Рішення № 109402614, 27.02.2023, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2023 року м. ПолтаваСправа № 440/7880/22Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ясиновського І.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Накісько Т.А.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - Фабра Є.А.,

представників відповідача - Сиромятнікова В.В., Паламара Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу по день поновлення на посаді, -

В С Т А Н О В И В:

14 вересня 2022 року ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Полтавській області (надалі по тексту - відповідач, ГУ НП в Полтавській області), відповідно до якого просить:

визнати протиправними та скасувати наказ начальника ГУ НП в Полтавській області №985 від 17.08.2022 року «Про неналежне виконання службових обов`язків та притягнення до дисциплінарної відповідальності», в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції;

поновити капітана поліції ОСОБА_1 з 17 серпня 2022 року на службі в поліції на посаді оперуповноваженого відділу кримінальної поліції РУП ГУНП;

стягнути з Головного управління Національної поліції в Полтавській області на користь капітана поліції ОСОБА_1 , грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 17 серпня 2022 року по день поновлення на посаді, з урахуванням податків і зборів, включаючи середню заробітну плату за один місяць, що підлягає негайному виконанню.

Позовні вимоги обґрунтував доводами про те, що звільнення його зі служби в поліції є протиправним, оскільки всі дані висновку ґрунтуються лише на матеріалах досудового розслідування, а наявність кримінального провадження, відкритого за ч.3 ст.368 КК України не дає достатні та самостійні підстави для висновків щодо вчинення позивачем дисциплінарного проступку у вигляді порушення службової дисципліни. На думку позивача, дисциплінарною комісією не виявлено та не досліджено причини і умови, що сприяли скоєному дисциплінарному проступку, а відповідно відсутні і будь-які пропозиції щодо їх усунення. Відсутня і сама мотивація вибору виду дисциплінарного стягнення, хоча за правилами частини 15 статті 14 Дисциплінарного статуту, звільнення як вид стягнення є крайнім та найсуворішим заходом дисциплінарного впливу.

Ухвалою суду від 19 вересня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та провадження у справі відкрито. Вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.

04 жовтня 2023 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник відповідача проти позову заперечував, наголошував на правомірності прийнятого наказу. Наголошував, що в межах проведення службового розслідування встановлено, що 31.07.2022 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. 01.08.2022 Октябрським судом м. Полтава відносно ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з альтернативою застави в сумі 191440 грн. Ураховуючи інформацію викладену у наявних матеріалах службового розслідування, дисциплінарна комісія дійшла висновку, що капітан поліції ОСОБА_1 проігнорував накази керівництва, зокрема в самоусунувся від своїх службових обов`язків та направився до смт. Машівка для вирішення своїх питань, які не стосуються інтересів служби, у той час, як мав перебувати в місті Полтава, тобто в місці несення служби. Також відповідачем зазначено, що за результатами службового розслідування встановлено порушення позивачем Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 №100, де визначено, що поліцейський незалежно від місця свого перебування в разі виявлення або отримання інформації про кримінальне правопорушення та іншу подію чи звернення до нього громадян із заявою (повідомленням) невідкладно повідомляє про це за скороченим номером екстреного виклику поліції "102" і зобов`язаний ужити заходів щодо запобігання правопорушенню, його припинення, рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, установлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, та охорони місця події. На думку відповідача, дії капітана поліції ОСОБА_1 категорично суперечать вимогам Дисциплінарного статуту Національної поліції України та Правилам етичної поведінки поліцейських. Наголошував, що позивач вчинив проступок несумісний з подальшим проходженням служби в Національній поліції України та заслуговує на притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції. /а.с.33-42, т.1/.

10 листопада 2023 року до суду надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої представник позивача, посилаючись на раніше наведених аргументах, просив задовольнити позов /а.с. 157-162, т.1/.

23 листопада 2022 року представником позивача надано до суду уточнену позовну заяву, відповідно до якої позовні вимоги викладені у наступній редакції:

визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції в Полтавській області Рогачова Євгена №985 від 17.08.2022 року «Про неналежне виконання службових обов`язків та притягнення до дисциплінарної відповідальності» в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції на ОСОБА_1 ;

визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції в Полтавській області Рогачова Євгена №360 о/с від 24.08.2022 року в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції;

поновити капітана поліції ОСОБА_1 з 24 серпня 2022 року на службі в поліції на посаді оперуповноваженого відділу кримінальної поліції РУП ГУНП;

стягнути з Головного управління Національної поліції в Полтавській області на користь капітана поліції ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 24 серпня 2022 року по день поновлення на посаді, з урахуванням податків і зборів, включаючи середню заробітну плату за один місяць, що підлягає негайному виконанню /а.с. 187-192, т.1/.

До вказаної уточненої позовної заяви долучено, серед іншого, клопотання про поновлення строку щодо подачі уточненої позовної заяви /а.с. 193-195, т.1/, що вмотивована фактом необізнаності позивача у галузі права, у зв`язку з чим останній вважав, що його звільнено з займаної посади наказом начальника ГУ НП в Полтавській області №985 від 17.08.2022 року. Натомість з відзиву на позовну заяву, останній дізнався, що фактично був звільнений наказом начальника Головного управління Національної поліції в Полтавській області Рогачова Євгена №360 о/с від 24.08.2022, що призвело до необхідності уточнення позовних вимог. Також, наголошував на введенні карантинних заходів, воєнного стану та відсутності професійної правничої допомоги.

25 листопада 2022 року до суду надійшов відзив на уточнену позовну заяву /а.с. 200-202, т.1/, відповідно до якого представником відповідача наголошено на ознайомленні позивача із наказом начальника Головного управління Національної поліції в Полтавській області Рогачова Євгена №360 о/с від 24.08.2022.

Ухвалою суду від 29 листопада 2022 року поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду із заявою про уточнення позовних вимог. Прийнято до провадження уточнену позовну заяву, відповідно до якої позовні вимоги викладені у наступній редакції: визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції в Полтавській області Рогачова Євгена №985 від 17.08.2022 року «Про неналежне виконання службових обов`язків та притягнення до дисциплінарної відповідальності» в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції на ОСОБА_1 ; визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції в Полтавській області Рогачова Євгена №360 о/с від 24.08.2022 року в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції; поновити капітана поліції ОСОБА_1 з 24 серпня 2022 року на службі в поліції на посаді оперуповноваженого відділу кримінальної поліції РУП ГУНП; стягнути з Головного управління Національної поліції в Полтавській області на користь капітана поліції ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 24 серпня 2022 року по день поновлення на посаді, з урахуванням податків і зборів, включаючи середню заробітну плату за один місяць, що підлягає негайному виконанню. Відкладено підготовче засідання /а.с. 219-221, т.1/.

