Рішення № 109410404, 27.02.2023, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/3343/22

Номер провадження 2/541/186/2023

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27 лютого 2023 року м.Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Вірченко О.М.,

за участю секретаря судового засідання Циганової Ю.М.,

представника позивача Мальцевої А.В.,

відповідачки ОСОБА_1 ,

представника відповідачки ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу в порядку спрощеного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит,

встановив:

ТОВ «Вердикт Капітал» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит, мотивуючи свої вимоги наступним. 20 серпня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачкою було укладено договір про споживчий кредит № 3751311. Згідно п. 1.1 Договору кредитодавець зобов`язався на умовах, визначених цим договором на строк, визначений п. 1.3 договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2 договору, а позичальник зобов`язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п 1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та у строки/терміни, що визначені договором. Відповідно до п. 1.2 сума (загальний розмір) кредиту становить 6 000 грн. Згідно п. 1.3 договору кредит надається строком на 30 днів з 20 серпня 2021 року, дата повернення кредиту у відповідності з п. 1.4 договору - 19 вересня 2021 року. Відповідно до п. 1.5.2 договору проценти за користування кредитом - 2 700 грн, які нараховуються за ставкою 1,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. П. 1.6 договору передбачено, що стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Станом на сьогоднішній день строк надання грошових коштів за договором настав, але відповідачка не виконує свої зобов`язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує. 29 листопада 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу № 29-11-102, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» вимогу до позичальників, в тому числі за договором про споживчий кредит від 20 серпня 2021 року № 3751311, що укладений між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , сума заборгованості за яким станом на дату відступлення права вимоги складає 27 300,00 грн, з яких: 6 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 21 300,00 грн - заборгованість за процентами. Станом на 05 грудня 2022 року загальний розмір заборгованості, що підлягає стягненню з відповідачки, становить 42 300,00 грн, з яких: 6 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 21 300,00 грн - заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги, 15 000,00 грн - заборгованість за процентами з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості. Позивач просив стягнути з відповідачки вказану суму боргу; витрати, понесені на сплату судового збору, в розмірі 2 481,00 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 9 000 грн.

Відповідачкою було направлено відзив на позовну заяву, у відповідності з яким позовні вимоги вона не визнала в повному обсязі. Зазначила, що вона 20 серпня 2021 року не підписувала письмово або за допомогою електронного підпису та не мала наміру укладати договір про споживчий кредит № 3751311 з ТОВ «Мілоан». В матеріалах справи відсутній оригінал електронного документа - вказаного в позові договору, а отже відсутні докази на підтвердження заявлених позовних вимог. ОСОБА_1 не отримувала і не застосовувала одноразовий ідентифікатор (СМС-повідомлення) та не реєструвалася в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Мілоан», а тому зобов`язальних правовідносин за договором між сторонами не виникло. Відсутність вільного волевиявлення учасника правочину, що має відповідати його внутрішній волі (ч. 3 ст. 203 ЦК України) є підставою для визнання договору недійсним. Крім того, як зазначено в п. 2.1 договору, кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок. Однак, позивачем не надано в розпорядження суду доказу перерахування на картковий рахунок відповідачки 6 000 грн. Оскільки позивачем не доведено факту отримання відповідачкою кредиту, вона не повинна нести тягар виконання обов`язку за цим договором у вигляді сплати основної суми боргу та відсотків. Крім зазначеного, заявлений розмір витрат на правничу допомогу в сумі 9 000 грн, який позивач просить стягнути з відповідачки, є завищеним, необґрунтованим та неспівмірним з обсягом наданих послуг. Заявлена сума не відповідає принципу співмірності відповідно затраченого часу. Просила відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

У відповіді на відзив представник позивача зазначила, що відповідачка здійснила дії, спрямовані на укладення договору позики шляхом заповнення заяви про надання кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації реквізитів своєї банківської карти, на рахунок якої в подальшому кредитодавцем було перераховано грошові кошти в сумі 6 000 грн. Зазначене підтверджується довідкою про ідентифікацію. Кредитодавець надав відповідачці грошові кошти шляхом перерахування кредитних коштів на банківську карту відповідачки, зареєстровану для цієї цілі в особистому кабінеті на сайті кредитодавця, що підтверджується довідкою, виданою Головним офісом АТ КБ «ПриватБанк». Таким чином, видача кредитних коштів підтверджена належними і допустимим доказами, які містяться в матеріалах справи. Також в матеріалах справи є докази понесених позивачем витрат на правничу допомогу.

