Рішення № 109401417, 07.03.2023, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 березня 2023 року № 320/4579/22

Київський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Панченко Н.Д., розглянувши у місті Києві за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області ( ЄДРПОУ: 22933548, адреса: вул. Андрія Саєнка, буд. 10, м. Фастів, Київська область, 08500), у якому просить суд:

- визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області щодо відмови в призначенні пенсії ОСОБА_1 ;

- скасувати рішення про відмову в призначенні пенсії прийняте за результатами розгляду заяви № 3409 від 26.11.2021 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області призначити пенсію ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 26.11.2021 року, зарахувавши до пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та ст. 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" періоди роботи згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_2 з 01.09.1992 по 17.05.1996 ( навчання за фахом), з 02.08.1996 по 13.11.1996, з 20.11.1996 по 14.04.1998 ( служба в армії), з 03.08.1998 по 19.09.1999, з 15.01.2001 по 18.08.2002, з 21.08.2002 по 08.11.2003, з 11.11.2003 по 17.11.2005, з 21.11.2005 по 02.06.2015, з 08.06.2015 по 20.08.2015, з 12.03.2018 по 26.11.2021 із застосуванням роз`яснень Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 року № 8.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком. Рішенням ГУ ПФУ у Київській області було відмовлено у призначені пенсії на пільгових умовах, посилаючись на відсутність необхідного пільгового стажу для призначення пенсії за віком відповідно до частини 3 статті 114 Закону №1058-IV. З відмовою у призначенні пенсії позивач не погоджується та вказує, що відповідно до документів, відомостей, які надані відповідачу, довідок, що є в матеріалах пенсійної справи, трудової книжки, він має необхідний пільговий стаж та досяг необхідного віку, що є підставою для призначення пенсії. На переконання позивача, відповідачем при обчислені пільгового стажу протиправно не застосовано кратність пільгового стажу у пільговому обчисленні із застосуванням коефіцієнту 1,3 на провідних професіях, що перелічені у частині третій статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та статті 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення", не застосовані роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.92 №8 "Про порядок врегулювання пільгового стажу, що дає право на пенсію незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбачених статтею 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення", тому відповідачем передчасно зроблено висновок про відсутність права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини третьої статті 114 Закону №1058-IV. За таких обставин, позивач вважає, що відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством, що зумовило звернення до суду із цим позовом.

Ухвалою суду від 30.05.2022 відкрито провадження у справі.

Відповідач проти позову заперечував та вказав на те, що на час звернення за призначенням пенсії пільговий стаж складав 18 років 2 місяці 27 днів, що є недостатнім для призначення пенсії на пільгових умовах. Також відповідач зазначив, що до пільгового стажу було зараховано всі періоди роботи.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд встановив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом НОМЕР_3 .

26.11.2021 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Луганській області із заявою про призначення пенсії за віком.

За принципом екстериторіальності органом призначення визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 19.01.2022 №122950001988 відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за відсутності необхідного пільгового стажу.

Не погодившись з рішенням відповідача про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду визначені Законом України від 09.07.2003 N 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон N 1058-IV).

Частина третя статті 4 Закону N 1058-IV визначає, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Частиною першою статті 9 Закону N 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.

Статтею 114 Закону N 1058-IV врегульовані питання щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.

Згідно з частиною 1 статті 114 Закону N 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 частини другої статті 114 Закону N 1058-IV працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Відповідно до абзацу першого частини третьої статті 114 Закону N 1058-IV працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.

Перелік робіт та професій, зайнятість на яких протягом 25 років дає право на призначення пенсії незалежно від віку, визначається постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 року N 202 "Про затвердження Списку робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов`язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років" (далі Постанова N 202).

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 24 Закону N 1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

Статтю 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.91 N 1788-XII визначено порядок підтвердження стажу роботи, згідно з якою основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року N 637 (далі - Порядок N 637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Особливості підтвердження трудового стажу окремих категорій працівників визначені пунктом 20 Порядку N 637, згідно з яким, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

При цьому, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 18 травня 2021 року у справі 229/2330/17 та від 05 грудня 2019 року у справі N 219/5643/16-а.

