Рішення № 109401398, 06.03.2023, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2023 року справа № 320/10592/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

Суть спору: До Київського Окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі позивач та/або ОСОБА_1 ) з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі відповідач та/або військова частина НОМЕР_1 ) та, з урахуванням уточненої позовної заяви від 13.09.2021 (т. 1, а.с. 20-26), просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не розподілення та не забезпечення належним житловим приміщенням ОСОБА_1 ;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України внести зміни до облікової справи ОСОБА_1 з урахуванням вимог статті 27 Постанови Ради Міністрів СРСР від 17.02.1981 №193 «Про затвердження Положення про пільги для військовослужбовців, військовозобов`язаних осіб, звільнених з військової служби у відставку, та їх сімей», а саме надати додаткову кімнату та включити до списку осіб, які мають право на одержання трьохкімнатної квартири;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України внести ОСОБА_1 до списку осіб, які користуються правом позачергового отримання житлових приміщень згідно з частиною 9 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та пункту 3.21 наказу МВС України від 28.007.2007 №278 «Про затвердження Інструкції з організації забезпечення, надання військовослужбовцям Національної гвардії України та членам їх сімей житлових приміщень», як особу звільнену з військової служби у зв`язку із скороченням штатів або проведення інших організаційних заходів;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України розділити та забезпечити належним житловим приміщенням ОСОБА_1 ;

- встановити судовий контроль.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.09.2021 позовну заяву залишено без руху та встановлено десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.09.2021 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідач протягом 3,5 років не розподілив та не надав йому належного житлового приміщення, чим порушив його права та охоронювані законом інтереси. ОСОБА_1 стверджує, що військовою частиною НОМЕР_1 не було враховано положення розділу ІІІ Постанови Ради Міністрів СРСР від 17.02.1981 №193 «Про затвердження Положення про пільги для військовослужбовців, військовозобов`язаних осіб, звільнених з військової служби у відставку, та їх сімей» в частині наявності у нього права на отримання додаткової кімнати. Окрім цього, позивач вказує, що відповідачем не було враховано обставин наявності у нього права на одержання житла позачергово у відповідності до частини 9 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та пункту 3.21 наказу МВС України від 28.007.2007 №278 «Про затвердження Інструкції з організації забезпечення, надання військовослужбовцям Національної гвардії України та членам їх сімей житлових приміщень». З урахуванням наведеного ОСОБА_1 просив адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

30.12.2021 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, де останній стверджує про відсутність ознак протиправної бездіяльності, зазначає, що ОСОБА_1 не звертався із рапортом для включення його до списків осіб, які користуються правом позачергового отримання житла та наголосив, що позивач має право на отримання додаткової кімнати або на додаткову житлову площу, проте це не є обов`язком відповідача і покладається на розсуд Центральної житлово-побутової комісії Головного управління Національної гвардії України. Окрім цього разом із відзивом на позовну заяву відповідачем надано до суду копію облікової квартирної справи №41 полковника запасу ОСОБА_1 .

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в :

Відповідно до копії посвідчення серія НОМЕР_2 від 14.05.2015 ОСОБА_1 є ветеранам війни учасником бойових дій та має пільги передбачені законом.

Згідно із Витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 30.03.2018 №82 припинено (розірвано) контракт про проходження громадянами України військової служби у Національній гвардії України та виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення: полковника ОСОБА_1 (У-037612), старшого помічника начальника оперативного відділення штабу (ВОС 0210003), звільненого відповідно до пункту «г» (у зв`язку із скороченням штатів або проведення організаційних заходів) частини 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» з військової служби наказом командувача Національної гвардії України по особовому складу від 09.02.2018 №15 о/с у запас з правом носіння військової форми одягу, 01.04.2018 (останній день щорічної основної відпустки за 2018 рік (т. 1, а.с. 30).