Протокольною ухвалою суду від 06 грудня 2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В ході судового засідання, призначеного 27 лютого 2023 року, допитані в якості свідків ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Позивач та його представник у судовому засіданні позов підтримали, просили задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні проти позову заперечували, просили відмовити у його задоволенні.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач з 07.11.2015 року по 24.08.2022 року проходив службу в органи Національної поліції /а.с. 14, 47, т.1/.

30.07.2022 до ГУНП в Полтавській області надійшла інформація про те, що у АДРЕСА_1 працівниками УСБУ в Полтавській області, після отримання неправомірної вигоди в сумі 18000 гривень у порядку ст. 208 КПК затримано оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області капітана поліції ОСОБА_1 .

Про дану подію інформовано ДГІ НП України (вих. № 389/115/15/01-2022 від 30.07.2022). З метою з`ясування обставин події призначено проведення комісійного службового розслідування.

З метою своєчасного та об`єктивного з`ясування всіх обставин справи, наказом ГУНП в Полтавській області від 30.07.2022 № 646 /а.с. 57, т.1/ призначено проведення службового розслідування дисциплінарною комісією. У відповідності до ст. 70 Закону України «Про Національну поліцію» капітан поліції ОСОБА_1 на період проведення службового розслідування відсторонений від виконання службових обов`язків за посадою.

Наказом ГУНП в Полтавській області від 30.07.2022 № 646 /а.с. 57, т.1/ продовжено строк проведення службового розслідування /а.с. 58/.

В межах проведення службового розслідування встановлено наступні обставини.

Згідно з наказом начальника Полтавського РУП ГУНП від 06.06.2022 № 170 капітан поліції ОСОБА_1 , з метою розкриття тяжких та особливо тяжких злочинів, починаючи від 07.06.2022 був направлений до відділу поліції №1 Полтавського РУП ГУНП (Київський район м. Полтави), де і проходив службу.

Також встановлено, що УСБУ в Полтавській області в рамках кримінального провадження № 42022171690000038, відомості про яке 26.05.2022 внесені до ЄРДР за ч.3 ст. 368 КК України, здійснювали заходи із документування протиправної діяльності начальника 8 відділу (смт. Машівка) Полтавського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки ОСОБА_4 та капітана поліції ОСОБА_1 , які вимагали від громадянина ОСОБА_5 неправомірну вигоду в розмірі 18 тис. грн. за сприяння в ухиленні від призвання на військову службу під час проведення мобілізації.

31.07.2022 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

01.08.2022 Октябрським судом м. Полтава відносно ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з альтернативою застави в сумі 191440 грн.

Дана подія набула суспільного резонансу, інформація була викладена у публікаціях засобів масової інформації, мала негативний характер.

Зокрема такі публікації були викладені 01.08.2022 у інтернет виданнях «Українська правда», «Суспільне новини», «ТСН» та багато інших.

У вказаних публікаціях йдеться мова про причетність капітана поліції ОСОБА_1 до отримання неправомірної вигоди, що негативно впливає на імідж та репутацію Національної поліції України, а також підриває довіру населення до поліцейських.

Також було направлено запит до ТУ ДБР, розташованого у місті Полтаві (вих. № 2400/115/03/15-2022 від 04.08.2022). 11.08.2022 до ГУНП надійшла відповідь (вх. ГУНП№ 522115/11-2022 від 12.08.2022) із додатками, а саме: копія письмового повідомлення про підозру ОСОБА_1 від 31.07.2022 та копія ухвали слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтава від 01.08.2022 (справа № 554/7110/22, провадження № 1-кс/554/8012/2022) про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу. У листі було зазначено, що ТУ ДБР, розташоване у місті Полтаві, не заперечує проти опитування особи, від якої за версією слідства капітан поліції ОСОБА_1 одержав неправомірну вигоду.

З метою отримання об`єктивної та всебічної інформації про подію, опитування громадянина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає АДРЕСА_2 , членом дисциплінарної комісії здійснено виїзд до смт. Машівка, де було проведено його опитування. Так громадянин ОСОБА_5 пояснив, що на початку березня місяця він мав спілкування із громадянином ОСОБА_4 , який був керівником воєнкомату. У ході спілкування останній повідомив, що якщо опитаний не хоче бути призваним на військову службу, йому необхідно заплатити 50000 гривень. Після вказаних подій опитаному почали телефонувати із ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою виклику останнього до центру з метою призиву його до військової служби по мобілізації.

На початку травня, більш точної дати опитаний не пам`ятає, йому зателефонував ОСОБА_1 та домовився про особисту зустріч. Під час зустрічі, ОСОБА_1 повідомив опитаному про обізнаність їхніх розмов із ОСОБА_4 та повідомив, що всі питання необхідно вирішувати через нього. Після цього, опитаний вирішив звернутися до правоохоронних органів.

20.07.2022 опитаний знову зустрівся із ОСОБА_1 , де останній повідомив, що сума яка необхідно надати зменшена до 18000 гривень, через те, що ОСОБА_5 передавав добровільну допомогу для ЗСУ. Дату і місце зустрічі ОСОБА_1 мав повідомити додатково. 26.07.2022 в телефонній розмові ОСОБА_1 , повідомив опитаному, що їм необхідно зустрітися 30.07.2022 в смт. Машівка.

30.07.2022 вони зустрілися в смт. Машівка, після спілкування, опитаний передав ОСОБА_1 кошти у розмірі 18000 гривень. Далі останнього було затримано працівниками правоохоронних органів.

Службовим розслідуванням установлено, що наказом Полтавського РУП ГУНП від 25.02.2021 № 83, капітана поліції ОСОБА_1 з метою розкриття тяжких та особливо тяжких злочинів, а також забезпечення належного захисту прав і свобод громадян від злочинних посягань на території обслуговування Полтавського РУП ГУНП було направлено до сектору поліцейської діяльності № 1 (смт. Машівка) відділу поліції № 3 Полтавського РУП ГУНП, де він проходив службу. Відповідно до наказу Полтавського РУП ГУНП від 03.06.2022 № 168 останній продовжував нести службу в СПД №1 ВП №3 Полтавського РУП ГУНП. Згідно вказаним наказам контроль за несенням служби та дотриманням дисципліни капітана поліції ОСОБА_1 мав здійснювати начальник СПД №1 ВП №3 Полтавського РУП ГУНП майор поліції ОСОБА_6 .