У відповідності із запереченнями, наданими відповідачкою, ОСОБА_1 29 грудня 2014 року було укладено з ПрАТ «ВФ України» договір про надання послуг мобільного зв`язку за номером НОМЕР_1 . Згідно довідки про ідентифікацію, наданої в розпорядження суду позивачем, одноразовий ідентифікатор J49572 був направлений позичальнику 20 серпня 2021 року на номер телефону НОМЕР_2 . Вказаним номером відповідачка ніколи не користувалась, він їй не належить. Крім того, позивачем не доведено перерахування ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 6 000 грн на її картковий рахунок. Довідка АТ КБ «ПриватБанк» від 01 лютого 2022 року № 777/01-02 не містить ідентифікуючих даних, що саме на її картковий рахунок перераховані кошти від ТОВ «Мілоан».

Представник позивача під час судового розгляду позовні вимоги підтримала з викладених в позові підстав, зазначила, що докази на підтвердження ідентифікації відповідачки через банк ІТ та переказу на її картковий рахунок позивачем надано. В свою чергою, позивачкою не доведено, що вона не укладала кредитний договір з ТОВ «Мілоан» та не отримувала грошові кошти в розмірі 6 000 грн. Порядок нарахування відсотків чітко визначено договором, витрати на правничу допомогу підтверджено відповідними документами, наявними в матеріалах справи. Просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідачка позовні вимоги не визнала та пояснила суду, що вона не має банківської картки, реквізити якої зазначені в довідці АТ КБ «ПриватБанк», а також у неї не ніколи було телефонного номеру, вказаного позивачем, через який нібито проводилась її ідентифікація. З ТОВ «Мілоан» ОСОБА_1 договір не укладала, гроші від вказаної кредитної установи не отримувала. Просила в задоволенні позову відмовити.

Представник відповідачки в судовому засіданні пояснила наступне. ОСОБА_1 декілька разів зверталась до кредитних установ, де надавала копію паспорта та ідентифікаційного коду, якими могли скористатися в ТОВ «Мілоан». До вказаної кредитної установи відповідачка не зверталась, грошові кошти від неї не отримувала, телефон, вказаний в позові, їй не належить. В довідці АТ КБ «ПриватБанк» відсутні відомості, що саме ОСОБА_1 отримала кошти, не вказано повний номер карткового рахунку. Витрати на правничу допомогу, заявлені позивачем, є завищеними, оскільки позовна заява є типовою, в ній відсутні обґрунтування, посилання на правові позиції тощо. Просила в повному обсязі відмовити в задоволенні позовних вимог.

Судом в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів встановлено наступні обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

Згідно зі ст.ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі ст.ст. 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи виникає спір.

20 серпня 2021 року ОСОБА_1 уклала з ТОВ «Мілоан» договір про споживчий кредит № 3751311, за умовами якого кредитодавець надав позичальнику грошові кошти в сумі 6 000 грн 00 коп. строком на 30 днів, термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом - 19 вересня 2021 року (а.с. 9-17).

У відповідності з п. 1.5.2 договору проценти за користування кредитом ставновлять 2 700 грн, які нараховуються за ставкою 1,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

П. 1.6 договору передбачено, що стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Особливості нарахування процентів визначені у пункті 2.2.3 цього договору.

Як вбачається з додатку № 1, який є графіком розрахунків, сторони домовилися, що дата платежу - 19 вересня 2021 року, кредит 6 000,00 грн, проценти за користування кредитом 2 700 грн, комісія 600 грн, загальна вартість кредиту 9 300,00 грн (а.с. 18).