22.07.2021 позивачем подано командирові військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України заяву (вх. №К-61) (т. 1, а.с. 31), в якій останній просив:

- надати довідку, в яких списках обліку та яким на черзі для одержання житлової площі він перебуває на даний час;

- надати інформацію відносно розміру житлової площі, яку йому визначено, та якими нормативно-правовим актами керувалась житлово-побутова комісія військової частини при її визначенні;

- надати інформацію відносно того, скільки одно, двох та трьох кімнатних квартир було отримано та розподілено військовою частиною НОМЕР_1 за період з 01.04.2018 по теперішній час.

Листом від 26.07.2021 №18/11/4-К-61-1700 (т. 1, а.с. 32) військова частина № НОМЕР_1 повідомила ОСОБА_1 по першому питанню, що він та його донька ОСОБА_2 з 28.04.2016 перебувають у загальній черзі на отримання житла за №51, а в першочерговому списку за №21 з 28.04.2016, як учасник бойових дій.

По другому питанню відповідач у наведеному листі зазначив, що житлово-побутова комісія військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України керується чинними нормативно-правовими актами при визначенні розміру житлової площі, що надається громадянам, а саме: наказом МВС України від 28.07.2007 №278 «Про затвердження Інструкції з організації забезпечення, надання військовослужбовцям Національної гвардії України та членам їх сімей житловим приміщень», статтями 47, 48 Житлового кодексу Української РСР та пунктом 53 Правил обліку громадян, які потребуються поліпшення житлових умов, і надання їм житлових приміщень в Українській РСР, затверджених Постановою ради міністрів Української РСР і Української республіканської ради професійних спілок від 11.12.1984 №470, де передбачається, що «жиле приміщення надається громадянам у межах 13,65 квадратного метра житлової площі на одну особу, але не менше рівня середньої забезпеченості громадянам жилою площею в даному населеному пункті…».

По третьому питанню у листі від 26.07.2021 №18/11/4-К-61-1700 військова частина НОМЕР_1 довела до відома позивача про те, що у період з 01.04.2018 по дату відповіді розподілено військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України житлової площі, а саме: однокімнатних квартир загальна кількість 11, з яких 10 службових; двокімнатних квартир загальна кількість 15, з яких 9 службових; трикімнатних квартир загальна кількість 8, з яких 5 службових; чотирикімнатних квартир загальна кількість 2, з яких 1 службова.

ОСОБА_1 вважає, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність в частині не розподілення та не забезпечення його житлом, що і зумовило звернення до суду із даним адміністративним позовом з метою захисту та відновлення своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Вирішуючи спір по суті суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло станом на час виникнення спірних правовідносин та враховує наступне.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі Закон № 2011-XII) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до статті 1 Закону № 2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

За правилами статті 1-1 Закону № 2011-XII законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей базується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів.

Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені більш високі норми щодо соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, ніж ті, що містить законодавство України, то застосовуються норми міжнародного договору.

Статтею 1-2 Закону № 2011-XII визначено, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

Відповідно до абзаців 1, 2 частини 1 статті 12 Закону № 2011-XII держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства.

Згідно із абзацом 1 частини 9 статті 12 Закону № 2011-XII військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас за станом здоров`я або якщо вони на час звільнення мають вислугу військової служби не менше 20 років, або у відставку, а також у зв`язку зі скороченням штатів чи проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості їх використання на військовій службі, залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки і відповідних квартирно-експлуатаційних органах та користуються правом позачергового одержання житла. Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Військовослужбовці, які набули право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", залишаються на такому обліку та користуються правом позачергового одержання житла.

У свою чергу, механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців - осіб офіцерського (у тому числі осіб, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу), старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення та Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, розвідувальних органів, посади в яких комплектуються військовослужбовцями, у тому числі звільнених в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військових частинах, закладах, установах та організаціях (далі - військові частини) після звільнення (далі - військовослужбовці) та членів їх сімей визначає Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 №1081 (далі Порядок №1081).

