконтроль відносно ОСОБА_7 . В ході проведення НС(Р)Д отримані матеріали, які можуть бути використані, як докази у кримінальному провадженні та наведено зміст розмови двох осіб - ОСОБА_9 (« ОСОБА_25 ) та ОСОБА_7 («В»), в ході якої вони спілкуються з приводу ДТП за участю ОСОБА_9 , останній повідомляє, що «знайшов дві», а «п`ять» отримає після застави машини та обіцяє бути з цією сумою у понеділок, з чим ОСОБА_7 погоджується (т.2 а.с.130-133);

- постанова прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину від 24.03.2016, якою вирішено провести контроль за вчиненням злочину з використанням заздалегідь ідентифікованих (помічених) грошових коштів, а за необхідності несправжніх (імітаційних) грошових коштів та технічних засобів фіксації (аудіо, відеозапис, фотографування) стосовно ОСОБА_7 (т.3 а.с.218-221);

- постанова прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину від 28.03.2016, якою вирішено провести контроль за вчиненням злочину з використанням заздалегідь ідентифікованих (помічених) грошових коштів, а за необхідності несправжніх (імітаційних) грошових коштів та технічних засобів фіксації (аудіо, відеозапис, фотографування) стосовно ОСОБА_8 , який працює на посаді начальника СВ Верхньодніпровського ВП Дніпродзержинського ВП ГУНП в Дніпропетровській області (т.3 а.с.222-225);

- доручення прокурора ОСОБА_14 оперативним співробітникам У(КР)КП ГУНП в Дніпропетровській області про проведення негласних слідчих дій у порядку ст.ст.36, 41, 93 КПК України (т.3 а.с.246-249, т. 4 а.с.1-3,4-6);

- ухвали Апеляційного суду Запорізької області про дозвіл на проведення НС(Р)Д (т.4 а.с.7-9,10-12,13-15,16-18,19-21,22-23);

- додатки до протоколів про результати здійснення НС(Р)Д від 25.03.2016 та 29.03.2016 у виді аудіо-, відеоконторолю ОСОБА_7 - MicroSD № 245, № 246, № 258, флеш-носій з відеозаписом обшуку 29.03.2016 (т.4 а.с.174), диски DVD-R № 247,249, які інформації не містять (т.4 а.с.172,173).

Вислухавши прокурора, захисників, допитавши обвинувачених, свідків сторони обвинувачення, дослідивши письмові та речові докази, оглянувши відеозаписи НС(Р)Д та обшуку, якими прокурор обґрунтовує доведення вини обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у скоєнні інкримінованих їм кримінальних правопорушень, оцінивши досліджені докази з точки зору їх належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов наступного висновку.

Так, згідно з ст.2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно ст.91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: у тому числі, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Обов`язок доказування обставин, передбачених ст.91 цього Кодексу, у відповідності до положень ч.1 ст.92 КПК України, покладається на слідчого, прокурора.

Відповідно до ст.84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

За змістом ст.ст.85, 86 КПК України, докази в кримінальному провадженні мають бути отримані тільки у порядку, передбаченому КПК, а отриманий з порушеннями доказ є недопустимим і не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

В рішенні Конституційного Суду України № 12 рп/2011 від 20 жовтня 2011 року зазначено, що визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

У відповідності до ч.1 ст.87 КПК України, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Згідно п.п.1,3 ч.2 ст.87 КПК України, суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння: здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов; порушення права особи на захист.

Відповідно до ст.94 КПК України, слідчій, прокурор, слідчій суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Як свідчать матеріали кримінального провадження, обвинувачення ОСОБА_7 за ч.3 ст.368 КК України та ОСОБА_8 за ч. 2 ст.369-2 КК України було побудоване, зокрема, на матеріалах за результатами здійснення негласних слідчих (розшукових) дій.

Разом з тим, НС(Р)Д у даному кримінальному провадженні проведено з порушенням вимог чинного законодавства.

Так, підстави та порядок проведення НС(Р)Д у виді контролю за вчинення злочину, визначені ст.ст.246, 251-257, 271 КПК України.

Згідно ч.1 ст.271 КПК України, контроль за вчиненням злочину проводиться у таких формах: 1) контрольована поставка, 2) контрольована та оперативна закупка, 3) спеціальний слідчий експеримент, 4) імітування обстановки злочину.

Вимоги до постанови слідчого, прокурора про проведення НС(Р)Д визначені ст.251 КПК України, ч.7 ст. 271 КПК України.

Зокрема, постанова повинна містити відомості про особу (осіб), яка буде проводити НС(Р)Д, вказівку на вид НС(Р)Д, яка буде проводитися (п.п.5,7 ст.251 КПК України).

Відповідно до п.1 ч.7 ст. 271 КПК України,прокурор у своєму рішенні про проведення контролю за вчиненням злочину, крім відомостей, передбачених ст.. 251 КПК України,зобов`язаний викласти обставини, які свідчать про відсутність під час негласної слідчої (розшукової) дії провокування особи на вчинення злочину.

Разом з тим, у постановах про проведення контролю за вчиненням злочину стосовно ОСОБА_7 (т.3 а.с.218-221) та стосовно ОСОБА_8 (т.3 а.с.222-225), в обґрунтування відсутності провокації, прокурор зазначив, що «не вбачаються ознаки провокування злочину, оскільки ініціатива одержання неправомірної вигоди за вчинення певних дій виходить саме від ОСОБА_9 », тобто, виходячи із буквального тлумачення вказаного вислову, саме ОСОБА_9 виступав ініціатором одержання неправомірної вигоди як ОСОБА_7 так і ОСОБА_8 , обґрунтувань цього твердження прокурором у даному процесуальному документі не наведено, тому хоча в судовому засіданні не встановлено обставин, які б свідчили про те, що свідок ОСОБА_9 діяв з наміром спровокувати обвинувачених на вчинення неправомірних дій, вказане свідчить про неналежне виконання прокурором вимог п.1 ч.7 ст.271 КПК України.

Окрім того, в порушення вимог п.п.5,7 ст.251 КПК України, вищевказані постанови прокурора не містять зазначення форми проведення контролю за вчиненням злочину, його проведення доручено У(КР)КП ГУНП в Дніпропетровській області, однак відомостей про особу (осіб) які будуть проводити ці слідчі дії не вказано.

В послідуючому прокурором ОСОБА_14 винесено доручення № 15-584т від 25.03.2016, № 15-585т від 25.03.2016, № 15-602т від 28.03.2016, № 15-604т від 28.03.2016 (т.4 а.с.1-6, т.3 а.с.246-249), згідно з якими оперативним співробітникам У(КР)КП ГУНП в Дніпропетровській області доручено проведення контролю за вчиненням злочину з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів, а також ідентифікованих (помічених) засобів відносно ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та втручання у їх приватне спілкування, однак особу (осіб) які безпосередньо будуть проводити ці слідчі дії також не визначено.

