Рішення № 109400615, 07.03.2023, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 березня 2023 року Справа№200/5040/22

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Загацької Т.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій, скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вулиця Ольжича, 7, м.Житомир, Житомирська область,10002, ЄДРПОУ 13559341) з вимогами:

-визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови в призначенні пенсії ОСОБА_1 ;

- скасувати рішення № 056650007460 від 27.05.2022 про відмову в призначенні пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити пенсію ОСОБА_1 , зарахувавши до страхового та пільгового стажу роботи, який дає право на призначення пенсії відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоди роботи згідно записів трудових книжок серії НОМЕР_2 , НОМЕР_3 з 21.10.1996 по 30.12.1999, з 20.08.2000 по 14.02.2001, з 05.03.2001 по 31.01.2002, з 27.05.2002 по 02.03.2014, з 11.03.2014 по 05.11.2014, з 01.12.2014 по 23.02.2015, з 03.07.2018 по 29.05.2019, з 08.07.2019 по 07.01.2020, з 08.01.2020 по 25.01.2021, з 26.01.2021 по 20.05.2022 прохідником з повним робочим днем в шахті.

В обґрунтування позовних вимог позивач вважає рішення відповідача протиправним, оскільки він надав усі необхідні відповідачу документи, що підтверджують його право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

01.12.2022 суд постановив ухвалу про прийняття позовної заяви та відкриття провадження в адміністративній справі; вирішив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні); встановив строк для подання відзиву на позовну заяву.

21.12.2022 до суду від представника відповідача надійшло клопотання про залучення до участі у справі № 200/5040/22 в якості другого відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ 13486010, пл. Соборна, 3, м. Слов`янськ, 84122), з підстав того, що позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області з заявою щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно ст. 114 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та вразі призначення пенсії пенсійна справа позивача буде перебувати на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області.

28.12.2022 ухвалою суду у задоволенні клопотання представника Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про залучення співвідповідача у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій, скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, відмовлено.

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, позовні вимоги не визнав, надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що за доданими документами до страхового стажу Позивача не зараховано періоди згідно трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки на титульній сторінці існує виправлення дати народження не завірене належним чином. Також дату заповнення трудової книжки зазначено не повністю (рік зазначено не повністю).

Для зарахування вищезазначених періодів до страхового стажу позивачем не надано уточнюючі довідки визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.

Таким чином, підтверджений належними документами, страховий стаж Позивача становить 18 років 09 місяців 24 дні, пільговий стаж відсутній, оскільки не підтверджений в порядку визначеному законодавством, що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За результатами розгляду заяви та доданих документів Управлінням винесено рішення від 27.05.2022 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку з не підтвердженням у порядку, визначеному законодавством, пільгового стажу згідно частини 3 статті 114 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» - 25 років та відсутністю необхідного страхового стажу.

Вважає, що дії Управління є правомірними та вмотивованими, а позов є необґрунтованим, тому підлягає залишенню без задоволення.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 20.05.2022 через веб-портал звернувся до Пенсійного фонду України, із заявою про призначення пенсії відповідно до ч. 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Головного управління в Житомирській області від 27.05.2022 №056650007460 відмовлено в призначенні пенсії за віком через відсутність необхідного пільгового стажу, визначеного ч.3 ст.114 Закону №1058. У рішенні зазначено, що за доданими документами до страхового стажу Позивача не зараховано періоди згідно трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки на титульній сторінці існує виправлення дати народження не завірене належним чином. Також дату заповнення трудової книжки зазначено не повністю (рік зазначено не повністю). Також вказано, що до пільгового стажу роботи не взято до уваги сканкопію довідки від 17.12.2021 №118, оскільки довідку долучено не в повному обсязі (відсутня сторінка із зазначенням посад, прізвищ та підписів осіб, які видали довідку).

Не погодившись із зазначеним рішенням Головного управління Пенсійного фонду в Житомирській області від 27.05.2022 №056650007460 позивач оскаржив його в судовому порядку.

