Ухвала суду № 109394189, 20.02.2023, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"20" лютого 2023 р., м. Київ Справа № 904/1342/14

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф., розглянувши подану стягувачем скаргу на дії Бориспільського ВДВС у Бориспільському районі Київської області Центрального МРУ Міністерства юстиції (м. Київ) (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський шлях, буд. 63, ідентифікаційний код 34977156) у виконавчому провадженні №47534841 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 20.06.2014

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс

до Малого приватного підприємства Вікторія

про стягнення 8756,41 грн,

за участю представників:

стягувача: не з`явились;

боржника: не з`явились;

органу ДВС: не з`явились,

ВСТАНОВИВ:

Процесуальні аспекти розгляду скарги

Рішенням Господарського суду Київської області від 29.05.2014 у справі №904/1342/14 позов Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс до Малого приватного підприємства Вікторія задоволено часткового та стягнуто з останнього на користь скаржника 6148,54 грн пені, 1148,80 грн 3% річних, 1522,42 грн судового збору, 700,00 грн витрат на оплату послуг адвоката та в іншій частині в позову відмовлено.

Після набрання рішенням законної сили, 20.06.2014 судом видано відповідний наказ про примусове виконання рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Ніко-Тайс звернулось до Господарського суду Київської області зі скаргою на дії державного виконавця Бориспільського ВДВС у Бориспільському районі Київської області Центрального МРУ Міністерства юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні №47534841 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 20.06.2014 у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Черногузу А.Ф. Після отримання матеріалів справи, перевіривши скаргу на предмет дотримання встановлених процесуальним законом вимог, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ст. 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

У порядку статті 340 Господарського процесуального кодексу України, скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції; про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після її надходження до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Суд прийняв до розгляду вищевказану скаргу та призначив проведення судового засідання 17.01.2023 о 16:15.

Разом з тим суд зобов`язав Бориспільське ВДВС у Бориспільському районі Київської області Центрального МРУ Міністерства юстиції (м. Київ) (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський шлях, буд. 63, ідентифікаційний код 34977156) в строк до судового засідання надати суду належним чином завірені копії (для долучення до матеріалів справи) матеріалів виконавчого провадження №47534841, а також письмові пояснення по суті скарги.

У судовому засіданні з розгляду скарги на дії Бориспільського ВДВС у Бориспільському районі Київської області Центрального МРУ Міністерства юстиції (м. Київ), яке відбулось у режимі відеоконференції, суд констатував відсутність витребуваних ухвалою документів. З цих підстав суд повторно витребував докази у органу державної виконавчої служби в строк до 13.02.2023 та відклав розгляд справи на 20.02.2023 на 14:00.

Також судом рекомендовано Бориспільському ВДВС надати письмові пояснення по суті скарги.

До суду 30.01.2023 надійшли заперечення Бориспільського ВДВС та додані до них копії матеріалів виконавчого провадження №47534841 на 20 аркушів на вимогу суду.

У судове засідання 20.02.2023 учасники справи не з`явились. Незважаючи на те, що розгляд скарги у всіх засіданнях вирішено проводити у режимі відеоконференції, представник скаржника у день судового засідання не приєднався до відеоконференції, а також не з`явився у засідання особисто.

Водночас, враховуючи те, що наявних у матеріалах справи доказів достатньо для розгляду скарги судом без присутності у засіданні учасників суд у засіданні 20.02.2022 постановив ухвалу за наслідками розгляду скарги.

Вимоги скаржника та заперечення відділу державної виконавчої служби

Скаржник звертав увагу суду на те, що відповідно до постанови ВДВС Бориспільського МРУЮ Київської області від 14.05.2015 відкрито виконавче провадження №47534841 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 20.06.2014 у справі №904/1342/14.

Відповідно до Постанови Бориспільського ВДВС у Бориспільському районі Київської області Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) від 27.07.2021, із врахуванням ухвали Господарського суду Київської області від 26.04.2021 у справі №911/4675/13, відновлено виконавче провадження №47534841 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 20 червня 2014 року по справі №904/1342/14.

