Рішення № 109401314, 07.03.2023, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07 березня 2023 року Справа № 280/274/23 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши в порядку письмового провадження, за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, вул. Матросова, 29)

провизнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

09.01.2023 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (далі відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати рішення начальника ГУНП в Запорізькій області А. Киська, оформлене наказом №1235о/с «По особовому складу» від 01.12.2022, яким майора поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції на підставі п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію», протиправним;

поновити майора поліції ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділення поліції - начальника слідчого відділення відділення поліції №1 Василівського районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області. Застосувати негайне виконання рішення в частині поновлення на посаді;

визнати протиправним рішення начальника ГУНП в Запорізькій області А. Киська, оформлене наказом від 09.11.2022 № 1088 «Про застосування дисциплінарного стягнення», яким до заступника начальника відділення поліції - начальника слідчого відділення відділення поліції № 1 Василівського районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області майора поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції та скасувати його;

зобов`язати відповідача виплатити заробітну плату та додаткову винагороду, яка належить поліцейському в період дії воєнного часу, майору поліції ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу.

Ухвалою суду від 16.01.2023 відкрито спрощене позовне провадження у справі; розгляд справи призначено в порядку письмового провадження без повідомлення/виклику сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що спірний наказ в частині притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції є безпідставним та необґрунтованим. Позивач зауважує, що його притягнуто до дисциплінарної відповідальності за начебто невиконання наказу ГУНП в Запорізькій області від 12.10.2022 №1124 о/с, продовженні 12.10.2022 несення служби у якості відповідального від керівництва ВП №1 Запорізького РУП, та відсутності з 14.10.2022 до 19.10.2022 включно на службі у слідчому відділенні ВП №1 Василівського РУП ГУНП в Запорізькій області. Позивач зазначає, що відповідно до наказу ГУНП в Запорізькій області від 12.10.2022 №1124 о/с його призначено на посаду заступника начальника відділення поліції начальника слідчого відділення відділення поліції №1 Василівського РУП, увільнивши з посади заступника начальника відділу поліції начальника слідчого відділення відділу поліції №1 Запорізького РУП. Разом з тим, позивач вказує, що про існування зазначеного наказу та його зміст йому стало відомо лише 20.10.2022, під час ознайомлення з зазначеним наказом за місцем проходження служби у ВП №1 Запорізького РУП. Позивач наголошує, що до 20.10.2022 він у встановленому порядку продовжував проходити службу на посаді заступника начальника відділу поліції начальника слідчого відділення відділу поліції №1 Запорізького РУП, виконував посадові обов`язки, заступав у добові наряди, тощо.

Позивач зазначає, що до вечірнього часу 19.10.2022 керівництво ГУНП в Запорізькій області не повідомляло співробітникам ВП №1 Запорізького РУП про наявність наказу про переведення позивача на іншу посаду. Також, позивач вказує на те, що в ході службового розслідування було встановлено, що керівнику відділення поліції №1 Василівського РУП ОСОБА_2 до вечірнього часу 19.10.2022 також ніхто не повідомляв про переведення позивача до його підрозділу. Крім того, 18.10.2022 та 19.10.2022 позивач викликався на нараду до керівництва ГУНП в Запорізькій області саме як керівник слідчого відділення відділу поліції №1 Запорізького РУП для надання пояснень щодо стану справ у зазначеному підрозділі, жодних зауважень щодо його переведень висловлено не було. Крім того, зміна параметрів ключа доступу до ЄРДР, як керівника слідчого підрозділу відбулась лише 21.10.2022, а тому до зазначеної дати позивач не мав навіть можливості виконувати посадові обов`язки за посадою начальника слідчого відділення ВП №1 Василівського РУП.