На виконання вказаних постанов та доручень прокурора, за результатами проведення вказаних негласних слідчих дій, оперуповноваженим в ОВС У(КР)КП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_26 07.04.2016 р. було складено протоколи про проведення негласних слідчих (розшукових) дій - візуального спостереження за особою з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження відносно ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (т.2 а.с.125,126) та оперуповноваженим У(КР)КП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_22 протокол про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (електронних інформаційних систем) від 21.04.2016, в ході оперативно-розшукового заходу відносно абонента НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_7 (т.2 а.с.127), а також протокол про результати здійснення негласної слідчої дії відносно ОСОБА_7 у виді аудіо-, відеоконтролю 29.03.2016 (т.2 а.с.128-129) та протокол про результати здійснення негласної слідчої (розшукової) дії відносно ОСОБА_7 у виді аудіо-, відеоконтролю 25.03.2016 (т.2 а.с.130-133), згідно яких цим оперативним працівником також визначено матеріали, які можуть бути використані як докази по справі.

Згідно ст.41 КПК України, оперативні підрозділи здійснюють слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії в кримінальному провадженні за письмовим дорученням слідчого, прокурора. Співробітники оперативних підрозділів не мають права здійснювати процесуальні дії у кримінальному провадженні за власною ініціативою або звертатися з клопотаннями до слідчого судді чи прокурора.

Відповідно до ч.6 ст.246 КПК України, проводити негласні слідчі (розшукові) дії має право слідчий, який здійснює досудове розслідування злочину, або за його дорученням - уповноважені оперативні підрозділи.

Згідно ч.1 ст.266 КПК України, дослідження інформації, отриманої при застосуванні технічних засобів, у разі необхідності здійснюється за участю спеціаліста. Слідчий вивчає зміст отриманої інформації, про що складається протокол. При виявленні відомостей, що мають значення для досудового розслідування і судового розгляду, в протоколі відтворюється відповідна частина інформації, після чого прокурор вживає заходів для збереження отриманої інформації.

Таким чином, особою, уповноваженою вивчати зміст отриманої внаслідок проведення НС(Р)Д інформації та складати відповідний протокол є слідчий, а працівники У(КР) КП ГУНП такими правами не наділені.

До того ж, досліджені в судовому засіданні матеріали кримінального провадження свідчать, що письмових доручень на проведення НС(Р)Д та фіксацію їх результатів слідчий чи прокурор оперативним працівникам ОСОБА_26 та ОСОБА_22 не надавали, даних про те, ким саме цим особам було доручено проведення зазначених слідчих дій, матеріали кримінального провадження не містять, а відтак основні докази сторони обвинувачення збирались не слідчим, а оперативними працівниками, які не мали належних повноважень на проведення цих слідчих дій, що суперечить вищевказаним вимогам закону.

До того ж, протоколи про результати здійснення негласної слідчої дії відносно ОСОБА_7 у виді аудіо-, відеоконтролю (т.2 а.с.128-129, 130-133) складені оперуповноваженим ОСОБА_22 , не відповідають загальним правилам фіксації кримінального провадження, зазначених у ст.104 КПК України (п.4.1 Інструкції про НС(Р)Д), оскільки належним чином не оформлені, зокрема не містять відомостей про місце, дату та час їх складання, не вказано за участю кого саме із працівників УКП (ОТЗ) ГУНП проведено ці слідчі дії.

Оцінюючи доводи обвинуваченого ОСОБА_8 щодо відсутності протоколу НС(Р)Д № 2.1/63-620-т від 24.03.2016 р.,дозвіл на використання інформації по якому надавався слідчим суддею Запорізького апеляційного суду, суд дійшов наступного.

Так , ухвалою слідчого судді Апеляційного суду Запорізької області ОСОБА_27 від 31.05.2016 надано дозвіл на використання у кримінальному провадженні № 42016040000000269, внесеного до ЄРДР 23.03.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України інформації, яка міститься у протоколі аудіо-, відеоконтролю № 2.1/63-620-т від 24.03.2016 та записаної на Micro SD8GB - 3 шт., складених У(КР) КП ГУНП в Дніпропетровській області на виконання ухвали слідчого судді Апеляційного суду Запорізької області у кримінальному провадженні № 42016040000000269 від 23.03.2016. ( а.с.22-23 т.4 ) Номер кримінального провадження, яке було об`єднано в одне провадження під загальним № 42016040000000269 в ухвалі не зазначено (т.4 а.с.22-23), цей номер також відсутній і у витягу з ЄРДР по об`єднаному кримінальному провадженню (т.1 а.с.55-56). Вказаний номер протоколу - 2.1/63-620-т міститься у протоколі аудіо-, відеоконтролю ОСОБА_7 за 29.03.2016 , (т.2 а.с.128-129), дата його складання не вказана, однак після підпису особи, яка його склала, рукописним текстом зазначено вказаний номер та нижче зазначена дата - 22.04.2016, а протоколу із зазначеним номером від 24.03.2016 матеріали справи не містять.

Дозвіл на використання інформації, яка міститься у протоколі аудіо-, відеоконтролю ОСОБА_7 за 25.03.2016 № 2.1/63-621т , у якому дата його складання також не вказана ( а.с. 130-133 т.2) слідчим суддею не надавався, а відтак інформації, викладена у вказаних протоколах та додатках до них, якими є аудіо-, відеозаписи , не можуть прийматися на підтвердження винуватості ОСОБА_8 .

Також, контроль за вчиненням злочину 29 березня 2016 року закінчився відкритим фіксуванням - проведенням обшуку, вилученням грошових коштів, що підтверджується протоколом обшуку від 29 березня 2016 року та затриманням ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в порядку ст.208 КПК України.

Однак, протокол про результати здійснення НС(Р)Д у виді аудіо-, відеоконтролю відносно ОСОБА_7 за 29.03.2016 (т.2 а.с.128-129), складений оперуповноваженим ОСОБА_22 , дати складання не містить, а протокол про результати здійснення НС(Р)Д у виді аудіо-, відеоконтролю відносно ОСОБА_8 (т.2 а.с.126), складено оперуповноваженим ОСОБА_26 07.04.2016, тобто через значний проміжок часу з дня закінчення вказаних негласних слідчих (розшукових) дій, що є порушенням вимог ч.3 ст.252 КПК.

Зазначені протоколи всупереч ч.4 ст.271 КПК України складено у відсутність осіб, відносно яких здійснювався контроль за вчиненням злочину - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , чим порушено їх право на захист.

Також, протоколи огляду грошових коштів від 25.03.2016 (у сумі 2000 гривень) та від 29.03.2016 (у сумі 5000 гривень) (т.1 а.с.40-45,62-89) складені з порушенням процесуальних вимог оскільки слідчим не зазначено повністю ім`я, по батькові, дати народження, місця проживання свідка ОСОБА_9 . Слідчим вказано технічні засоби фіксації процесуальної дії (комп`ютерна техніка), однак інформація про те, що особи, які беруть участь у цій процесуальній дії заздалегідь повідомлені про застосування цих технічних засобів фіксації та їх технічні характеристики у протоколах відсутня.

