Ухвала суду № 109398134, 02.03.2023, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/8762/22 2/335/673/2023

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2023 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Рибалко Н.І., за участю секретаря судового засідання Огнев`юк Н.В., розглянувши у залі суду у м. Запоріжжя в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Концерн «Міські теплові мережі» звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиту теплову енергію, мотивуючи свої вимоги тим, що 01.02.2008 між Концерном «МТМ», в собі Філі Концерну «МТМ» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу теплової енергії у гарячій воді № 101956. Згідно укладеного договору об`єктом теплопостачання є нежитлове приміщення №142 літ.А-5, за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить відповідачу.

За період з листопада 2016 року по квітень 2021 року позивач відпустив відповідачу у нежитлове приміщення теплову енергію на загальну суму 17 833,63 грн., що підтверджується актами приймання-передачі та розрахунками. За вказаний період відповідачем здійснено часткове погашення заборгованості у розмірі 438,85 грн.

Посилаючись на викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги у розмірі 17 394,78 грн., 3 % річних у розмірі 249,93 грн., інфляційні втрати у розмірі 689,93 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2481,00 грн.

Ухвалою судді від 05.01.2023 позовну заяву Концерну «МТМ» прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи визначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, сторонам встановлено строки на подання заяв по суті справи, призначено розгляд справи у судовому засіданні.

В судове засідання представник позивача не з`явився, суду надав заяву, в якій просив суд провести розгляд справи за його відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, заяв про відкладення розгляду справи або розгляду справи за її відсутності не надала, правом на подання відзиву на позовну не скористалась. Про дату, час та місце судового засідання відповідач повідомлялась в установленому законом порядку, шляхом надсилання судових повісток на адресу місця реєстрації відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Згідно ч.1ст.4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно дост. 23 ЦПК Україниусі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються районними, районними у містах, міськими та міськрайонними судами.

Статтею 187 ЦПК Українипередбачено, що суддя відкриває провадження у цивільній справі не інакше як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленомуЦПК.

За матеріалами даної справи згідно зі свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця відповідач зареєстрована як фізична особа-підприємець; одним з видів діяльності якої є роздрібна торгівля та надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Матеріалами справи встановлено, що договір № 101956 від 01.02.2008 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді також укладався відповідачем як приватним підприємцем, нежитлове приміщення щодо утримання якого позивачем надаються житлово-комунальні послуги, використовується відповідачем з метою здійснення господарської діяльності - підприємництва.

Відповідно достатті 1 Закону України від 09листопада2017року№2189-VIII«Прожитлово-комунальніпослуги» житлово-комунальні послуги є результатом господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; такі послуги надаються індивідуальному споживачу - фізичній або юридичній особі, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника іншій особі, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Отже, надання комунальних послуг є підприємницькою діяльністю для особи, яка надає такі послуги, натомість споживач комунальних послуг не здійснює при споживанні таких послуг підприємницької діяльності, оскільки вони спрямовані на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів і не залежать від правового статусу споживача. Тобто такі договори не є господарськими у розумінніГК України.

Юрисдикція таких спорів визначається залежно від суб`єктного складу правовідносин, тобто якщо споживачем послуг є фізична особа, то такі спори повинні розглядатися за правилами цивільного судочинства, а якщо споживачем послуг є юридична особа чи ФОП, то за суб`єктним складом такі спори мають розглядатися в порядку господарського судочинства.

Аналогічні висновки Велика Палата Верховного Суду зробила у постановах від 08 травня 2018 року у справі № 757/45133/15-ц (провадження № 14-114цс18) та від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18).

За зазначеними висновками критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

За змістом статті 1ГПК України до господарського суду мають право звертатися підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб`єктами підприємницької діяльності.

Позивачами є підприємства та організації, зазначені у статті 1ГПК України у вказаній вище редакції, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є юридичні особи та у випадках, передбачених цим кодексом, - фізичні особи, яким пред`явлено позовну вимогу (частини друга та третя статті 21 ГПК України).

Відповідно до частини першої статті 12 цього кодексу господарським судам підвідомчі, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав.

Таким чином, ознаками господарського спору, підвідомчого господарському суду, є, зокрема, участь у спорі суб`єкта господарювання, наявність між сторонами, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

За частиною першою статті 173ГК України зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарським зобов`язанням.

За визначеннями, наведеними у «житлово-комунальні послуги є результатом господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; такі послуги надаються індивідуальному споживачу - фізичній або юридичній особі, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника іншій особі, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Отже, суд враховує, що суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством, а відповідно до ч. 2 ст.4 ГПК Україниюридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно п. 15 ч. 1 ст.20 ГПК Українигосподарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: інші справи у спорах між суб`єктами господарювання.

Із урахуванням наведених норм матеріального і процесуального права, суд приходить до висновку, що правовідносини, які виникли між сторонами у даній справі є господарсько-правовими, а відтак вимоги позивача не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст.ст. 255-256, 260 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Провадження у справі за позовом за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - закрити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів, з дня проголошення ухвали. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного тексту ухвали: 06.03.2023 року.

Суддя:Рибалко Н.І.