Рішення № 109397911, 06.03.2023, Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

вул. Лізи Чайкіної 65, м. Запоріжжя, 69106тел.099-55-49-125 , inbox@zv.zp.court.gov.ua

Справа № 332/3496/22

Провадження № 2/332/353/23

Рішення

Іменем України

06 березня 2023 р. м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді: Яцуна О.С.,

за участю секретаря: Мусаєва Р.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ум Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

Встановив:

У грудні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ум Факторинг» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову зазначено, що 16.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» (правонаступником є ТОВ «Ум Факторинг» на підставі договору факторингу № 1 від 20.10.2021) та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір № 1809654 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав позику в розмірі 1 000,00 грн строком на 30 днів з можливістю автопролонгації (загальна кількість користування кредитом - 120 календарних днів) шляхом переказу коштів на платіжну карту НОМЕР_1 . Договір був укладений в електронній формі шляхом його підписання електронним підписом з одноразовим ідентифікатором. Оскільки відповідач своєчасно суму кредиту не повернув, ТОВ «Ум Факторинг» просить суд стягнути з ОСОБА_1 на їх користь суму боргу в загальному розмірі 3 145,99 грн та судовий збір в розмірі 2 481,00 грн.

Ухвалою суду від 03.01.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якого вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження.

Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити.

Від відповідача надійшла заява про розгляд справи без його участі, позовні вимоги визнає у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини та прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 16.04.2021 між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір № 1809654 (надалі - Договір) про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

Відповідно до п. 1.2 даного Договору ОСОБА_1 отримав позику в розмірі 1 000,00 грн. Згідно п. 1.3 Договору строк кредиту - 30 днів, що може бути продовжений у порядку та на умовах, визначених Розділом 4 Договору. Стандартна процентна ставка становить 1,90 % в день (п. 1.4.1) (а.с. 8 - зворотний бік).

Кредит надавався відповідачу у безготівковій формі шляхом перерахуванні коштів на платіжну карту НОМЕР_1 (п. 2.1) (а.с. 9).

ТОВ «Лінеура Україна» зі свого боку зобов`язання виконав, перерахувавши на картку відповідача кошти в розмірі 1 000,00 грн, що підтверджується квитанцією № 86605682 від 16.04.2021 (а.с. 14).

Договір був укладений в електронній формі шляхом його підписання електронним підписом з одноразовим ідентифікатором.

Між сторонами у справі був узгоджений графік платежів, що є Додатком 1 до Договору, відповідно до якого було узгоджено суму кредиту та суму нарахованих процентів, а також дату повернення кредиту (а.с. 13).

Згідно з розрахунком позивача, загальна кількість календарних днів користування кредитом, з урахуванням автопролонгації складає 120 календарних днів. Заборгованість відповідача перед банком за Договором станом на 27.12.2022 (день звернення до суду з позовом) становить 3 145,99 грн, що складається з наступного: тіло кредиту - 900,00 грн; заборгованість по відсоткам у межах строку надання кредиту - 2 052,00 грн; упущена вигода - 193,99 грн (а.с. 4).

20.10.2021 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Ум Факторинг» був укладений Договір факторингу № 1, відповідно до якого останнє набуло право вимоги, зокрема, за Договором № 1809654, укладеним 16.04.021 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 (а.с. 42-44).

Відтак, ТОВ «Ум Факторинг» є новим кредитором у зобов`язанні.

Відповідачем вказаний розрахунок не спростований, доказів належного виконання зобов`язання ним до суду також не надано.

Щодо загальних умов укладення кредитного договору, суд зазначає наступне.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Відповідно до частин 1-2 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави («Позика»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 1 ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконувати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що сторонами була узгоджена стандартна процентна ставка в розмірі 1,90% в день, що застосовується: у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3 цього Договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація Договору за ініціативою клієнта, відповідно до п. 4.1 Договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулась автопролонгація, відповідно до п. 4.2 Договору.

Щодо електронної форми укладення договору, суд зауважує, що ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги», електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис.

Відповідно до п. 1.1 Договору № 2610570 встановлено, що сторони погодили, що Договір укладається в електронній формі за допомогою ІТС Товариства. … Електронна ідентифікація Клієнта здійснюється при вході Клієнта в Особистий кабінет, шляхом перевірки Товариством правильності введення одноразового ідентифікатора.