Окрім того, згідно вказаних протоколів, грошові кошти для проведення контролю за вчиненням злочину вручалися свідку ОСОБА_9 ,(який є заявником та свідком згідно зі статтями 60, 65 КПК України) однак, всупереч вимогам ст.275 КПК України, останній до конфіденційного співробітництва не залучався, відповідна згода від нього не відбиралася, процесуальні рішення щодо цього питання ані слідчим, ані прокурором не приймалися.

До того ж, як слідує з вказаних протоколів, огляд грошових коштів здійснювався у присутності свідка ОСОБА_9 , однак згідно показів останнього в судовому засіданні, він 25 березня 2016 року та 29 березня 2016 року, тобто в день складання вищевказаних протоколів та в день проведення негласних слідчих розшукових дій, в приміщені першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури області не перебував, в ці дні його зустрічали працівники УВБ на залізничній станції м.Верхньодніпровськ, що розташована у с.Новомиколаївка, після чого він безпосередньо направлявся до відділу поліції у м.Верхньодніпровськ. Гроші, які він залишив під папкою в кабінеті ОСОБА_8 не оглядалися та не помічалися.

Свідок ОСОБА_18 , покази якого, дані ним при минулому судовому розгляді оголошені в судовому засіданні, підтвердив факт складання протоколів огляду грошових коштів в його присутності, однак дату складання цих протоколів не запам`ятав.

Свідок ОСОБА_16 пояснив, що приймав участь у огляді грошових коштів, який проводився в м.Дніпро. Під час огляду були присутні приблизно 5 чоловік, з яких більшість представилися працівниками правоохоронних органів. Подробиць не пам`ятає, оскільки з тих подій минуло багато часу. Що це були за гроші, скільки їх було, та чи пояснювали йому про їх походження, не пам`ятає. Під час огляду гроші були скопійовані на аркуші паперу, розписався на копіях та пішов.

Таким чином, достатніх та допустимих доказів того, що огляд грошових коштів проводився у вказаний у зазначених протоколах час та місці і за безпосередньої участі свідка ОСОБА_9 , стороною обвинувачення не надано, і ці сумніви суд, відповідно до ст.62 Конституції України, тлумачить на користь обвинувачених.

До того ж, в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 стверджує, що вказані грошові кошти належали йому, однак будь-яких доказів на підтвердження чи спростування цих тверджень стороною обвинувачення також не надано, а відтак походження цих грошових коштів поза розумним сумнівом не встановлено.

Розмір грошових коштів, які начебто передавалися ОСОБА_9 на вимогу обвинуваченого ОСОБА_8 25.03.2016 також не встановлено, свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні зазначив, що розмір цієї суми точно не пам`ятає, було 2500-3500 грн., а органом досудового розслідування ці грошові кошти не вилучалися.

Також, у протоколі аудіо-, відеоконтролю за 25.03.2016 зміст розмови між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не зазначено, наданий відеозапис цієї події даних, які б беззаперечно свідчили про те, що ОСОБА_8 висловлював ОСОБА_9 пропозицію про передачу йому у якості неправомірної вигоди 2 000 грн. за вплив на свого підлеглого слідчого ОСОБА_7 також не містить, свідок ОСОБА_9 в суді пояснив, що гроші він поклав під папку в кабінеті ОСОБА_8 за вказівкою ОСОБА_7 , а відтак вказані обставини, зазначені в обвинуваченні ОСОБА_8 , поза розумним сумнівом стороною обвинувачення не доведені.

Оцінюючи доводи обвинуваченого ОСОБА_8 щодо штучного завищення кваліфікації органом досудового розслідування, що призвело до незаконності проведення негласних (слідчих) розшукових дій відносно нього, суд дійшов наступних висновків.

Так, відповідно до ч.5 ст.214 КПК України, до ЄРДР вносяться відомості, зокрема, про: короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.

Аналогічні положення містяться в п.1 гл.2 розділу І Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення (далі Положення).

Згідно п.2 гл.1, п.7 гл.2 Розділу ІІ Положення, до Реєстру підлягають внесенню відомості, які характеризують кримінальне правопорушення. Відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела, повинні відповідати вимогам п.4 ч.5 ст.214 КПК України, зокрема мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.

Згідно п.14 гл.2 Розділу ІІ Положення, при внесенні до Реєстру відомостей про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення , в обов`язковому порядку відображаються дата, час, адреса, місце, спосіб, знаряддя, засоби та інші особливості вчинення кримінального правопорушення, розмір збитків, прізвище фізичної особи (осіб) або дані про юридичну особу (осіб), яка (які) є потерпілою (потерпілими), дані про осіб, які вчинили кримінальні правопорушення, інші необхідні відомості.

Разом з тим, згідно з матеріалами кримінального провадження, відомості про вчинене кримінальне правопорушення до ЄРДР відносно ОСОБА_8 внесені на підставі рапорту слідчого ОСОБА_20 від 25.03.2016 про те, що 25.03.2016 ОСОБА_9 , який діяв з відома та під контролем правоохоронних органів, зустрівся зі слідчим Верхньодніпровського ВП Дніпродзержинського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_7 після чого останній завів його до службового кабінету начальника СВ вказаного підрозділу ОСОБА_8 , де ОСОБА_9 за вказівкою ОСОБА_8 передав останньому 2000 грн. за не притягнення останнього до кримінальної відповідальності за ч.1 ст.286 КК України. В діях ОСОБА_8 вбачаються ознаки злочину, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України (т.1 а.с.52).

Як слідує із матеріалів кримінального провадження, зокрема із змісту постанови про об`єднання кримінальних проваджень, відносно ОСОБА_8 до ЄРДР було внесено кримінальне провадження № 42016040000000286 (т.1 а.с.53-54), однак окремого витягу з ЄРДР по даному кримінальному провадженню матеріали справи не містять, а у витягу з об`єднаного кримінального провадження (т.1 а.с.55-56) дані про номер цього провадження не вказані і будь-які відомості про обставини, що можуть свідчити про вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, у цьому витягу не зазначені.

Свідок ОСОБА_9 з приводу неправомірних дій відносно ОСОБА_8 з заявою до правоохоронних органів не звертався, протокол по результатам НС(Р)Д від 25.03.2016 відносно ОСОБА_7 дати його складання не містить, до того ж, як вказано вище, запис аудіо-, відеоконтролю ОСОБА_7 у вказану дату, який досліджений в судовому засіданні, не містить даних, які б давали підстави вважати, що ОСОБА_8 давав вказівку ОСОБА_9 передати йому 2000 грн. за не притягнення до кримінальної відповідальності, а свідок ОСОБА_9 в суді пояснив, що гроші під папкою в кабінеті ОСОБА_8 він залишив за вказівкою ОСОБА_7 , тому джерело обізнаності слідчого ОСОБА_20 про обставини, вказані ним у рапорті від 25.03.2016 (т.1 а.с.52), є незрозумілими.

