Ухвала суду № 109398603, 01.03.2023, Франківський районний суд м. Львова

465/3943/17

1-кп/465/218/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.03.2023 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

потерпілого ОСОБА_6 ,

представника потерпілого ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт в кримінальному провадженні про обвинувачення:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, українця, громадянина України, з середньою освітою, тимчасово не працюючого, раніше не судженого, одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

07.07.2017 року до Франківського районного суду м. Львова надійшов обвинувальний акт в кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.

15.03.2022 року від захисника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 надійшло до суду клопотання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності та закриття кримінального провадження.

В судовому засіданні прокурор не заперечив щодо задоволення клопотання захисника, просив стягнути з обвинуваченого процесуальні витрати на проведення судових експертиз.

Обвинувачений та його захисник підтримали подане ними клопотання про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.286 КК України на підставі ч.1 ст. 49 КК України та закриття кримінального провадження.

Потерпіла та її представник не заперечили щодо звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та закриття провадження, однак просили стягнути з такого судові витрати на правову допомогу в розмірі 20000,00 грн.

Заслухавши клопотання захисника, думку обвинуваченого та прокурора, потерпілої та її представника, дослідивши наявні у суду матеріали кримінального провадження та обвинувальний акт, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що 12.03.2016, приблизно о 22 годині 00 хвилин, керуючи автомобілем марки «Мерседес Бенц», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухаючись таким по проїзній частині дороги вул.Стрийській у напрямку перехрестя вул.Стрийська-Сахарова у м.Львові, при здійснення повороту ліворуч на вул.Сахарова, порушив чинні вимоги Правил дорожнього руху України, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 зі змінами та доповненнями відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №136 від 06.03.2013, а саме: Р.1 п.1.5, Р.2 п.2.3 п.п. «б» і «д», Р.10. п.10.1 та Р.16 п.16.5, що проявилось у тому, що він був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміну, створив загрозу безпеці дорожнього руху, виконуючи поворот ліворуч з вул.Стрийської на вул.Сахарова, при увімкненні сигналу світлофора, що дозволяє рух, не надав дорогу автомобілю марки «Деу Ланос», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_8 , який завершував рух через регульоване перехрестя вул.Стрийська-Сахарова, після чого відбулось зіткнення між вказаними транспортними засобами, внаслідок якого пасажир автомобіля марки «Деу Ланос», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження, які згідно висновку судово-медичної експертизи №125/2016 від 24.03.2016 року відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я .

Таким чином ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Обвинуваченому ОСОБА_4 судом роз`яснено, що звільнення від кримінальної відповідальності, в зв`язку із закінченням строків давності є нереабілітуючою обставиною та роз`яснено суть обвинувачення, право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави, право на судове провадження в повному обсязі в загальному порядку, однак ОСОБА_4 висловив бажання щодо закриття даного кримінального провадження в частині обвинувачення за ч.1 ст.286 КК України, в зв`язку із закінченням строків давності. Разом з тим, вину у скоєному не визнав.

Згідно ст. 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Відповідно до ч.1 ст.286 КПК України звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом.

Відповідно до ч. 3 ст. 288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Згідно ч.1 ст. 44 КК України, особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі; три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років; п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини; десять років - у разі вчинення тяжкого злочину; п`ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

Злочин, передбачений ч.1 ст.286 КК України відповідно до положень ч.2 ст. 12 КК України являється кримінальним проступком, за який передбачено покарання у виді обмеження волі та вчинений обвинуваченим ОСОБА_4 12.03.2016 року. На час розгляду кримінального провадження з дня вчинення обвинуваченим кримінального проступку минуло понад 3 роки й відповідно закінчився 3-річний строк давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Відповідно до Постанови Верховного Суду від 19 листопада 2019 року, справа №345/2618/16-к, провадження №51-1491км19 «За змістом зазначеної норми звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є обов`язковим і застосовується за таких умов: 1) вчинення особою злочину; 2) з дня вчинення злочину до набрання вироком законної сили минули визначені ч. 1 ст. 49 КК строки давності; 3) особа не ухилялася від досудового слідства або суду; 4) особа до закінчення зазначених у ч. 1 ст. 49 КК строків не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого злочину.

Звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов`язком суду у разі настання обставин, передбачених ч. 1 ст. 49 КК, за наявності згоди підозрюваного, обвинуваченого, засудженого на звільнення на підставі спливу строків давності.