Згідно листа ТОВ «Лінеура Україна» за Вих. № 6363 від 07.12.2021 вбачається, що за номером Договору 1809654, ІПН Клієнта 2460614974, «IPAY transaction code» 86605682 відповідачу було надано код для підписання договору С509 (а.с. 15). Тобто, відповідачу було надано електронний підпис з одноразовим ідентифікатором для здійснення відповідної операції щодо укладення кредитного договору.

Таким чином, судом встановлено, що станом на 27.12.2022 (день звернення до суду з позовом) заборгованість відповідача перед позивачем складається з тіла кредиту в розмірі 900,00 грн та заборгованості по відсоткам у межах строку надання кредиту (за 120 календарних днів користування кредитом) - 2 052,00 грн, адже договір, яким були узгоджені сума коштів, що надається у кредит та графік нарахування відсотків, підписаний відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, а відтак, відповідач з ними погодився.

Щодо вимоги позивача зі сплати заборгованості в частині упущеної вигоди, суд зазначає наступне.

Відшкодування майнової шкоди є способом захисту майнового права та інтересу, що полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) позивача в наслідок порушення боржником свого зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитки включають втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Упущена вигода - це втрати очікуваного приросту в майні, на підставі беззастережних доказів реальної можливості їх отримання, у разі недопущення правопорушення.

Враховуючи припис ч. 4 ст. 623 ЦК України, на кредитора покладений обов`язок довести розмір збитків, заподіяних йому порушенням зобов`язання.

Вимагаючи відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, особа повинна довести, що за звичайних обставин вона мала реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу.

Cтягнення збитків вимагає наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою і збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

З матеріалів справи вбачається, що Договором № 1809654 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, укладеного 16.04.2021, не передбачено такого обов`язку з боку боржника, як відшкодування кредиторові упущеної ним вигоди.

Натомість, з вищезазначеного Договору вбачається, що Розділом 7 передбачені умови та підстави нарахування штрафу (п. 7.4 на а.с. 11).

Тобто, договором прямо передбачені штрафні санкції, що виникають у разі невиконання або неналежного виконання клієнтом/боржником умов укладеного договору, що і повинні були бути застосовані до відповідача ОСОБА_1 в тому разі, якщо позивач вважає свої права за договором порушеними стороною відповідача.

Таким чином, суд доходить до висновку, що в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно змісту ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Частиною 1 ст. 206 ЦПК передбачено, що відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 142 ЦПК України, ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог ТОВ «Ум Факторинг» в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 900,00 грн та відсотками у межах строку надання кредиту - 2 052,00 грн. Загальна сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 2 952,00 грн.

В частині стягнення заборгованості щодо упущеної позивачем вигоди в розмірі 193,99 грн судом відмовлено.

Судовий збір сплачений позивачем у повному обсязі в розмірі 2 481,00 грн.

Оскільки позовні вимоги задоволені частково, то і судовий збір вираховується пропорційно до задоволеної частини задоволених вимог і складає 2 327,20 грн.

З урахування того, що відповідач визнає позов, з нього на користь позивача підлягає стягненню 50% від сплаченого позивачем судового збору, що складає 1 163,60 грн, а інші 50% відсотків судового збору в сумі 1 163,60 грн підлягають поверненню позивачу з державного бюджету.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, з огляду на їх обґрунтованість, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 137, 141-142, 206, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

Вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ум Факторинг» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Ризька, буд. 73-г, офіс 7/1, ЄДРПОУ 40274286) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ум Факторинг» заборгованість в загальному розмірі 2 952,00 грн, що складається з наступного: тіло кредиту - 900,00 грн; заборгованість по відсоткам у межах строку надання кредиту - 2 052,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ум Факторинг» судовий збір в розмірі 1 163,60 грн.

Зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Ум Факторинг» 50 відсотків судового збору в сумі 1 163,60 грн, сплаченого ним на рахунок: UA 348999980313191206000008510, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, ЄРДПОУ отримувача: 37941997, отримувач: ГУК у Зап.обл/м. Зап. Заводс./22030101, відповідно до платіжного доручення № 452 від 03.10.2022.

Інші позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ум Факторинг» - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Повний текст рішення складений 07.03.2023.

Суддя О.С. Яцун