Спірним питанням є не зарахування періодів роботи позивача згідно трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки на титульній сторінці існує виправлення дати народження не завірене належним чином. Також дату заповнення трудової книжки зазначено не повністю (рік зазначено не повністю). А також відсутність уточнюючих довідок, які визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.

Як вбачається з трудової книжки НОМЕР_2 позивач працював на посадах:

№№ 1-4 з 21.10.1996 по 30.12.1999 прохідник 4, 5 розряду з повним робочим днем в шахті,

№№ 5,6 з 20.08.2000 по 14.02.2001 прохідник 5 розряду з повним робочим днем в шахті,

№№ 7-9 з 05.03.2001 по 31.01.2002 прохідник 5 розряду з повним робочим днем в шахті,

№№ 10,11 з 27.05.2002 по 02.03.2014 прохідник 5 розряду з повним робочим днем в шахті,

№№ 12,13 з 11.03.2014 по 05.11.2014 прохідник 5 розряду з повним робочим днем в шахті.

Як вбачається з трудової книжки НОМЕР_3 позивач працював на посадах:

№№ 1,2 з 01.12.2014 по 23.02.2015 прохідник 5 розряду з повним робочим днем в шахті,

№№ 3-5 з 03.07.2018 по 29.05.2019 прохідник 5 розряду з повним робочим днем в шахті,

№№ 6,7 з 08.07.2019 по 07.01.2020 прохідник 5 розряду з повним робочим днем в шахті,

№№ 8-11 з 08.01.2020 по 25.01.2021 прохідник 5 розряду з повним робочим днем в шахті,

№ 12 з 26.01.2021 по 20.05.2022 прохідник 5 розряду з повним робочим днем в шахті.

Зокрема, до матеріалів справи представником відповідача було додано витяг ОК-5 стосовно позивача.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Принципи, засади і механізми призначення, перерахунку і виплати пенсії визначаються положеннями Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до приписів п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно з цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Частиною 1 і ч. 3 ст. 44 Закону № 1058-IV передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 64 Закону № 1058-IV передбачено, що Виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право: отримувати безоплатно від органів державної влади, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання і від фізичних осіб - підприємців відомості, пов`язані з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для виконання ними функцій, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Відповідно до ч.3 ст.114 Закону № 1058-IV передбачено, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.

За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті.

Пунктом 2 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2005 року за №1451/11731 (далі - Порядок № 383) визначено, що під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків.

Згідно з п. 10 Порядку № 383 передбачено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637.

Порядок підтвердження стажу роботи регулюється положеннями ст. 62 Закону України від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-ХІІ).

Згідно з приписами ст. 62 Закону № 1788-ХІІ (які кореспондуються зі змістом ст. 48 Кодексу законів про працю України) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Саме такий Порядок був затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року.

Згідно з п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 вказаного Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з п. 20 Порядку №637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Підпунктом 2 п. 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846 (далі Порядок № 22-1), передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.

Аналіз наведених правових норм дозволяє дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж, є трудова книжка і лише у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, може постати необхідність у використанні додаткових даних для підтвердження стажу.

Водночас, надання уточнюючої довідки підприємства, установи, організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або за відсутності необхідних записів у трудовій книжці, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Відповідно до п. 4.2 і п. 4.3 розділу IV Порядку № 22-1 встановлено, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 року № 202 затверджений Список робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов`язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років.

До пункті 1 указаного Списку включено - Підземні гірничі роботи в шахтах і на будівництві вугільних (сланцевих) шахт: усі робітники, зайняті протягом повного робочого дня на підземних роботах, керівники і спеціалісти підземних дільниць діючих і споруджуваних шахт для видобутку вугілля (сланцю).

Верховний Суд у постанові від 31 жовтня 2019 року у справі №227/1732/17 зазначив, що право на передбачену статтею 14 Закону № 1788-XII пенсію незалежно від віку мають працівники, професії яких містяться у Списку, за умови безпосередньої зайнятості на цих роботах повний робочий день та не менше передбаченого стажу роботи.