В подальшому, відповідно до наказу Полтавського РУП ГУНП від 06.06.2022 №170 капітана поліції ОСОБА_1 направлено до відділу поліції №1 (Київський район м. Полтава) Полтавського РУП ГУНП. Контроль за дотриманням службової дисципліни останнім було покладено на начальника відділу поліції №1 Полтавського РУП ГУНП підполковника поліції ОСОБА_3 .

Опитаний з приводу вказаних подій начальник відділу поліції № 1 Полтавського РУП ГУНП підполковник поліції ОСОБА_3 пояснив, що 30.07.2022. оперуповноважений ВКП Полтавського РУП ГУНП капітан поліції ОСОБА_1 з табельною вогнепальною зброєю виконував оперативне завдання на території м. Полтава щодо розшуку та встановлення можливого місця проживання гр. ОСОБА_7 2005 р.н. З якої причини вище вказаний співробітник виїхав за межі м. Полтава йому не відомо. Також про намір покинути межі м. Полтава оперуповноважений ВКП Полтавського РУП ГУНП капітан поліції ОСОБА_1 йому не повідомляв.

Про дану подію за участю капітана поліції ОСОБА_1 , що мала місце 30.07.2022 в смт. Машівка Полтавського району опитаному повідомив старший інспектор-черговий чергової частини сектору моніторингу відділу поліції №1 Полтавського РУП ГУНП старший лейтенант поліції ОСОБА_8 30.07.2022 в обідній час доби.

Також опитано начальника сектору поліцейської діяльності № 1 відділу поліції № 3 Полтавського РУП ГУНП майор поліції ОСОБА_6 який зазначив, що з 24.12.2021 був призначений на посаду т.в.о. начальника СПД № 1 ВП № 3 Полтавського РУП ГУНП, в подальшому 08.06.2022 він був призначений на посаду. Згідно наказу № 83 від 25.02.2021 до СПД № 1 був відряджений о/у ВКП Полтавського РУП ГУНП капітан поліції ОСОБА_1 . Під час виконання опитаним службових обов`язків, останній зарекомендував себе з негативної сторони, оскільки постійно створював конфліктні ситуації в колективі, поводив себе агресивно, іноді відмовлявся виконувати вказівки щодо несення служби, на зауваження та критику не реагував. Після критики та зауважень на службі поводив себе ще агресивніше. Керівництвом ВП № 3 було проведено профілактичну бесіду з ОСОБА_1 , яка в подальшому результатів не дала.

Після цього, 11.05.2022 до СПД № 1 ВП № 3 прибула старший психолог СЗК Полтавського РУП ГУНП старший лейтенант поліції Ковальова Марина для проведення експертно-діагностичного вивчення психоемоційного стану особового складу СПД № 1 ВП № 3. Після проведення опитування капітана поліції ОСОБА_1 було запрошено в індивідуальному порядку на консультацію до психолога для додаткового уточнення.

З метою уникнення в подальшому конфліктів в колективі, майор поліції ОСОБА_6 та керівництвом ВП № 3 Полтавського РУП ГУНП ОСОБА_1 було запропоновано перейти до іншого підрозділу для проходження служби. В подальшому наказом Полтавського РУП ГУНП від 06.06.2022 № 170 капітана поліції ОСОБА_1 було направлено з 07.06.2022 до відділу поліції № 1 Полтавського РУП ГУНП. Крім того, як зазначає опитаний, ним 06.06.20222 було направлено лист до центру ПД та ППВ на позачерговий психіатричний огляд капітана поліції ОСОБА_1 .

Під час проходження служби у ВП № 1 Полтавського РУП ГУНП ОСОБА_1 , було доведено вимоги Наказу МВС № 507 від 19.07.2022 «Про заходи щодо зміцнення службової дисципліни та дотримання законності в діяльності поліції», про що останній поставив підпис.

ОСОБА_1 було запропоновано надати пояснення, відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються. У свою чергу останній відмовився надати пояснення. За фактом відмови надати пояснення було складено відповідний акт, який підписаний старшим інспектором з ОД ВП УГІ ГУНП майором поліції Фоміним С.С., заступником начальника відділу поліції № 1 Полтавського РУП ГУНП - начальником СКП старшим лейтенантом поліції Корсунем П.І. та старшим інспектором-черговим відділу поліції № 1 Полтавського РУП ГУНП капітаном поліції Добряком Д.Ю. Причину відмови капітан поліції ОСОБА_1 не повідомив та від підписання акту також відмовився. Акт зареєстрований в ВДЗ ГУНП за вих. № 2325/115/15-2022 від 31.07.2022.

Проведеним аналізом інформації викладеній у наявних ухвалах судів установлено, що дана інформація стосується лише можливого порушення підозрюваним вимог ч. 3 ст. 368 КК України, хоча саме наявність або відсутність складу злочину в діях ОСОБА_1 , має бути встановлено лише за результатами розгляду кримінального провадження № 42022171690000038 від 26.05.2022, за ч. 3 ст. 368 КК України органами досудового слідства та суду.

15 серпня 2022 року начальником ГУНП в Полтавській області затверджено висновок службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни окремими працівниками Полтавського РУП ГУНП /а.с. 60-68, т.1/, яким, серед іншого, за порушення службової дисципліни, недотримання вимог п.1, 2 ч.1, ч.2 ст.18 Закону України "Про Національну поліцію", п. 1, 3, 4, 6 ч. 3 ст. 1 р. І Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VІІІ, п. 6 р. II Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 № 100, п. 3 р. IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, та п. 1, 2 ч. 1, ч. 2 ст. 18, Закону України «Про Національну поліцію», що виразилось у допущенні ним неділових стосунків з громадянином ОСОБА_5 всупереч інтересам служби, ігноруванні наказів керівника, самоусунення від виконання службових обов`язків, приховування відомостей про можливу протиправну діяльність третіх осіб, та вчинення дій, що підривають авторитет Національної поліції України до оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Полтавського районного управління ГУНП в Полтавській області капітана поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Наказом начальника Головного управління Національної поліції в Полтавській області Рогачова Євгена №985 від 17.08.2022 року «Про неналежне виконання службових обов`язків та притягнення до дисциплінарної відповідальності», серед іншого, притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції на ОСОБА_1 /а.с. 105-106, т.1/. Заявник був ознайомлений із цим наказом 18.08.2022р., що доводиться власноручним підписом заявника /а.с. 208-209/.