На виконання Порядку №1081 наказом Міністерства внутрішніх справ України від 28.07.2007 №278, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15.08.2007 за №942/14209, затверджено Інструкцію з організації забезпечення, надання військовослужбовцям Національної гвардії України та членам їх сімей житлових приміщень (далі Інструкція №278).

Відповідно підпункту 3.1 пункту 3 Інструкції №280 військовослужбовці та члени їх сімей визнаються такими, що потребують поліпшення житлових умов, на загальних підставах відповідно до законодавства.

Згідно із підпунктом 3.3 пункту 3 Інструкції №280 з метою дотримання вимог чинного законодавства при веденні обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, розподілу та використання житлової площі у військових частинах утворюються житлово-побутові комісії.

Житлово-побутова комісія створюється за наказом командира військової частини в складі 5 - 9 осіб. Головою житлово-побутової комісії призначається заступник командира з тилу. Крім того, за наказом командира визначаються заступник голови житлово-побутової комісії військової частини та технічний секретар. Засідання житлово-побутової комісії проводиться не менш як один раз на місяць.

В розрізі положень пункту 3.4 розділу 3 Інструкції №280 на житлово-побутові комісії покладаються: розгляд питань щодо зарахування або зняття військовослужбовців з квартирного обліку; унесення змін до облікових справ військовослужбовців; розподіл житлової площі, яка надійшла від Головного управління Національної гвардії України, між військовослужбовцями, що перебувають на квартирному обліку у військовій частині; надання пропозицій командирові військової частини щодо надання службової житлової площі військовослужбовцям військової частини; розгляд клопотань військовослужбовців військової частини щодо приватизації житлової площі; надання пропозицій до Головного управління Національної гвардії України щодо включення (виключення) житлових приміщень із числа службових.

Згідно із пунктом 3.6 розділу 3 Інструкції №280 у Головному управлінні Національної гвардії України наказом командувача Національної гвардії України створюється центральна житлово-побутова комісія, яка здійснює контроль за обліком і розподілом житлової площі у військових частинах Національної гвардії України, а також веде власний облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов, та надає дозвіл на переведення житлової площі з державного житлового фонду в комунальну власність.

В силу положень пункту 3.7 розділу 3 Інструкції №280 крім завдань та повноважень, передбачених пунктом 3.4 цієї Інструкції, на центральну житлово-побутову комісію покладаються: затвердження рішення житлово-побутових комісій військових частин про надання дозволу на переведення житлової площі з державного житлового фонду в комунальну власність; затвердження рішення житлово-побутових комісій військових частин про надання житлових приміщень; розгляд пропозицій командування військових частин та прийняття рішення щодо включення (виключення) житлового приміщення до (із) числа службового; військовослужбовці беруться на квартирний облік за рішенням житлово-побутової комісії військової частини, затвердженим командиром військової частини.

На засіданні комісії має право бути присутнім військовослужбовець, щодо якого вирішується питання зарахування на облік.

У рішенні вказуються дата взяття на облік, склад сім`ї, підстави для зарахування на облік, вид черговості (загальна черга, у першу чергу, поза чергою), а також підстави включення до списку осіб, які користуються правом першочергового отримання житлових приміщень (додаток 3), або до списку осіб, які користуються правом позачергового отримання житлових приміщень (додаток 4), а в разі відмови у взятті на облік - підстави відмови з посиланням на відповідні норми житлового законодавства. Датою зарахування на облік уважається день, коли житлово-побутовою комісією військової частини винесено рішення про зарахування військовослужбовця на облік.

Військовослужбовці, зараховані на квартирний облік, заносяться до Книги обліку осіб, що перебувають на черзі для одержання житлового приміщення (додаток 5).

Книга обліку осіб, що перебувають на черзі для одержання житлового приміщення, повинна бути пронумерована, прошнурована, скріплена печаткою військової частини та підписана секретарем житлово-побутової комісії. Ця Книга зберігається як документ суворої звітності.