До того ж, відповідно вимог ст.214 КПК України, джерелом отримання відомостей про вчинення кримінального правопорушення може слугувати саме заява особи про вчинення злочину, а рапорт є лише формою повідомлення працівника правоохоронного органу свого керівництва про певні обставини і не може підміняти собою вказану заяву.

Таким чином, суд дійшов висновку, що досудове розслідування відносно ОСОБА_8 за ознаками ч.3 ст.368 КК України розпочато без достатніх на те підстав, і було направлено на штучне створення умов для проведення відносно нього НС(Р)Д з огляду на те, що ст.246 КПК України визначено можливість надання дозволу на проведення НС(Р)Д у кримінальному провадженні лише щодо тяжких та особливо тяжких злочинів, а ч.2 ст.369-2 КК України, по якій в послідуючому ОСОБА_8 вже 29.03.2016 було оголошено про підозру (т.1 а.с.158-160), такою не являється.

Також, суд вважає необхідним зазначити, що хоча досудове розслідування відносно ОСОБА_7 розпочато за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України на підставі заяви ОСОБА_9 , витяг з ЄРДР від 23.03.2016 по кримінальному провадженню № 42016040000000269 також не містить викладу обставин цього кримінального правопорушення, що є порушенням вищевказаних вимог закону.

Оцінюючи доводи захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_5 щодо недотримання стороною обвинувачення вимог ст. 290 КПК України при відкритті матеріалів, які стосуються НС(Р)Д, суд дійшов наступного.

Так, згідно правового висновку, викладеного у постанові ВСУ від 16 березня 2017 року №5-364кс16, невідкриття матеріалів сторонами одна одній в порядку ст.290 КПК України після закінчення досудового розслідування, а також додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду, є підставою для визнання судом відомостей, що містяться в них, недопустимими як доказ.

Аналогічну правову позицію висловлює у своїй постанові від 16 січня 2019 року у справі №13-37кс18 й Велика Палата Верховного Суду, відповідно до якої за наявності відповідного клопотання процесуальні документи, які стали підставою для проведення НС(Р)Д (ухвали, постанови, клопотання) і яких не було відкрито стороні захисту в порядку, передбаченому ст.290 КПК України, оскільки їх тоді не було у розпорядженні сторони обвинувачення (процесуальні документи не було розсекречено на момент відкриття стороною обвинувачення матеріалів кримінального провадження), можуть бути відкриті іншій стороні, але суд не має допустити відомості, що містяться в цих матеріалах кримінального провадження, як докази.

В послідуючому вказану правову позицію було уточнено і у Постанові від 16.10.2019, справа №640/6847/15-к Велика Палата Верховного Суду зазначила, що суд має детально вивчати ситуації, коли процесуальні документи щодо проведених НС(Р)Д не були повністю розкриті стороні захисту на етапі завершення досудового розслідування. За таких обставин поряд з перевіркою дотримання умов наданого дозволу на проведення НС(Р)Д суд повинен з`ясувати причини, які перешкодили прокурору відкрити їх на більш ранній стадії. Крім того, суд згідно з усталеною практикою ЄСПЛ повинен надати стороні захисту у змагальному процесі належні процесуальні гарантії для забезпечення можливості представити свої аргументи щодо їх допустимості та належності.

У кожному конкретному випадку розкриття стороні захисту процесуальних документів, які стали правовою підставою для проведення НС(Р)Д поза часовими межами, визначеними статтею 290 КПК України, необхідно встановити, що сторона захисту могла реалізувати своє право на розгляд справи у судовому засіданні з дотриманням принципу змагальності. Суд має забезпечити стороні захисту достатній час і реальну можливість ефективно здійснювати захист та наводити під час судового розгляду свої аргументи щодо допустимості доказів, отриманих в результаті НС(Р)Д.

Відповідно до ч.2 ст.290 КПК України, прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом`якшенню покарання.

Таким чином, законодавець встановив процедуру, яка забезпечує реалізацію права на справедливий суд у його процесуальному аспекті, тобто надає можливість сторонам майбутнього судового розгляду ознайомитися із доказами кожної із них і підготувати правову позицію, що буде ними обстоюватись у змагальній процедурі судового розгляду.

На необхідність дотримання законної процедури, принципу рівності сторін та права обвинуваченої особи на захист під час кримінального провадження неодноразово у своїх рішеннях наголошував Європейський суд з прав людини. Зокрема, Суд зазначав, що кримінальне провадження, у тому числі складові такого провадження, які стосуються процедури, мають бути засновані на принципі змагальності, і має бути забезпечена процесуальна рівність сторін обвинувачення і захисту. Право на судовий розгляд за принципом змагальності означає, що сторонам обвинувачення і захисту має бути надана можливість ознайомитися із зауваженнями та доказами, наданими іншою стороною, і відповісти на них (рішення у справі «Джеват Сойсал проти Туреччини» від 23 грудня 2014 року). Згідно з принципом рівності сторін змагального процесу як однієї зі складових розширеної концепції справедливого суду, кожній стороні повинно бути надано розумну можливість представити свої аргументи на умовах, які не ставлять її у гірше становище порівняно з опонентом. Заявникові було важливо мати доступ до матеріалів своєї справи і отримати копію документів, які в ній містилися, для того щоб мати змогу оскаржити офіційний протокол стосовно його дій. Не маючи такого доступу, заявник не зміг підготувати адекватний захист і скористатися принципом рівності сторін змагального процесу всупереч вимогам п. 1 ст. 6 Конвенції з прав людини у поєднанні з п.3 ст.6 (рішення у справі «Фуше проти Франції» від 18 березня 1997 року). Той факт, що заявникові та його захисникам не був наданий відповідний доступ до документів, призвів до посилення труднощів у підготовці його захисту (рішення у справі «Моісєєв проти Росії» від 09 жовтня 2008 року).

Для доведення допустимості результатів НС(Р)Д мають бути відкриті не тільки результати цих дій, а й документи, які стали правовою підставою їх проведення (клопотання слідчого, прокурора, їх постанови, доручення, ухвала слідчого судді), оскільки змістом цих документів сторони можуть перевірити дотримання вимог кримінального процесуального закону стосовно негласних слідчих (розшукових) дій. Згідно з ч.1 ст.86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Обов`язковим елементом порядку отримання доказів в результаті НС(Р)Д є попередній дозвіл уповноважених суб`єктів (слідчого судді, прокурора, слідчого) на їх проведення. Сторона захисту вправі мати інформацію про всі елементи процесуального порядку отримання стороною обвинувачення доказів, які остання має намір використати проти неї в суді. Інакше від самого початку судового розгляду сторона захисту перебуватиме зі стороною обвинувачення в нерівних умовах.