Наказом начальника Головного управління Національної поліції в Полтавській області Рогачова Євгена №360 о/с від 24.08.2022 звільнено ОСОБА_1 зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" 24.08.2022 /а.с. 48, т.1/. Заявник був ознайомлений із цим наказом 24.08.2022р., що доводиться розпискою заявника /а.с. 203/.

Не погодившись з накладенням дисциплінарного стягнення та рішеннями відповідача про звільнення зі служби в поліції, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Частиною другою статті 19 Конституції України установлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України від 02.07.2015 №580-VIII "Про Національну поліцію" (далі Закон №580-VIII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).

Частиною першою статті 18 Закону №580-VIII передбачено, що поліцейський зобов`язаний, зокрема неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

У силу дії спеціальної норми права - ч.2 ст.18 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов`язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.

Як передбачено ч.1 ст.64 Закону України "Про Національну поліцію", особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки".

Таким чином, суд доходить до переконання про те, що інститут Присяги поліцейського вже сам по собі призначений імперативно забезпечити зразкове та бездоганне дотримання публічним службовцем - поліцейським закону як у повсякденній службовій, так і позаслужбовій (приватній) діяльності.

При цьому, у кореспонденції з ч.2 ст.18 Закону України "Про Національну поліцію" інститут Присяги поліцейського забезпечує необхідність виконання завдань поліції безперервно та незалежно від дії будь-яких факторів, адже жодних виключень із загального правила законом не передбачено.

Частинами першою, другою статті 19 Закону №580-VIII передбачено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Однією з підстав для звільнення зі служби в поліції є звільнення у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України (пункт 6 частини першої статті 77 Закону).

Закон України від 15.03.2018 №2337-VIII "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" набрав чинності 07.10.2018.

Згідно з преамбулою Дисциплінарного статуту Національної поліції України (далі Дисциплінарний статут), цей Статут визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.

Відповідно до частини першої статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Частиною першою статті 11 Дисциплінарного статуту закріплено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції, у розумінні ч.1 ст.12 Статуту визнається дисциплінарним проступком.

Отже, до кола формальних ознак дисциплінарного проступку поліцейського належать: 1) недотримання вимог чинних нормативно-правових актів; 2) недотримання Присяги поліцейського; 3) невиконання наказів керівників; 4) неналежний рівень знань положень нормативно-правових актів та змісту власних функціональних обов`язків за посадою; 5) не виявлення поваги до прав, честі і гідності людини, не утримання від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 6) ненадання допомоги та не запобігання вчиненню правопорушень; 7) не вжиття заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського із одночасним інформуванням про це безпосереднього керівника; 8) не утримання від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки; 9) не утримання від дій, що підривають авторитет Національної поліції України; 10) недотримання правил внутрішнього розпорядку; 11) невиконання заходів безпеки у службовій діяльності; 12) незабезпечення належного рівня власної професійної підготовки (кваліфікації); 13) неналежне ставлення до збереження службового майна, незабезпечення належного стану зброї та спеціальних засобів; 14) не виявлення поваги до честі і гідності інших поліцейських і працівників поліції, не надання допомоги іншим поліцейським, не стримування інших поліцейських від вчинення правопорушень; 15) не дотримання правил носіння однострою та знаків розрізнення; 15) не сприяння керівникові в організації дотримання службової дисципліни, не інформування керівника про будь-які порушення службової дисципліни; 16) перебування на службі у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння; 17) невжиття заходів із забезпечення безперервного та цілодобового захисту суверенітету України і територіальної цілісності України, виконання завдань поліції і реалізації повноважень поліції з метою відсічі збройної агресії ворога проти України.

За приписами частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Застосування до поліцейського інших видів дисциплінарних стягнень, не передбачених цим Статутом, забороняється (частина п`ята статті 13).

Як обумовлено частинами першою та другою статті 13 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Разом із тим, дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

У відповідності до приписів статті 14 Дисциплінарного статуту, з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків проводиться службове розслідування.

Службове розслідування це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 №893 "Про реалізацію окремих положень Дисциплінарного статуту Національної поліції України", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.11.2018 за №1355/32807, затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України (далі Порядок №893).

Пунктом 2 розділу ІІ Порядку № 893 визначено, що підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Відповідно до пункту 2 розділу VI Порядку №893 підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.

Вимоги до змісту висновку службового розслідування визначені пунктом 4 розділу VI Порядку №893, що узгоджуються з положеннями статей 15, 19 Дисциплінарного статуту.

Недоліків в організації службового розслідування, а також нездоланних та непереборних дефектів у процедурі службового розслідування судом під час вирішення спору не виявлено.

Ознак порушення прав та інтересів заявника у процедурі службового розслідування матеріали справи не містять.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.18 Дисциплінарного статуту поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються.

Згідно з п.2 розділу IV Порядку №893 поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, під час його проведення має право: надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються.

Зі змісту наведених норм закону та Порядку №893 слідує, що законодавець наділив поліцейського правом "бути почутим" у ході службового розслідування.

Заявник був обізнаний із фактом проведення службового розслідування і безперешкодно та добровільно відмовився від надання письмових пояснень.

Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У цій справі спір стосується правомірності індивідуальних актів відповідача, якими встановлено факт порушення позивачем службової дисципліни, внаслідок чого до нього застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Суд оцінює оскаржувані накази ГУНП в Полтавській області з точки зору їх відповідності критеріям правомірності, що визначені частиною другою статті 2 КАС України, а саме - чи прийняті ці накази: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За обставин цього спору підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції слугував висновок службового розслідування, затверджений 15.08.2022 начальником ГУНП в Полтавській області /а.с. 60-68, т.1/, а саме за порушення службової дисципліни, недотримання вимог п.1, 2 ч.1, ч.2 ст.18 Закону України "Про Національну поліцію", п. 1, 3 ,4, 6 ч. 3 ст. 1 р. І Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VІІІ, п. 6 р. II Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 № 100, п. 3 р. IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, та п. 1, 2 ч. 1, ч. 2 ст. 18, Закону України «Про Національну поліцію», що виразилось у допущенні ним неділових стосунків з громадянином ОСОБА_5 всупереч інтересам служби, ігноруванні наказів керівника, самоусунення від виконання службових обов`язків, приховування відомостей про можливу протиправну діяльність третіх осіб, та вчинення дій, що підривають авторитет Національної поліції України.