Згідно із підпунктом 3.13 пункту 3 Інструкції №280 на кожного військовослужбовця, узятого на квартирний облік, заводиться облікова справа, яка є документом суворої звітності. Обліковій справі надається номер, відповідний номеру книги обліку осіб, що перебувають на черзі для одержання житлового приміщення.

Ця книга є документом суворої звітності. Облікові справи зберігаються як документи суворої звітності за місцем квартирного обліку. Після надання військовослужбовцям житла для постійного проживання облікові справи зберігаються не менше 5 років у виконавчому органі районної, міської, районної в місті ради. Після закінчення зазначеного строку справа знищується в установленому порядку.

Військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров`я, а також у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду та користуються правом позачергового одержання житла (пп. 3.21 п. 3 Інструкції №280).

Аналогічні положення в частині обліку військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов, надання житлових приміщень для постійного проживання визначені і Порядком №1081.

Аналіз вказаних положень дає суду підстави дійти до наступних висновків.

По-перше, військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас за станом здоров`я або якщо вони на час звільнення мають вислугу військової служби не менше 20 років, або у відставку, а також у зв`язку зі скороченням штатів чи проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості їх використання на військовій службі, залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення. При цьому, такі військовослужбовці користуються правом позачергового одержання житла.

По-друге, при веденні обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, розподілу та використання житлової площі у військових частинах утворюються житлово-побутові комісії, які, серед іншого розглядають питання щодо зарахування або зняття військовослужбовців з квартирного обліку, унесення змін до облікових справ військовослужбовців; розподіл житлової площі, яка надійшла від Головного управління Національної гвардії України, між військовослужбовцями, що перебувають на квартирному обліку у військовій частині.

Судом встановлено, що позивачем 01.03.2016 подано рапорт командирові військової частини НОМЕР_1 про взяття його та членів своєї родини у кількості одного чоловіка на квартирний обліку у військовій частині НОМЕР_1 НГУ, як безквартирного.

Також ОСОБА_1 подано рапорт №38 голові житлової комісії від 01.04.2016 про взяття його на облік для одержання житлової площі (поліпшення житлових умов) у складі 2 осіб: ОСОБА_1 та його доньки ОСОБА_2 .

Згідно із Витягом з протоколу №10 засідання житлово-побутової комісії військової частини НОМЕР_1 від 28.04.2016 (облікова квартирна справа №41) ухвалено задовольнити прохання полковника ОСОБА_1 , 1974 р.н., старшого помічника начальника відділення (далі протокол №10).

Рахувати на квартирному обліку при в/ч НОМЕР_1 НГУ складом родини 2 особи, в т.ч.: позивач, донька ОСОБА_2 2000 р.н. на загальних підставах з 28.04.2016 згідно із пунктом 13, підпункту 6 «Правил..» та включити в списки на першочергове отримання житла з 28.04.2016, відповідно до пункту 19 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

ОСОБА_1 щодо вказаних обставин у позовній заяві не заперечував.

У той же час, як в первинно поданій, так і в уточненій позовній заяві позивач зазначає про протиправному бездіяльність відповідача, яка полягає у тому, що військова частина НОМЕР_1 протягом 3 років 5 місяців не розподілила належного йому житла, хоча згідно із листом від 31.07.2021 №18/11/4-К-61-1700 від 26.07.2021 у період з 01.04.2018 здійснювала такий розподіл між іншими військовослужбовцями.

Надаючи оцінку наведеним твердженням ОСОБА_1 слід відмітити наступне.

Відповідно до підпункту 4.1 розділу 4 Інструкції №280 житлові приміщення надаються військовослужбовцям, що перебувають на квартирному обліку, згідно з чергою, яка визначається часом узяття на облік або занесенням до списків на пільгове одержання житлової площі.

Винятком можуть бути випадки, передбачені чинним законодавством.

За правилами підпункту 4.4 пункту 4 Інструкції №280 уся житлова площа, яка надходить до Національної гвардії України для забезпечення військовослужбовців, розподіляється рішенням Головного управління Національної гвардії України між військовими частинами, виходячи з часу перебування військовослужбовців на квартирному обліку.