Документи, які стали правовою підставою проведення НС(Р)Д (зокрема, не розсекречені на момент звернення до суду з обвинувальним актом), не можуть вважатися додатковими матеріалами до результатів проведених негласних слідчих (розшукових) дій, отриманими до або під час судового розгляду, оскільки є їх частиною і виступають правовою підставою проведення НС(Р)Д, з огляду на їх функціональне призначення щодо підтвердження допустимості доказової інформації, отриманої за результатами проведення таких дій, і повинні перевірятися та враховуватися судом під час оцінки доказів.

Враховуючи, що НС(Р)Д проводяться під час досудового розслідування за ініціативою сторони обвинувачення, ця сторона має їх у своєму розпорядженні, зокрема прокурор - процесуальний керівник цього розслідування.

Згідно з ч.2 ст.36 КПК України, прокурор має повний доступ до матеріалів, документів та інших відомостей, що стосуються досудового розслідування.

Що стосується процесуальних документів, які мають гриф секретності, то за змістом статей 85, 92, 290 КПК України, прокурор - процесуальний керівник зобов`язаний під час досудового розслідування заздалегідь ініціювати процедуру їх розсекречення одночасно с результатами НС(Р)Д і забезпечити відкриття цих документів на етапі закінчення досудового розслідування.

Разом з тим, як встановлено в судовому засіданні, вищевказані вимоги стороною обвинувачення у даному кримінальному провадженні дотримані не були.

Так, при проведенні досудового розслідування, слідчим ОСОБА_20 обвинуваченим ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та їх захисникам ОСОБА_6 , ОСОБА_5 було повідомлено про проведення відносно ОСОБА_7 , ОСОБА_8 . НС(Р)Д, передбачених ст.260 КПК України та надано для ознайомлення матеріали, отримані за результатами цих дій, а саме: протоколи, що були складені старшим о/у в ОВС У(КР)КП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_26 та о/у в ОВС У(КР)КП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_22 з додатками, зокрема: протоколи про результати зняття інформації з транспортних телекомуканікаційних мереж (електронних інформаційних систем), протокол про результати НС(Р)Д - візуального спостереження за особою з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження, протоколи НС(Р)Д - аудіо-, відеоконтролю за 25.03.2016 та 29.03.2016, електронні носії інформації MicroSD № 245, № 246, № 258; диски DVD-R № 247,249 (т.2 а.с.117 -133).

При виконанні 24.06.2016 вимог ст. 290 КПК України, захисник ОСОБА_6 зазначив, що НС(Р)Д проведено неналежним чином, за відсутності клопотання слідчому судді, не встановлено походження грошових коштів, які оглядалися та передавалися ОСОБА_9 , на відеозапису неможливо встанови особу, за якою ведеться спостереження, відсутні протоколи вручення технічних засобів особі, яка проводила спостереження. Просив долучити до матеріалів провадження витяг з ЄРДР про рух провадження, ухвали слідчого судді про проведення НС(Р)Д, документи про походження грошей - доказів у справі, документи, що підтверджують вручення технічних засобів особі яка проводила спостереження в ході НС(Р)Д (т.2 а.с.150), однак будь-які дані про результати розгляду даного клопотання в матеріалах кримінального провадження відсутні.

В послідуючому під час судового розгляду даного кримінального провадження в іншому складі суду, згідно листа № 10-27/1 від 09.01.2018 голови Апеляційного суду Запорізької області ОСОБА_28 , отриманого прокуратурою Дніпропетровської області 16.01.2018, комісією з питань таємниць Апеляційного суду Запорізької області, на підставі клопотання від 22.12.2017 було розглянуто питання щодо можливості скасування грифа секретності ухвал слідчих суддів вказаного суду по даному кримінальному провадженню, гриф секретності скасовано та ухвали слідчих суддів № 10/1499т від 24.03.2016, № 10/1500т від 24.03.2016, № 1051т від 24.03.2016, № 10/11569т від 28.03.2016, № 10/1570т від 28.03.2016, № 10/3015 т від 31.05 2016 надані до прокуратури Дніпропетровської області та отримані 16.01.2018 р. (т.3 а.с.217, т.4 а.с.7-23)

Постанови про проведення контролю за вчиненням злочину від 24.03.2016 та 28.03.2016, доручення про проведення НС(Р)Д, складені прокурором ОСОБА_14 , клопотання про надання дозволів на проведення НС(Р)Д, складені слідчим ОСОБА_20 , згідно наявних на них відміток, були розсекречені прокуратурою Дніпропетровської області 10.11.2017 згідно акту № 40 (т.3 а.с 218-249, т.4 а.с.1-3,4-6).

Доступ до вказаних додаткових матеріалів досудового розслідування обвинуваченим та їх захисникам було надано прокурором ОСОБА_29 під час судового розгляду даного кримінального провадження у Вільногірському міському суді Дніпропетровської області у іншому складі суду 17.04.2018 (т.3 а.с.216, т.4 а.с.24).

Таким чином, процесуальні документи, які стали підставою для проведення НС(Р)Д у даному кримінальному провадженні, що складені прокурором ОСОБА_14 були розсекречені тільки 10.11.2017, а з клопотанням до Апеляційного суду Запорізької області про розсекречування ухвал слідчих суддів, які також були підставою для проведення НС(Р)Д у даному кримінальному провадженні, прокуратура Дніпропетровської області звернулася лише 22.12.2017, стороні захисту вказані документи були надані лише під час судового розгляду даного кримінального провадження - 17.04.2018, і будь-яких обставин, які б вказували на наявність поважних причин невчасного ініціювання процесуальним керівником ОСОБА_14 процедури розсекречення вказаних документів, під час даного судового розгляду прокурором не наведено, підтверджуючих документів не надано, що дає суду підстави для висновку, що стороною обвинувачення не дотримано відповідну законну процедуру виконання вимог ст.290 КПК України, чим порушено права обвинувачених на захист під час кримінального провадження.

Таким чином, суд дійшов висновку, що доводи сторони захисту щодо недопустимості доказів, отриманих в результаті НС(Р)Д по даному кримінальному провадженню є обґрунтованими, а інформація, що була отримана за результатами проведення цих дій у даному кримінальному провадженні, не може слугувати допустимим доказом по даній справі.