Спростовуючи наведене, позивач у ході судового розгляду справи наголошував, що з громадянином ОСОБА_5 мав давні дружні стосунки і надавав йому допомогу в частині передачі добровільної допомоги від ОСОБА_5 для ЗСУ. А той факт, що передача такої допомоги розцінена як отримання неправомірної вигоди є недоводеною та надуманою.

Надаючи оцінку викладеному, суд зазначає, що в межах службового розслідування комісія прийшла до висновку про допущенні ОСОБА_1 неділових стосунків з громадянином ОСОБА_5 всупереч інтересам служби, а також приховування відомостей про можливу протиправну діяльність третіх осіб.

Також суд звертає увагу, що висновком службового розслідування, затвердженим 15.08.2022 начальником ГУНП в Полтавській області, зафіксовані і інші обставини, що послугували підставою для висновку про вчинення наведених вище порушень.

Так, з метою отримання об`єктивної та всебічної інформації про подію, опитування громадянина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає АДРЕСА_2 , членом дисциплінарної комісії здійснено виїзд до смт. Машівка, де було проведено його опитування. Так громадянин ОСОБА_5 пояснив, що на початку березня місця він мав спілкування із громадянином ОСОБА_4 , який був керівником воєнкомату. У ході спілкування останній повідомив, що якщо опитаний не хоче бути призваним на військову службу, йому необхідно заплатити 50000 гривень. Після вказаних подій опитаному почали телефонувати із ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою виклику останнього до центру з метою призиву його до військової служби по мобілізації.

На початку травня, більш точної дати опитаний не пам`ятає, йому зателефонував ОСОБА_1 та домовився про особисту зустріч. Під час зустрічі, ОСОБА_1 повідомив опитаному про обізнаність їхніх розмов із ОСОБА_4 та повідомив, що всі питання необхідно вирішувати через нього. Сума хабаря при цьому була зменшена до 30000 гривень. Та після цього, опитаний вирішив звернутися до правоохоронних органів.

20.07.2022 опитаний знову зустрівся із ОСОБА_1 , де останній повідомив, що сума яку необхідно надати зменшена до 18000 гривень, через те, що ОСОБА_5 передавав добровільну допомогу для ЗСУ. Дату і місце зустрічі ОСОБА_1 мав повідомити додатково. 26.07.2022 в телефонній розмові ОСОБА_1 , повідомив опитаному, що їм необхідно зустрітися 30.07.2022 в смт. Машівка.

30.07.2022 вони зустрілися в смт. Машівка, після спілкування, опитаний передав ОСОБА_1 кошти у розмірі 18000 гривень. Далі останнього було затримано працівниками правоохоронних органів.

Належних доказів на спростування таким обставинам позивачем суду не надано. Позивач не заперечував того, що йому відомі такі особи як ОСОБА_5 та ОСОБА_4 . Також позивач підтверджував, що неодноразово спілкувався із ОСОБА_5 . В той же час, позивач жодним чином не зміг пояснити в чому мала полягати, за його версією озвученою в ході розгляду цієї справи, його допомога ОСОБА_5 у передачі від його імені коштів на допомогу ЗСУ, зокрема позивач не зміг надати відповідь на питання чому він не відмовся з урахуванням того, що за його ж версією ОСОБА_5 раніше вже самостійно сам передавав якісь кошти в якості допомоги для ЗСУ. Також позивач не заперечував, що він не звертався до свого безпосереднього керівництва із відповідним рапортом та не повідомляв про отримання коштів від третіх осіб з метою їх подальшої передачі для начальника восьмого відділу Полтавського РТЦК та СП та/або ЗСУ.

Суд наголошує, що позивач під час проведення службового розслідування відмовився від надання пояснень і не повідомляв членам дисциплінарної комісії жодних обставин, у тому числі тих, які він почав повідомляти під час розгляду цієї справи в суді. Тобто станом на час проведення службового розслідування та на час прийняття оскаржуваних наказів відповідач не володів інформацією, наданою позивачем згодом вже під час оскарження в суді відповідних наказів та відповідно не міг з`ясовувати обставин про які не повідомляв позивач, а виходив із тієї інформації, яку він отримав від інших осіб, які не відмовилися від надання письмових пояснень. В той же час, пояснення позивача надані під час розгляду цієї справи, у тому числі як свідком під час судового розгляду цієї адміністративної справи, суттєво відрізняються від пояснень ОСОБА_5 , які ним надані під час службового розслідування, та не спростовують обставин, зазначених в матеріалах службового розслідування. Зокрема, в тій частині, що ОСОБА_5 не передавав позивачу кошти в якості допомоги для ЗСУ, які позивач мав передати від його імені, як зазначає позивач в ході розгляду справи в суді, оскільки згідно матеріалів службового розслідування, на підставі якого відповідачем прийнято оскаржувані накази, було встановлено, що ОСОБА_5 , вважаючи дії, зокрема ОСОБА_1 , по висловленню йому вимоги про надання неправомірної вимоги у розмірі 30000 грн кримінально-протиправними ще в травні 2022 року, тобто задовго до дати безпосередньої передачі коштів від ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , яка відбулася 30.07.2022, звернувся до правоохоронних органів із відповідною заявою про учинення кримінального правопорушення.

Тобто твердження позивача, які ним окрім іншого не були надані під час службового розслідування, а вже були надані в ході розгляду справи в суді про те, що кошти після отримання яких від ОСОБА_5 його було затримано 30.07.2022 року є коштами, які ОСОБА_5 ніби просив позивача передати як допомогу для ЗСУ, не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, суперечать наданим поясненням ОСОБА_5 та матеріалам службового розслідування, а відтак не беруться судом до уваги як необґрунтовані.