У постанові від 5 березня 2020 року справа №227/4978/16-а Верховний Суд також зазначив, право на пенсію на пільгових умовах (згідно з частиною першою статті 14 Закону України Про пенсійне забезпечення) мають працівники, зайняті виконанням робіт, передбачених Списком №1, виконання яких проводиться протягом повного робочого дня.

Судом встановлено, що в період з 21.10.1996 по 30.12.1999, з 20.08.2000 по 14.02.2001, з 05.03.2001 по 31.01.2002, з 27.05.2002 по 02.03.2014, з 11.03.2014 по 05.11.2014, з 01.12.2014 по 23.02.2015, з 03.07.2018 по 29.05.2019, з 08.07.2019 по 07.01.2020, з 08.01.2020 по 25.01.2021, з 26.01.2021 по 20.05.2022 прохідник 5 розряду позивач працював прохідником та був зайнятий виконанням робіт, передбачених Списком №1, з повним робочим днем під землею, що підтверджується трудовими книжками Позивача.

Індивідуальні відомості про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) також містять інформацію про спеціальний стаж Позивача за періоди роботи з 2010 року по грудень 2021 року, за кодом підстави ЗП3014А2. Страхові внески за спірні періоди сплачувались.

Відповідно до п. 1 Додатку 3 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 № 454 (далі Порядок №454):

-під кодом ЗПЗ014А2 обліковується спеціальний стаж працівників провідних професій: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, які безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників за Списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років.

З оскаржуваного рішення вбачається, що підставою для відмови у призначенні позивачу пільгової пенсії, стала недостатність пільгового стажу.

Нормами частини 3 статті 114 Закону № 1058-IV передбачено працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років.

Трудовими книжками позивача підтверджено, що позивач працював на провідній професії, а саме прохідник.

Окрім того, з довідки про підтвердження трудового стажу для призначення пенсії №355 від 22.11.2021 ВП «Шахтоуправління «Добропільське» ДП «Добропіллявугілля-вибудок» вбачається, що позивач з 08.01.2020 по 25.01.2021 працював прохідником підземний з 26.01.2021 по дату видачі довідки працює прохідником підземний. Участі у забастовках не приймав, відпусками без збереження заробітної плати користувався у загальній кількості 6 днів, з 02.04.2020 по 12.07.2020 був період простою ББУ; з 10.06.2020 по 30.06.2020 перебував у щорічній відпустці; з довідки про підтвердження трудового стажу для призначення пенсії ВП «КАПІТАЛЬНА» ДП «Мірноградвугілля» №1022 від 08.11.2021 позивач з 21.10.1996 по 30.12.1999 працював прохідником підземним 5 розряду; з довідки про підтвердження трудового стажу для призначення пенсії ДВАТ «ВУГЛЕБУД» №128 від 08.11.2021 позивач з 20.08.2000 по 14.02.2001 працював прохідником підземним 5 розряду ;з довідки ТОВ «ДДС-ПЛЮС» про підтвердження трудового стажу для призначення пенсі вбачається, що позивача з 03.07.2018 по 29.05.2019 року працював прохідником підземним. відпусками без збереження заробітної плати користувався у загальній кількості 11 днів; з довідки про підтвердження трудового стажу для призначення пенсії №1102 від 08.11.2021 ВП «Шахтоуправління «Новодонецьке» ДП «Добропіллявугілля-вибудок» вбачається, що позивач з 08.07.2019 по 07.01.2020 працював прохідником підземний. Участі у забастовках не приймав, відпусками без збереження заробітної плати не користувався, періоду простою не було; з довідки ТОВ «Краснолиманське» про період роботи на підприємстві № 256 вбачається, що позивача з 11.03.2014-12.03.2014 проходив навчання, а з 11.03.2014 по 05.11.2014 працював за професією прохідник підземний; з довідки ДП «Мирноградвугілля» ВП «Шахта Центральна» вбачається, що позивач з 05.03.2001 по 13.03.2001 навчався за професією прохідник, а з 16.03.2001 по 31.03.2002 року працював прохідником підземним. відпусками без збереження заробітної плати користувався у грудні 2001 року - 3 дня, та у лютому 2002 року 4 дня.

