Рішення № 109401411, 06.03.2023, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2023 року № 320/2265/22

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панченко Н.Д., розглянувши в письмовому провадженні у місті Києві за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Київській області про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) з позовом до Головного управління Національної поліції України в Київській області (ЄДРПОУ: 40108616, адреса: вул. володимирська, буд. 15, м. Київ, 01601), у якому просить суд:

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Київській області сплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані календарні дні основних відпусток за 2021 та 2022 роки;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Київській області зробити перерахунок робочих годин (днів) відповідно до постових книг за 2020 і 2021 роки ІТТ №9 ГУНП в Київській області та сплатити ОСОБА_1 компенсацію за роботу у вихідні та святкові дні і неробочі дні;

- виплатити ОСОБА_1 одноразову допомогу при звільненні;

- сплатити ОСОБА_1 компенсацію за несвоєчасний розрахунок при звільненні у розмірі середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив про те, що при звільненні з військової служби останньому не виплачено грошову компенсацію за невикористані календарні дні основних відпусток за 2021 та 2022 роки, за роботу у вихідні, святкові та неробочі дні, а також одноразову допомогу при звільненні.

Так, позивач вказує, що звертався до відповідача із заявою про виплату грошової компенсації за невикористані календарні дні основної оплачуваної відпустки за 2021 рік, однак отримав відмову. Також зазначає, що у зв`язку з відсутністю правового врегулювання положеннями Закону України "Про Національну поліцію" і Порядку №260, у вирішенні питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки застосовується Кодекс законів про працю України і закону України "Про відпустки". Відповідно до частини 1 статті 24 закону України "Про відпустки" і частини 1 статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи. У випадку звільнення поліцейського з органів Національної поліції України виплачується компенсація за всі невикористані дні, як основної, так і додаткової відпустки. Однак відповідач протиправно не нарахував та не виплатив грошову компенсацію за невикористану щорічну основну оплачувану відпустку за 2021 рік та 2022 рік.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суд від 02.09.2022 відкрито провадження у справі.

Відповідач проти позову заперечував та зазначив, що відповідно до пункту 20 розділу І Порядку та умов за виконання службових обов`язків понад установлений службовий час, у вихідні, святкові та неробочі дні грошове забезпечення поліцейським додатково не виплачується.

Пунктом 5 статті 91 розділу ІХ Закону №580-VII передбачено, що поліцейським, які виконували службові обов`язки у вихідні, святкові та неробочі дні, крім поліцейських, які працюють у змінному режимі, відповідний час для відпочинку в порядку компенсації надається протягом двох наступних місяців.

Ні Законом №580-VIII, ні Порядком та умовами виплата поліцейським компенсації за роботу у вихідні, святкові та неробочі дні при звільненні не передбачена, відтак обов`язку для її здійснення у Головного управління немає.

Розрахунок із ОСОБА_1 при звільненні Головним управлінням було здійснено наступним чином:

- в січні 2022 року нараховано грошове забезпечення та індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2022 по 14.01.2022 в розмірах, належних йому до нарахування, та 24.01.2022 виплачено після утримання обов`язкових податків та зборів в розмірі 6 086,75 грн (шість тисяч вісімдесят шість грн. 75 коп.) шляхом зарахування коштів на особистий картковий рахунок, відкритий в АТ КБ «Приватбанк»;

- в квітні 2022 року нараховано одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі належному до нарахування та після утримання обов`язкових податків та зборів 27.04.2022 виплачено таким же шляхом в розмірі 100 997,13 грн. (сто тисяч дев`ятсот дев`яносто сім грн 13 коп.) в терміни, передбачені пунктом 8 розділу VI Порядку та умов.

Щодо виплати компенсації за невикористані позивачем дні відпусток то згідно з пунктом 8 розділу III Порядку та умов за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства (відповідну норму викладено в пункті 10 статті 93 Закону №580-VIII). Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.

Згідно з наказом про звільнення ОСОБА_1 станом на день звільнення кількість невикористаних днів щорічної відпустки у році звільнення складала 0.

