Рішення № 109408726, 07.03.2023, Ємільчинський районний суд Житомирської області

Справа № 277/77/23

Номер рядка звіту 67

РІШЕННЯ

іменем України

"07" березня 2023 р. смт Ємільчине

Ємільчинський районний суд Житомирської області

в складі: головуючого-судді Греська В.А.

при секретарі с/з Калантарян Л.М.

розглянувши в смт Ємільчине цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про скасування усиновлення, третя особа - служба у справах дітей Новоград-Волинської РВА, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила скасувати усиновлення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , її усиновителем ОСОБА_2 , прізвище та по батькові дитини залишити без змін.

В обґрунтування позовних вимог позивачка посилається на те, що з відповідачем зареєструвала шлюб. На час реєстрації шлюбу мала на вихованні дочку від попереднього шлюбу - ОСОБА_3 . Рішенням Ємільчинського районного суду Житомирської області від 04.07.2014 року було задоволено заяву відповідача про усиновлення ОСОБА_3 . Після усиновлення відповідачем дочки сімейні відносини між сторонами почали поступово погіршуватися, що призвело до фактичного припинення між ними шлюбних відносин. Відповідач втратив інтерес до сімейного життя, вихованням дитини не займається, матеріальної допомоги не надає. 27.04.2018 року шлюб між сторонами було розірвано.

Позивачка вважає, що усиновлення відповідачем її дочки суперечить інтересам дитини, не забезпечує їй сімейного виховання.

В судове засідання позивачка не з`явилася, надала суду заяву, в якій підтримала позовні вимоги в повному обсязі, просила розглянути справу у її відсутності.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином судовою повісткою, яку він отримав особисто 14.02.2023 року, що підтверджується результатом відстежень поштових відправлень, причини неявки суду не повідомив, будь-яких заяв, клопотань, відзиву на позов суду не надав.

Представник служби у справах дітей Новоград-Волинської РВА в судове засідання не з`явилася, надала суду заяву, в якій не заперечила проти задоволення вимог позивачки, просила розглянути справу у її відсутності.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши та оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, суд приходить до висновку, що заява обґрунтована та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 04 жовтня 2013 року сторони зареєстрували шлюб.

Рішенням Ємільчинського районного суду Житомирської області від 04.07.2014 року задоволено заяву ОСОБА_2 про усиновлення ним малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та вирішено внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , записавши її прізвище « ОСОБА_3 », по батькові « ОСОБА_3 », батьком записати ОСОБА_2 .

На підставі вказаного рішення суду, 16 липня 2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Ємільчинського районного управління юстиції у Житомирській області було видано повторне свідоцтво про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком якої зазначений ОСОБА_2 .

Рішенням Ємільчинського районного суду від 27.04.2018 року шлюб між сторонами розірвано. Рішення набрало законної сили 29.05.2018 року.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно ст.11 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Зі змісту ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» вбачається, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Відповідно до ст.207 СК України усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім`ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду, крім випадку, передбаченого статтею 282 цього Кодексу. Усиновлення дитини провадиться у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя.

У частині першій статті 238 СК України визначено, що усиновлення може бути скасоване за рішенням суду, якщо: 1) воно суперечить інтересам дитини, не забезпечує їй сімейного виховання; 2) дитина страждає недоумством, на психічну чи іншу тяжку невиліковну хворобу, про що усиновлювач не знав і не міг знати на час усиновлення; 3) між усиновлювачем і дитиною склалися, незалежно від волі усиновлювача, стосунки, які роблять неможливими їхнє спільне проживання і виконання усиновлювачем своїх батьківських обов`язків.

Отже, в контексті положень про усиновлення та батьківство, усиновитель робить свідомий та виважений вибір набути прав батька стосовно дитини, яка не є його кровною, та приймає на себе кореспондуючий цьому обов`язок стати рідною людиною цій дитині, вживати всіх можливих заходів та дій в інтересах дитини, займатися питаннями її виховання та розвитку таким чином і обсягом, яке в мінімальному значенні закріплено у законодавстві та диктується загальними уявленнями про батьківство. При цьому зовнішньо також має прослідковуватися те, що дитина відчуває, що вона перебуває в такому оточенні, яке забезпечить їй у необхідному випадку допомогу, зокрема і на її прохання у звичайних побутових обставинах.

Згідно із статтею 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яку ратифіковано постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Статтею 5 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають відповідальність, права і обов`язки батьків і у відповідних випадках членів розширеної сім`ї чи общини, як це передбачено місцевим звичаєм, опікунів чи інших осіб, що за законом відповідають за дитину, належним чином управляти і керувати дитиною щодо здійснення визнаних цією Конвенцією прав і робити це згідно зі здібностями дитини, що розвиваються.

