Рішення № 109401727, 03.03.2023, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/15462/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2023 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Кисильової О.Й.,

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (даліпозивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області (далі відповідач), у якому просить:

- скасувати рішення відповідача від 17.06.2022 № 134350006070 про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах позивачу;

- зобов`язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. "в" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з дня подання заяви про призначення пенсії - 14.06.2022.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14.06.2022 позивач звернувся до відділу обслуговування громадян № 16 ГУ ПФУ у Львівській області із заявою про призначення пільгової пенсії за вислугою років. Рішенням від 17.06.2022 № 13450006070 відповідач відмовив позивачу у призначення пенсії, зазначивши, що страховий стаж заявника становить 36 років і 4 місяці, спеціальний стаж -10 років 5 місяців 4 дні при необхідному - 12 років та 6 місяців. Отже, до спеціального стажу відповідач не зарахував періоди роботи з 11.10.2017 по 12.10.2020 та з 27.04.2021 по 05.08.2021, покликаючись на відсутність у позивача необхідного спеціального стажу роботи, оскільки за змістом Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 № 2148-VIII, після 11.10.2017 пенсія за вислугу років призначається за умови наявності у особи станом на 11.10.2017, визначеного Законом № 2148-VIII страхового і спеціального стажу.

Позивач не погоджується із рішенням від 17.06.2022 № 13450006070, вважаючи відмову відповідача незаконною та такою, що порушує його права на пенсійне забезпечення, а тому звернувся до суду та просить позов задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Ухвалою від 04.11.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

02.12.2022 Головне управління ПФУ у Львівській області надіслало до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що згідно із п. "в" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають робітники, майстри (у тому числі майстри), безпосередньо зайняті на лісозаготівлях і лісосплаві, включаючи зайнятих на обслуговуванні механізмів і обладнання, - за списком професій, посад і виробництв, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, - після досягнення 55 років і при стажі роботи для чоловіків-не менше 30 років, з них не менше 12 років 06 місяців на зазначеній роботі. 11.10.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017 № 2148-VIII, яким внесені зміни до низки законодавчих актів, що регулюють питання пенсійного забезпечення громадян. Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 № o 1 - р./2020 визнано неконституційними ст. 13, ч. 2 ст. 14, пункти "б" - "г" ст. 54 Закону № 1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2.03.2015 № 213. Згідно із п. 6 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058- ІV положення Закону № 1788-ХІІ застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом № 2148-VIII мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії. Спеціальним Законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій є Закон № 1058- ІV. Преамбулою до цього Закону передбачено, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до Закону № 1058- ІV. Отже, Закон № 1058- ІV, як спеціальний закон, з дня набрання чинності Законом № 2148-VIII, тобто з 11.10.2017, є пріоритетним у правовідносинах щодо призначення пенсій на пільгових умовах.

Також відповідач відмічає, що розглянувши заяву позивача про призначення пенсії, пенсійний орган зарахував усі періоди трудової діяльності ОСОБА_1 (спеціальний пільговий стаж) до 11.10.2017, але не зарахував періоди після 11.10.2017, а саме: з 11.10.2017 по 12.10.2020; з 27.04.2021 по 05.08.2021. Тому необхідний пільговий стаж для призначення позивачу пенсії на пільгових умовах, визначений п. "в" ст. 55 Закону № 1788-ХІІ, станом на 11.10.2017 становить тільки 10 років 05 місяців 04 дні, що є недостатнім для призначення такого виду пенсії. Отже, приймаючи рішення про відмову у призначенні пенсії, відповідач діяв у межах своїх повноважень та на підставі чинних нормативно-правових актів України. Із наведених підстав, просить відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

14.06.2022 ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Головного управління ПФУ у Львівській області із заявою про призначення пенсії відповідно до п. "в" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", додавши до заяви відповідні документи.

Згідно із записами трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , виданої 01.09.1984, позивач розпочав трудову діяльність 16.09.1983. Згідно із записами № 31-34 ОСОБА_1 працював у ДП "Радехівське лісомисливське товариство", а саме:

- з 07.05.2007 прийнятий водієм л/в дороги на автомобіль по вивезенню лісу;

- з 01.07.2020 переведений у лісопромисловий комплекс водієм автомобіля по вивезенню лісу;

- з 13.10.2020 переведений у лісопромисловий комплекс кочегаром;

- з 05.08.2021 звільнений з роботи за згодою сторін п. 1 ст. 36 КЗпП України.

17.06.2022 Головне управління ПФУ у Львівській області прийняло рішення №134350006070 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років у зв`язку із відсутністю необхідного спеціального стажу роботи.