Також, протягом 12.10.2022 19.10.2022 ВП №1 Василівського РУП не складалось жодного акту про відсутність позивача на службі, що також на думку позивача свідчить про те, що зазначеному підрозділу не було відомо про переведення позивача. З урахуванням викладеного у позовній заяві та додаткових поясненнях, позивач вважає прийнятий наказ про застосування до нього дисциплінарного стягнення упередженим та таким, що не відповідає фактичним обставинам. Просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що 12.10.2022 видано наказ ГУНП в Запорізькій області №1124 о/с про переміщення, відповідно до абзацу 2 пункту 2 частини 1 статті 65 Закону України «Про Національну поліцію», майора поліції ОСОБА_1 на посаду заступника начальника відділення поліції - начальника слідчого відділення ВП №1 Василівського РУП ГУНП в Запорізькій області для більш ефективної служби та виходячи з інтересів служби. Також, 12.10.2022 ОСОБА_1 викликано до УКЗ ГУНП для ознайомлення з наказом ГУНП в Запорізькій області №1124 о/с, однак від ознайомлення із наказом та отримання копії наказу позивач відмовився про що складено акт. Вказує, що незважаючи на факт відмови ОСОБА_1 12.10.2022 від отримання наказу ГУНП в Запорізькій області від 12.10.2022 № 1124 о/с, останній фактично був ознайомлений з вказаним наказом.

Зазначає, що 12.10.2022 майор поліції ОСОБА_1 повинен був приступити до виконання службових обов`язків за місцем дислокації слідчого відділення Василівського РУП (м. Запоріжжя, вул. Космічна, буд. 40), але на робочому місці не з`явився. 20.10.2022 майор поліції ОСОБА_1 приступив до виконання службових обов`язків за місцем дислокації слідчого відділення Василівського РУП ГУНП. Відповідач зазначає, що ознайомившись 12.10.2022 з наказом ГУНП в Запорізькій області від 12.10.2022 №1124 о/с, ОСОБА_1 продовжив нести службу у якості відповідального від керівництва ВП №1 Запорізького РУП та не доповів начальнику ГУНП в області про перешкоду у несенні служби 12.10.2022 у якості відповідального від керівництва ВП №1 Запорізького РУП у зв`язку з призначенням його на посаду в іншому підрозділі, чим порушив вимоги частини 3 статті 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року №2337-VIII (зі змінами, внесеними Законом України від 15 березня 2022 року № 2123-ІХ).

Відповідач вказує на те, що після призначення відповідно до наказу ГУНП в Запорізькій області від 12.10.2022 №1124 о/с на посаду заступника начальника відділення - начальника слідчого відділення відділення поліції №1 Василівського РУП ГУНП в Запорізькій області, ОСОБА_1 отримав аналогічні функціональні обов`язки та повноваження відповідно до статті 39 КПК України, які стосуються діяльності виключно зазначеного слідчого підрозділу. Однак, ОСОБА_1 у період з 12.10.2022 по 19.10.2022 включно, будучи ознайомленим з наказом ГУНП від 12.10.2022 №1124 о/с, всупереч вимогам вказаного наказу, продовжив безпідставно здійснювати керівництво слідчим відділенням ВП №1 Запорізького РУП. За таких обставин, відповідач вважає, що позивачем порушено вимоги чинного законодавства України, зокрема Дисциплінарного статуту НП України, що є підставою для застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції. З урахуванням викладеного у відзиві на позовну заяву, представник відповідача просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, повно та всебічно встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази у їх сукупності та взаємозв`язку, встановив наступне.

Судом встановлено, що 12.10.2022 начальником ГУНП в Запорізькій області видано наказ №1124 о/с «По особовому складу», яким, відповідно до абзацу 2 пункту 2 частини 1 статті 65 Закону України «Про Національну поліцію», призначено майора поліції ОСОБА_1 , заступником начальника відділення поліції начальником слідчого відділення відділення поліції №1 Василівського районного управління поліції, з посадовим окладом 3000 грн., увільнивши його з посади заступника начальника відділу поліції начальника слідчого відділення відділу поліції №1 Запорізького районного управління поліції для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби.