Розподіл житлової площі проводиться житлово-побутовою комісією зазначеної частини серед військовослужбовців, які перебувають на квартирному обліку.

Черговість розподілу житлової площі визначається пропорційно до кількості осіб, які перебувають на квартирному обліку, у відсотковому відношенні до видів черги, у межах календарного року поставлення на квартирний облік, з урахуванням попереднього забезпечення. Рішення житлово-побутової комісії військової частини розглядається і затверджується центральною житлово-побутовою комісією Головного управління Національної гвардії України.

Згідно із пунктами 4.5 пункту 4 Інструкції №280 перевагою в одержанні житлових приміщень у межах календарного року взяття на квартирний облік користується категорія осіб, які перебувають на квартирному обліку в списках позачергового одержання житлових приміщень, потім ті, хто стоять на черзі на першочергове одержання житлових приміщень, а далі ті, хто перебувають на квартирному обліку на загальних підставах.

При цьому, в розрізі положень підпункту 4.6 пункту 4 Інструкції №280 правом позачергового одержання житлового приміщення, крім осіб, зазначених у статті 46 Житлового кодексу Української РСР, користуються:

особи, звільнені з військової служби і визнані інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних під час виконання обов`язків військової служби, або захворювання, одержаного під час проходження військової служби. Житлові приміщення в населених пунктах, обраних ними для проживання з урахуванням установленого порядку, надаються позачергово за рахунок військових формувань або органів виконавчої влади, у яких вони перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов;

особи, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і належать до категорій I та II.

Військовослужбовці, які перебувають на квартирному обліку, при звільненні з військової служби в запас чи відставку за віком, станом здоров`я, а також у зв`язку зі скороченням штатів або організаційними заходами в разі неможливості використання на службі залишаються на квартирному обліку до одержання житла у військових частинах.

У позачерговому порядку в разі потреби поліпшення житлових умов надаються житлові приміщення сім`ям військовослужбовців, які загинули (померли) або зникли безвісти під час проходження військової служби, за місцем їх перебування на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.

За рішенням Зборів офіцерів військової частини, закладу або установи Національної гвардії України, прийнятого не менш як двома третинами присутніх, порушується клопотання перед житлово-побутовою комісією щодо виділення житла військовослужбовцям поза чергою.

Правом першочергового одержання житлового приміщення користуються особи, зазначені у статті 45 Житлового кодексу Української РСР.

Суд вказує, що обставини наявності у позивача права, передбаченого частиною 9 статті 12 Закону № 2011-XII, підпунктом 4.5 пункту 4 Інструкції №280 відповідачем не заперечується. Більше того, таке право ОСОБА_1 підтверджено і у Витязі з протоколу №10 засідання житлово-побутової комісії військової частини НОМЕР_1 від 28.04.2016.

У той же час, відповідно до листа військової частини НОМЕР_1 від 26.07.2021 №18/11/4-К НОМЕР_3 , позивач перебуває в черзі на отримання житла (поліпшення житлових умов) на загальних підставах за АДРЕСА_1 .

Аналіз наведеного дає суду підстави дійти до висновку, що перед ОСОБА_1 на отримання житла (поліпшення житлових умов) в загальній черзі перебувають 50 осіб, а в першочерговому списку 20 осіб.

За правилами статті 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Суд розуміє бажання та право ОСОБА_1 на отримання ним житлового приміщення, проте вказує, що реалізація такого права має здійснюватися із дотриманням положень статті 21 Конституції України, тобто з врахуванням наявної черговості, у тому числі в частині військовослужбовців, які мають право на отримання житла першочергово із дотриманням процедури, встановленої законом в частині розподілу житлових приміщень.

Що ж стосується посилання позивача на те, що військова частині НОМЕР_1 мала забезпечити його житловим приміщенням протягом трьох років після звільнення варто звернути увагу на наступне.