З урахуванням викладеного, протокол огляду грошових коштів від 25.03.2016 (т.1 а.с.40-45); протокол огляду грошових коштів від 29.03.2016 (т.1 а.с.62-89); протокол про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - візуального спостереження за особою з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження від 07.04.2016 відносно ОСОБА_7 (т.2 а.с.125); протокол про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - візуального спостереження за особою з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження від 07.04.2016 відносно ОСОБА_8 (т.2 а.с.126); протокол про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (електронних інформаційних систем) від 21.04.2016 відносно ОСОБА_7 (т.2 а.с. 127); протокол про результати здійснення негласної слідчої (розшукової) дії відносно ОСОБА_7 - аудіо-, відеоконторолю за вчиненням злочину (т.2 а.с.128-129); протокол про результати здійснення негласної слідчої (розшукової) дії відносно ОСОБА_7 - аудіо-, відеоконтролю (т.2 а.с.130-133) та електронні носії інформації MicroSD № 245, № 246, № 258 з відеозаписами цих дій, диски DVD-R № 247,249 (т.4 а.с.172-174), суд не приймає у якості допустимих доказів по справі.

До того ж, вищевказані протоколи про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - візуального спостереження відносно ОСОБА_7 та ОСОБА_8 від 07.04.2016, протокол про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (електронних інформаційних систем) від 21.04.2016 відносно ОСОБА_7 , диски DVD-R №№ 247,249 будь-якої доказової інформації не містять.

Оцінюючи доводи сторони захисту щодо недопустимості результатів обшуку, проведеного в приміщенні Верхньодніпровського ВП Дніпродзержинського ВП ГУНП в Дніпропетровській області 29.03.2016, суд дійшов висновку, що протокол обшуку від 29 березня 2016 року також є недопустимим доказом по наступним підставам.

Так, згідно з ч.2 ст.234 КПК України, обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді місцевого загального суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.

У постанові Верховного Суду від 24.02.2021 у справі № 761/27114/14-к (провадження № 51-2905км20), зазначено, що здійснивши системне тлумачення ст.13, ч.2 ст.234, ст.ст.233, 237 КПК України, Верховний Суд дійшов висновку, що за системного тлумачення ч.2 ст.233 КПК України під володінням слід розуміти фактичне володіння річчю (майном). Тобто фактичне володіння не варто ототожнювати з правом власності. Такий широкий підхід до розуміння понять «житло», зарахування до «іншого володіння» офісних та службових приміщень, приміщень господарського, виробничого та іншого призначення незалежно від форм власності відповідає прецедентній практиці ЄСПЛ.

Разом з тим, як слідує з ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 25.03.2016 (т.1 а.с.116), слідчому в ОВС першого СВ СУ прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_20 , прокурору відділу прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_14 , надано дозвіл на проведення обшуку за місцем роботи ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_4 .

Дозвіл на проведення обшуку в робочому кабінеті ОСОБА_8 слідчим суддею при постановленні вказаної ухвали не надавався і будь-які інші процесуальні документи, які б свідчили про отримання такого дозволу органом досудового розслідування чи прокурором, в матеріалах кримінального провадження відсутні і не надані прокурором під час судового розгляду.

Однак, як слідує із вказаного протоколу, обшук проводився, як в кабінеті ОСОБА_7 , дозвіл на проведення якого було надано слідчим суддею, в ході якого було відшукано матеріали кримінального провадження № 12016040430000366 від 19.03.2016, так і в кабінеті № 1 начальника слідчого відділу ОСОБА_8 , в ході якого були відшукані грошові кошти у розмірі 5000 грн., які в послідуючому визнані речовими доказами по справі.

Таким чином, оскільки обшук в кабінеті ОСОБА_8 , проведений слідчим без дозволу суду, тобто з істотним порушенням кримінального процесуального закону, то доказова інформація, отримана за результатами проведення цієї слідчої дії, що міститься у даному протоколі, не може бути прийнята у якості допустимої доказової інформації по даній справі, а відтак вказаний протокол суд визнає недопустимим доказом по справі.

Окрім того, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини і сформованої ним доктрини «плодів отруєного дерева», викладеної в рішеннях у справах «Балицький проти України», від 3 листопада 2011 року, заява №12793/03, «Тейшейра де Кастро проти Португалії», від 9 червня 1998 року, «Шабельник проти України», від 19 листопада 2009 року, якими встановлено різновид доктрини «плодів отруєного дерева», коли визнаються недопустимими не лише докази, які безпосередньо отримані внаслідок порушення, а також і докази, які не були б отримані, якби не були отримані перші, докази, похідні від даного протоколу обшуку, а саме: висновок судової технічної експертизи документів № 13/2.3-165 від 14.04.2016 (т.1 а.с.195-199), протокол огляду кримінального провадження № 12016040430000366 від 19.03.2016, вилученого в ході обшуку 29.03.2016 в кабінеті ОСОБА_7 (т.1 а.с.200-234), речові докази - грошові кошти в сумі 5000 гривень , суд також визнає недопустимими доказами по справі.

Протокол обшуку від 29.03.2016 за місцем проживання ОСОБА_7 (т.1 а.с.117-121); протокол огляду транспортного засобу від 29.03.2016 (т.1 а.с.127-128) суд також не приймає у якості допустимих доказів по справі, оскільки вони будь-якої доказової інформації не містять.

Окрім того, оцінюючи доводи обвинуваченого ОСОБА_8 щодо відсутності у прокурора ОСОБА_14 повноважень щодо здійснення процесуального керівництва у даному кримінальному провадженні та слідчого ОСОБА_15 на проведення досудового розслідування, суд дійшов наступних висновків.

Застосування належної процедури «fair procedure» (у європейській системі), «dut procyes» (у американській системі) є одним із складових елементів принципу верховенства права, передбачає, у тому числі, щоб повноваження органів публічної влади були визначені приписами права, і вимагає, щоб посадовці мали дозвіл на вчинення дії і надалі діяли в межах наданих їм повноважень.

Недотримання належної правової процедури тягне за собою порушення гарантованого кожному ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий суд.

Відповідно до частин 1, 2 ст.37 КПК України, прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування. У разі необхідності керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів. Прокурор здійснює повноваження прокурора у кримінальному провадженні з його початку до завершення. Здійснення повноважень прокурора в цьому самому кримінальному провадженні іншим прокурором можливе лише у випадках, передбачених частинами четвертою та п`ятою статті 36, частиною третьою статті 313, частиною другою статті 341 цього Кодексу та частиною третьою цієї статті.

Отже, визначення керівником органу прокуратури прокурора (групи прокурорів), який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні є кримінально-процесуальним рішенням, яке утворює, змінює чи припиняє права і обов`язки, тобто має правові наслідки, в конкретному кримінальному провадженні з його початку до завершення та за процесуальною формою має бути передбачено (встановлено) кримінальним процесуальним законом.

У свою чергу постанова керівника відповідного органу прокуратури про призначення (визначення) прокурора або групи прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, має відповідати вимогам ст.110 КПК України, у тому числі, постанова прокурора виготовляється на офіційному бланку та підписується службовою особою, яка прийняла відповідне процесуальне рішення.

Крім того, слід зазначити, що витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань не може замінити таку постанову, оскільки він не є кримінально-процесуальним рішенням, яке породжує зазначені правові наслідки в конкретному кримінальному провадженні.