У зв`язку із зазначеним грошова компенсація ОСОБА_1 за невикористану в році звільнення відпустку не нараховувалась і не виплачувалась.

Також відповідач вказав, що відповідно до вимог закону України "Про Національну поліцію" та Порядку №260, які є спеціальним законодавством та підлягають застосуванню при вирішенні спорів з приводу порядку та умов грошового забезпечення поліцейських та надання їм відпустки, грошова компенсація за невикористану відпустку виплачується у випадку її невикористання у році звільнення. Грошова компенсація за невикористані відпустки за попередні роки не передбачена, а встановлено правило надання чергової відпустки поліцейському до кінця календарного року. Отже, нормами спеціального законодавства для поліцейських передбачено виплату компенсації за невикористану відпустку тільки в році звільнення. Компенсація за невикористані відпустки за попередні роки, які передують року, в якому звільняється поліцейським, нормами спеціального законодавства, які є пріоритетними, не передбачена. За загальним правилом, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі. З урахуванням вищезазначених норм, відповідач зазначив, що позовні вимоги позивача про нарахування та виплату компенсації за невикористані відпустки у 2021 році, є такими, що суперечать положенням чинного законодавства.

Позивач в свою чергу подав відповідь на відзив, у якій проти доводів відповідача заперечував та просив задовольнити позовні вимоги.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 .

Позивач з 06.11.2015 проходив службу в Головному управлінні МВС в Київській області, з якої був звільнений 14.01.2022 за пунктом 2 (через хворобу) частини 1 статті 77 Закону України «Про національну поліцію».

Відповідно до витягу з наказу ГУ НП в Київській області від 14.01.2022 №6о/с, станом на день звільнення вислуга років для виплати надбавки за стаж служби складає 16 років 04 місяці 05 днів; вислуга років в Державній кримінально-виконавчій службі - 01 рік 02 місяці 16 днів; час навчання - немає; стаж служби для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції - 17 років 06 місяців 21 день; вислуга років на пільгових умовах - 03 роки 10 місяців 15 днів; усього вислуги років - 21 рік 05 місяців 06 днів. Кількість невикористаних днів щорічної відпустки у році звільнення - 0.

За твердженнями позивача, при звільненні йому не було виплачено грошову компенсацію за невикористані календарні дні основних відпусток за 2021 та 2022 роки, одноразову грошову допомогу при звільненні та грошову компенсацію за роботу у вихідні та святкові дні.

Вказане стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Законом України "Про відпустки" від 15.11.1996 № 504/96-ВР (далі - Закон № 504/96-ВР) визначені державні гарантії права на відпустки, умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.

Згідно зі статтею 4 Закону №504/96-ВР установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв`язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону); 3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону); 4) соціальні відпустки: відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв`язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); 5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону). Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.

У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (частина перша статті 24 Закону № 504/96-ВР).

Аналогічні положення містяться в частині першій статті 83 КЗпП України.

Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII) визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Відповідно до частин першої та третьої статті 59 Закону № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік і форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.

Проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (стаття 60 Закону № 580-VIII).

Згідно з частинами першою та другою статті 92 Закону №580-VIII поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

Частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 93 Закону №580-VIII передбачено, що тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки. За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п`ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п`ятнадцять календарних днів. Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби.

Відповідно до частин восьмої, дев`ятої, десятої та одинадцятої статті 93 Закону №580-VIII поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.

Частинами першою та другою статті 94 Закону №580-VIII обумовлено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Положення Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.04.2016 №260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за №669/28799 (далі - Порядок №260) визначають критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання).

Пунктом 3 розділу І Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з абзацами сьомим і восьмим пункту 8 розділу ІІІ Порядку №260 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.

Види відпусток, які можуть надаватися поліцейським, визначені у статті 92 Закону №580-VIII. Так, поліцейським можуть бути надані такі відпустки: щорічні чергові оплачувані відпустки, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

Отже, Законом №580-VIII не врегульовані правовідносини щодо виплати поліцейському компенсації за не використану відпустку у попередні перед звільненням роки.