Зокрема, заяв про вчинення будь-якої зловмисної штучної провокації третіх сторонніх осіб відносно нього, позивач до керівника та компетентних органів не подавав; свідків для підтвердження вчинених дій не залучав; документування вказаних подій не здійснював.

Крім того, надаючи оцінку твердженню відповідача про ігнорування позивачем наказів керівника, самоусунення від виконання службових обов`язків, суд зауважує, що відповідно до висновку службового розслідування, затвердженого 15.08.2022 начальником ГУНП в Полтавській області установлено, що наказом Полтавського РУП ГУНП від 06.06.2022 № 170 капітана поліції ОСОБА_1 направлено до відділу поліції № 1 (Київський район м. Полтава) Полтавського РУП ГУНП. Контроль за дотриманням службової дисципліни останнім було покладено на начальника відділу поліції № 1 Полтавського РУП ГУНП підполковника поліції ОСОБА_3 .

Опитаний з приводу вказаних подій начальник відділу поліції № 1 Полтавського РУП ГУНП підполковник поліції ОСОБА_3 пояснив, що 30.07.2022. оперуповноважений ВКП Полтавського РУП ГУНП капітан поліції ОСОБА_1 з табельною вогнепальною зброєю виконував оперативне завдання на території м. Полтава щодо розшуку та встановлення можливого місця проживання гр. ОСОБА_7 2005 р.н. З якої причини вище вказаний співробітник виїхав за межі м. Полтава йому не відомо. Також про намір покинути межі м. Полтава оперуповноважений ВКП Полтавського РУП ГУНП капітан поліції Федоренко М.М. йому не повідомляв.

Натомість позивач вже під час розгляду цієї справи в суді наполягав, що про намір покинути межі м. Полтава він повідомив усно заступника начальника сектору кримінальної поліції відділу поліції №1 Полтавського РУП ОСОБА_2 .

Однак, допитаний в якості свідка ОСОБА_2 в ході судового розгляду справи по суті зазначив, що про таке усне повідомлення від позивача не пам`ятає, більш того наголосив, що у зв`язку з введенням воєнного стану відповідне вибуття співробітника та відсутність на службі в робочий день можливе лише при зверненні останнього з рапортом. Крім того, свідок ОСОБА_2 пояснив, що станом на липень 2022 року він був заступником начальника відділу кримінальної поліції, а відтак він не наділений повноваження увільняти працівників відділу від служби тим більше без поданого рапорту.

В той же час, позивач під час розгляду справи в суді підтвердив, що він не звертався ні усно, ні з письмовим рапортом до безпосереднього керівника - начальника кримінальної поліції Полтавського РУП ГУ НП із проханням бути увільненим від несення служби 30.07.2022 року та про необхідність виїзду за межі населеного пункту міста Полтава. Також, позивачем під час розгляду справи в суді було повідомлено, що 30.07.2022 він із табельною вогнепальною зброєю та боєкомплектом перебував в смт. Машівка.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що безпосередньо ОСОБА_1 усного наказу про здійснення розшуку та встановлення можливого місця проживання гр. ОСОБА_7 2005 р.н. не надавав та не міг надавати, оскільки він є начальником відділу поліції № 1 Полтавського РУП ГУНП і накази такого характеру надає у тому числі усно під час проведення відповідних нарад із керівниками структурних підрозділів ВП №1 Полтавського РУП ГУНП, які в свою чергу доводять вказані накази до відома своїх співробітників, у тому числі до позивача. Наголошував, що питання розшуку та встановлення можливого місця проживання гр. ОСОБА_7 2005 р.н. знаходилося на контролі керівництва ГУ НП в Полтавській області та вже тривалий час неодноразово наголошувалося керівникам відповідних структурних підрозділів. Враховуючи те, що позивач був оперуповноваженим відділу кримінальної поліції, тобто відділу до завдань якого безпосередньо відноситься вжиття заходів щодо розшуку злочинців, то він володів вказаною інформацією та в будь-якому випадку зобов`язаний був виконувати обов`язки оперуповноваженого в тому числі 30.07.2022 року на території міста Полтави, а не бути в робочий час поза межами місця несення служби, однак капітан поліції ОСОБА_1 грубо проігнорував цей наказ, самоусунувся від виконання своїх службових обов`язків та направився до смт. Машівка для вирішення своїх питань, які не стосуються інтересів служби.

Викладене підтверджено проведеним в ході судового розгляду справи по суті допитом в якості свідка начальника відділу поліції № 1 Полтавського РУП ГУНП підполковника поліції ОСОБА_3 .

У межах даного спору суд визнає загальновідомими у розумінні ч.3 ст.78 КАС України обставини того, що 24.02.2022р. був розпочатий акт безпосередньої збройної військової агресії Російської Федерації проти України поза межами окремих районів Луганської області України та Донецької області України, а Указом Президента України від 24.02.2022р. №64/2022 на всій території України було введено правовий режим воєнного стану.

Тому з указаної календарної дати усі військові формування України та правоохоронні органи України (у тому числі і органи та підрозділи Національної поліції України), а також окремі співробітники згаданих суб`єктів владних повноважень у силу ст.ст.17, 65 Конституції України, ст.ст.12, 21, 22 Закону України від 02.07.2015р. №508-VIII «Про Національну поліцію» повинні були / мусили безвідносно до наявності або відсутності події отримання окремих наказів безпосередніх чи прямих керівників докладати власних зусиль для забезпечення безперервного та цілодобового захисту суверенітету України і територіальної цілісності України, для забезпечення виконання завдань поліції і реалізації повноважень поліції з метою відсічі збройної агресії ворога проти України, що виключало легітимність обрання пасивної форми поведінки (у тому числі і у вигляді фізичної відсутності за місцем несення служби) за виключенням випадку виконання особистого спеціального службового завдання, випадку виконання чіткого та однозначного наказу військово-політичного керівництва України у цілях збереження людських ресурсів задля продовження боротьби проти військової агресії, випадку знаходження у безпорадності стані у медичному закладі.

Відповідно до частин 1, 2 статті 18 Дисциплінарного статуту під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій.

Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: 1) надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; 2) подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи; 3) ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України «Про захист персональних даних», «Про державну таємницю» та іншими законами; 4) подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; 5) користуватися правничою допомогою.