Правові основи забезпечення соціального захисту військовослужбовців, які звільнятимуться у зв`язку зі скороченням чисельності Збройних Сил України в ході їх реформування, та членів їхніх сімей визначає Закон України «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» від 15.06.2004 № 1763-IV (далі Закон № 1763-IV).

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 1 Закону № 1763-IV, у редакції від 25.03.2005 особи, які звільнилися з військової служби і потребують поліпшення житлових умов, протягом трьох років після звільнення забезпечуються житловими приміщеннями у порядку, передбаченому законодавством, або мають право на одержання кредитів на індивідуальне будівництво чи придбання житла з погашенням їх за рахунок коштів Державного бюджету України.

До забезпечення житлом на зазначених у цьому пункті умовах гарантується виплата компенсацій за проживання у найманому житлі в розмірі вартості житла по регіонах України, яка затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі будівництва та архітектури.

Між тим, пунктом 73 розділу ІІ Закону України Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 №107-VІ внесено зміни до статті 1 Закону України «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей», а саме:

пункт 2 доповнити словами «в межах України»;

пункт 8 викласти у такій редакції:

« 8) забезпечення житлом осіб, які звільнилися з військової служби і потребують поліпшення житлових умов, провадиться відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Надалі Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 N 10-рп/2008 вказані зміни, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Станом на час постановлення позивача на квартирний облік так і станом на час вирішення спору по суті законодавцем не приведено у відповідність положення пункту 8 частини 1 статті 1 Закону № 1763-IV, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 N 10-рп/2008.

Отже, враховуючи Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 N 10-рп/2008, відсутність внесення після прийняття Конституційним Судом України такого рішення будь-яких змін до пункту 8 частини 1 статті 1 Закону № 1763-IV, до спірних правовідносин підлягає застосуванню наведена норма права, у редакції Закону № 1763-IV від 25.03.2005, яка, як вже було вказано вище передбачає, що особи, які звільнилися з військової служби і потребують поліпшення житлових умов, протягом трьох років після звільнення забезпечуються житловими приміщеннями у порядку, передбаченому законодавством, або мають право на одержання кредитів на індивідуальне будівництво чи придбання житла з погашенням їх за рахунок коштів Державного бюджету України.

Суд при вирішенні спору по суті враховує наведені положення, проте звертає увагу позивача на те, що забезпечення осіб, які звільнилися з військової служби і потребують поліпшення житлових умов, протягом трьох років після звільнення має здійснюватися у порядку, передбаченому законом.

В даному ж випадку слід врахувати, що як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в невчиненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними й реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з`ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Аналогічний правовий підхід застосовано в постанові Верховного Суду від 17.04.2019 року у справі №342/158/17.

Таким чином, зважаючи на те, що у черзі перед позивачем на отримання житла перебувають інші військовослужбовці, відсутність в матеріалах справи належних та достатніх доказів на підтвердження настання черги ОСОБА_1 на отримання житла, то стверджувати про протиправну бездіяльність відповідача не вбачається за можливе, з урахуванням чого суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Водночас суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України розділити та забезпечити належним житловим приміщенням ОСОБА_1 , з огляду на їх похідний характер від позовної вимоги, оцінка наявності підстав для задоволення якої надана судом вище.

Більше того, необхідно акцентувати увагу на тому, що захист порушеного права у спосіб, про який просить позивач, за відсутності обставин стверджувати, що черговість ОСОБА_1 у черзі настала, буде мати своїм наслідком порушення вимог статті 21 Конституції України в частині прав інших військовослужбовців, що передують йому у відповідній черзі на отримання житла.

Вирішуючи ж позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача внести зміни до облікової справи позивача з урахуванням вимог статті 27 Постанови Ради Міністрів СРСР від 17.02.1981 №193 «Про затвердження Положення про пільги для військовослужбовців, військовозобов`язаних осіб, звільнених з військової служби у відставку, та їх сімей», а саме надати додаткову кімнату та включити до списку осіб, які мають право на одержання трьохкімнатної квартири суд вкаже про наступне.