Рішенням Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року № 8-рп/2002 в справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України.

З огляду на відсутність правового врегулювання у Законі №580-VIII і Порядку №260 правовідносин щодо компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, при вирішенні вказаного спору суд застосовує КЗпП України і Закон №504/96-ВР.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону №504/96-ВР і частини першої статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Отже, у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної так і додаткової відпустки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 19.01.2021 по справі №160/10875/19, яка відступила від попередніх висновків Верховного Суду щодо питання виплати грошової компенсації за невикористану частину відпустки поліцейським, зокрема але не виключно, викладених в судових рішеннях у справах №818/1276/17, №820/5122/17, №808/2122/18, №825/1038/16.

Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується відповідачем, відповідно до наказу Головного управління Національної поліції в Київській області від 04.01.2022 № 2о/с з огляду на положення частини шостої статті 93 Закону України "Про Національну поліцію", майорові поліції ОСОБА_1 щорічну чергову відпустку за 2021 рік перенесено на 41 добу з 06.01.2022 по 15.02.2022.

Оскільки жодних доказів як використання позивачем у повному обсязі щорічної чергової відпустки за 2021 рік так і доказів нарахування і виплати позивачу такої компенсації матеріали справи не містять та відповідач у відзиві на позовну заяву не заперечує такого факту суд дійшов висновку, що позивач при звільненні зі служби в поліції має право на отримання грошової компенсації за невикористані ним дні відпустки за 2021 рік.

Враховуючи викладене, суд вважає, що бездіяльність відповідача щодо виплати позивачу грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за 2021 рік є протиправною.

Щодо виплати позивачу грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за 2022 рік, то суд зазначає, що згідно з абзацами сьомим і восьмим пункту 8 розділу III Порядку N 260 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства......Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.

Як встановлено судом і не заперечується сторонами у межах даного провадження , відповідачем у наказі про звільнення позивача від 14.01.2022 №6 о/с було визначено, що кількість невикористаних днів щорічної відпустки у році звільнення становить 0.

Жодних доказів скасування наказу в цій частині, матеріали справи не містять.

Також в матеріалах справи відсутні як докази щодо внесення змін до наказу про звільнення позивача зі служби в частині визначення кількості діб невикористаної відпустки так і докази ініціювання питання щодо внесення таких змін до діючого наказу.

Оскільки такий наказ на дату вирішення спору по суті заявлених позовних вимог є чинним, суд дійшов висновку про відсутність протиправної бездіяльності з боку відповідача.

Враховуючи вказане, суд дійшов висновку, що без внесення відповідних змін до наказу про звільнення, вимога про стягнення з відповідача грошової компенсації за невикористану відпустку за 2022 рік є передчасною та такою, що суперечить законодавчо закріпленій процедурі проведення таких виплат, що узгоджується з приписами пункту 8 розділу III Порядку N 260.

Щодо позовної вимоги про виплату позивачу грошової компенсації за роботу у вихідні та святкові дні суд зазначає таке.

Питання виплати грошової компенсації за роботу у вихідні і святкові дні поліцейським, урегульовані Законом України "Про Національну поліцію" Порядком №260, які є спеціальними за своєю правовою природою та підлягають застосуванню до спірних правовідносин, а тому норми КЗпП України у даному випадку не застосовуються.

Відповідно до частини 1 ст. 91 Закону України "Про Національну поліцію" визначено особливий характер служби в поліції містить такі спеціальні умови для певних категорій поліцейських: 1) службу у святкові та вихідні дні; 2) службу позмінно; 3) службу з нерівномірним графіком; 4) службу в нічний час.

Частиною 4 статті 91 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, до вихідні, святкові та неробочі дні є днями відпочинку для всіх поліцейських, крім залучених до виконання службових обов`язків.

Відповідно до ч. 5 ст. 91 Закону України "Про Національну поліцію", поліцейським, які виконували службові обов`язки у вихідні, святкові та неробочі дні, крім поліцейських, які працюють у змінному режимі, відповідний час для відпочинку в порядку компенсації надається протягом двох наступних місяців.

