Рішення № 109395025, 01.03.2023, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

01 березня 2023 року Справа № 926/3736/22

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АБМ-ТРЕЙД

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення заборгованості в сумі 511866,58 грн

Суддя Тинок О.С.

Секретар судового засідання Меленко О.С.

Представники:

від позивача (в режимі ВКЗ) Бакай А.В.

від відповідача Харченко М. Д.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю АБМ-ТРЕЙД звернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 511866,58 грн, що включає: заборгованість за поставлений товар у розмірі 478318,80 грн, пеню у розмірі 20967,36 грн та 30 % річних у розмірі 12850,42 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного договору поставки № 254 від 27 жовтня 2017 року не здійснила оплату отриманого товару на загальну суму 478318,80 грн, що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною №ЦБ2187 від 01 серпня 2022 року.

З огляду на викладене в позовній заяві, позивач в прохальній частині просить суд стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 478318,80 грн, пені у розмірі 20967,36 грн, 30 процентів річних у розмірі 12850,42 грн та 7678,00 грн судового збору.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 жовтня 2022 року, позовну заяву № 926/3736/22 передано судді Тинку О.С.

Ухвалою суду від 12 жовтня 2022 року постановлено: позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю АБМ-ТРЕЙД до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 511866,58 грн, що включає: заборгованість за поставлений товар в сумі 478318,80 грн, пеню в сумі 20967,36 грн та 30 % річних в сумі 12850,42 грн, яка надійшла до Господарського суду Чернівецької області 10 жовтня 2022 року за вх. № 3736 - залишити без руху; для усунення вищезазначених недоліків позивачу слід надати суду витяг з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на підтвердження правового статусу відповідача, а також подати виготовлені у належній якості (читабельні копії) договір поставки №254 від 27 жовтня 2017 року та видаткову накладну № ЦБ2187 від 01 серпня 2022 року; встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви у десять днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.

24 жовтня 2022 року позивач звернувся до суду із заявою (вх. №3945) про усунення недоліків позовної заяви, до якого долучив: витяг з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на підтвердження правового статусу відповідача, читабельні копії договору поставки №254 від 27 жовтня 2017 року та видаткової накладної № ЦБ2187 від 01 серпня 2022 року.

Ухвалою суду від 26 жовтня 2022 року прийнято справу № 926/3736/22 до розгляду та відкрито провадження у справі; відмовлено позивачу у задоволенні клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, яке викладено у позовній заяві; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 16 листопада 2022 року.

10 листопада 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю АБМ-ТРЕЙД звернулося до суду із заявою (вх. №4372) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 11 листопада 2022 року заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю АБМ-ТРЕЙД (вх. №4372 від 10 листопада 2022 року) про розгляд справи 16 листопада 2022 року о 11 годині 30 хвилин в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів, залишено без розгляду.

Ухвалою суду від 16 листопада 2022 року відкладено підготовче засідання на 30 листопада 2022 року.

25 листопада 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю АБМ-ТРЕЙД вчергове звернулося до суду із заявою (вх. №4648) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 28 листопада 2022 року постановлено: заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю АБМ-ТРЕЙД (вх. №4648 від 25 листопада 2022 року) про розгляд справи 30 листопада 2022 року о 10 годині 30 хвилин в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів залишити без розгляду.

Ухвалою суду від 30 листопада 2022 року відкладено підготовче засідання на 19 грудня 2022 року; постановлено повідомити Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 про дату, час і місце розгляду справи, розмістивши оголошення про виклик до суду на веб-порталі судової влади України на офіційному веб-сайті Господарського суду Чернівецької області.

09 грудня 2022 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю АБМ-ТРЕЙД подав до суду заяву (вх. №4951) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 12 грудня 2022 року задоволено заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю АБМ-ТРЕЙД про розгляд справи 19 грудня 2022 року на 11 годині 30 хвилин в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів .

Ухвалою суду від 19 грудня 2022 року постановлено: продовжити строк проведення підготовчого провадження на тридцять днів; відкласти підготовче засідання на 18 січня 2023 року; повідомити Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 , як відповідача у справі №926/3736/22 про дату, час і місце розгляду справи, розмістивши оголошення про виклик до суду на веб-порталі судової влади України на офіційному веб-сайті Господарського суду Чернівецької області.

