Рішення № 109401776, 07.03.2023, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/15295/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 березня 2023 рокумісто Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу

в с т а н о в и в :

І. Стислий виклад позицій учасників справи

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі позивач) до військової частини НОМЕР_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 (далі відповідач), в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 №35 від 31.07.2022 Про результати службового розслідування в частині накладення на штаб-сержанта 3 категорії старшого прапорщика ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани та позбавлення доплати у розмірі 100000грн (пункти 2 та 3 Наказу).

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю накладення на позивача догани та позбавлення додаткової винагороди у розмірі 100000грн за липень 2022 року. Зазначає, що наказ командира військової частини НОМЕР_1 №143 від 23.07.2022, яким старшого прапорщика ОСОБА_1 для подальшого проходження військової служби та у зв`язку зі службовою необхідністю переміщено до пункту постійної дислокації у місто Самбір Львівської області, не був доведений до позивача жодним чином (ані телефоном, ані під підпис). Про існування вказаного наказу позивач дізналася лише 26.07.2022 з матеріалів службового розслідування.

Звертає увагу на те, що службове розслідування стосується факту не вибуття позивача із зони бойових дій 23.07.2022, проте пояснення від позивача та начальника медичного пункту ОСОБА_2 відбиралися щодо іншого факту (щодо відсутності позивача 25.07.2022 на робочому місці). Щодо відсутності позивача на робочому місці 25.07.2022 ОСОБА_1 пояснила, що у неї виникла необхідність отримати медичну допомогу (гінеколога), про що вона повідомила свого безпосереднього керівника ОСОБА_3 . Також зазначає, що застосоване до неї стягнення (позбавлення виплати у 100000грн) не є співмірним тяжкості вчиненого діяння (відсутність на робочому місці впродовж кількох годин, у зв`язку з візитом до лікаря).

Позивач акцентує увагу на недоліках в оформлення матеріалів службового розслідування, зокрема датою народження ОСОБА_2 зазначено ІНФОРМАЦІЯ_1 , а датою народження ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відсутня інформація про дату та особу, яка відбирала пояснення, питання, які ставились опитуваному.

26.01.2023 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить суд відмовити у задоволенні позову повністю. Відзив обґрунтований тим, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 №143 від 23.07.2022 зобов`язано старшого прапорщика ОСОБА_1 вибути з району ведення воєнних (бойових) дій та прибути у пункт постійної дислокації військової частини для подальшого проходження військової служби. Проте, у визначені в наказі терміни позивач до пункту дислокації військової частини не прибула без поважних причин.

Про винесення наказу №143 від 23.07.2022 позивача повідомив майор ОСОБА_4 у телефонному режимі. Про невиконання позивачем вимог наказу №143 від 23.07.2022 майор ОСОБА_4 повідомив керівництво рапортом від 25.07.2022.

25.07.2022 за розпорядженням командира військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_3 виїхали начальник штабу перший заступник командира батальйону майор ОСОБА_5 та заступник командира з морально-психологічного забезпечення підполковник ОСОБА_6 для з`ясування місця знаходження позивача. У с.Дмитрівка Донецької області позивач була відсутня. 26.07.2022 начальник штабу перший заступник командира батальйону майор ОСОБА_5 та заступник командира з морально-психологічного забезпечення підполковник ОСОБА_6 повторно виїхали у с.Дмитрівка Донецької області, де за робочим столом застали старшого прапорщика ОСОБА_1 . Свою відсутність на робочому місці 25.07.2022 позивач пояснила необхідністю відвідати лікаря-гінеколога у м.Краматорськ. Водночас, про свою відсутність позивач не повідомила ні свого безпосереднього командира, ні начальника медичної служби.

Вказані порушення слугували підставою для накладення на позивача стягнення у вигляді догани та позбавлення її виплати у розмірі 100000грн за липень 2022 року.

30.01.2023 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він зазначає, що жодних дзвінків позивач 23.07.2022 від майора ОСОБА_4 не отримувала. У поясненнях майора ОСОБА_4 відсутня дата їх складення, прізвище особи, яка відбирала пояснення, зазначені некоректні дані (дата народження). Відтак, на думку представника позивача, такі пояснення не можуть братися до уваги судом.

Також зазначає, що про необхідність відлучися з місця проходження служби за станом здоров`я для відвідування лікаря 25.07.2022 позивач повідомила головному сержанту ОСОБА_3 . Проте, відповідач безпідставно не взяв до уваги вказані пояснення позивача. Вказує, що у той момент позивач проходила службу у с.Дмитрівка Донецької області, а командування військової частини перебувало у с.Майдан Донецької області. Тому про необхідність відлучися для відвідування лікаря позивач повідомила свого безпосереднього керівника (сержанта ОСОБА_3 ), який був на місці.

