Рішення № 109406512, 07.03.2023, Ківерцівський районний суд Волинської області

Справа № 158/734/23

Провадження № 2-а/0158/13/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2022 року м. Ківерці

Ківерцівський районний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Польової М.М.,

з участю секретаря судового засідання Сороки І.Є.,

представника позивача Мельника М.М.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Запорожця А.О.,

перекладача Каримшакова Нурлана Абиловича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ківерці справу за адміністративним позовом Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області до громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1 про продовження строку затримання з метою забезпечення примусового видворення,

В С Т А Н О В И В :

Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (далі ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області) звернулося до суду із адміністративним позовом до громадянки Республіки Узбекистан ОСОБА_1 про продовження строку затримання з метою забезпечення примусового видворення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 08.09.2022 працівниками ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області було виявлено громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який порушив Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 09.09.2022 відповідача було затримано з метою забезпечення примусового видворення за межі території України. На підставі даного рішення відповідач поміщений до Волинського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України (далі Волинське ПТПІ).

Для забезпечення виконання рішення суду про примусове видворення позивачем було вжито всіх заходів. Так 26.10.2022 надійшло повідомлення від Волинського ПТПІ про ідентифікацію відповідача. Крім того, відповідач написав заяву, в якій зазначив що бажає повернутись в країну походження, однак не має власних коштів для придбання квитка.

Видворити до країни громадянської належності відповідача з України на даний час виявилося не можливим у зв`язку з відсутністю будь-якого авіасполучення з території України з 24.02.2022 та відсутністю в бюджеті ДМС України на 2022 рік коштів на придбання квитків іноземцям для їх повернення до країни походження через треті країни. На даний час вирішується питання щодо можливості видворення відповідача через треті країни та оформлення візи для нього. Враховуючи наведене, позивач просить продовжити строк затримання з метою забезпечення примусового видворення до шести місяців.

Ухвалою судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 06.03.2023 відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.

Відповідач подав до суду письмові заперечення проти позовної заяви, в яких просив відмовити у задоволенні позову, мотивуючи тим, що хоче самостійно залишити територію України. Також зазначив, що має знайомих, які можуть позичити йому кошти для придбання квитків до країни походження або третьої країни.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Відповідач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Так, судом встановлено, що рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 09.09.2022 відповідача примусово видворено та затримано з метою забезпечення примусового видворення за межі України, строком на шість місяців, з поміщенням до Волинського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України (а.с.5-8).

Судом встановлено, що особа відповідача ідентифікована, відповідач має діючий паспорт громадянина Республіки Узбекистан № НОМЕР_1 , виданий 30.04.2021 та дійсний до 29.04.2031 (а.с.9 зі звороту).

Відповідач не звертався із заявою про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту на території України.

Відповідно до частини одинадцятої статті 289 КАС України строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію, цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців.

Частина тринадцята статті 289 КАС України встановлює, що умовами, за яких неможливо ідентифікувати іноземця чи особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи, є:

1) відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації;

2) неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.

З наведених норм слідує, що видворення іноземного громадянина, який не має жодних документів, за межі України обумовлює необхідність встановлення його особи, тобто, чіткої ідентифікації компетентними органами країни походження та наявність офіційної відповіді з дипломатичних/консульських органів відповідної країни для належного виконання рішення суду про видворення іноземця.

При цьому частиною тринадцятою статті 289 КАС України регламентовано дві умови, наявність хоча б однієї з яких надає підстави для прийняття адміністративним судом рішення про продовження затримання такої особи в межах максимально можливого строку (18 місяців).

Разом з тим, у судовому засіданні не встановлено підстав, визначених частиною тринадцятою статті 289 КАС України, за наявності яких неможливо виконати судове рішення про примусове видворення іноземця, особа якого ідентифікована.

Суд звертає увагу на те, що, у даному випадку, особу відповідача вже було належним чином ідентифіковано, однак через відсутність авіасполучення з території України та відсутність у бюджеті ДМС України коштів на придбання квитків іноземцям для їх повернення рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 09.09.2022 про видворення відповідача за межі території України не було виконано.

Разом з тим, посилання позивача на відсутність авіасполучення з території України та відсутність у бюджеті ДМС України коштів на придбання квитків іноземцям для їх повернення не є підставою для продовження строку затримання відповідача, оскільки наведене не відноситься до обставин, передбачених статтею 289 КАС України, які є вичерпними.

Крім того, продовження строку затримання відповідача без належних та вичерпних на те підстав не відповідає статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, адже покладає на відповідача додаткові обов`язки, що мають наслідком обмеження свободи пересування, які відповідно до законодавства, мають забезпечуватись саме з боку держави - відповідним міграційним органом.

Так, пункт 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має на увазі фізичну свободу особи, і мета цього положення полягає в недопущенні свавільного позбавлення такої свободи. Перелік винятків стосовно права на свободу, яке гарантує пункт 1 статті 5, є вичерпним, і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідатиме меті цього положення.

Європейський суд з прав людини у справі «Амюр проти Франції» (рішення від 25.06.1996) та у справі «Дугуз проти Греції» (рішення від 06.03.2001) вказав, що у разі, якщо національне законодавство передбачає можливість позбавлення волі - особливо стосовно іноземного громадянина - шукача притулку - таке законодавство повинно бути максимально чітким і доступним для того, щоб уникнути ризику свавілля.

З огляду на вказані обставини, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.

Таким чином, враховуючи, що чинним законодавством наведено вичерпний перелік підстав, які передбачають неможливість примусового видворення особи, а продовження строку затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, можливе лише за їх наявності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог про продовження строку затримання громадянки Республіки Узбекистан ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 9, 72-77, 268-272, 289 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області до громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1 про продовження строку затримання з метою забезпечення примусового видворення відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 07 березня 2023 року.

Позивач: Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (02152, м. Київ, вул. Березняківська, 4А; код ЄДРПОУ 42552598).

Відповідач: громадянин Республіки Узбекистан ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце перебування: АДРЕСА_1 ).

Перекладач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; паспорт серії НОМЕР_2 ).

Суддя Ківерцівського районного суду М.М. Польова