Процедура застосування Списків N 1 і N 2 визначена Порядком застосування Списків N 1 і N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України 18.11.2005 N 383 (далі - Порядок N 383).

Відповідно до пункту 3 Порядку N 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 (приклади у додатках 1, 2).

Суд зазначає, що у період з 22.08.1956 по 25.01.1991 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовувалися Списки N 1 і N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 N 1173.

У період з 26.01.1991 по 10.03.1994 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовувалися Списки N 1 і N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР N 10 від 26 січня 1991 року.

З 11.03.94 по 16.01.2003 вже діяли Списки виробництв, робіт; професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію на пільгових умовах, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року N 162.

У період з 17.01.2003 по 24.06.2016 діяли Списки виробництв, робіт; професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію на пільгових умовах, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року N 36.

Починаючи з 03.08.2016, діють Списки виробництв, робіт; професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію на пільгових умовах, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 року N 461.

Відповідно до Розділу I "Підземні гірничі роботи в шахтах і на будівництві вугільних (сланцевих) шахт" Постанови N 202 усі робітники, зайняті протягом повного робочого дня на підземних роботах, керівники і спеціалісти підземних дільниць діючих і споруджуваних шахт для видобутку вугілля (сланцю), мають право на пільгову пенсію відповідно до положень частини третьої статті 114 "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах за п. 1 ч. 2 статті 114 Закону N 1058-IV є досягнення особою відповідного віку 50 років, перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку N 1, з урахуванням проведеної атестації робочих місць за час виконання роботи після 21 серпня 1992 року, а також документальне підтвердження зайнятості працівника повний робочий день за відповідною професією.

Право на передбачену частиною 3 статті 114 Закону N 1058-IV пенсію незалежно від віку мають працівники, професії яких містяться у Списку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 р. N 202, за умови безпосередньої зайнятості на цих роботах повний робочий день та не менше передбаченого стажу роботи, тобто не менше 25 років.

Як вбачається з оскаржуваного рішення про відмову у призначені пенсії за віком на пільгових умовах, на дату звернення 26.11.2021, вік заявника становив 43 роки, страховий стаж -41 рік 9 місяців 15 днів, пільговий стаж 18 років 2 місяці 27 днів; до пільгового стажу зараховано всі періоди роботи позивача.

Отже, у межах спірних правовідносин питання полягає саме у застосунку кратності при обчисленні пільгового стажу з повним робочим днем в підземних умовах.

Суд враховує, що відповідно до частини п`ятої статті 114 Закону N 1058-IV, у разі призначення пенсій на пільгових умовах відповідно до частин другої і третьої цієї статті проводиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цією статтею, за умови що роботи, які зараховуються, дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.

Отже, вказаною нормою передбачено, що у разі призначення пенсій на пільгових умовах відповідно до частин другої і третьої статті 114 Закону N 1058-IV проводиться взаємне зарахування періодів роботи. Проте, вказана норма не містить порядку обчислення та розміру взаємного зарахування періодів роботи.

Відповідно до пункту 16 розділу XV Прикінцеві положення Закону N 1058-IV, до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Також, за змістом частини четвертої статті 24 Закону N 1058-IV пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

Відповідно до статті 14 Закону України від 05.11.91 N 1788-XII "Про пенсійне забезпечення", працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років.

Отже, положення статті 14 Закону N 1788-XII є тотожними змісту положенню частини третьої статті 114 Закону N 1058-IV.

Закон України "Про пенсійне забезпечення" введений в дію з 01.01.1992 на підставі постанови Верховної Ради України від 06.12.1991 N 1931-XII "Про порядок введення в дію Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Пунктом 5 постанови Верховної Ради України від 06.12.1991 N 1931-XII "Про порядок введення в дію Закону України "Про пенсійне забезпечення" Міністерству соціального забезпечення України було надано право давати роз`яснення про порядок застосування Закону України "Про пенсійне забезпечення", обов`язкові для всіх підприємств, установ і організацій, розташованих на території України.