Відтак, суд повинен невідкладно розглянути клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, якщо під час судового розгляду провадження, що надійшло до суду з обвинувальним актом, одна із сторін цього провадження звернеться до суду з таким клопотанням. При цьому, суд має з`ясувати думку сторін щодо закриття кримінального провадження за такою підставою, у разі згоди обвинуваченого (засудженого) розглянути питання про звільнення останнього від кримінальної відповідальності.

Застосування вказаних положень кримінального закону для суду є обов`язковими і носять імперативний характер. В разі встановлення судом закінчення визначеного строку, безпідставної відмови у звільненні від відповідальності не допускається. Незгода потерпілого, не може бути підставою для відмови у звільненні особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності.

Відтак, судом встановлено, що строки давності притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 286 КК України закінчились, обвинувачений не заперечує проти звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі положень ст. 49 КК України та закриття кримінального провадження щодо нього, а обставини щодо вчинення обвинуваченим протягом цього строку нового злочину певного ступеня тяжкості чи ухилення обвинуваченого від слідства або суду не виявлено.

Вирішуючи цивільний позов суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та/або моральної шкоди має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого.

Статтею 118 КПК встановлено, що процесуальні витрати складаються зокрема із витрат на правову допомогу.

Згідно ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Згідно до п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, в тому числі, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання, чи підлягає задоволенню цивільний позов і, якщо так, на чию користь, в якому розмірі та в якому порядку.

Таким чином, наведеними вище нормами кримінального процесуального закону встановлено, що рішення про повне або часткове задоволення цивільного позову може бути винесене лише у разі визнання обвинуваченого винним у вчиненні кримінального правопорушення і ухвалення обвинувального вироку чи винесення постанови про застосування до особи примусових заходів виховного або медичного характеру.

При цьому кримінальний процесуальний закон не передбачає вирішення питання щодо цивільного позову у разі закриття провадження по справі.

Вирішення цивільного позову при звільненні особи від кримінальної відповідальності із закриттям провадження по справі суперечить вказаним вище нормам закону, відтак такий слід залишити без розгляду.

Водночас, суд роз`яснює, що згідно з ч. 7 ст. 128 КПК України потерпіла, як цивільний позивач, має право пред`явити цивільний позов до ОСОБА_4 в порядку цивільного судочинства.

Щодо стягнення з обвинуваченого на користь держави процесуальних витрат на проведення судових експертиз, заявлених прокурором, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Разом з тим, відповідно до висновку Об`єднаної Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 12 вересня 2022 року у справі № 203/241/17, якщо особа звільняється від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК у зв`язку із закінченням строків давності, процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов`язані зі здійсненням кримінального провадження, в тому числі й витрати на проведення експертизи, не стягуються з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито на цій підставі, а відносяться на рахунок держави, окрім витрат, пов`язаних, зокрема, із залученням експерта стороною захисту.

З огляду на викладене, суд вважає, що оскільки ОСОБА_4 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК на підставі ст. 49 КК у зв`язку із закінченням строків давності, кримінальне провадження щодо нього закрито, тому процесуальні витрати не підлягають стягненню з ОСОБА_4 .

Щодо клопотання представника потерпілого про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_4 процесуальних витрат на правову допомогу з покликанням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі №598/1781/17, суд не бере такі до уваги, оскільки вказані правовідносини, які виникли при вирішенні спору з приводу стягнення процесуальних витрат на правову допомогу потерпілої сторони у вищевказаній справі не є аналогічними до даних правовідносин, оскільки у справі, на яку покликається представник потерпілого обвинувачений був визнаний судом першої інстанції винним у вчиненні кримінального правопорушення, а у даній справі ОСОБА_4 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України не визнав та судом його вина у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України не встановлювалась.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст.12, 49 КК України, ст. ст.284 - 286, 288, 350, 370, 372, 376 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання ОСОБА_4 про звільнення його від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності та закриття кримінального провадження задоволити.

Звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, в зв`язку із закінченням строків давності на підставі п.2 ч.1 ст.49 КК України.

На підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, відомості про який внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12016140000000337 від 13.03.2016 року - закрити.

Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_4 - залишити без розгляду.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та потерпілому негайно після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Франківський районний суд м. Львова протягом 7 днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали виготовлено 06.03.2023 року.

Суддя ОСОБА_1