Таким чином, кримінальний процесуальний закон передбачає обов`язковість винесення керівником відповідного органу прокуратури постанови про призначення (визначення) прокурора, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, та у разі необхідності групи прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, її відповідність вимогам до процесуального рішення в формі постанови, у тому числі, щодо підписання службовою особою, яка її прийняла, та долучення постанови до матеріалів кримінального провадження для підтвердження факту наявності повноважень.

Відсутність зазначеної постанови в матеріалах кримінального провадження або її не підписання керівником відповідного органу прокуратури обумовлює недопустимість доказів, зібраних під час досудового розслідування, як таких, що зібрані під наглядом і процесуальним керівництвом прокурора (прокурорів), який не мав на те законних повноважень.

Така позиція була викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 22 лютого 2021 року у провадженні № 51-4584 кмо18 (справа № 754/7061/15).

Згідно з матеріалами кримінального провадження, процесуальне керівництво у даному кримінальному провадженні здійснював прокурор відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих органів прокуратури області ОСОБА_14 , яким і складено обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні.

Однак, постанова про визначення групи прокурорів у даному кримінальному провадженні, згідно якої прокурор відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих органів прокуратури області ОСОБА_14 входить до групи прокурорів по даному кримінальному провадженню і є старшим групи, винесена заступником прокурора Дніпропетровської області ОСОБА_30 лише 16.06.2017 (т.3 а.с.66), тобто вже під час розгляду даного кримінального провадження в суді, а матеріали досудового розслідування відповідної постанови про призначення прокурора ОСОБА_14 процесуальним керівником у даному кримінальному провадженні не містять.

У витягу з ЄРДР від 23.03.2016 по кримінальному провадженню № 42016040000000269, згідно з яким внесені дані по факту вимагання працівниками правоохоронного органу неправомірної вигоди за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, дані про прокурора відсутні (т.1 а.с.1), у витягу з ЄРДР від 26.03.2016 по об`єднаному кримінальному провадженню за вказаним номером зазначено, що прокурор ОСОБА_14 входить до числа прокурорів, які здійснюють процесуальне керівництво (т.1 а.с.55-56), однак цей документ не може замінити постанову про призначення прокурора, який здійснюватиме повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні, оскільки він не є кримінально-процесуальним рішенням, яке породжує правові наслідки.

Вказані обставини ставлять під сумнів легітимність процесуальних дій прокурора ОСОБА_14 і дають суду підстави для висновку, що збирання доказів у даному кримінальному провадженні здійснювалося під процесуальним керівництвом прокурора, який не мав на те законних повноважень, що, відповідно, обумовлює недопустимість усіх доказів, зібраних під час досудового розслідування по даному кримінальному провадженню.

Разом з тим, доводи обвинуваченого ОСОБА_8 щодо відсутності належних повноважень у слідчого ОСОБА_31 , суд оцінює критично оскільки у матеріалах справи міститься постанова про доручення на проведення досудового розслідування слідчою групою у даному кримінальному провадженні у складі ОСОБА_20 , ОСОБА_31 , винесена начальником першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_32 в порядку ст.ст.39, 214 КПК України, яка відповідає вимогам ст.110 КПК України (т.1 а.с.2).

Оцінюючи доводи захисника ОСОБА_6 щодо наявності у діях правоохоронних органів ознак провокації обвинувачених на вчинення злочинів, суд виходить з наступного.

В своїй практиці Європейський суд з прав людини визнає необхідність для державних органів використовувати спеціальні слідчі методи, зокрема у справах стосовно організованої злочинності і корупції. У зв`язку з цим застосування таких методів, зокрема різних способів проникнення, саме по собі не становить порушення права на справедливий судовий розгляд. Водночас, через ризик породження ними поліцейських провокацій, вкрай важливо обмежити їх використання чіткими рамками (рішення «Раманаускас проти Литви» від 05.02.2008), підбурювання поліції відбувається тоді, коли відповідні працівники правоохоронних органів або особи, які діють за їхніми вказівками, не обмежуються лише розслідуванням злочинної діяльності за принципом пасивного характеру, але надають такий вплив на суб`єкта, що підбурює його до вчинення правопорушення, яке в іншому випадку не було б вчинене, а також для того, щоб зробити можливим доведення правопорушення, тобто забезпечити докази та порушити кримінальне переслідування (рішення у справі «Таранекс проти Латвії» від 02.12.2015). При цьому судом також зазначалось, що негласні операції повинні проводитися пасивним шляхом за відсутності тиску на заявника для вчинення ним злочину за рахунок таких засобів, як прийняття на себе ініціативи в контактах із заявником, наполегливе спонукання, обіцянку фінансової вигоди або звернення до почуття жалю заявника (рішення «Носко и Нефедов проти Росії» від 30.10.2014).

Як встановлено в судовому засіданні, свідок ОСОБА_9 з власної ініціативи звернувся до правоохоронних органів з заявою щодо вимагання у нього неправомірної вигоди обвинуваченим ОСОБА_7 , на підставі цієї заяви було розпочато досудове розслідування, в ході якого ОСОБА_9 , діяв під контролем правоохоронних органів , і будь-яких даних, які свідчили б про те, що працівники цих органів вчиняли дії по підбурюванню обвинувачених до неправомірних дій в ході судового розгляду не отримано, тому доводи захисника щодо наявності провокації злочину суд оцінює критично.

В оцінку інших доводів сторони захисту, суд не входить оскільки з урахуванням вищевказаних обставин, вони суттєвими не являються, а згідно рішення Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, Суд зазначив, що хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Таким чином, оцінивши досліджені та наведені вище докази з точки зору їх належності, допустимості та достовірності, суд дійшов висновку, що основні докази сторони обвинувачення, були здобуті органом досудового розслідування у даному кримінальному провадженні завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, з грубими порушеннями установленого законом порядку, зокрема щодо здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу та з порушенням його суттєвих умов, порушенням права на захист обвинувачених, під процесуальним керівництвом прокурора, який не мав на те законних повноважень та є недопустимими на підставі ст.86, п.п.1,3 ч.2 ст.87 КПК України.

Надаючи оцінку, як доказам, показанням свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , суд вважає, що вони, з точки зору достатності та взаємозв`язку з іншими доказами, є недостатніми для підтвердження існування тих обставин, що підлягають доказуванню в даному кримінальному провадженні.

Відповідно до ст.9 Конституції України, Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод є частиною національного законодавства і закріплює мінімальні гарантії в галузі прав людини, які можуть бути розширені в національному законодавстві, яке в свою чергу в силу взятих на себе Україною зобов`язань не може суперечити положенням Конвенції (стаття 19 Закону України «Про міжнародні договори» від 29 червня 2004 року № 1906-ІV, стаття 27 Віденської конвенції про право міжнародних договорів).

Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно п.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно закону.

Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.