Відповідно до вимог статті 22 Закону України «Про запобігання корупції» особам, зазначеним в підпункті «з» (поліцейські) пункту 1 частини 1 статті 3 цього Закону, забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов`язані з цим можливості з метою одержання неправомірної виголи (грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, будь-які інші вигоди нематеріального чи негрошового характеру, які обіцяють, пропонують, надають або одержують без законних на те підстав) для себе чи інших осіб.

Згідно з частиною 1 статті 24 Закону України «Про запобігання корупції» особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняні до них особи у разі надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди або подарунка, незважаючи на приватні інтереси, зобов`язані невідкладно вжити таких заходів: 1) відмовитися від пропозиції; 2) за можливості ідентифікувати особу, яка зробила пропозицію; 3) залучити свідків, якщо це можливо, у тому числі з числа співробітників; 4) письмово повідомити про пропозицію безпосереднього керівника (за наявності) або керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації, спеціально уповноважених суб`єктів у сфері протидії корупції.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України "Про Національну поліцію" рівень довіри населення до поліції є основним критерієм оцінки ефективності діяльності органів і підрозділів поліції.

Як вже зазначалося судом, відповідно частини 1 статті 64 Закону України "Про Національну поліцію" особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки".

Метою Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, є урегулювання поведінки поліцейських з дотриманням етичних норм, формування в поліцейських почуття відповідальності перед суспільством і законом за свої дії та бездіяльність, а також сприяння посиленню авторитету та довіри громадян до поліції.

Відповідно до пунктів 1, 2 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських (затверджені наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179) під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; поважати і не порушувати права та свободи людини, до яких, зокрема, відносяться права: на життя; на повагу до гідності; на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла; на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; на свободу світогляду і віросповідання; володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; на мирні зібрання; на свободу пересування, вільний вибір місця проживання; інші права, які передбачені Конституцією та законами України, міжнародними договорами України; у кожному окремому випадку обирати той захід з-поміж заходів, передбачених законодавством України, застосування якого призведе до настання найменш негативних наслідків; неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов`язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції» та іншими актами законодавства України; виявляти повагу до гідності кожної людини, справедливо та неупереджено ставитися до кожного, незважаючи на расову чи національну приналежність, мову, стать, вік, віросповідання, політичні чи інші переконання, майновий стан, соціальне походження чи статус, освіту, місце проживання, сексуальну орієнтацію або іншу ознаку; поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку; мати охайний зовнішній вигляд, бути у встановленій формі одягу; дотримуватися норм ділового мовлення, не допускати використання ненормативної лексики; зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Під час виконання службових обов`язків поліцейському заборонено: сприяти, здійснювати, підбурювати або терпимо ставитися до будь-яких форм катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання; допускати будь-які привілеї чи обмеження за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовною або іншими ознаками; використовувати будь-які предмети, на яких зображена символіка політичних партій, та провадити політичну діяльність, висловлювати особисте ставлення до діяльності політичних партій під час виконання службових повноважень, а також використовувати службові повноваження в політичних або особистих цілях; розголошувати та використовувати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків, у тому числі після припинення служби в поліції, крім випадків, визначених законом; знімати з однострою чи приховувати нагрудний знак (жетон), а також будь-яким іншим чином перешкоджати прочитанню інформації на ньому або фіксуванню за допомогою технічних засобів, крім випадків, коли поліцейський виконує службові обов`язки в режимі секретності в установленому законодавством України порядку; перебувати на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння, уживати тютюнові вироби під час безпосереднього виконання службових обов`язків і в невстановленому місці.

Отже, із тексту перелічених актів вбачається, що зустрічі поліцейського з іншими громадянами не в інтересах поліцейської служби та проведення комунікації (розмов чи конклюдентних дій), котра явно та очевидно не сприяє досягненню покладених на органи Національної поліції України завдань, можуть розцінюватися як дисциплінарних проступок безвідносно до наявності у таких діях складу кримінального чи адміністративного правопорушення.

Необхідно звернути увагу, що зі змісту присяги працівника поліції слідує, що його поведінка має відповідати очікуванню громадськості й забезпечувати довіру суспільства та громадян до поліції, не тільки під час виконання службових обов`язків, а й у повсякденному житті. Працівник поліції має усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу, стверджувати та відстоювати честь і гідність свого звання, несучи відповідальність перед державою і суспільством та вживати заходів задля підвищення авторитету і позитивного іміджу органів поліції.

Тобто, поліцейський повинен уникати вчинення таких дій, які підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.

За статтею 14 Дисциплінарного статуту, обставини дисциплінарного проступку підлягають з`ясуванню під час проведення службового розслідування і в разі підтвердження факту його вчинення на поліцейського повинно бути накладене дисциплінарне стягнення, у тому числі, шляхом його звільнення зі служби, що є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

З урахуванням положень частини 2 статті 5 Дисциплінарного статуту, притягнення працівника поліції до дисциплінарної відповідальності є самостійним юридичним наслідком, який настає у разі скоєння ним дисциплінарного проступку. Обставини, що передували притягненню особи до даного виду відповідальності, можуть потягнути за собою настання інших наслідків у вигляді адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, але, це не може слугувати підставою для звільнення працівника поліції саме від дисциплінарної відповідальності.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 18.04.2019 у справі №804/1831/16.

Однією із загальних рис дисциплінарної відповідальності, якою вона відрізняється від інших видів юридичної відповідальності, є можливість її застосування без рішення суду на підставі вчинення дисциплінарного проступку.

Аналіз співвідношення кримінальної та дисциплінарної відповідальності особи свідчить про те, що перша застосовується за діяння, котре є суспільно небезпечним, охоплюється положеннями Кримінального кодексу України, та за яке передбачено найбільш суворий захід державного примусу. На відміну від кримінальної відповідальності, дисциплінарна відрізняється тим, що підставою її застосування завжди є порушення встановленої організації праці або порушення загальновстановлених зобов`язань, які можуть бути передбачені службовими обов`язками суб`єкта проступку.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися в контексті правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 06 жовтня 1982 року у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 07 жовтня 1987 року у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви №11882/85). Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11 лютого 2003 року у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97).

Отже, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 17.06.2021 у справі №804/6242/17, від 22.10.2020 у справі № 826/3499/18, від 17.03.2020 у справі №818/235/17, від 06.02.2020 у справі №300/1406/19, від 22.01.2020 у справі №160/1750/19, та в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №9901/918/18, від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, від 02.10.2018 у справі № 9901/454/18 (П/9901/454/18), від 13.06.2018 у справі № 800/395/17, від 22.01.2019 у справі № 800/454/17 (П/9901/141/18), від 14 липня 2022 року у справі № 520/1795/19.