03 січня 2023 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю АБМ-ТРЕЙД подав до суду додаткові пояснення (вх. №33), в яких повідомляв суд: щодо допущеної технічної помилки під час формування видаткової накладної №ЦБ2187 від 01.08.2022 року; щодо реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних по господарській операції, а також те, що позивачем змінено юридичну адресу. Докази викладеного позивач підтвердив долученими документами до означених додаткових пояснень.

Ухвалою суду від 18 січня 2023 року постановлено: закрити підготовче провадження; призначити справу до судового розгляду по суті на 26 січня 2023 року; повідомити Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 , як відповідача у справі №926/3736/22 про дату, час і місце розгляду справи, розмістивши оголошення про виклик до суду на веб-порталі судової влади України на офіційному веб-сайті Господарського суду Чернівецької області.

У зв`язку із відсутністю електроенергії в приміщенні Господарського суду Чернівецької області, судове засідання 26 січня 2023 року не відбулося, що підтверджується актом заступника керівника апарату Господарського суду Чернівецької області про неможливість проведення судового засідання від 26 січня 2023 року, який долучено до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 26 січня 2023 року призначено розгляд справи по суті на 15 лютого 2023 року.

В судовому засіданні 15 лютого 2023 року судом оголошено перерву до 01 березня 2023 року.

У судовому засіданні 01 березня 2023 року представник позивача позов підтримав та просив задовольнити, посилаючись на викладене у позові.

Відповідач в судовому засіданні 01 березня 2023 року заявила усне клопотання про визнання позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін по справі, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини у справі, дослідивши та оцінивши в сукупності надані докази, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив наступне.

27 жовтня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю АБМ-ТРЕЙД (постачальник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (покупець) укладено договір поставки №254 (далі - Договір), де згідно з пунктом 1.1 постачальник зобов`язується передавати у власність покупця товар згідно накладних відповідно до заявок (замовлень) покупця, а покупець зобов`язується приймати та оплачувати товар на умовах даного Договору.

Згідно пункту 1.2. Договору, предметом договору є товар (партія товару), вказаний у накладних (надалі - «товар»). Під «партією товару» сторони розуміють товар, зазначений в окремій видатковій накладній.

Відповідно до пункту 1.3. Договору, асортимент, кількість та ціна товару погоджуються сторонами і вказуються у видаткових накладних, які є невід`ємною частиною договору.

Пунктом 1.4. Договору сторонами домовлено, що ціну накладних складає сума цін усіх накладних, відповідно до яких здійснюється постачання товару протягом дії даного договору.

Пунктом 2.1 Договору визначено, що для отримання товару покупець подає постачальнику заявку (замовлення) із зазначенням кількості, асортименту та інших характеристик товару.

За умовами пункту 2.4. Договору, товар вважається прийнятим за кількістю та якістю без зауважень та застережень з моменту підписання покупцем відповідних видаткових накладних.

Згідно пункту 4.1 Договору, оплата за товар здійснюється на умовах відстрочення платежу. Перебіг терміну відстрочення починається з дня наступного за днем поставки і закінчується в крайній день цього терміну.

За кожну окрему партію товару покупець зобов`язаний здійснити оплату протягом 21 календарного дня з моменту виконання обов`язку постачальника передати товар (пункт 4.2. Договору).

Відповідно до пункту 4.3. Договору, оплата за поставлений товар здійснюється в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника, який вказаний в цьому Договорі або про який постачальник повідомить покупця додатково (у рахунку на оплату та/або окремим листом). При здійсненні оплати всупереч вказівкам постачальника щодо банківських реквізитів, зобов`язання Покупця вважається не виконаним.

Пунктом 6.2.1. та 6.2.2. Договору встановлено, що за не оплату та/або несвоєчасну оплату за даним Договором, покупець сплачує штрафну неустойку (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період прострочення (за час користування чужими коштами). За не оплату та/або несвоєчасну оплату за даним Договором покупець сплачує суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30 % річних від простроченої суми за весь час прострочення.

За порушення покупцем господарських зобов`язань постачальник, окрім штрафних санкцій, може застосувати оперативно-господарські санкції (ст.ст. 235, 236 Господарського кодексу України) (пункт 6.3 Договору).

Умовами Договору встановлено, що договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2018 року, а в частині розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, що випливають з даного Договору. Розірвання цього Договору в односторонньому порядку не допускається, крім випадків, передбачених законодавством України та/або цим Договором. (пункт 9.5. Договору)

Разом з тим, відповідно до пункту 9.6 Договору, договір вважається автоматично пролонгованим кожний раз на аналогічний термін, якщо до кінця дії договору від жодної сторони не надійде повідомлення про його розірвання або не буде укладено нового договору.