Згідно частини 1 статті 94 Закону №580, поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.

Відповідно до частини 2 цієї ж статті, порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Пунктом 20 розділу І наказу МВС №260 передбачено, що за виконання службових обов`язків понад установлений службовий час, у вихідні, святкові та неробочі дні грошове забезпечення поліцейським додатково не виплачується.

Поліцейським, які виконували службові обов`язки у вихідні, святкові та неробочі дні, крім поліцейських, які працюють у змінному режимі, відповідний час для відпочинку (у порядку компенсації) надається протягом двох наступних місяців.

Отже, нормами спеціального законодавства передбачена компенсації поліцейським за роботу у вихідні, святкові та неробочі дні не в грошовому еквівалентів, а шляхом надання відповідного часу для відпочинку протягом двох наступних місяців.

Оскільки спірне питання врегульоване нормами спеціального законодавства, то саме такі підлягають застосуванню судом.

З огляду на викладене, підстави для виплати грошової компенсації за роботу у вихідні і святкові дні позивачу відсутні.

Щодо позовної вимоги про виплату позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 1 розділу VI Порядку та умов №260 поліцейським, які звільняються із служби через хворобу (за станом здоров`я), виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Пунктом 6 того ж розділу Порядку та умов №260 визначено, що нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні із служби здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення, ураховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, процентну надбавку за стаж служби в поліції, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премій, установлених наказами на день звільнення.

Відповідно до пункту 7 того ж розділу Порядку та умов №260 у наказі про звільнення підрозділом кадрового забезпечення в разі необхідності виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зазначається стаж служби для її виплати.

Згідно з наказом про звільнення ОСОБА_1 станом на день звільнення стаж служби для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції складає 17 років 06 місяців 21 день.

Пунктом 8 розділу VI Порядку та умов №260 визначено, що одноразова грошова допомога при звільненні виплачується не пізніше двох місяців з дня звільнення із служби, а в разі надходження коштів пізніше цього терміну - протягом п`яти робочих днів після їх надходження в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання центрального органу управління поліцією, органів поліції, державних органів, установ та організацій, до яких відряджені (прикомандировані) поліцейські.

Відповідно до тверджень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, що не заперечується позивачем у відповіді на відзив, ОСОБА_1 27.04.2022 було виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні.

У межах даного провадження позивач не ставив під сумнів правильність здійснення математичного розрахунку такої допомоги.

Таким чином, позовна вимога щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні задоволенню не підлягає, у зв`язку з відсутністю предмета спору у цій частині.

Також не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з Головного управління Національної поліції у Київській області середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, як передчасні. За змістом частини 1 статті 117 Кодексу законів про працю України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом до якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності. Аналіз статей 116, 117 Кодексу законів про працю України, які передбачають обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні, а також те, що для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку, дають підстави для висновку, що в спірних правовідносинах зазначений строк звернення до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні ще не розпочався, оскільки відсутній факт остаточного розрахунку з позивачем.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі №120/1407/19-а.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Тобто, обов`язок доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень одночасно покладено на усіх учасників процесу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання цих вимог відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність вчинених дій.

Водночас докази, подані позивачем, підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог, та не були спростовані відповідачем.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов є частково обґрунтованим та підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення з даним позовом до суду позивач судовий збір не сплачував, оскільки є звільненим від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір". Таким чином, судовий збір за рахунок відповідача на користь позивача відшкодуванню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 73-77, 90, 94, 241, 245, 246, 250, 259-263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Київській області (ЄДРПОУ: 40108616, адреса: вул. Володимирська, буд. 15, м. Київ, 01601) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2021 рік.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Київській області (ЄДРПОУ: 40108616, адреса: вул. Володимирська, буд. 15, м. Київ, 01601) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2021 рік.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 06.03.2023.

Суддя Панченко Н.Д.