24.10.2022 ГУНП в Запорізькій області, у зв`язку із надходженням 24.10.2022 до ГУНП в Запорізькій області від т.в.о. начальника Ваилівського РУП ГУНП в Запорізькій області рапорту про те, що 12.10.2022, згідно з наказом ГУНП в Запорізькій області від 12.10.2022 №1124 о/с, на посаду заступника начальника відділення поліції начальника слідчого відділення поліції №1 Василівського РУП ГУНП в Запорізькій області призначений майор поліції ОСОБА_1 , який з 12.10.2022 на робочому місці не з`являться і приступив до виконання службових обов`язків з 20.10.2022, видано наказ №866 «Про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії», яким призначено службове розслідування за вказаним фактом.

07.11.2022 начальником ГУНП в Запорізькій області затверджено Висновок службового розслідування, проведеного за фактом можливого порушення службової дисципліни заступником начальника відділення поліції начальником слідчого відділення відділення поліції №1 Василівського РУП ГУНП в Запорізькій області майором поліції ОСОБА_1 .

Відповідно до висновків службового розслідування позивачем скоєно дисциплінарний проступок, що виразилося у невиконанні наказу ГУНП в Запорізькій області від 12.10.2022 №1124 о/с, продовженні 12.10.2022 несення служби у якості відповідального від керівництва ВП №1 Запорізького РУП, не доповіді начальнику ГУНП в Запорізькій області про перешкоду у несенні служби 12.10.2022 у якості відповідального від керівництва ВП №1 Запорізького РУП у зв`язку з призначенням на посаду в іншому підрозділі, не повідомленні т.в.о. начальника Василівського РУП в Запорізькій області підполковника поліції Дробницького Ю.В. про свою відсутність на роботі у письмовій формі, засобами електронного чи телефонного зв`язку або іншим доступним способом, та відсутності з 14.10.2022 до 19.10.2022 включно, на службі у слідчому відділенні відділення поліції №1 Василівського РУП ГУНП в Запорізькій області без поважних причин, а також здійсненні повноважень начальника слідчого відділення відділу поліції №1 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області з 12.10.2022 до 19.10.2022 включно, без наявності правових підстав, із урахуванням вимог частини 2 статті 29 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, запропоновано застосувати до заступника начальника відділення поліції начальника слідчого відділення відділення поліції №1 Василівського РУП ГУНП в Запорізькій області майора поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.

09.11.2022 ГУНП в Запорізькій області видано наказ №1088 «Про застосування дисциплінарних стягнень», яким до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.

01.12.2022 ГУНП в Запорізькій області видано наказ №1235 о/с «По особовому складу», яким майора поліції ОСОБА_1 , заступника начальника відділення поліції начальника слідчого відділення ВП №1 Василівського РУП ГУНП в Запорізькій області, з 01.12.2022 звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».

Позивач, не погодившись з правомірністю застосування дисциплінарного стягнення та звільнення його зі служби в поліції, звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, під час розгляду адміністративної справи встановлено, що підставою для застосування до позивача дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції стало те, що ОСОБА_1 , на думку відповідача, після ознайомлення 12.10.2022 з наказом ГУНП №1124 о/с від 12.10.2022 не приступив до виконання обов`язків заступника начальника відділення поліції начальника слідчого відділення ВП №1 Василівського РУП ГУНП в Запорізькій області, а до 20.10.2022 продовжував виконувати обов`язки за попередньою посадою.

В свою чергу, позивач, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, посилається на те, що з наказом ГУНП від 12.10.2022 №1124 о/с його ознайомлено лише 20.10.2022, а тому до зазначеної дати він продовжував виконувати посадові обов`язки за посадою заступника начальника відділу поліції начальника слідчого відділення відділу поліції №1 Запорізького районного управління поліції.

