Рішення № 109394308, 28.02.2023, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2023 Справа № 914/1231/22

За позовом: Публічного акціонерного товариства «УКРНАФТА», м. Київ,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІЛЬЄНА», м. Львів,

про стягнення 161'612'343,94 грн,

Суддя Б. Яворський,

при секретарі О. Муравець.

Представники сторін:

від позивача: А. Майдан,

від відповідача: не з`явився.

Відводів складу суду сторонами не заявлялося.

Відповідно до ст.222 ГПК України судове засідання проводилося в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку vkz.court.gov.ua

СУТЬ СПОРУ. На розгляд господарського суду Львівської області 14.06.2022 надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «УКРНАФТА» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІЛЬЄНА» про стягнення 133'458'347,45 грн заборгованості за договором поставки №12/01/01/337-НП від 01.02.2022, з яких: 129'999'991,51 грн основний борг, 3'063'013,50 грн пеня та 395'342,44 грн 3% річних. Позивач також зазначив, що заява про розподіл судових витрат з їх кінцевим розрахунком та доказами буде подана суду у порядку та у строки, передбачені ч.8 ст.129 ГПК України.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач покликається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки в частині оплати вартості поставлених нафтопродуктів.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 14 червня 2022 року справу № 914/1231/22 передано на розгляд судді Яворському Б.І.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 20.06.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Подальший хід розгляду справи у підготовчому засіданні викладено у відповідних ухвалах суду та протоколах судових засідань.

06.07.2022 позивачем на розгляд суду подано заяву про збільшення розміру позовних вимог (вх.№2101/22).

07.07.2022 відповідач подав відзив на позовну заяву (вх.№14615/22), у якому позовні вимоги заперечив та зазначив, що збройна агресія російської федерації проти України та введення воєнного стану в Україні є форс-мажорними обставинами, які вплинули на спроможність здійснити своєчасні розрахунки з постачальником за отриманий товар (лист ТПП України від 28.02.2022). Інформував суд, що ТОВ «ВІЛЬЄНА» звернулась із позовом про стягнення заборгованості, що дозволить акумулювати кошти для проведення розрахунків з постачальником.

18.07.2022 позивач подав відповідь на відзив (вх.№15287/22). У відповіді зазначив, що сторони у п.6.2 договору врегулювали питання, пов`язані з виникнення форс-мажору. Відповідач з відповідним повідомленням на адресу позивача не звертався. Зазначає, що відповідач не довів, що обставини, на які відповідач посилається, були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання за договором.

03.08.2022 позивач через систему «Електронний суд» подав заяву про збільшення розміру позовних вимог (вх.№2439/22).

У період з 06.08.2022 по 14.11.2022 включно суддя Яворський Б.І. перебував на лікарняному у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності.

Ухвалою суду від 15.12.2022 суд частково задоволив заяву відповідача про збільшення позовних вимог (прийняв до розгляду заяву у частині стягнення 13 213 697,77 грн. пені та 1 004 383,50 грн. 3% річних) та відклав підготовче засідання.

29.12.2022 позивач на розгляд суду скерував заяву (вх.№4363/22/22) про зміну предмета позову. У поданій заяві позивач просить суд стягнути з відповідача 17'394'271,16 грн інфляційних втрат за неналежне виконання договірних зобов`язань. Ухвалою від 03.01.2023 суд прийняв заяву ПАТ «УКРНАФТА» про зміну предмета позову.

Протокольною ухвалою від 31.01.2023 суд закрив підготовче провадження та призначив справу №914/1231/22 до судового розгляду по суті на 14.02.2023, про що повідомив відповідача. Ухвала була надіслана на електронну адресу відповідача, докази про що знаходяться в матеріалах справи.

Представник позивача у судове засідання 14.02.2023 в режимі відеоконференції з`явився, позовні вимоги підтримав. Відповідач у судове засідання 14.02.2023 не з`явився, із заявами та клопотаннями не звертався. Суд відклав судове засідання на 28.02.2023. У судовому засіданні 28.02.2023 позивач підтримав позовні вимоги, а відповідач явки повноважного представника не забезпечив, з заявами та клопотаннями не звертався.