Таким чином, позивач на час звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії набув право на пенсію відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, який має вже більше ніж 20 років.

Також судом вказує, що встановлені перебування позивача у відпустках без збереження заробітної плати, не впливають за факти підтвердження права позивача на призначення пенсії незалежно від віку відповідно до частини 3 статті 114 Закону № 1058-IV.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 27 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" від 03.03.1998 №137/98-ВР (далі - Закон №137/98-ВР), участь у страйку працівників, за винятком страйків, визнаних судом незаконними, не розглядається як порушення трудової дисципліни і не може бути підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Статтею 18 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів" визначено, що відповідно до статті 44 Конституції України ті, хто працює, мають право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів.

Порядок здійснення права на страйк встановлюється цим Законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 28 "Про порядок вирішення колективних трудових спорів", організація страйку, визнаного судом незаконним, або участь у ньому є порушенням трудової дисципліни. Час страйку працівникам, які беруть у ньому участь, не оплачується. Час участі працівника у страйку, що визнаний судом незаконним, не зараховується до загального і безперервного трудового стажу.

З аналізу наведених норм вбачається, що перебування у страйках не зараховується, зокрема до пільгового стажу у разі визнання такого страйку судом незаконним. Тобто, зазначеними нормами передбачено гарантії щодо зарахування до трудового та спеціального стажу працівника, часу його участі у страйку.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, яка викладена в ухвалі від 05 червня 2013 року К/9991/14946/11.

Суд зазначає, що жодних доказів прийняття Позивачем участі у страйку/стайках визнаних незаконними у судовому порядку, відповідачем суду не надано. Крім того суд зазначає, що спірне рішення, також не містить у собі жодних посилань на такі обставини та докази, які їх підтверджують, їх дослідження, а також жодної правової оцінки з цього приводу.

Також суд зазначає, що за приписами ст. 84 КЗпП України, у випадках, передбачених статтею 25 Закону України "Про відпустки", працівнику за його бажанням надається в обов`язковому порядку відпустка без збереження заробітної плати. За сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік.

Як слідує зі ст. 4 Закону України "Про відпустки", відпустки без збереження заробітної плати є одними з видів відпусток.

Відповідно до статей 25 та 26 Закону України "Про відпустки" відпустки без збереження заробітної плати надаються в обов`язковому порядку, або за згодою сторін.

Якщо брати до уваги лист Міністерства соціальної політики України від 8 лютого 2016 року № 713/039/161-16 час простою та періоди відпусток без збереження заробітної плати, якщо вони були пов`язані з виробничою необхідністю, працівникам, які працюють в шкідливих і важких умовах праці, можуть бути зараховані до пільгового стажу, але не більше 1 місяця в календарному році.

Крім того, суд зазначає, що Позивач має належним чином оформлену трудову книжку, в якій містяться записи про спірні періоди роботи, із відомостями, які відповідають вимогам законодавства на підтвердження права на пенсію, відповідно до статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Жодного обґрунтування того, що записи у трудовій книжці Позивача здійснені неправильно, неточно або з іншими вадами, які заважають їх прийняттю, Відповідачем не надано.

Посилання відповідача на відсутність довідки, підтверджуючої пільговий характер роботи, за спірний період, суд вважає безпідставним, оскільки трудовою книжкою, підтверджується, що позивач у зазначений період виконував роботи згідно списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених постановою КМУ від 11.03.1994 №162, має право на пільгове пенсійне забезпечення по списку №1.

Суд зауважує, що постановою Правління Пенсійного фонду України 18-1 від 10 листопада 2006 року затверджено «Порядок підтвердження періодів роботи», що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, п. 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає механізм підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремої категорії працівників у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника.