ІІ. Рух справи

Ухвалою від 31.10.2022 суддя залишив позовну заяву без руху.

Ухвалою від 14.11.2022 суд прийняв позовну заяву до розгляду й відкрив провадження у справі.

Ухвалою від 07.04.03.2023 суд вирішив питання строку звернення до суду з цим позовом.

Заходи забезпечення доказів чи позову у справі не вживались.

ІІІ. Фактичні обставини справи

Позивач ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 20.03.2022 №27 позивач призначена на посаду штаб-сержанта 3 категорії групи персоналу військової частини НОМЕР_1 . Безпосереднім керівником позивача є начальник групи персоналу ОСОБА_4 , призначений на посаду відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 24.02.2022 №3.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №143 від 23.07.2022 старшого прапорщика ОСОБА_1 для подальшого проходження військової служби та у зв`язку зі службовою необхідністю переміщено до пункту постійної дислокації у місто Самбір Львівської області. З вказаним наказом позивач ознайомилась 26.07.2022, що підтверджується її підписом.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 25.07.2022 №122 призначено службове розслідування за фактом невибуття з району ведення воєнних (бойових) дій старшого прапорщика ОСОБА_1 .

Актом службового розслідування, затвердженим 31.07.2022, встановлено факт несвоєчасного виконання наказу командира частини старшим прапорщиком ОСОБА_1 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 Про результати службового розслідування від 31.07.2022 №35 вирішено:

- за допущені порушення Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України притягнути штаб сержанта 3 категорії старшого прапорщика ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани;

- керуючись постановою Кабінету Міністрів України Деякі питання виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час воєнного стану від 28.02.2022 №168, пунктом 9.7 рішення Міністра оборони України від 23.06.2022 №912/з/29 за допущені порушення та несвоєчасне виконання наказу командира військової частини та за самовільне залишення військової частини без дозволу командування військової частини штаб-сержанту 3 категорії старшому прапорщику ОСОБА_1 додаткову винагороду в розмірі 100000грн за липень не виплачувати.

Вважаючи наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 31.07.2022 №35 протиправним позивач звернулася до суду з цим позовом.

IV. Позиція суду

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України визначаються нормами Закону України Про військовий обов`язок та військову службу.

Статут внутрішньої служби Збройних Сил України затверджений Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (далі Статут).

Відповідно до статті 11 Статуту необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

Згідно зі статею 12 Статуту про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо).

Статею 16 Статуту передбачено, що кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Дисциплінарний статут Збройних Сил України затверджений Законом України від 24.03.1999 №551-XIV (далі Дисциплінарний статут).

Відповідно до пунктів 1, 2 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

Статею 4 Дисциплінарного статуту передбачено, що військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби.

Згідно зі статею 5 Дисциплінарного статуту за стан військової дисципліни у з`єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов`язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення.

Статею 45 Дисциплінарного статуту передбачено, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

Системний аналіз наведених положень дає підстави для висновків, що суть дисциплінарного правопорушення полягає у невиконання чи неналежному виконанні військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушенні військової дисципліни чи громадського порядку.

Відповідно до статі 83 Дисциплінарного статуту на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені згаданим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Згідно зі статею 84 Дисциплінарного статуту прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

У кожному випадку вчинення корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення, інших порушень вимог Закону України "Про запобігання корупції" з метою виявлення причин та умов, що сприяли його вчиненню, службове розслідування призначається командиром самостійно або проводиться за його рішенням за поданням спеціально уповноваженого суб`єкта у сфері протидії корупції.

Відповідно до статті 85 Дисциплінарного статуту службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.

Заборонено проводити службове розслідування особам, які є підлеглими військовослужбовця, чиє правопорушення підлягає розслідуванню, а також особам - співучасникам правопорушення або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.

Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Відповідно до статті 86 Дисциплінарного статуту, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.

Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Згідно з приписами статті 48 Дисциплінарного статуту на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення:

а) зауваження;

б) догана;

в) сувора догана;

г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти);

ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби);

д) пониження в посаді;

е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу);

є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу);

ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов`язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).

Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України затверджений наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608 (далі Порядок №608).

Пунктом 3 розділу ІІ Порядку №630 передбачено, що службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення;причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).

Згідно з пунктом 1 розділу ІІІ Порядку №630 передбачено, що рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.

Відповідно до пункту 8 розділу ІІІ Порядку №630 особи, які проводять службове розслідування, відповідають за всебічність, повноту, своєчасність та об`єктивність його проведення, додержання законодавства України, а також за нерозголошення інформації, яка стосується службового розслідування.