Суд зазначає, що Закон України «Про Національну поліцію» визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Статтею 1 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Частиною 1 статті 17 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов`язаний:

1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва;

3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;

4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я;

5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків;

6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Згідно ч. 1 ст. 19 Закону України «Про Національну поліцію», у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом (ч. 2 ст. 19 Закону України «Про Національну поліцію»).

Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15 березня 2018 року №2337-VIII затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України, який визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження (далі Дисциплінарний статут).

Статтею 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Згідно частини 2 статті 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.

Відповідно до статті 3 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов`язує поліцейського:

1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України;

2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки;

3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень;

4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону;

5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника;

6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України;

7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини;

8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку;

9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень;

10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів;

11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень;

12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення;

13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції;

14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння.

Суд зазначає, що відповідно пункту 2 частини 1 статті 65 Закону України «Про Національну поліцію», переміщення поліцейських здійснюється: на рівнозначні посади: для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби.

Згідно частини 8 статті 65 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейські зобов`язані проходити службу там, де це викликано інтересами служби і обумовлено наказами керівника органу (закладу, установи) поліції, до повноважень якого належить право призначення на посаду та звільнення з посади.

Отже, з урахуванням положень статті 65 Закону України «Про Національну поліцію», позивач, як поліцейський, мав безальтернативний обов`язок продовження служби в порядку переведення на посаді заступника начальника відділення поліції начальника слідчого відділення ВП №1 Василівського РУП ГУНП в Запорізькій області.

Проте, суд вважає за необхідне звернути увагу на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Дисциплінарного статуту наказ є формою реалізації службових повноважень керівника, згідно з якими визначаються мета і предмет завдання, строк його виконання та відповідальна особа. Наказ має бути чітко сформульований і не може допускати подвійного тлумачення.

В даному випадку, при дослідженні наказу від 12.10.2022 №1124 о/с, за яким позивача переведено на посаду начальника слідчого відділення ВП №1 Василівського РУП ГУНП в Запорізькій області, судом встановлено, що зазначений наказ не містить порядку і строку його виконання, а саме не зазначено з якої дати позивач переводиться на нову посаду.

Дійсно, за відсутності у наказі від 12.10.2022 №1124 о/с інформації щодо дати переведення позивача на нову посаду можливо припустити, що 12.10.2022 і є тією датою з якої необхідно розпочати його виконання, проте таке твердження буде суперечити наступному.

По-перше, відповідно до частини 4 статті 48 Закону України «Про Національну поліцію», перед вибуттям до нового місця служби поліцейський має здати посаду: здати всю службову документацію, спеціальні засоби, зброю, матеріальні цінності, закріплені за поліцейським, не пізніше ніж через місяць від дня одержання органом (закладом, установою) витягу з наказу про переміщення по службі.

Суд зазначає, що до переведення на нову посаду позивач займав посаду заступника начальника відділу поліції начальника слідчого відділення відділу поліції №1 Запорізького районного управління поліції, і відповідно, як начальник слідчого відділення мав обов`язок здати посаду, передати не завершені справи іншому керівнику визначеному керівництвом ВП №1 ЗРУП, що потребує певного часу, який за частиною 4 статті 48 Закону України «Про Національну поліцію» не може перевищувати одного місяця.

А відповідно 12.10.2022 за будь-яких умов позивач об`єктивно не міг виконати вимоги зазначеного наказу, оскільки матеріалами справи підтверджується, що у той час позивач взагалі перебував у добовому наряді, які відповідальний від керівництва ВП №1 Запорізького районного управління поліції.

По-друге, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідно до частини 4 статті 48 Закону України «Про Національну поліцію» строк на здачу поліцейським посади встановлюється від дня одержання органом (закладом, установою) витягу з наказу про переміщення по службі.

Схожі положення містяться і у частині 4 статті 4 Дисциплінарного статуту, відповідно до яких наказ віддається (видається), як правило, у порядку підпорядкованості. За потреби прямий керівник може віддати (видати) наказ підлеглому, минаючи його безпосереднього керівника, про що він повідомляє безпосередньому керівнику підлеглого або підлеглий сам доповідає про отримання нового наказу своєму безпосередньому керівнику.