Суд зобов`язаний неухильно дотримуватися вимог Конституції України, міжнародних договорів, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, тобто при прийнятті рішень враховувати рішення Конституційного Суду України, практику Європейського Суду з прав людини, ст.62 Конституції України (презумпція невинуватості) та ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

В справі «Barberа, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1988 року (п.146) Європейський Суд з прав людини зазначив, що принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного.

Відповідно до ст.62 Конституції України, під час розгляду кримінальних проваджень має суворо додержуватись принцип презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно до ч.2 ст.17 КПК України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. У відповідності до ч.4 цієї статті усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь цієї особи.

Згідно із статтею 368 КПК України, суд ухвалюючи вирок, повинен вирішити низку питань, до яких зокрема, віднесені питання, чи містять діяння, у якому обвинувачується особа, склад кримінального правопорушення, чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення.

Як вбачається із прецедентної практики Європейського суду з прав людини, при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (п.40 рішення у справі № 34006/06 від 25 лютого 2016 року «Зякун проти України», п. 54 рішення у справі № 75520/01 від 06 грудня 2007 року «Козинець проти України», п. 33 рішення у справі № 17969/09 від 10 грудня 2015 року «Тихонов проти України»).

В рішенні від 21.07.2011 у справі «Коробов проти України» ЄСПЛ висловив позицію, що суд має право обґрунтувати свої висновки лише доказами, що випливають з співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту, тобто таких, які не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом».

Зокрема стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.

Судом досліджено усі докази, надані стороною обвинувачення і інших доказів на підтвердження винуватості обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення,передбаченого ч.3 ст.368 КК України та ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.369-2 КК України, стороною обвинувачення не надано.

У відповідності до ст.373 КПК України, виправдовувальний вирок постановляється за наявності однієї з таких підстав: не доведено, що вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд дійшов висновку, що докази, надані стороною обвинувачення на підтвердження обставин одержання ОСОБА_7 ,як службовою особою, яка займає відповідальне становище неправомірної вигоди за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду дії з використанням наданої їй влади, яке поєднане з вимаганням неправомірної вигоди є недостатніми для визнання обвинуваченого ОСОБА_7 винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, тому ОСОБА_7 підлягає виправданню на підставі п.2 ч.1 ст.373 КПК України, тобто за недоведеністю що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.

Докази, надані стороною обвинувачення на підтвердження обставин одержання ОСОБА_8 неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави та пропозиції здійснити вплив за надання такої вигоди також є недостатніми для визнання обвинуваченого ОСОБА_8 винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.369-2 КК України, тому обвинувачений ОСОБА_8 підлягає виправданню на підставі п.2 ч.1 ст.373 КПК України, тобто за недоведеністю що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.

Відповідно до ст.124 КПК України, судові витрати за проведення судової технічної експертизи документів № 13/2.3-165 від 14.04.2016 в розмірі 1587 гривні 72 копійки (т.1 а.с.195) слід віднести на рахунок держави.

Оскільки походження речових доказів - грошових коштів в сумі 5000 грн., які були предметом даного кримінального правопорушення, поза розумним сумнівом в судовому засіданні не встановлено, то відповідно до вимог п.5 ч.9 ст.100 КПК України їх слід конфіскувати в дохід держави.

Додатки до протоколів про результати здійснення негласних слідчих дій 25.03.2016 та 29.03.2016 р. - MicroSD № 245, № 246, № 258, диски DVD-R № 247,№ 249, флеш-носій з відеозаписом обшуку від 29.03.2016 (т.4 а.с.172-174) слід зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Цивільний позов не заявлено.

Запобіжний захід відносно обвинувачених не обирався.

Керуючись ст.ст.17, 84, 86, 91, 92, 368, 370, 373, 374, 376 КПК України , суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_7 визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України та виправдати у зв`язку з недоведеністю що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.

ОСОБА_8 визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.369-2 КК України та виправдати у зв`язку з недоведеністю що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.

Судові витрати за проведення судової технічної експертизи документів № 13/2.3-165 від 14.04.2016 в розмірі 1587 гривні 72 копійки - віднести на рахунок держави.

Речові докази - грошові кошти в сумі 5000 грн., а саме сто купюр номіналом по 50 гривень кожна, які мають наступні серії та номери: ПЄ 5818545, ПЄ 7423196, ПЄ 3302176, КБ 6231532, ТВ 4883951, ПЗ 7455117, ЕЦ 2627888, ПЗ 8958324, РБ 9279857, КР 8682714, ТА 1289541, ТЕ 2681306, ПЕ 1554388, УЖ 3507279, ПА 8450861, ЕХ 9891866, ЕЄ 2826838, РА 3740361, ЗЕ 1956693, КФ 3299989, ПИ 1560318, КЗ 5679758, ТД 2218512, СБ 5711648, РЖ 2711933, КС 0882078, КУ 3187819, ПЕ 1561257, РА 2471891, РВ 9102150, РЕ 5413471, ПД 2842010, ПИ 5753562, ВГ 5810165, СЗ 2903847, КД 8146991, СА 2717324, ВГ 3863555, СП 3614139, ПЕ 9216780, РБ 6478856, КВ 5567009, ПВ 5461747, ЕЄ 1668716, СГ 6969396, РЕ 6885140, РГ 7054260, КМ 8401727, КХ 2216676, ПГ 7251346, КР 0658042, ТЗ 7404622, РЖ 0220421, КЯ 4836944, ПЗ 4419595, ГР 3384827, ПЄ 5288406, РГ 7086892, РЖ 2496082, КК 4338386, ПЕ 3856039, ФБ 2471018, ПВ 8045509, ПА 5743764, КФ 6412651, КР 5246587, СЖ 6560073, КА 0882119, КТ 6354548, СГ 5394771, ТЄ 8993989, ПЕ 4756815, ПЗ 5397298, УВ 4191741, КА 4621375, УК 7917298, КА 8383255, КУ 1447281, СГ 0268795, ЗЙ 7899439, СЗ 7699822, РБ 1677342, КЕ 1617211, ВБ 5388710, СД 1238448, РА 7495170, КТ 1891586, ЕЯ 6648631, ПЖ 0504716, ПГ 6817847, РЕ 8366665, ТВ 1059162, ПЗ 5752630, УЄ 9294449, КЛ 4282423, РЕ 9151098, КГ 4040708, ЕХ 4471726, КА 3053805, КН 9686622 - конфіскувати в дохід держави.

Додатки до протоколів про результати здійснення негласних слідчих дій: MicroSD № 245, № 246, № 258, диски DVD-R № 247, № 249, флеш-носій з відеозаписом обшуку від 29.03.2016 - зберігати в матеріалах кримінального провадження.

На вирок протягом тридцяти діб з моменту його проголошення може бути подано апеляцію в Дніпровський апеляційний суд через Вільногірський міський суд Дніпропетровської області.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору.

Головуючий - суддя: підпис ОСОБА_1