Рішення № 109395747, 07.03.2023, Народицький районний суд Житомирської області

Народицький районний суд Житомирської області

Справа № 284/693/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2023 року смт. Народичі

Народицький районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Дубовика П.В.,

з секретарем Галенчик О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в смт.Народичі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства «Автомагістраль» про стягнення заборгованості та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду із позовною заявою і просить стягнути на його користь з відповідача заборгованість по заробітній платі в сумі 15370,53 грн., середньомісячний заробіток за весь час затримки розрахунку у сумі 35800 грн. та моральну шкоду в розмірі 20000 грн., а всього 71170,53 грн., мотивуючи тим, що перебував у трудових відносинах з відповідачем і 25.05.2022 року був звільнений за власним бажанням; в день звільнення відповідач не провів повного розрахунку по заробітній платі. У зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати вважає, що має право на стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати та моральної шкоди.

Ухвалою суду від 05вересня 2022року відкрите спрощене провадження у даній справі, і в цей день ухвала про відкриття провадження у справі була направлена учасникам справи. Крім того, відповідачу була направлена копія позовної заяви разом з доданими до неї документами. Також відповідачу був визначений п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позов.

Ухвала суду та копія позовної заяви з додатками відповідачу були вручені належним чином.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача не заперечуючи існуючу заборгованність із виплати заробітної плати позивачу, просить відхилити позовні вимоги у повному обсязі у зв`язку з безпідставністю та необгрунтованістю, посилаючись на форс-мажорні обставини у зв`язку із військовим вторгненням на територію України та понесенням підприємством матеріальних збитків, просив застосувати строк позовної давності, оскільки з позовними вимогами позивач звернувся до суду із пропущенням встановленого законодавством строку.

Відповідач у встановлений судом строк клопотання про розгляд справи у судовому засіда-нні з повідомленням (викликом) сторін не подав, а тому відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Враховуючи те, що при відкритті провадження судом було ухвалено проводити судовий розгляд цієї справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, а сторони в установленому законом порядку не подали клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, тому в силу положень ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому зазначеним кодексом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 13 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач у період з 07.07.2021 року по 25.05.2022 року працював у відповідача водієм автотранспортних засобів відділу головного механіка, що підтверджується копією трудової книжки НОМЕР_1 (а.с.5).

При звільненніпозивача,відповідач зним нерозрахувався імає заборгованістьпо заробітнійплаті згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу із Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України (форма ОК-5) та довідки ПП «Автомагістраль» №178 від 03.02.2023 року.

Визначаючи розмір належної до стягнення суми заборгованості по заробітній платі суд бере до уваги довідку ПП «Автомагістраль» №178 від 03.02.2023 року та індивідуальні відомості про застраховану особу із Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України, форма ОК-5 (а.с.8-10,69) страхувальником приватним підприємством «Автомагістраль», і приходить до висновку, що відповідач на час розгляду справи в суді має заборгованість із заробітної плати перед позивачем в сумі 19578,02 грн.

Відповідно до ст.43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Структуру заробітної плати визначено у статті 2 Закону України « Про оплату праці», якою передбачено існування основної заробітної плати, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Відповідно до вимог ч.1 ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 8 листопада 2015 року у справі «Кечко проти України» висловив правову позицію, що поняття «власності», яке міститься в першій частині статті 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, наприклад, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як «майнові права», і, таким чином, як «власність» в цілях вказаного положення. Питання, що потребує визначення, полягає в тому, чи мав відповідно до обставин справи, взятих в цілому, заявник право на матеріальний інтерес, захищений статтею 1 Протоколу № 1.