Тобто, у будь-якому випадку про існування наказу про переведення поліцейського повинно бути повідомлено безпосередньому керівнику поліцейського шляхом надсилання до підрозділу у якому проходить службу поліцейський витягу з наказу про переміщення по службі.

Разом з тим, з матеріалів адміністративної справи встановлено, що у період з 12.10.2022 по 19.10.2022 наказ ГУНП від 12.10.2022 №1124 о/с щодо переведення позивача, ані до керівництва ВП №1 Запорізького районного управління поліції, ані до керівництва ВП №1 Василівського районного управління поліції, не надходив.

А позивач протягом зазначеного періоду виконував покладені на нього посадові обов`язки у ВП №1 Запорізького районного управління поліції, що сторонами не заперечується.

Посилання відповідача на частину 3 статті 5 Дисциплінарного статуту, в частині того, що у разі якщо поліцейський, який виконує наказ безпосереднього керівника, отримав від прямого керівника новий наказ, що стає перешкодою для виконання попереднього, він зобов`язаний негайно доповісти про це керівникові, який віддав (видав) такий наказ, і після отримання його згоди припинити виконання попереднього наказу, є помилковими.

На переконання суду, зазначені положення не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки в даному випадку не йде мова про виконання поліцейським якогось наказу в межах його повноважень та посадових обов`язків, який міг бути скасований вищим керівником.

В даному випадку наказ керівника ГУНП стосувався лише переведення позивача на іншу посаду, жодних доручень щодо посадових обов`язків позивачу не надавалось.

Більш того, частина 3 статті 5 Дисциплінарного статуту також передбачає, що керівник, який віддав (видав) новий наказ, повідомляє про це керівнику, який віддав (видав) попередній наказ.

Проте, як було з`ясовано під час розгляду адміністративної справи, у період з 12.10.2022 по 19.10.2022 керівник ВП №1 Запорізького районного управління поліції не повідомлявся керівником ГУНП про переведення позивача в інше районне управління поліції, не вказував про те, що позивача звільнено від виконання обов`язків начальника слідчого відділення ВП №1 Запорізького районного управління поліції, тощо.

Також, в матеріалах справи містяться пояснення керівника ВП №1 Василівського районного управління поліції, який також зазначав, що у період з 12.10.2022 по 19.10.2022 його не повідомляли про переведення позивача.

Щодо ознайомлення самого позивача з наказом ГУНП від 12.10.2022 №1124 о/с, суд зазначає наступне.

Так, єдиним належним та допустимим доказом на підтвердження ознайомлення позивача з наказом ГУНП від 12.10.2022 №1124 о/с є його копія, на якій позивачем 20.10.2022 проставлено відмітку про ознайомлення з наказом та зазначено про те, що він вважає наказ не законним та таким, що підлягає скасуванню (а.с.18).

При цьому, суд відхиляє посилання представника відповідача на Розділ V «особливості проведення службового розслідування в період дії воєнного стану» Дисциплінарного статуту, оскільки у зазначеному розділі врегульовано ознайомлення поліцейського з документами в рамках службового розслідування, проте наказ ГУНП від 12.10.2022 №1124 о/с не був прийнятий в рамках службового розслідування, а тому ознайомлення з зазначеним наказом, як позивача так і керівництва підрозділу у якому позивач проходив службу, мало відбуватися на загальних засадах.

Також, матеріали справи не містять доказів надсилання позивачу та/або керівнику ВП №1 Запорізького районного управління поліції наказу ГУНП від 12.10.2022 №1124 о/с засобами електронного (мобільного) зв`язку. В матеріалах справи міститься інформація лише щодо надсилання позивачу Акту про відмову в отриманні наказу, проте не самого наказу ГУНП від 12.10.2022 №1124 о/с.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити про те, що «обізнаність» поліцейського про існування певного наказу з будь-яких джерел, не є тотожним поняттю «ознайомлення» з наказом.