Згідно із пунктом 27 розділу ІІІ Постанови Ради Міністрів СРСР від 17.02.1981 №193 «Про затвердження Положення про пільги для військовослужбовців, військовозобов`язаних осіб, звільнених з військової служби у відставку, та їх сімей» (далі Положення №193) особи офіцерського складу у званні полковника, йому рівному і вище, як ті, що перебувають на дійсній військовій службі, так і звільнені у запас чи у відставку, а також командири окремих військових частин та викладачі військово-навчальних закладів по спеціальним військовим та військово-політичним предметам мають право на додаткову кімнату або на додаткову житлову площу в розмірах, що встановлюються чинним законодавством.

ОСОБА_1 у позовній заяві стверджує, що військовою частиною НОМЕР_1 не були дотримані вимоги Положення №193. При наданні оцінки таким доводам слід вказати, що зміст заяви позивача від 22.07.2021 (т. 1, а.с. 31) не дає суду підстави стверджувати, що останній звертався до командира військової частини НОМЕР_1 та/або житлово-побутової комісії військової частини із проханням реалізувати його право, передбачене пунктом 27 Положення №193 шляхом включення до списку осіб, які мають право на одержання трьохкімнатної квартири.

Суд наголошує, що в матеріалах справи відсутні належні та достатні докази на підтвердження відмови відповідача у вчиненні вказаних дій, що дає суду підстави стверджувати про відсутність порушених прав та охоронюваних законом інтересів позивача військовою частиною НОМЕР_1 в цій частині станом на час вирішення спору по суті.

Згідно із частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тобто захисту в адміністративному судочинстві підлягають порушенні права, свободи та охоронювані законом інтереси, зокрема громадянина від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У той же час, як вже було вказано вище в межах спірних правовідносин відсутні обставини стверджувати про порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача із мотивів, які наведені вище, що зумовлюють висновок суду про передчасність позовних вимог в цій частині.

Щодо вимог ОСОБА_1 в частині зобов`язання відповідача внести його до списку осіб, які користуються правом позачергового отримання житлових приміщень, як вже було зазначено судом вище згідно із частиною 9 статті 12 Закону № 2011-XII військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас за станом здоров`я або якщо вони на час звільнення мають вислугу військової служби не менше 20 років, або у відставку, а також у зв`язку зі скороченням штатів чи проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості їх використання на військовій службі, залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки і відповідних квартирно-експлуатаційних органах та користуються правом позачергового одержання житла.

Аналогічне право на одержання військовослужбовцем позачергово житла закріплено і в підпункті 3.21 пункту 3 Інструкції №278.

Суд вказує, що матеріалами справи не підтверджено обставин звернення позивача із заявою до командира військової частини НОМЕР_1 або житлово-побутової комісії військової частини про включення його до списку осіб, які користуються правом позачергового одержання житла.

Разом з цим, слід відмітити, що ОСОБА_1 набув право позачергового одержання житла після видачі наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) №82 від 30.03.2018. Після 30.03.2018 позивач не звертався до відповідача із відповідною заявою (рапортом). Матеріалами облікової квартирної справи №41 наведеного не підтверджено.

Отже, вказане у своїй сукупності дає суду підстави сформувати висновок про відсутність порушеного права ОСОБА_1 в цій частині, що виключає наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Підсумовуючи вищевикладене, повно та всебічно проаналізувавши матеріали адміністративної справи суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову в цілому.

Згідно із частиною 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За правилами частини 5 статті 139 КАС України у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Суд вказує, що позивач звільнений від сплати судового збору, а матеріали справи не містять в собі належних та достатніх доказів понесення відповідачем судових витрат, з огляду на що відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.

Окрім цього, зважаючи на те, що адміністративний позов не підлягає до задоволення відсутні підстави для вирішення питання щодо встановлення судового контролю.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 КАС України, суд

в и р і ш и в :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ; адреса для листування: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Кушнова А.О.