Відповідно до ч.2 ст.195 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Згідно пункту 1 ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Частиною 1 ст.202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Таким чином, оскільки відповідачу було відомо про даний спір, у матеріалах справи міститься відзив на позовну заяву та клопотання про відкладення підготовчих засідань, і він був повідомлений про дату, час і місце судового засідання, на засадах відкритості та гласності судового процесу сторонам створено всі необхідні умови для можливості захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами, адже відсутні підстави для відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 28.02.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

Звертаючись із позовом, позивач подав засвідчену копію договору поставки №12/01/01/337-НП від 01 лютого 2022 року, укладену між Публічним акціонерним товариством «УКРНАФТА» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІЛЬЄНА» (покупець), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити та передати покупцеві у власність нафтопродукти (надалі-товар), а покупець зобов`язується прийняти товар і платити його.

Відповідно до п.1.3 договору постачальник упродовж лютого 2022 року поставляє товар у наступному асортименті, кількості, за ціною та наступними умовами поставки, а саме:

EXW - резервуари нафтобаз, що належать ТОВ «НАФТАСІТІ» на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно - правових договорів. Найменування товару: Бензин автомобільний А-92-Євро5-Е0 згідно з ДСТУ 7687:2015 (з присадками Keropur ENERGY концерну BASF) 318,222 тонн, 39 636 грн/тонну з ПДВ, вартістю 12'613'047,19 грн з ПДВ; бензин автомобільний А-95-Євро5-Е0 згідно з ДСТУ 7687:2015, 260,539 тонн, 40 738 грн/тонну з ПДВ, вартістю 10'613'836,74 грн з ПДВ; бензин автомобільний А-95-Євро5-Е0 згідно з ДСТУ 7687:2015 (з присадками Keropur ENERGY концерну BASF) 146,153 тонн, 40 738 грн/тонну з ПДВ, вартістю 5'953'980,32 грн з ПДВ; паливо дизельне Energy-ДП-3-Євро5-В0 ДСТУ 7688:2015, 297,986 тонн, 34 857 грн/тонну з ПДВ, вартість 10'386'898,00 грн. Всього 1 022,900 тонн вартістю 39'567'762,25 грн;

EXW - франко-резервуар ПАТ «Укртатнафта»: м. Кременчук, вул. Свіштовська, 3: Найменування товару: Бензин автомобільний А-92-Свро5-Е0 згідно з ДСТУ 7687:2015 (з присадками Keropur ENERGY концерну BASF) 2 281,568 тонн, 39 636 грн/тону з ПДВ, вартістю 90'432'229,25 грн з ПДВ.

Загальна вартість товару з ПДВ, що поставляється за даним договором, складає 129'999'991,51 грн, у т.ч. ПДВ 21'666'665,25 грн.

Умови поставки і приймання товару погоджені сторонами у розділі 3 договору. Так, за п. 3.2-3.4 договору передача-приймання товару за кількістю і якістю здійснюється у встановленому чинним законодавством України порядку, з оформленням акту приймання-передачі. Моментом поставки товару і моментом переходу права власності на товар до покупця вважається момент підписання уповноваженими представниками обох сторін акту приймання-передачі товару та/або видаткової накладної. Ризики випадкової загибелі чи ушкодження товару переходять від постачальника до покупця з моменту переходу права власності на товар.

За умовами пунктів 4.1 та 4.3 договору товар, що поставляється за цим договором, оплачується за цінами, зазначеними у п.1.3 цього договору. Покупець здійснює розрахунки по цьому договору в розмірі 100% вартості товару шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний у розділі 9 цього договору, в строки не пізніше 30 квітня 2022.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що у випадку порушення строків оплати за поставлений товар відповідно до цього договору, покупець сплачує постачальникові, на його вимогу, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від ціни не оплаченого товару, за кожний день прострочення.