Окрім іншого, за правовими висновками постанови Верховного Суду від 14.04.2021р. у справі №320/3085/20: 7) працівник поліції має чітко усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу, та повинен стверджувати і відстоювати честь і гідність звання поліцейського, несучи особисту відповідальність перед державою і суспільством. Має вживати заходів на підвищення авторитету та позитивного іміджу органів поліції. В особистій поведінці у службових та позаслужбових стосунках з людьми не допускати проявів жорстокого або принизливого ставлення до людей, бути зразком чесності, тактовності та внутрішньої дисциплінованості, оскільки проходження служби в поліції несумісне з неправомірною поведінкою, ігноруванням вимог Конституції, законів України та Дисциплінарного статуту; 8) поліцейський повинен уникати вчинення дій, що підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісними із подальшим проходженням служби; 9) Порушення моральних та етичних приписів може сприйматися, як спроба підриву довіри до Національної поліції, і відповідальність за це несе держава, а це безумовно негативно впливає на рівень авторитету та довіри до органів Національної поліції з боку суспільства; 10) Відсутність обвинувального вироку не свідчить про відсутність ознак дисциплінарного проступку (невиконання чи неналежне виконання службової дисципліни).

З огляду на викладені правові позиції суд доходить до переконання про те, що обставини фізичної наявності зустрічей поліцейського з іншими громадянами не в інтересах поліцейської служби та навіть сам лише зміст комунікації, котра явно та очевидно не сприяє досягненню покладених на органи Національної поліції України завдань, вже здатні утворити закінчений склад дисциплінарного проступку поліцейського у вигляді порушення Присяги поліцейського.

Повертаючись до матеріалів справи та встановлених обставин, можна дійти висновку, що дисциплінарна комісія не вирішувала питання про обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_1 , яке здійснюється в межах кримінального провадження, а лише перевірила викладені у матеріалах службового розслідування відомості на предмет дотримання вимог, що ставляться до посадових осіб органів Національної поліції та наявності в описаних позивача діях складу дисциплінарного проступку.

Рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 , хоч і прийнято на підставі відомостей згідно матеріалів кримінального провадження, розпочатого відносно нього за частиною 3 статті 368 КК України, однак ґрунтується на самостійних правових підставах.

Тобто судом в межах розгляду цієї справи не досліджувалось питання наявності або відсутності вини в діях позивача щодо вчинення кримінального правопорушення, а надавалась правова оцінка обставинам наявності або відсутності вчинення ним дисциплінарного проступку.

Колегія суддів Верховного суду у постанові від 20 травня 2019 року у справі №815/2658/17 зазначає, що враховуючи те, що позивача притягнуто саме до дисциплінарної відповідальності, адміністративний суд під час розгляду справи повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи на предмет наявності в ній ознак дисциплінарного проступку і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Набрання законної сили судовим рішенням про притягнення особи до відповідальності за вчинення кримінального правопорушення є окремою підставою для звільнення особи зі служби. В даному випадку, звільнення відбулось за порушення службової дисципліни, вина позивача у скоєнні якого встановлюється у визначеному законом порядку.

Аналогічна позиція міститься в постанові Верховного Суду від 21.12.2018 у справі №805/623/16-а.

Окрім вказаного, як встановлено матеріалами службового розслідування, підставою для накладення дисциплінарного стягнення стало не лише задокументований факт отримання неправомірної вигоди, але й бездіяльність у зв`язку неповідомленням про можливе надходження неправомірної вигоди та не реагування на вказану подію згідно вимог положень статті 24 Закону України «Про запобігання корупції», пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України "Про Національну поліцію», а також ігноруванні наказів керівника, самоусунення від виконання службових обов`язків під час дії воєнного стану, приховування відомостей про можливу протиправну діяльність третіх осіб та вчинення дій, що підривають авторитет Національної поліції України.

Вчинення навіть одного проступку, який ганьбить звання офіцера поліції, нівелює всі попередні заслуги поліцейського, оскільки дискредитує не лише особу поліцейського, а й поліцію в цілому, як орган, що служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Подібний за змістом висновок висловлений постановою Верховного Суду від 03.05.2018 у справі №810/2073/16.

У силу ч.3 ст.19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Таким чином, усі юридичні фактори, котрі мають юридичне значення для вирішення питання про дисциплінарне покарання поліцейського повинні бути викладені дисциплінарною комісією у висновку службового розслідування.

Окрім того, відповідно до ч.8 ст.19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Звідси слідує, що у процедурі дисциплінарного провадження відносно поліцейських законодавець наділив свободою адміністративного розсуду одразу двох учасників, а саме: Дисциплінарну комісію тероргану Національної поліції України та керівника тероргану Національної поліції України, дискреція кожного з яких є вільною, самостійною і незалежною один від одного.

При цьому, межі дискреції цих суб`єктів дисциплінарного провадження не перетинаються, а вчинені Дисциплінарною комісією тероргану Національної поліції України адміністративні волевиявлення не мають безумовно імперативного характеру для керівника тероргану Національної поліції України).

У тексті Висновку Дисциплінарною комісією достатньою мірою викладені судження з приводу ставлення заявника до служби у спосіб відтворення змісту службової характеристики.

З огляду на сукупність встановлених фактичних обставин, висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, виходячи із вимог національного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що звільнення ОСОБА_1 зі служби в Національній поліції України відбулось на підставі та у спосіб передбачений чинним законодавством, та що позовні вимоги є необґрунтованими, а відтак суд не знаходить підстав для задоволення адміністративного позову.

Оскільки основна вимога позову задоволенню не підлягає, то усі похідні вимоги також належить відхилити.

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

З огляду на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог та за відсутності доказів понесення судових витрат відповідачем, підстав для їх розподілу немає.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Полтавській області (

Інформація заборонена для оприлюднення згідно з пунктом чотири частини першої статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"

) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу по день поновлення на посаді - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному ч.8 ст. 18, ч.ч. 7-8 ст. 44 та ст. 297 КАС України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підп. 15.5 підп. 15 п. 1 р. VII "Перехідні положення" КАС України.

Повне рішення складено 07 березня 2023 року.

СуддяІ.Г.Ясиновський