Ознайомлення з наказом передбачає сукупність дій офіційного характеру, які надають можливість особі повністю усвідомити зміст прийнятого рішення, ознайомитись з ним, отримати копії прийнятого рішення, тощо, а відповідно і породжує обов`язок виконання такого рішення.

Тому у даному випадку, суд вважає, що саме «ознайомлення» позивача з наказом ГУНП від 12.10.2022 №1124 о/с мало місце саме 20.10.2022, а тому саме з зазначеної дати слід відраховувати обов`язок зацікавлених осіб щодо його виконання.

В свою чергу, матеріалами справи підтверджується, що 20.10.2022 позивач прибув до ВП №1 Василівського районного управління поліції для виконання посадових обов`язків за новим місцем служби.

Суд зазначає, що відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту, дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

З матеріалів справи встановлено та не заперечувалось представником відповідача, що фактично у період з 12.10.2022 по 19.10.2022 позивач посадові обов`язки виконував, зауваження щодо повноти виконання посадових обов`язків за посадою у ВП №1 Запорізького районного управління поліції відсутні.

Частиною 2 статті 13 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

В даному випадку, суд вважає, що в діях позивача відсутня вина в частині не виконання наказу ГУНП від 12.10.2022 №1124 о/с у період з 12.10.2022 по 19.10.2022, оскільки таке сталось через відсутність належної взаємодії між кадровими підрозділами ГУНП в Запорізькій області, ВП №1 Запорізького районного управління поліції та ВП №1 Василівського районного управління поліції, між якими не було у встановленому порядку своєчасно доведено інформацію про переведення позивача на іншу посаду.

Також, суд вважає, що з урахуванням встановлених обставин, застосоване до позивача стягнення у виді звільнення зі служби в поліції, у будь-якому випадку не відповідає тяжкості проступку, який ставиться у провину позивачу, оскільки позивачем не вичинялось дій, які б призвели до зниження довіри до органів Національної поліції з боку суспільства.

Щодо інших доводів сторін, викладених у заявах по суті справи, суд зазначає, що вони не впливають на правильність вирішення спору по суті.

У рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява №30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відтак, з огляду на протиправність наказу про звільнення, наявні правові підстави для поновлення позивача на посаді заступника начальника відділення поліції - начальника слідчого відділення відділення поліції №1 Василівського районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області.

В постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз`яснено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи (пункт 32 Пленуму).

Частиною другою статті 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно з частиною першої статті 27 Закону України від 24.03.1995 №108/95-ВР «Про оплату праці» (із змінами і доповненнями) порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Підпунктом «з» пункту 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 (далі також - Порядок №100), встановлено, що вказаний Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадку вимушеного прогулу.

За змістом пункту 2 Порядку №100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Для працівників з відрядною оплатою праці в разі відсутності оперативних даних для розрахунку заробітку за останній місяць розрахункового періоду він може замінюватися іншим місяцем, що безпосередньо передує розрахунковому періоду.

Абзацами 1-3 пункту 3 Порядку №100 визначено, що при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку.

Суми нарахованої заробітної плати, крім премій (в тому числі за місяць) та інших заохочувальних виплат за підсумками роботи за певний період, враховуються у тому місяці, за який вони нараховані, та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт.

Премії (в тому числі за місяць) та інші заохочувальні виплати за підсумками роботи за певний період під час обчислення середньої заробітної плати враховуються в заробіток періоду, який відповідає кількості місяців, за які вони нараховані, починаючи з місяця, в якому вони нараховані. Для цього до заробітку відповідних місяців розрахункового періоду додається частина, яка визначається діленням суми премії або іншої заохочувальної виплати за підсумками роботи за певний період на кількість відпрацьованих робочих днів періоду, за який вони нараховані, та множенням на кількість відпрацьованих робочих днів відповідного місяця, що припадає на розрахунковий період. Якщо період, за який нараховано премію чи іншу заохочувальну виплату, працівником відпрацьовано частково, під час обчислення середньої заробітної плати враховується сума у розмірі не більше фактично нарахованої суми премії чи іншої заохочувальної виплати.