Відповідно до п.3 цього Порядку, підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років здійснюється комісіями з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років.

За змістом зазначених норм вбачається, що необхідність звернення до комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років необхідно лише у тому випадку, коли що у трудовій книжці відсутні дані про безпосередню зайнятість протягом повного робочого дня у виробництві зі шкідливими умовами праці.

У випадку, що розглядається, в трудовій книжці позивача чітко зазначено періоди роботи, її характер, що, в свою чергу, виключає необхідність звернення до комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 вересня2021 року у справі №227/4273/16-а, висновок якого суд ураховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5статті 242 КАС України).

Щодо не зарахування періодів роботи позивача згідно трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки на титульній сторінці існує виправлення дати народження не завірене належним чином. Також дату заповнення трудової книжки зазначено не повністю (рік зазначено не повністю).

Суд наголошує, що ані Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", ані Порядком №637 не встановлено критерію оцінки оформлення трудової книжки при вирішенні питання щодо призначення пенсії. Встановлення такого критерію відповідачем, у даному випадку, не обумовлено жодним нормативно-правовим актом, а тому пенсійний орган діяв поза межами правового регулювання, що суперечить ст. 19 Конституції України.

Суд звертає увагу на позицію, викладену Верховним Судом у постанові від 06.03.2018 року у справі №754/14898/15-а, відповідно до якої "підставою для призначення пенсії на пільгових умовах є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці".

Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17, провадження №К/9901/1298/17.

Судом встановлено, що позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження його трудового стажу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 Справа № 275/615/17 (К/9901/768/17).

З аналізу наведених норм вбачається, що відповідальність за ведення трудової книжки покладається на підприємство, відтак, наявність ідентифікаційного коду на печатці підприємства на записах про прийняття на роботу та звільнення не може бути підставою для виключення певних періодів роботи зі страхового стажу позивача.

Суд вважає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Неточність в записах в трудовій книжці не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу позивача з момент призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.

Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо роботи позивача відповідачем суду не надано, а тому їх безпідставно не взято до уваги.

Також суд вказує, що на титульній сторінці трудової книжки серії НОМЕР_2 , зазначено мовою оригіналу «исправленному в отчестве на ОСОБА_2 , верить согласно паспорта серии НОМЕР_4 , выданого Димиртовским ГО УМВД Украины в Донецкой области от 17.08.1999», що у свою чергує є паспортом ОСОБА_1 , який було додано разом із заявою про призначення пенсії та позовною заявою.

За таких обставин, суд вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню рішення відповідача про відмову позивачеві в призначенні пенсії.

Також суд вказує, що згідно з ч.2 ст.5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В межах адміністративного судочинства:

дії - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;

бездіяльність - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов`язків згідно із законодавством України;

рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).

Згідно з ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне, з метою повного захисту прав і інтересів позивача, з урахування положень ст.9 КАС України та статті 13 Конвенції, задовольнити позовні вимоги шляхом визнання протиправним та скасування рішення про відмову в призначенні пенсії та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області вчинити певні дії.

Позовні вимоги внаслідок обрання судом належного способу захисту підлягають задоволенню частково.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV (далі - Закон № 1058).

Громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи (стаття 8 Закону № 1058).

Частинами 1, 3 ст. 44 Закону "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Згідно з пунктом 4.2. Порядку 22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;

4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Пунктом 4.3 Порядку передбачено, що не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Пунктом 4.7 Порядку передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Слід також зазначити, що відповідно до п. 7 ч. 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженого постановою правління пенсійного фонду України 22 грудня 2014 року за № 28-2 (далі - положення), серед основних завдань управління є, зокрема, завдання призначати (здійснювати перерахунок) і виплату пенсії, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат відповідно до законодавства.

Відтак, тільки Пенсійний фонд та його структурні підрозділи наділені повноваженнями щодо призначення/перерахунку пенсії.