Згідно пункту 6 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України, Академії наук України з залученням галузевих міністерств і відомств, науково-дослідних установ доручено вивчити проблему пільгового пенсійного забезпечення, умови праці в галузях народного господарства та їх відповідність рівню розвитку техніки і технології. Пропозиції щодо удосконалення порядку і умов призначення пенсій на пільгових умовах подати Верховній Раді України до 1 липня 1993 року.

20.01.1992 Міністерством соціального забезпечення України видано роз`яснення від 20.01.92 N 8 "Про порядок врахування трудового стажу, що дає право на пенсії незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбачених статтею 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

22.02.1992 на виконання постанови Верховної Ради України від 06.12.1991 N 1931-XII "Про порядок введення в дію Закону України "Про пенсійне забезпечення" Кабінетом Міністрів України прийнято постанову N 81 від 22.02.1992 "Про заходи щодо застосування Закону України "Про пенсійне забезпечення", який у свою чергу містить Документи, що затверджуються міністерствами. Серед цих документів є роз`яснення від 20 січня 1992 року N 8 "Про порядок врахування трудового стажу, що дає право на пенсії незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбачених статтею 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення". На даний час постанова Кабінету Міністрів України від 22 лютого 1992 року N 81 є чинною.

Отже, на час трудової діяльності позивача і наразі діє як роз`яснення N 8, так і постанова Кабінету Міністрів України від 22 лютого 1992 року N 81.

Відповідно до роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 року N 8, працівникам, зайнятим на підземних роботах та в металургії, які мають не менше 10 років стажу роботи, що дає право на пенсію незалежно від віку у відповідності зі статтею 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення", але не відпрацювавших повного стажу, передбаченого зазначеною статтею Закону, пенсія незалежно від віку може призначатися при наявності не менше 25 років стажу підземної та в металургії роботи із зарахуванням до нього: кожного повного року гірничим очисного забою, прохідником, забійником на відбійних молотках, машиністом гірничих виємочних машин, сталеваром, горновим, агломератником, вальцювальником гарячого прокату - за 1 рік роботи 3 місяці; кожного повного року роботи, передбаченої у відповідних розділах списку N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення, - за 9 місяців.

Тобто, відповідно до роз`яснення Міністерства соціального захисту населення України від 20 січня 1992 року N 8, основною умовою для взаємозаліку пільгового трудового стажу роботи є наявність 10-річного стажу на підземних роботах.

Суд звертає увагу, що посилання у роз`ясненні на статтю 14 Закону N 1788-XII слід застосовувати і при призначенні пенсії за статтею 114 Закону N 1058, оскільки зміст цих статей є тотожним.

З аналізу наведених норм вбачається, що правила кратності полягають у наступному: в разі, якщо особа не має достатньо "підземного" стажу, до нього може додатково зараховуватися інший пільговий стаж.

Крім того, "підземний" стаж на провідних професіях зараховується із збільшеною кратністю.

Так, стаж на провідних професіях зараховується до "підземного" із збільшеною кратністю 1.25 (1 рік роботи за 1 рік роботи 3 місяці), а решта видів пільгового стажу, що не відносяться до підземного, із зменшеною кратністю 0.75 (1 рік роботи за 9 місяців).

Наведені правові висновки відповідають позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 04.06.2019 у справі N 333/3704/16-а.

Таким чином, враховуючи, що позивач працював на посадах за Списком N 1, що не заперечується відповідачем, його пільговий стаж має бути розрахований відповідно до Роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 року N 8.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, відповідачем при його прийнятті не було застосовано вказаного порядку обчислення.

Враховуючи вказане, суд дійшов висновку, що незастосування відповідачем Роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 N 8 призвело до некоректного підрахунку пільгового стажу позивача та, відповідно, до відмови у призначенні пенсії за віком, що є порушенням прав позивача.

Отже, вказане рішення в цій частині є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про зарахування до пільгового стажу за Списком N 1 період навчання за фахом, суд зазначає таке.