Суд встановив, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 25.07.2022 №122 призначене службове розслідування за фактом невибуття з району ведення воєнних (бойових) дій старшого прапорщика ОСОБА_1 у визначені терміни. Підставою для призначення розслідування слугував рапорт начальника групи персоналу майора ОСОБА_4 від 25.07.2023, в якому він повідомив командира військової частини про невиконання позивачем вимог наказу №143 від 23.07.2022 про вибуття з району ведення воєнних (бойових) дій до місця дислокації військової частини.

У межах службового розслідування 26.07.2022 відібрано пояснення від ОСОБА_1 , в яких вона зазначила: 25.07.2022 з 15:00 по 20:30 перебувала у м.Краматорськ у лікаря гінеколога, у зв`язку з хворобою. Про свій виїзд я повідомила головного сержанта комендантської роти НОМЕР_4 бригади ОСОБА_7 . Жодних пояснень з приводу невиконання наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 23.07.2022 №143 позивач не надавала. Зі змісту вказаних пояснень неможливо встановити, які саме питання задавались позивачу та чи з`ясовувались у неї причини невиконання наказу від 23.07.2022 №143.

Начальник служби персоналу майор ОСОБА_4 у поясненнях зазначив: 23 липня мною було повідомлено ОСОБА_1 у телефонному режимі, що командиром батальйону прийнято рішення щодо переміщення її для подальшого проходження служби до військової частини в місто Самбір Львівської області. 25 липня мною був написаний рапорт про невибуття ОСОБА_1 у місто Самбір без поважної причини. Під час перевірки заступником командира з МПЗ перебування на місці в с.Дмитрівка ОСОБА_1 25.07.2022 була відсутня на робочому місці та на виклики телефоном не відповідала. Про свою відсутність мене не повідомляла та не відпрошувалась за межі розташування.

Суд критично оцінює вказані пояснення, враховуючи недоліки в їх оформленні, а саме: на бланку відсутня дата відібрання пояснень, реквізити наказу про призначення службового розслідування, реквізити та підпис особи, яка відбирала пояснення, зміст запитань, які ставились ОСОБА_4 . Крім того, сумнів викликає зафіксована дата народження ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У поясненнях начальник медичної служби начальник медичного пункту капітан медичної служби ОСОБА_2 зазначив: старший прапорщик ОСОБА_1 на протязі перебування у н.п. Майдан до мене, начальника медичної служби, зі скаргами на стан здоров`я не зверталась. 25.07.2022 до мене не телефонувала і про свій візит до лікаря-гінеколога не повідомляла.

Суд критично оцінює вказані пояснення, враховуючи недоліки в їх оформленні, а саме: на бланку відсутня дата та місце відібрання пояснень, реквізити наказу про призначення службового розслідування (натомість міститься посилання на наказ командира іншої військової частини НОМЕР_5 ), реквізити та підпис особи, яка відбирала пояснення, зміст запитань, які ставились ОСОБА_2 . Крім того, сумнів викликає зафіксована дата народження ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Інших доказів вчинення позивачем дисциплінарного проступку матеріали службового розслідування не містять.

На підставі аналізу пояснень начальника служби персоналу майора ОСОБА_4 , начальника медичної служби начальника медичного пункту капітана медичної служби ОСОБА_2 , старшого прапорщика ОСОБА_1 актом службового розслідування, затвердженим 31.07.2022, встановлено несвоєчасне виконання наказу командира частини штаб-сержантом 3 категорії старшим прапорщиком ОСОБА_1 .

З аналізу статті 86 Дисциплінарного статуту вбачається, що передумовою притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є доведення його вини у вчиненні дисциплінарного проступку.

Водночас, відповідно до пункту 8 розділу ІІІ Порядку №630 особи, які проводять службове розслідування, відповідають за всебічність, повноту, своєчасність та об`єктивність його проведення, додержання законодавства України, а також за нерозголошення інформації, яка стосується службового розслідування.

Суд враховує, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 25.07.2022 №122 призначено службове розслідування за фактом невибуття 23.07.2022 з району ведення воєнних (бойових) дій старшого прапорщика ОСОБА_1 . Водночас, матеріали службового розслідування стосуються іншого факту, який мав місце в інший день, а саме самовільного залишення робочого місця 25.07.2022. Відповідно, пояснення як у позивача, так і у інших осіб відбиралися з приводу подій, що мали місце 25.07.2022, а не з приводу факту, що слугував підставою для призначення службового розслідування. Між тим, у висновках акта службового розслідування висновується саме про невиконання позивачем вимог наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 23.07.2022 №143.