В інших рішеннях Європейського Суду з прав людини по численних заявах до суду громадян України зазначається, що невиплата заробітної плати, інших належних працівникові сум є втручанням у право заявника на мирне володіння майном у сенсі першого речення ст. 1 протоколу до Конвенції. Європейський Суд з прав людини також звертає увагу на те, що відсутність достатніх коштів у підприємства-боржника не може бути виправданням тривалого невиконання судових рішень. Тобто, має місце порушення Конвенції про захист прав людини та основних свобод.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

З врахуванням положень ст.47 КЗпП України, не можуть бути покладені в основу рішення по справі посилання відповідача на відсутність спору між сторонами та відповідно не можуть вони бути і підставою для закриття провадження по справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗоТ України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком (в редакції станом на момент звернення з позовною заявою). Відтак строк звернення до суду за захистом права - строк позовної давності у данному випадку не застосовується.

Зміст поняття заробітної плати узгоджується з одним із принципів здійснення трудових правовідносин, а саме відплатності праці, який отримав відображення у пункті 4 частини I Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 03 травня 1996 року, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, за яким усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень. Крім обов`язку оплатити результати праці робітника, існують також інші зобов`язання роботодавця матеріального змісту. Ці зобов`язання стосуються тих витрат, які переважно спрямовані на охорону праці чи здоров`я робітника (службовця) або на забезпечення мінімально належного рівня його життя, у тому числі й у разі простою - зупинення роботи, що було викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами (форс-мажор) тощо. Такі зобов`язання відповідають мінімальним державним гарантіям, установленим статтею 12 Закону України «Про оплату праці».

Зазначене, на переконання Конституційного Суду України, дає підстави для висновку, що обсяг заробітної плати найманого працівника становлять винагорода за виконану роботу, про що йдеться у статті 94 КЗпП України і статті 1 Закону України «Про оплату праці», та гарантовані державою виплати, передбачені у статті 12 Закону України «Про оплату праці».

У Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 у справі № 1-18/2013 щодо тлумачення положень частини другої статті 233 КЗпП України, статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» Конституційний Суд України зазначив, що під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснено нарахування таких виплат.

Праву працівника на належну заробітну плату кореспондує обов`язок роботодавця нарахувати йому вказані виплати, гарантовані державою, і виплатити їх. При цьому право працівника не залежить від нарахування йому відповідних грошових виплат. Тому незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, працівник у разі порушення законодавства про оплату праці має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.

Зазначене узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду викладеним у постанові від 08.02.2022 у справі № 755/12623/19.

Таким чином, не виплачуючи заборговану позивачеві заробітну плату, відповідач порушив його право на своєчасне одержання винагороди за працю, гарантоване Конституцією України (ст.43), Законом України «Про оплату праці» та обмежив право на використання його власності для задоволення життєвих потреб грошових коштів.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідач належного розрахунку з позивачем в строки передбачені ст.47, 116 КЗпП України не провів, тому підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача 19578,02 грн. заборгованості по заробітній платі і строки позовної давності у данному випадку відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗоТ України не застосовуються.

Тому, позов в цій частині підлягає задоволенню із стягненням з відповідача на користь позивача 19578,02 грн. заборгованості по виплаті заробітної плати.

Щодо вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки по день ухвалення рішення та стягнення моральної шкоди, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Згідно п. 20 Постанови від 24 грудня 1999 року № 13 Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» зазначено, що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведені його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Також, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнення настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум в строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при цьому визначальним є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Згідно ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Судом встановлено,що на даний час у ПП «Автомагістраль» існують обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини), які об`єктивно унеможливлюють належне та своєчасне виконання як господарських зобов`язань, так і обов`язку щодо здійснення бюджетних платежів та виплат заборгованості працівникам підприємства.

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України на всій території України починаючи з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року було введено воєнний стан строком на 30 діб.

Указом Президента України №341/2022 від 17 травня 2022 року у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України на всій території України було продовжено строк дії воєнного стану в Україні строком ще на 90 діб.

Згідно Указу Президента України від 12 серпня 2022 року № 573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», який затверджений Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-1Х, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

Відповідно до Указу Президента України від 7 листопада 2022 року № 757/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», який затверджений Законом України від 16.11.2022 № 2738-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.