Зокрема, у рішенні від 17.06.2022 № 134350006070 пенсійний орган зазначив, що станом на день звернення ОСОБА_1 із заявою про призначення пенсії, пенсійний вік, визначений п. "в" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" становить 55 років. Необхідний страховий стаж, визначений п. "в" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" станом на 11.10.2017 становить 26 років 6 місяців. Страховий стаж особи становить 36 років і 4 місяці, у тому числі станом на 11.10.2017 31 рік, 10 місяців. Необхідний спеціальний стаж, визначений п. "в" ст. 55 Закону, станом на 11.10.2017 становить - 10 років 5 місяців 4 дні при необхідному - 12 років та 6 місяців. За результатами розгляду документів, доданих до заяви ОСОБА_1 , до спеціального стажу пенсійним органом не зараховані періоди з 11.10.2017 по 12.10.2020 та з 27.04.2021 по 05.08.2021, оскільки згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 № 2148-VІІ станом на 11.10.2017 відсутній необхідний спеціальний стаж роботи.

Вважаючи рішення від 17.06.2022 № 134350006070 незаконним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку доводам позивача про незаконність оспорюваного рішення, суд враховує таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначено Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до ст. 1 Закону № 1058-I пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Преамбулою Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі-Закон № 1788-ХІІ) визначено, що цей Закон відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій. Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих.

Відповідно до ст. 1 Закону № 1788-ХІІ громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 2 Закону № 1788-XII визначено, що одним із видів державних пенсій є пенсії за вислугу років.

За змістом ст. 7 Закону № 1788-ХІІ звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.

Відповідно до ст. 51 Закону № 1788-ХІІ пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Отже, у зазначеній нормі йдеться про роботи, які мають безпосередній вплив на здоров`я працівника і можуть призвести до втрати професійної працездатності (здатності виконувати роботу за професією) до настання віку, що дає право на пенсію за віком, а отже до неможливості ефективно виконувати роботу без шкоди для власного здоров`я і безпеки оточуючих.

Відповідно до п. "в" ст. 55 Закону № 1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають робітники, майстри (у тому числі старші майстри), безпосередньо зайняті на лісозаготівлях і лісосплаві, включаючи зайнятих на обслуговуванні механізмів і обладнання, - за списком професій, посад і виробництв, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, - після досягнення 55 років і при стажі роботи: для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацами другим і третім цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року право на пенсію за вислугу років надається за наявності стажу роботи, встановленого абзацами п`ятнадцятим - двадцять третім пункту "б" частини першої статті 13 цього Закону.

Законом України від 03.10.2017 № 2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", який набрав чинності 11.10.2017, розділ XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV доповнено пунктом 2-1 наступного змісту: "Особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Абзацами 1, 2 п. 16 розділу XV "Прикінцевих положень" Закону № 1058-IV, у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 № 2148-VIII, встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.

Рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення ст. 55 Закону №1788-ХІІ зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-VIII. Положення, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Отже, норми пункту "а" статті 54 та статті 55 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законами від 02.03.2015 № 213-VIII та від 24.12.2015 № 911-VIII, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, тобто з 04.06.2019.

Відтак, починаючи з 05.06.2019 при призначенні пенсії за вислугою років відповідно до пункту "в" статті 55 Закону № 1788-XII необхідно керуватися вказаною нормою у редакції, чинній до внесення змін Законом від 02.03.2015 № 213-VIII та Законом від 24.12.2015 № 911-VIII.

За змістом пункту "в" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (у редакції, чинній до 02.03.2015) право на пенсію за вислугу років мають робітники, майстри (у тому числі старші майстри), безпосередньо зайняті на лісозаготівлях і лісосплаві, включаючи зайнятих на обслуговуванні механізмів і обладнання, - за списком професій, посад і виробництв, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України: чоловіки - після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі.

Тобто, особа, яка станом на день звернення до Пенсійного органу має 25 років загального стажу, з яких 12 років 6 місяців спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, така особа має право на призначення пенсії за вислугу років.

Зі змісту рішення від 17.06.2022 № 134350006070 встановлено, що на момент звернення позивача із заявою про призначення йому пенсії за вислугу років 14.06.2022 відповідно до п. "в" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" спеціальний стаж позивача складав 10 років 5 місяців. Водночас, обчислення спеціального стажу відповідач здійснив станом на 11.10.2017, без врахування рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019.

Відтак, оскільки позивач звернувся із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "в" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" 14.06.2022, тобто після прийняття Конституційним Судом України рішення від 04.06.2019, відповідач повинен був застосувати положення пункту "в" статті 55 Закону № 1788-ХІІ у первісній редакції, яка визначає, що право на пенсію за вислугу років мають робітники, майстри (у тому числі старші майстри), безпосередньо зайняті на лісозаготівлях і лісосплаві, включаючи зайнятих на обслуговуванні механізмів і обладнання, - за списком професій, посад і виробництв, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України: чоловіки - після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення" від 12.10.1992 № 83 затверджений Список професій і посад працівників підприємств лісової промисловості та лісового господарства, постійно діючих лісопунктів, лісництв, лісозаготівельних дільниць, зайнятих на заготівлі лісу, лісогосподарських роботах, підсочці лісу та лісосплаві, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, до якого включена посада водія автомобілів по вивезенню лісу.