Суд зазначає, що жодні докази доведення до відома позивача змісту наказу командира військової частини НОМЕР_1 №143 від 23.07.2022 відсутні. З пояснень майора ОСОБА_4 вбачається, що він повідомив позивача про наказ №143 від 23.07.2022 у телефонній розмові. Водночас, позивач таку інформацію заперечує.

Натомість відповідач не надав суду жодних доказів повідомлення позивачу змісту наказу у телефонному режимі (для прикладу, такими могли б бути роздруківка телефонних дзвінків за цей день, телефонограма, акт тощо).

З аналізу наказу командира військової частини НОМЕР_1 №143 від 23.07.2022 вбачається, що на ньому стоїть підпис позивача із зазначенням дати ознайомлення 26.07.2022. Доказів доведення змісту згаданого наказу до позивача в інший строк, відповідач суду не надав.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що підстави для визнання позивача винною у невиконанні вимог наказу командира військової частини НОМЕР_1 №143 від 23.07.2022, недоведеного належним чином до її відома, відсутні.

Суд не надає правової оцінки обставинам, які стосуються відсутності позивача 25.07.2022 на робочому місці, оскільки вказаний факт не був предметом дослідження в межах службового розслідування, призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 25.07.2022 №122, в акті службового розслідування від 31.07.2022 вказане порушення не констатоване, а тому дослідження вказаних обставин виходить за межі предмета доказування у цій справі.

Водночас, суд висновує про неповноту службового розслідування за фактом невиконання позивачем вимог наказу командира військової частини НОМЕР_1 №143 від 23.07.2022.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що підстави для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності і накладення на неї стягнення у вигляді догани та невиплати додаткової винагороди у розмірі 100000грн за липень місяць відсутні.

У межах цього спору позивач просить суд визнати протиправним і скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 №35 від 31.07.2022 Про результати службового розслідування в частині накладення на штаб-сержанта 3 категорії старшого прапорщика ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани та невиплати додаткової винагороди у розмірі 100000грн за липень місяць (пункт 2 та 3 Наказу).

Між тим суд вказує на те, що позивач оскаржує пункти 2 і 3 згаданого наказу, проте, всі чотири його пункти стосуються притягнення лише позивача до дисциплінарної відповідальності, становлять за змістом єдине ціле та перебувають між собою у логічно-системному зв`язку.

Частиною 2 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Вихід за межі позову можливий у виняткових випадках, зокрема, коли повний та ефективний захист прав, свобод та інтересів неможливий у заявлений позивачем спосіб. Такий вихід за межі позовних вимог має бути пов`язаний із захистом саме тих прав, свобод та інтересів, щодо яких подана позовна заява (постанова Верховного Суду від 24 вересня 2019року у справі №819/1420/15).

Установлюючи правило, що суд розглядає адміністративну справу в межах позовних вимог, ця норма встановлює виняток у вигляді можливості у суду вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного та повного захисту прав, свобод, інтересів людини, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин (сторін чи третіх осіб), про захист яких вони просять, від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (постанови Верховного Суду від 18 травня 2018 року у справі №826/6965/14, від 27 листопада 2018 року у справі №807/997/16, від 15 липня 2019 року у справі №804/14556/15, від 20 листопада 2019 року у справі №826/9457/18, від 22 листопада 2019року у справі №815/4392/15, від 23 грудня 2019 року у справі №815/3145/15, від 7 лютого 2020 року у справі №826/11086/18, від 5 травня 2020 року у справі №1340/4044/18, від 23червня 2020 року у справі №820/1545/16, від 6 серпня 2020 року у справі №805/3147/16-а).

Такі повноваження суду щодо визначення меж розгляду адміністративної справи є субсидіарними, не можуть змінювати предмет спору, а лише стосуються обсягу захисту порушеного права (постанова Верховного Суду від 7 лютого 2020 року у справі №826/11086/18).

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати в цілому протиправним і скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) Про результати службового розслідування №35 від 31.07.2022.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

V. Судові витрати

Позивач звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 12 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір". Проте при зверненні до суду з позовом позивач помилково сплатила судовий збір у сумі 992,40грн, що підтверджується квитанцією №0.0.2718168901.1 від 24.10.2022, а відтак, такий підлягає поверненню з державного бюджету як помилково сплачений.

Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245 КАС України, суд

в и р і ш и в:

позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) Про результати службового розслідування №35 від 31.07.2022.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.

Повернути з Державного бюджету України ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 судовий збір у розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн 40коп.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Суддя А.Г. Гулик