Договір підписаний з боку обох сторін.

Сторонами доказів розірвання, припинення чи визнання недійним договору суду не надано.

Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін врегульовані договором поставки, правовідносинами якими регулюються Господарським кодексом України та Цивільним кодексом України.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов`язання згідно статті 174 Господарського кодексу України (далі ГК України) є господарський договір.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 525 та 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору у відповідності до законодавства (частина перша статті 180 ГК України).

За змістом положень статті 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 265 ГК України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Дана норма кореспондується зі статтею 712 ЦК України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачеві товар загальною вартістю 478318,80 грн, що підтверджується видатковою накладною від 01.08.2022 року № ЦБ2187.

При цьому, позивач подав до суду додаткові пояснення (вх. №33 від 03.01.2023 року), в яких останній повідомляв суд про те, що у вищевказаній видатковій накладній було допущено технічну помилку під час її оформлення в частині зазначення договору поставки.

Також, як вбачається із матеріалів справи, на підтвердження дійсності поставленого товару відповідачеві позивачем до суду подано наступні документи: замовлення № ЦБ1746 від 01.08.2022 року; наказ ТОВ АБМ-ТРЕЙД по господарській діяльності № 01-08/1 від 01.08.2022 року «Про виправлення технічної помилки у видатковій накладній № ЦБ2187 від 01.08.2022 року»; податкову накладну №14 від 01.08.2022 року на суму 478318,80 грн.

Окрім того, відповідач в судовому засіданні 01.03.2023 року підтвердила факт отримання товару на суму 478318,80 грн, не заперечила проти дійсності видаткової накладної та визнала позовні вимоги по справі №926/3736/22.

З урахуванням вищенаведеного вбачається, що позивач покладені на нього обов`язки виконав в повному обсязі, поставивши відповідачу товар, однак відповідач свої зобов`язання в частині оплати не виконала, що також визнається останньою.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно частини 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник вважаться таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Доказів сплати відповідачем суми боргу до матеріалів справи не долучено.

Отже, відповідач порушуючи умови укладеного між сторонами договору №254 від 27.10.2017 року не оплатила кошти за поставку отриманого товару, а тому, зобов`язана сплатити на користь позивача існуючу заборгованість у сумі 478318,80 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на підставі ст. 625 ЦК України 30 процентів річних у розмірі 12580,42 грн. та пені у розмірі 20967,36 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Формулювання статті 625 Цивільного кодексу України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 30 % річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 Цивільного кодексу України і ст. 230 Господарського кодексу України, у зв`язку з чим обмеження нарахування шістьма місяцями відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України до процентів річних та інфляційних втрат не застосовується.

Пунктом 6 статті 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно вимог статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 3 статті 232 ГК України, вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенціє.

З огляду на вищевикладене, здійснивши перевірку розрахунку 30 процентів річних та пені, суд встановив, що 30 процентів річних в розмірі 12850,42 грн і пеня в розмірі 20967,36 грн підлягають задоволенню.

У відповідності до статті 7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Дана норма кореспондується зі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення передбачають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

У відповідності до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Як визначено статтею 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 1 статті 75 Господарського процесуального Кодексу України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Пунктами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частинами 1, 4 статті 191 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, а також беручі до уваги визнання відповідачем позову у повному розмірі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Судові витрати зі сплати судового збору з урахуванням положень статті 129 ГПК України покладаються судом на відповідача.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 123, 129, 130, 191, 220, 222, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю АБМ-ТРЕЙД до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 511866,58 грн задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (60325, Чернівецька обл., Новоселицький р-н, с. Припруття, код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АБМ-ТРЕЙД (44500, Волинська обл., Володимирський р-н, смт. Локачі, вул. Горєлова, 1, код 35580267) заборгованість в сумі 511866,58 грн, що включає: заборгованість за поставлений товар в розмірі 478318,80 грн, пеню в розмірі 20967,36 грн та 30 процентів річних в розмірі 12850,42 грн.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (60325, Чернівецька обл., Новоселицький р-н, с. Припруття, код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АБМ-ТРЕЙД (44500, Волинська обл., Володимирський р-н, смт. Локачі, вул. Шевченка, 43-А, код 35580267) витрати зі сплати судового збору в розмірі 7678,00 грн.

У судовому засіданні 01 березня 2023 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 233 ГПК України, повне рішення складено та підписано 07 березня 2023 року.

Строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Суддя О.С. Тинок