Як зазначено вище, позивач у період з 07.05.2007 по 12.10.2020 працював водієм л/в дороги на автомобілі по вивезенню лісу повний робочий день в державному підприємстві "Радехівське лісомисливське товариство", що підтверджується записами № 31-34 трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 та довідкою від 10.05.2022 № 395/01 про підтвердження наявного трудового стажу, виданою ДП "Радехівське лісомисливське товариство".

На день звернення позивача до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років як водію автомобіля по вивезенню лісу (14.06.2022) пункт "в" статті 55 Закону № 1788-ХІІ (у редакції до 02.03.2015) встановлював, що право на пенсію за вислугу років мають робітники, майстри - за списком професій, посад і виробництв, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України: чоловіки - після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі.

Таким чином, стаж роботи ОСОБА_1 на посаді водія по вивезенню лісу у період 07.05.2007 по 12.10.2020 складає 13 років, 5 місяців. Зважаючи на те, що страховий стаж позивача станом на день звернення за призначенням пенсії за вислугу років (14.06.2022) становить 36 років 4 місяці 9 днів, з яких спеціальний стаж становить 13 років, 5 місяців, 4 дні, а позивач на час звернення до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії досяг 55-річного віку, рішення відповідача про відмову в призначенні позивачу пенсії за вислугу років на підставі пункту "в" статті 55 Закону № 1788-ХІІ є протиправним, та таким, що підлягає скасуванню.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач має право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "в" статті 55 Закону № 1788-ХІІ з дати звернення із заявою про призначення пенсії, як це встановлено частиною 1 статті 45 Закону № 1058-IV.

Суд відмічає, що доводи відповідача стосуються виключно відсутності у позивача спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за вислугу років, обчисленого станом на 11.10.2017, проте такі, на переконання суду, є помилковими, оскільки обчислення стажу без урахування рішення Конституційного Суду України № 2-р/2019 від 04.06.2019 призводить до несправедливого та невиправданого обмеження права позивача на соціальний захист.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

При вирішенні спорів щодо правомірності рішень, дій пенсійного органу як суб`єкта владних повноважень, необхідно враховувати, що відповідно до вимог ст. 77 КАС України обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

Разом із цим, у разі надання пенсійним органом доказів, які свідчать, що спірні рішення, дії є правомірними, позивач має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої ст. 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення та ст. 9 КАС України, якою визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін.

Відповідач належними та допустимими доказами не довів правомірності свого рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії.

З огляду на викладене вище, суд задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1 .

Щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у сумі 8000,00 грн, суд зважає на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2 ст. 134 КАС України).

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 3 ст. 134 КАС України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5 ст. 134 КАС України).

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 134 КАС України).

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При цьому, суд зазначає, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

На підтвердження витрат на правничу допомогу представник позивача надав договір про надання правової допомоги від 24.10.2022 № 25/22, ордер від 24.10.2022 серії ВС №1164555, акт приймання-передачі послуг від 20.11.2022 № 8/22, відповідно до якого наданими послугами є надання правничих послуг у справі № 380/15462/22, вартість послуг є фіксованою та не залежить від їх обсягу (8000,00 грн).

Також до матеріалів справи долучена квитанція до прибуткового ордера від 24.10.2022 № 25/22/1 на суму 2000,00 грн та від 20.11.2022 № 25/22/2 на суму 6000,00 грн.

У свою чергу, відповідач у заяві від 20.12.2022 заперечує щодо розміру витрат на правничу допомогу, обґрунтовуючи тим, що основною ціллю, на яку використовуються кошти Пенсійного фонду є виплата пенсій, а сплата судових витрат може створити перешкоди у виконанні основного завдання відповідача.

При вирішенні питання щодо розміру витрат на правову допомогу суд ураховує, що справа даної категорії є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників сторін в письмовому провадженні; порушення є очевидними; витрати пов`язані з підготовкою, поданням позовної заяви та провадженням справи в суді становлять 8000,00 грн, тоді як правова позиція з даного питання є усталеною та незмінною.

Відтак, суд вважає, що обґрунтованим, пропорційним та співмірним до предмета спору розміром витрат на правничу допомогу є сума 2000,00 грн.

Розподіл судових витрат зі сплати судового збору суд здійснює за правилами ч. 1 ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 13, 14, 72-76, 139, 241-246, 250, 262 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 17.06.2022 № 134350006070 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львів, 79016; код ЄДРПОУ13814885) призначити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_2 ) пенсію за вислугу років відповідно до пункту "в" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з дня подання заяви про призначення пенсії - 14.06.2022, з урахуванням рішення Конституційного Суду № 2-р/2019 від 04.06.2019.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн 40 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_2 ) витрати на правничу допомогу у сумі 2000 (дві тисячі) грн.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Суддя Кисильова О.Й.