Згідно указу Президента України від 06 лютого 2023 року № 58/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», який затверджений Законом України від 7 лютого 2023 року № 2915-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.

Нині воєнний стан знову ж таки, продовжений та триває і на жаль, на сьогодні ще не можна бути певними, що дата продовження до 20 травня 2023 року є остаточною.

Відповідно до норм чинного в Україні законодавства, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збройний конфлікт або серйозна загроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, є обставинами непереборної сили (форс-мажорнівш обставинами) - надзвичайними та невідворотними обставинами, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань.

На засвідчення існування в державі форс-мажорних обставин Торгово-промислова палата України 28 лютого 2022 року опублікувала відповідний загальнодоступний лист за №2024/02.0-7.1.

Головний офіс ПП «Автомагістраль», його територія та значна частина виробничих приміщень протягом тривалого часу перебували під окупацією російських загарбників. У зв`язку з цим, виникли об`єктивні загрози життю та здоров`ю працівників, було пошкоджено та викрадено значну кількість транспортних засобів (27 шт.), приміщення офісу, офісної техніки, документів, тощо. Також було знищено значну кількість обладнання та різноманітного устаткування, чим заподіяно надзначних матеріальних збитків, у зв`язку з чим підприємство опинилося у вкрай скрутному фінансовому становищі.

За результатами звернення підприємства до правоохоронних органів щодо вказаних вище дій було порушено кримінальне провадження № 1202211105000108 від 08 квітня 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч 2 ст. 438 КК України (порушення законів та звичаїв війни).

Враховуючи значні витрати підприємства на виконання цих робіт, понесення надзначних матеріальних збитків внаслідок тривалої окупації військами РФ офісу, виробничих приміщень та території підприємства останнє нині перебуває у тяжкому фінансовому становищі, а відсутність обігових коштів призводить до критичного напруження в колективі, виникнення заборгованості по заробітній платі по відрахуванню до держаного бюджету. Крім того, відсутня можливість погасити кредиторську заборгованість перед постачальниками матеріалів, які в свою чергу звертаються з вимогами до підприємства з можливістю нарахування пені, відстотків, інфляційних втрат та інших штрафних санкцій.

За встановлених обставин, зважаючи, що введення воєнного стану на території України є форс-мажором (непереборною силою) і саме ця обставина стала підставою для несвоєчасної виплати заробітної плати по причині тимчасової окупації збройними силами Російської Федерації території місцезнаходження ПП «Автомагістраль», що призвело до призупинення його діяльності, завдання останньому значної майнової шкоди, в тому числі внаслідок невиконання договірних зобов`язань дебіторами з вказаної причини, суд приходить до висновку про доведення стороною відповідача відсутності своєї вини у не виплаті заробітної плати позивачеві при його звільненні та відповідно до висновку про відсутність правових підстав для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

А тому, зважаючи на вищевказані обставини, які об`єктивно унеможливлюють належне та своєчасне виконання відповідачем обов`язку щодо здійснення бюджетних платежів та виплат заборгованості працівникам підприємства, що виключає наявність вини відповідача щодо вчасного погашення заборгованності з виплати заробітної плати позивачу, суд прийшов до висновку про відмову у задоволені позову в частині виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні виходячи із суми середнього заробітку, та відповідно стягнення моральної шкоди.

Відповідно до вимог ст.430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Позивача звільнено від сплати судового збору на підставі пункту 10 частини 1 статті 5 Закону України „ Про судовий збір .

На підставі ст.ст. 94,95,97,115 КЗпП, керуючись статтями 258-259, 263-265, ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Автомагістраль» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 19578,02 грн.

Рішення в частині стягнення з Приватного підприємства «Автомагістраль» на користь ОСОБА_1 заробітної плати у межах суми платежу за один місяць, допустити до негайного виконання.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач : ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Приватне підприємство «Автомагістраль», код за ЄДРПОУ 31481658, адреса місцезнаходження: с.Синяк, вулиця Київська,68, Вишгородський район, Київська область.

Суддя: П. В. Дубовик