Ухвала суду № 109403385, 06.03.2023, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Справа № 500/3394/22

06 березня 2023 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мандзія О.П., розглянувши у письмовому провадженні заяву представника ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 08.11.2022, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.02.2023, задоволено позов ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування постанов.

На адресу суду 05.12.2022 надійшла заява представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання відповідача надати звіт про виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 08.11.2022 у справі №500/3394/22.

В обгрунтування вказаної заяви, представник позивача посилається на приписи ст.39 Закону України "Про виконавче провадження". Згідно з п.5 ч.1 ст.39 цього Закону виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню. Однак відповідно до інформації про виконавче провадження №65176304, з примусового виконання постанови від 13.04.2021 №49784356, скасованої судовим рішенням, стан виконавчого провадження відкрито.

Ухвалою суду від 15.02.2023 призначити судове засідання.

23.02.20233 на адресу суду надійшли заперечення представника відповідача проти встановлення судового контролю, в якому вказує про оскарження 22.02.2023 судових рішень в касаційному порядку. Правовою підставою ж для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

Враховуючи положення ч.9 ст.205, ч.4 ст.229 та ч.4 ст.382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд дійшов висновку про наявність підстав розгляду заяви у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, виходячи з меж поданої заяви, системного аналізу положень чинного законодавства України, суд при вирішенні питання про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, враховує наступне.

Відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.

Згідно з ч.2, 3 ст.14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами (ч.1 ст.370 КАС України).

Положеннями ч.1 ст.382 КАС України визначено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч.2 ст.382 КАС України).

З аналізу зазначених норм законодавства слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, а виконання рішення забезпечується, зокрема, і шляхом встановлення судового контролю у вигляді подання звіту про виконання судового рішення.

На переконання суду, встановлення судового контролю за виконанням судових рішень є заходом превентивного впливу на відповідача у справі з метою своєчасного виконання своїх зобов`язань у межах відповідної справи. Тобто, встановлення судового контролю за виконанням судового рішення по суті позовних вимог попереджує неналежне виконання відповідачем обов`язків, що виникли внаслідок задоволення позовних вимог позивача.

Суд вказує на те, що зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватись залежно від наявності об`єктивних обставин, які підтверджуються належними та допустимими доказами.

Можливість встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення після його ухвалення, зокрема, шляхом подання суб`єктом владних повноважень у встановлений судом строк звіту про виконання судового рішення, передбачена і в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 800/592/17.

Так, рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 08.11.2022, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.02.2023, задоволено позов ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування постанов. Визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 13.04.2021 №49784356 про стягнення виконавчого збору. Визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 15.04.2021 №65176304 про відкриття виконавчого провадження.

У відповідності до п.5 ч.1 ст.39 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Згідно із ч.2 ст.39 Закону України "Про виконавче провадження" постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

Як встановлено судом, за відомостями про виконавче провадження №65176304, з примусового виконання постанови від 13.04.2021 №49784356, скасованої рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 08.11.2022 у справі №500/3394/22, як станом на момент подання заяви, так і станом на вирішення питання про встановлення судового контролю за його виконанням, стан виконавчого провадження відкрито.

За вказаних обставин, такий спосіб судового контролю за виконання судового рішення, як встановлення строку для подання звіту про виконання судового рішення, на думку суду, буде доцільним у цій правовій ситуації, як спосіб перевірити хід виконання рішення суду.

Суд звертає увагу на те, що виконання рішення суду є завершальною стадією судового розгляду і контроль за її проходженням покладено на суд.

При цьому, на переконання суду, суд зобов`язаний реагувати на будь-які факти затримки у виконанні рішення суду.

З приводу ж посилань відповідача на оскарження 22.02.2023 судових рішень у справі №500/3394/22 в касаційному порядку, слід відзначити, що відповідно до ч.2 ст.255 КАС України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Решта доводів та заперечень відповідача, висновків суду по суті вимог також не спростовують.

У справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (заява № 40450/04) Європейський Суд з прав людини зазначив, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. У таких справах відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Суд повторює, що право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Суд також повторює, що саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції.

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що невиконання рішень національних судів в Україні - системна проблема (зокрема, справа "Бурмич та інші проти України", заява № 46852/13).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що заяву про встановлення судового контролю за виконання судового рішення, шляхом встановлення строку для подання звіту, необхідно задовольнити та встановити 15 днів, з моменту отримання цієї ухвали, на подання відповідачем до Тернопільського окружного адміністративного суду звіту про виконання судового рішення у цій справі, і такий застосований процесуальний засіб судового контролю не зумовлює порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Керуючись ст.241, 248, 382 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву представника ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення задовольнити.

Зобов`язати відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Міністерство юстиції України у п`ятнадцятиденний строк, з моменту отримання цієї ухвали, подати до Тернопільського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 08.11.2022 у справі №500/3394/22.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Повний текст ухвали складено 06 березня 2023 року.

Головуючий суддяМандзій О.П.