Згідно ч. 1 та ч. 2 статті 14 Європейської конвенції про усиновлення дітей (переглянута), ратифікованої Законом України № 3017-VI від 15 лютого 2011 року, усиновлення може бути скасовано або визнано недійсним лише за рішенням компетентного органу. Найвищі інтереси дитини завжди мають перевагу. Усиновлення може бути скасовано до досягнення дитиною повноліття лише на підставі серйозних обставин, передбачених законом.

Пунктом 12 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року № 3 роз`яснено, що усиновлення може бути скасовано або визнано недійсним тільки за рішенням суду за позовами батьків, усиновлювача, опікуна, піклувальника, органу опіки та піклування, прокурора, а також усиновленої дитини, яка досягла чотирнадцяти років.

Крім того, вказана постанова наголошує, що основною причиною скасування усиновлення є невідповідність усиновлення інтересам усиновленої дитини, незабезпечення їй сімейного виховання. Цим поняттям охоплюються усі аспекти правовідношення із усиновлення, як винного, так і невинного характеру зі сторони усиновлювача. До таких обставин, зокрема, слід віднести відсутність взаємної злагоди в силу особистих якостей усиновлювача та (або) усиновленого, в результаті чого усиновлювач не користується авторитетом у дитини або дитина не відчуває себе членом сім`ї усиновлювача та інших обставин, що негативно впливають на емоційний стан дитини.

Підсумовуючи наведене, можна дійти висновку про те, що одним з головних критеріїв щодо забезпечення усиновленої дитини духовним та фізичним розвитком є сім`я. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що розвиток дитини, її виховання базується насамперед на сімейному вихованні.

Завдання інституту усиновлення полягає у формуванні стабільних та гармонійних умов життя усиновленої дитини, тому, насамперед, стабільними, незмінними повинні бути самі відносини, які виникли внаслідок факту усиновлення. Припинення таких відносин може тяжко травмувати дитину та істотно відобразитися на її інтересах. З метою недопущення порушення інтересів дитини частиною першою статті 238 СК України визначено виключений перелік підстав, за наявності яких суд може скасувати усиновлення.

В обґрунтування позовних вимог про скасування усиновлення позивачка посилається на те, що усиновлення відповідачем її дочки суперечить інтересам дитини, не забезпечує їй сімейного виховання.

Судом встановлено, що сторони розірвали шлюб, проживають окремо, з 28.03.2017 року з відповідача на користь позивачки на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягуються аліменти, сукупний розмір заборгованості яких станом на 16.01.2023 року становить 27600 грн.

При цьому суд враховує поведінку відповідача, який в судове засідання не з`явився, що в певній мірі підтверджує його байдуже ставлення до виховання дитини, виконання батьківських обов`язків.

За таких обставин суд приходить до висновку, що скасування усиновлення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , її усиновителем ОСОБА_2 буде доцільним та відповідати інтересам дитини. Скасування усиновлення буде якнайкраще відповідати інтересам дитини, оскільки усиновлення суперечить інтересам дитини, не забезпечує їй сімейного виховання.

Протилежних доказів суду надано не було.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 239 СК України у разі скасування усиновлення припиняються на майбутнє права та обов`язки, що виникли у зв`язку з усиновленням між дитиною та усиновлювачем і його родичами; у разі скасування усиновлення відновлюються права та обов`язки між дитиною та її батьками, іншими родичами за походженням.

Згідно із ч. 5 ст. 239 СК України, у разі скасування усиновлення дитина має право на збереження прізвища, імені та по-батькові, які вона одержала у зв`язку з усиновленням.

В силу ст. 241 СК України, після набрання чинності рішенням суду про визнання усиновлення недійсним або скасування усиновлення суд у місячний строк зобов`язаний надіслати копію рішення до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини. Орган державної реєстрації актів цивільного стану на підставі рішення суду про скасування усиновлення або визнання його недійсним вносить відповідні зміни до актового запису про народження дитини.

Вирішуючи спір, суд застосувавши наведені вище положення СК України, дійшов висновку про наявність підстав, передбачених частиною першою статті 238 СК України, для скасування усиновлення.

З відповідача підлягає стягненню на користь позивачки судовий збір, сплачений нею при подачі позовної заяви.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.1-18, 76-82, 95, 141, 200, 206, 228, 229, 235, 244, 245, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст. 7, 235, 238-240 СК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - служба у справах дітей Новоград-Волинської РВА, про скасування усиновлення - задовольнити.

Скасувати усиновлення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , її усиновителем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за рішенням Ємільчинського районного суду Житомирської області від 04.07.2014 року.

Внести зміни до актового запису про народження по Осівській сільській раді Ємільчинського району №1 від 23.01.2009 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом поновлення відомостей, записаних до усиновлення дитини та виключення з актового запису відомостей про усиновлювача, а саме: змінивши записи про батька дитини із « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_8 », інші відомості залишити без змін.

Стягнути з відповідача на користь позивачки, сплачений нею при подачі позовної заяви, судовий збір в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду через Ємільчинський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: В. А. Гресько