Договір про споживчий кредит № 3751311, паспорт споживчого кредиту № 3751311, який є додатком № 2 до вказаного договору (а.с. 19-20), анкета-заява на кредит № 3751311 від 20 серпня 2021 року (а.с. 21-22) року містять інформацію про позичальника, в тому числі - РНОКПП, дату народження, місце реєстрації та проживання, номер паспорту.

В анкеті-заяві також зафіксовано процес оформлення та розгляду заяви 3751311.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 ЦК України.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як вбачається із матеріалів справи, договір між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладений в електронній формі. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

В п. 5 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Враховуючи це положення закону правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Також, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Ст. 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України визначено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Укладаючи кредитний договір, сторони вчинили дії, визначені ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», хронологія (перелік) таких дій із точним часом їх вчинення міститься в матеріалах справи (а.с. 21-22, 115).

Відповідачка пройшла реєстрацію в ІТС з метою отримання кредиту. Верифікація ОСОБА_1 в системі свідчить про те, що вона ознайомилася з Правилами та іншою наданою на сайті ТОВ «Мілоан» інформацією.

Про реєстрацію свідчить: надання відповідачкою своїх особистих/персональних та інших, супутніх даних (номер телефону, розмір доходів; підтвердження свого номера мобільного телефону шляхом введення смс-коду, який відправлений на нього; надання згоди на обробку персональних даних, згідно із Законом України «Про захист персональних даних»; створення особистого кабінету; ознайомлення в особистому кабінеті з паспортом кредиту; подання в ІТС кредитної заявки (з зазначенням бажаної суми та строку кредитування).

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із ст. 64 ЦПК України, ст. 36 ГПК України та ст. 79 КАС України, що передбачено ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електрону комерцію».

Судом встановлено та підтверджено дослідженими доказами, що сторони договору про споживчий кредит досягли згоди з усіх істотних умов договору перед його укладанням (сума кредиту, строк кредиту, процентна ставка по кредиту, розмір процентів за користування кредитом в гривні, загальна вартість кредиту для позичальника з урахуванням процентної ставки та виходячи з обраних споживачем умов кредитування), тому в силу ч. 1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним.

Доводи відповідачки та її представника про те, що між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» договір не укладався і не підписувався спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідачка підписала кредитний договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором (у відповідності до ст. 12 Закону). Так, згідно з довідкою про ідентифікацію, виданою ТОВ «Мілоан», ОСОБА_1 , з якою було укладено договір № 3751311 від 20 серпня 2021 року, ідентифікована ТОВ «Мілоан». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора) J49572, дата відправки ідентифікатора позичальнику - 20 серпня 2021 року, номер телефону - НОМЕР_3 (а.с. 115).

Укладений кредитний договір розміщено в особистому кабінеті відповідачки, якій в свою чергу були перераховані кошти в розмірі 6 000 грн відповідно до умов п. 1.2. кредитного договору на її картку, що підтверджується довідкою АТ КБ «ПриватБанк» від 01 лютого 2022 року № 777/01-02 ( а.с. 26).

Надана ОСОБА_1 копія договору про надання послуг мобільного телефону, укладеного з ПрАТ «ВФ Україна», не спростовує факту можливості користування нею номером мобільного телефону, вказаним позивачем, оскільки особа може користуватися декількома номерами.

Доказів відсутності у ОСОБА_1 картки із зазначеним в довідці АТ КБ «ПриватБанк» номером (НОМЕР_5) відповідачкою та її представником не надано.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Ст. 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абз. 1 ч. 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк встановлений договором або Законом (ст. 612 ЦК України).

Ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

У відповідності до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

З відомостей ТОВ «Мілоан» про щоденні нарахування та погашення по кредитного договору № 3751311 вбачається нарахування комісії в розмірі 600 грн; процентів у розмірі 20 700,00 грн за ставкою 1,50 % від фактичного залишку кредиту за кожний день строку користування кредитом, що становить 90 грн на день; процентів за стандартною процентною ставкою за користування кредитом, яка становить 5 % від фактичного залишку кредиту за кожний день користування кредитом (п.1.5.2., 1.6, п.2.3.1.2 договору), що складає 300,00 грн на день (а.с. 24-25).

Таким чином, станом на 29 листопада 2021 року заборгованість відповідачки перед ТОВ «Мілоан» за договором від 20 серпня 2021 року № 3751311 становила 27 000 грн, з яких: 6 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 21 300,00 грн - заборгованість за процентами.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

29 листопада 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу № 29-11-1020, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» вимогу до позичальників, в тому числі за договором про споживчий кредит від 20 серпня 2021 року № 3751311, що укладений між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 (а.с. 27-40).

Таким чином, ТОВ «Вердикт Капітал» наділено правом грошової вимоги до відповідачки, а ТОВ «Мілоан» втратило такі права.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Згідно п. 4.2 договору про споживчий кредит від 20 серпня 2021 року № 3751311, у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов`язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою п. 1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п. 1.6 договору. Обов`язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимог кредитодавця.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як було вказано вище, п. 1.6 договору передбачено, що стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

З урахуванням зазначеного сума відсотків за користування грошовими коштами за період з 29 листопада 2021 року по 17 січня 2022 року складає 15 000 грн, загальна сума заборгованості - 42 300 грн (а.с. 23).

Правильність наданих позивачем розрахунків заборгованості не спростована відповідачкою в установленому законом порядку, вказаний розрахунок суд приймає до уваги як належний, допустимий та переконливий доказ.

Таким чином, аналізуючи надані докази, даючи їм оцінку в їх сукупності, з урахуванням вищевказаних обставин, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, з урахуванням принципів розумності, пропорційності, виваженості, справедливості, вирішуючи справу в межах заявлених вимог, з урахуванням наданих доказів, суд дійшов висновку, що в даному випадку позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання про судові витрати в справі, суд керується положеннями частини 1 статті 141 ЦПК України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги судом задоволені повністю, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню понесені витрати на оплату судового збору в розмірі 2 481,00 грн.

Крім зазначеного, позивач просив стягнути із відповідачки витрати на правничу допомогу в розмірі 9 000 грн.

П. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, віднесено витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем суду було надано договір про надання правової допомоги № 07-10/2022 від 07 жовтня 2022 року, витяг з прайсу послуг, копію платіжного доручення від 10 листопада 2022 року № 343550030, заявку про надання юридичної допомоги № 179, витяг з акту № 3 про надання юридичної допомоги від 07 листопада 2022 року.

Водночас, згідно із ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 137 ЦПК України).

У розумінні положень ч. 5 ст. 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі недотримання, на її думку, вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Під час розгляду справи представником відповідачки було зазначено, що вказана позивачем сума витрат на правничу допомогу є завищеною, оскільки позов є типовим, його складання та підготовка матеріалів не потребувала значного часу.

В постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17) та від 06 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18 (провадження № 61-6486св19) зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Дослідивши матеріали справи, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, суд приходить до висновку про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 9 000 грн не є співмірним із складністю справи; виконаними адвокатом роботами (наданими послугами; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, та підлягає зменшенню до 3 000 гривень.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 133, 141, 144, 263-265, 274-279, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит задовольнити.

Стягнути зі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», адреса: 04053, м. Київ, вул. Кудрявський Узвіз, буд. 5-Б, код ЄДРПОУ 36799749, заборгованість за договором позики № 3751311 від 20 серпня 2021 року в розмірі 42 300 (сорок дві тисячі триста) гривень 00 копійок.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» понесені позивачем судові витрати на сплату судового збору в розмірі 2 481 (дві тисячі чотириста сімдесят одна) гривня 00 копійок.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня виготовлення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення складено 06 березня 2023 року.

Суддя: О. М. Вірченко