Згідно з п. 6.1, 6.2 договору при настанні обставин непереборної сили обставин, які не можуть бути передбачені сторонами при укладенні цього договору, і проти виникнення яких сторони не можуть вжити відповідних заходів (форс-мажорні обставини), строк виконання зобов`язань сторін по цьому договору відкладається відповідно часу, протягом якого будуть діяти такі обставини. Сторона, що допустила внаслідок дії форс-мажорних обставин невиконання, або неналежне виконання зобов`язань по цьому договору в цілому, або окремих його умов, звільняється від відповідальності за таке невиконання, або неналежне виконання на час дії форс-мажорних обставин. Сторона, для якої настали обставини форс-мажору, повинна негайно, але не пізніше 10-ти календарних днів, повідомити іншу сторону про неспроможність виконати зобов`язання (їх частину) по цьому договору. Сторона, що не виконала зазначені умови не вважається такою, що підпадає під дію обставин форс-мажору та несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань згідно умов цього договору. Необхідним і достатнім доказом дії форс-мажорних обставин є документ, виданий Торгово-промисловою палатою країни стороні, для якої настали обставини форс-мажору.

Відповідно до п.7.1 договору цей договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 30 квітня 2022 року включно, але в будь-якому випадку до моменту його повного виконання.

Позивач зазначає, що на виконання умов укладеного договору він 28.02.2022 здійснив поставку та передав відповідачу товар на загальну суму 129'999'991,51 грн, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями акту №1 приймання-передачі нафтопродуктів від 28.02.2022 на суму 12'613'047,19 грн (бензин автомобільний А-92-Євро5-Е0 згідно з ДСТУ 7687:2015 (з присадками Keropur ENERGY концерну BASF) УКТ ЗЕД 2710 12 41 94), акту №2 приймання-передачі нафтопродуктів від 28.02.2022 на суму 10'613'836,74 грн (бензин автомобільний А-95-Євро5-Е0 згідно з ДСТУ 7687:2015 УКТ ЗЕД 2710 12 45 12), акту №3 приймання-передачі нафтопродуктів від 28.02.2022 на суму 5'953'980,32 грн (бензин автомобільний А-95-Євро5-Е0 згідно з ДСТУ 7687:2015 (з присадками Keropur ENERGY концерну BASF) УКТ ЗЕД 2710 12 45 12), акту №4 приймання-передачі нафтопродуктів від 28.02.2022 на суму 10'386'898,01 грн (паливо дизельне Energy-ДП-3-Євро5-В0 ДСТУ 7688:2015 УКТ ЗЕД 2710 19 43 00) та акту №5 приймання-передачі нафтопродуктів від 28.02.2022 на суму 90'432'229,25 грн (бензин автомобільний А-92-Євро5-Е0 згідно з ДСТУ 7687:2015 (з присадками Keropur ENERGY концерну BASF) УКТ ЗЕД 2710 12 41 94). На переконання позивача, підписавши вказані акти сторони, зокрема, підтвердили, що право власності на нафтопродукти від постачальника до покупця перейшли у момент підписання актів.

Позивач стверджує, що звертався до відповідача із претензією № 01/01/07-245 від 03.05.2022 про погашення заборгованості за поставлені нафтопродукти, в тому числі, за договором № 12/01/01/337-НП від 01.02.2022 у розмірі 129'999'991,51 грн, яка залишена без відповіді та задоволення.

За неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань позивачем, з урахуванням зави про збільшення позовних вимог та зміну предмета позову, нараховано 13'213'697,77 грн пені, 1'004'383,50 грн 3% річних та 17'394'271,16 грн втрат від інфляції, які просить стягнути з відповідача.

ОЦІНКА СУДУ.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Положеннями ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.

Згідно ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ст.74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини (ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст.174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

Факт здійснення господарських операцій і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Згідно з статтею 55 Конституції України, кожному гарантується право на судовий захист.

Позивач зазначає, що між сторонами виникли взаємні права та обов`язки на підставі укладеного договору поставки №12/01/01/337-НП від 01.02.2022.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України також визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ст.692 ЦК України).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Представник позивача у судовому засіданні підтвердив факт укладення договору та передачі товару відповідачу, за який не проведено оплати. Відповідач у відзиві не оспорює факт укладення договору та здійснення поставки.

Документи (акти приймання-передачі нафтопродуктів №№1-5 від 28.02.2022), які містяться у матеріалах справи, вказують, що позивач у повному обсязі виконав прийняті на себе зобов`язання з поставки товару, який мав бути оплачений відповідачем у строки, визначені п.4.3 договору. Однак, докази, які б свідчили про здійснення такої оплати, у матеріалах справи відсутні.

Оскільки докази, подані позивачем на підтвердження своїх вимог, не спростовані, вимога про стягнення з відповідача 129'999'991,51 грн підлягає до задоволення.

Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст.625 ЦК України).

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Сторони погодили, що покупець оплачує поставлений постачальником товар в строки не пізніше 30 квітня 2022 року (п.4.3 договору).

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ст. 253 ЦК України).

Перевіривши розрахунок 3% річних та втрат від інфляції, із врахуванням положень ст.14 ГПК України та ч.5 ст.254 ЦК України, суд встановив, що до стягнення з відповідача підлягають заявлені позивачем 17'394'271,16 грн інфляційних втрат, а також 983'013,63 грн 3% річних, оскільки датою порушення зобов`язань є 03.05.2022.

Щодо вимоги про стягнення 13'213'697,77 пені суд відзначає наступне.

Відповідно до частин 1-3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

В силу ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Так, згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до п.4.3 договору покупець здійснює розрахунки по цьому договору в розмірі 100% вартості товару шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний у розділі 9 цього договору, в строки не пізніше 30 квітня 2022.

Здійснивши перевірку розрахунку пені, з огляду на визначений позивачем період нарахування, суд дійшов висновку, що правомірним є нарахування 13'071'232,02 грн пені.

У задоволенні решти позовних вимог необхідно відмовити.

Відповідач, заперечуючи вимоги позивача зазначає, що заборгованість у нього виникла під час дії воєнного стану, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, що є форс мажорною обставиною, підтвердженою листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022. Тобто, на думку відповідача, він звільнений від виконання зобов`язань за договором.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача, виходячи з наступного.

Підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання визначені ст. 617 Цивільного кодексу України: особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з положеннями ст. 218 Господарського кодексу України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) встановлюється Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами Регламентом засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов`язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Суд звертає увагу, що Верховний Суд у справі № 922/2394/21 (постанова від 14.06.2022) вказав, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Таких висновків дотримується і Верховний Суд у постанові від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 та у постанові від 09.11.2021 у справі № 913/20/21.

Тому, факт введення воєнного стану на території України не є імперативною підставою для звільнення всіх боржників від відповідальності за прострочення виконання зобов`язання за час існування форс-мажорних обставин. У кожному конкретному випадку у конкретних відносинах боржник має довести безпосередній вплив непереборної обставини на можливість виконання ним зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору. Відповідачем не надано доказів дотримання порядку повідомлення позивача про виникнення форс-мажору (п.6.2 договору) та, як наслідок, неможливість своєчасної оплати товару.

Слід зазначити, що введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність, отримувати кошти від своїх контрагентів та проводити розрахунки за отриманий товар. Крім того, відповідач, місцезнаходження якого у м.Львові, не надав доказів того, що товариство зупинило підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану. Суд погоджується з доводами позивача про те, що введення в Україні воєнного стану та виникнення форс-мажорних обставин не є підставою для звільнення від виконання обов`язку за договором поставки. Також не може бути підставою для звільнення від відповідальності невиконання зобов`язання третьої особи перед відповідачем.

Оскільки відповідач доводів позивача не спростував, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, які досліджені в ході судового розгляду, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог у розмірі 161'448'508,32 грн.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Сплата позивачем судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжним дорученням №8916-П22 від 03.06.2022 на суму 868'350,00 грн.

Згідно п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, однак при розподілі судових витрат судовий збір у розмірі 868'350,00 грн покладається на відповідача, адже такий розмір був максимальним розміром судового збору за подання позовної заяви.

Доказів понесення інших судових витрат, окрім сплаченого судового збору, станом на момент прийняття рішення позивачем суду не заявлено та не подано, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Керуючись статтями 2, 3, 12, 13, 42, 73-80, 123, 126, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІЛЬЄНА» (79049, м.Львів, просп.Червоної Калини, буд.62а; код ЄДРПОУ 4011091743913344) на користь Публічного акціонерного товариства УКРНАФТА (04053, м.Київ, пров.Несторівський, буд. 3-5; код ЄДРПОУ 00135390) 129'999'991,51 грн основного боргу, 17'394'271,16 грн втрат від інфляції, 983'013,63 грн 3% річних, 13'071'232,02 грн пені та 868'350,00 грн судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 07.03.2023.

Суддя Б. Яворський.