В матеріалах справи наявна трудова книжка позивача серії НОМЕР_2 , яка містить належним чином відображені записи щодо періоду навчання позивача, а саме з 01.09.1992 по 17.05.1996 - навчання в Єнакіївському політехнічному технікумі, номер запису в трудовій книжці №5, в графі "на підставі чого внесений запис (документ, його дата та номер)" зазначено Диплом №008684 від 17.05.1996.

Окрім цього позивачем був наданий диплом № НОМЕР_4 , виданий на ім`я ОСОБА_1 , в тому що він в 1996 році закінчив повний курс вказаного технікуму по спеціальності "Технологія підземної розробки корисних копалин", диплом виданий 17.05.1996 реєстраційний №2168.

Суд зауважує, що трудова книжка та диплом позивача містять записи про спірний період та підтверджують те, що позивач навчався за фахом.

Згідно з пунктом "д" частини третьої статті 56 Закону України від 05.11.91 N 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців (абзац 1 частини першої статті 38 Закону України від 10.02.98 N 103/98-ВР "Про професійно-технічну освіту").

У трудовій книжці позивача міститься запис про те, що 02.08.1996 ОСОБА_1 був прийнятий гірничим майстром підземним з повним робочим днем у шахті (номер запису в трудовій книжці №6).

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги те, що позивачем подані необхідні та належні відомості щодо періодів пільгової роботи, а також, що перерва між днем закінчення навчання та днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців (17.05.1996 дата закінчення навчання відповідно до трудової книжки, 02.08.1996 дата зарахування на роботу відповідно до трудової книжки), суд дійшов висновку, що у відповідача відсутні підстави не враховувати період навчання позивача з 01.09.1992 по 17.05.1996 до пільгового стажу за Списком N 1.

Таким чином, період навчання позивача за фахом з 01.09.1992 по 17.05.1996 підлягає зарахуванню до пільгового стажу за Списком №1.

Щодо позовних вимог позивача зарахувати до пільгового стажу за Списком N 1 період строкової військової служби з 20.11.1996 по 14.04.1998, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що позивача 13.11.1996 було звільнено з посади гірничого майстра підземного з повним робочим днем, у зв`язку з призовом на військову службу, про що свідчить запис №7 в трудовій книжці.

З 20.11.1996 по 14.04.1998 позивач проходив службу в Збройних силах, про що свідчить запис №8 в його трудовій книжці, а також підтверджується наявним в матеріалах справи військовим квитком позивача серії НОМЕР_5 . Тобто на момент призову на військову службу позивач працював за професією, передбаченою Списком N 1 з повним робочим днем при повному робочому тижні та був звільнений саме з підстави призову на військову службу.

Таким чином суд дійшов висновку, що період служби позивача в армії також повинен бути зарахований до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача призначити пенсію позивачу з 26.11.2021, суд зазначає таке.

Обрахунок стажу, що враховується у призначенні (перерахунку) пенсії, є дискреційним повноваженням пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Відповідно до положень частини першої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4 частини другої статті 245 КАС України).

Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З урахуванням наведеного, а також дискреції пенсійного органу в питаннях обрахунку стажу (в тому числі пільгового), необхідного для призначення пенсії, суд з метою ефективного захисту права позивача вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 26.11.2021 з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Тобто, обов`язок доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень одночасно покладено на усіх учасників процесу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання цих вимог відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність вчинених дій.

Водночас докази, подані позивачем, підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог, та не були спростовані відповідачем.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов є частково обґрунтованим та підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судовий збір в розмірі 992,40 грн. сплачений за квитанцією №3162-2633-0948-6619 від 20.05.2022 підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 9, 72-90, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 19.01.2022 №122950001988.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 26.11.2021 та прийняти рішення з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (ЄДРПОУ 22933548, адреса: вул. Андрія Саєнка, буд. 10, м. Фастів, Київська область, 08500) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 992,40 грн. (дев`ятсот дев`яносто дві грн. 40 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 07.03.2023.

Суддя Панченко Н.Д.