Таким чином, з урахуванням вищезазначених норм, після отримання заяви Позивача про призначення пенсії, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повинно було розглянути її та прийняти вмотивоване рішення із наданням оцінки кожному періоду роботи Позивача.

При цьому, суд зазначає наступне.

В загалом у позивача наявний стаж роботи, що дає право на призначення пенсії незалежно від віку на провідних професіях.

Спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)). Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Згідно з положеннями Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень.

Відтак, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Засіб юридичного захисту має бути "ефективним" в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення від 18.12.1996 у справі "Аксой проти Туреччини" (Aksoy v. Turkey), п. 95). При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (рішення від 24.07.2012 у справі "Джорджевич проти Хорватії", п. 101; рішення від 06.11.1980 у справі "Ван Остервійк проти Бельгії", п.п. 36-40). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин кожної конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово звертав увагу на те, що ефективний засіб правового захисту у розумінні ст. 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції. (Постанова Великої палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №826/14016/16, від 11.02.2019 у справі №2а-204/12).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Враховуючи те, що відмова пенсійного органу у призначенні пенсії стосувалась виключно відсутності у позивача необхідного стажу, а також зважаючи на встановлені судом обставини протиправності дій відповідача з цього приводу, можна дійти висновку, що належним та ефективним способом захисту в даному випадку є зобов`язання відповідача призначити таку пенсію (з дня звернення за пенсією).

При цьому, така дія також не відноситься до дискреційних повноважень відповідача, адже позивач має всі умови задля призначення такої пенсії.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність всіх підстав задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України судові витрати зі сплати судового збору в сумі 992,40 грн. стягуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

Щодо строків розгляду адміністративного позову, суд зазначає наступне.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан, який продовжує діяти станом на день розгляду справи.

Відповідно до ст. 12-2 Закону України Про правовий режим воєнного стану від 12 травня 2015 року № 389-VIII, в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Донецький окружний адміністративний суд розташований в м.Слов`янськ Донецької області. У зв`язку з активізацією проведення бойових дій на території Донецької області та прилеглих областей, системних ракетних обстрілів населених пунктів області, у тому числі м.Слов`янськ, які здійснюються державою-агресором та створюють суттєву загрозу життю та здоров`ю людей, керівництво Донецької обласної державної адміністрації через засоби масової інформації закликало мешканців області евакуюватись до більш безпечних регіонів України.

Згідно п. 4 опублікованих 02.03.2022 року Радою суддів України Рекомендацій щодо роботи судів в умовах воєнного стану, судам України рекомендовано усіх доступних працівників, по можливості, перевести на дистанційну роботу.

В таких умовах керівництвом Донецького окружного адміністративного суду задля збереження життя та здоров`я працівників та відвідувачів суду прийнято рішення про подальшу організацію роботи установи в дистанційному режимі.

Керуючись статтями 2, 9, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій, скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області № 056650007460 від 27.05.2022 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії на пільгових умовах, згідно з ч.3 ст.114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування;

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити ОСОБА_1 з 20.05.2022 пенсію незалежно від віку на пільгових умовах, відповідно до ч.3 ст.114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування із зарахуванням до страхового та пільгового стажу роботи, який дає право на призначення пенсії відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоди роботи згідно записів трудових книжок серії НОМЕР_2 , НОМЕР_3 з 21.10.1996 по 30.12.1999, з 20.08.2000 по 14.02.2001, з 05.03.2001 по 31.01.2002, з 27.05.2002 по 02.03.2014, з 11.03.2014 по 05.11.2014, з 01.12.2014 по 23.02.2015, з 03.07.2018 по 29.05.2019, з 08.07.2019 по 07.01.2020, з 08.01.2020 по 25.01.2021, з 26.01.2021 по 20.05.2022 прохідником з повним робочим днем в шахті.

В інший частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 992,40 грн.

Повне судове рішення складено 07.03.2023.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя Т.В.Загацька