У відповідно до пункту 5 Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з пунктом 8 цього ж Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Отже, розрахунок середньоденної заробітної плати проводиться шляхом ділення заробітної плати за робочі (календарні) дні, фактично відпрацьовані протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, на число відпрацьованих робочих днів (годин).

Відповідно до довідки Головного управління Національної поліції в Запорізькій області від 23.01.2023 №176/12/01-2023 грошове забезпечення ОСОБА_1 за останні два місяці перед звільненням зі служби складало: у вересні 2022 року 17422,45 грн.; у жовтні 2022 року 18 156,56 грн., усього 35579,01 грн.

Обчислюючи середньоденну заробітну плату (грошове забезпечення) позивача, суд виходить із того, що у вересні 2022 року було 22 робочих дні, у жовтні 21 робочий день.

Отже, середньоденна заробітна плата (грошове забезпечення) позивача становило 827,42 грн. (35579,01 грн. : 43 робочі дні).

Кількість днів вимушеного прогулу позивача, на які поширюються вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу після звільнення, становить 68 робочих днів за період з 02.12.2022 по 07.03.2023 включно. Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу складає 56264,56 грн. (827,42 грн. х 68 робочих днів), який підлягає стягненню на користь позивача з відповідача.

При цьому, суд звертає увагу, що згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 15.02.2019 у справі №826/6583/14, суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів. Крім того, справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів.

Відповідно до п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

За таких обставин, рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді в поліції, а також в частині стягнення грошового забезпечення у межах суми за один місяць у розмірі 17375,82 грн. (827,42 грн. х 21 робочий день), підлягає негайному виконанню.

Щодо виплати позивачу грошового забезпечення з урахуванням додаткової винагороди, яка належить поліцейському в період дії воєнного часу, то суд у задоволенні таких позовних вимог відмовляє.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Суд зазначає, що наведена додаткова винагорода не входить до структури грошового забезпечення поліцейських, а підставою для її виплати є виконання особою посадових обов`язків в умовах воєнного стану.

В даному випадку, протягом спірного періоду позивач не виконував обов`язків за посадою поліцейського в умовах воєнного стану, а тому відсутні підстави для виплати позивачу додаткової винагороди.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Позивача звільнено від сплати судового збору в силу приписів пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» як позивача у справі про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, а тому питання розподілу судових витрат судом не вирішується.

Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

2.Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Запорізькій області від 09.11.2022 №1088, яким до заступника начальника відділення поліції - начальника слідчого відділення відділення поліції №1 Василівського районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області майора поліції Романчі Віталія Михайловича застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.

3.Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Запорізькій області від 01.12.2022 №1235о/с, яким майора поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції на підставі п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію».

4.Поновити майора поліції ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділення поліції - начальника слідчого відділення відділення поліції №1 Василівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області.

5.Стягнути з Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, вул. Матросова, 29; код ЄДРПОУ 40108688) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 02.12.2022 по 07.03.2023 включно в розмірі 56264 (п`ятдесят шість тисяч двісті шістдесят чотири) гривні 56 коп., з якої утримати податки та інші обов`язкові платежі.

6.Рішення суду в частині поновлення майора поліції ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділення поліції - начальника слідчого відділення відділення поліції №1 Василівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області та в частині стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 17375 (сімнадцять тисяч триста сімдесят п`ять) гривень 82 коп., з якої утримати податки та інші обов`язкові платежі, підлягає негайному виконанню.

7.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення в повному обсязі складено та підписано 07.03.2023.

СуддяЮ.П. Бойченко