Скаржник повідомляє суд, що на сьогодні наказ Господарського суду Київської області від 20.06.2014 у справі №904/1342/14 не виконаний.

Натомість, ТОВ Компанія Ніко-Тайс стало відомо 14.12.2022, що відповідно до постанови Бориспільського ВДВС у Бориспільському районі Київської області Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) від 16.09.2022 наказ Господарського суду Київської області від 20.06.2014 у справі №904/1342/14 повернутий стягувачеві без виконання на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Це і стало підставою для звернення зі скаргою до суду, зазначає скаржник.

Перш за все скаржник наголошував на порушенні Бориспільським ВДВС порядку та періодичності здійснення заходів примусового виконання наказу Господарського суду Київської області. Посилаючись на положення статтей 1, 18, 48 Закону України "Про виконавче провадження" скаржник вказав, що згідно вимог цього Закону державний виконавець повинен періодично, неодноразово та/або систематично проводити перевірки майнового стану боржника з метою належного виконання рішення суду із врахуванням всього періоду перебування виконавчого документу на примусовому виконанні в органі примусового виконання.

У скарзі заявник вказує, що ознайомившись із матеріалами виконавчого провадження з`ясовано, що виявлення рахунків боржника як в загальному, так і на предмет відкриття боржником нових рахунків із метою уникнення від виконання рішення суду у цій справі, за період із 27.07.2021 по 16.09.2022 проводилась із порушенням та/або не дотриманням положення частини 8 статті 48 Закону України Про виконавче провадження - 7 разів в період із 27.07.2021 по 27.10.2021 та лише один єдиний раз у 2022 році - 15.09.2022.

Скаржник також посилається на порушення виконавцем положень статей 53, 54, 56, 75, 76 Закону України "Про виконавче провадження", статті 345 ГПК України. ТОВ Компанія Ніко-Тайс вважає, що дії скаржника свідчать про заінтересованість посадових осіб Бориспільського ВДВС у невиконанні рішення суду, затягування їх виконання та їх непрофесійність.

Провівши детальний аналіз положень Закону України "Про виконавче провадження", Інструкції з організації примусового виконання рішення, Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, скаржник просив суд врахувати, що Бориспільський ВДВС не був позбавлений можливості здійснити в рамках виконавчого провадження №47534841 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області у справі №904/1342/14 дії на предмет перевірки та встановлення джерел доходів, та іншого майна/активів боржника такі виконавчі заходи як: здійснити перевірку та виявити рахунки боржника, здійснити перевірку та виявити джерела доходів боржника; направляти запити до реєстраційних органів, витребовувати інформацію щодо наявності у власності боржника майна у відповідних органів та структур, направляти запити до податкових органів, Державної авіаційної служби, Управлінь інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, інших органів, направляти на встановлену адресу боржника вимоги про з`явлення до відділу виконавчої служби та інших дій передбачених вищенаведеними нормами.

Разом з тим скаржник переконаний, що керівник боржника, як його уповноважена особа вживає всіх можливих заходів у невиконанні рішення суду, ухиляється від виконання зобов`язань, приховує наявність майна за рахунок якого можна було б здійснити виконання рішення. А такі обставини, за переконанням скаржника, можуть стати достатньою підставою для звернення виконавчої служби до суду у порядку п. 19 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", статті 337 ГПК України щодо тимчасового обмеження у праві виїзду боржника фізичної особи чи керівника боржника юридичної особи за межі України. Тож скаржник вважає, що це вкотре свідчить про "формальність" виконання наказу у справі № 904/1342/14.

В скарзі зазначається про те, що мотиви та обґрунтування державного виконавця Бориспільського ВДВС відповідно до мотивувальної частини постанови від 16.09.2022 про повернення наказу Господарського суду Київської області від 20.06.2014 у справі №904/1342/14 без виконання на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", є неповними та нео`бєктивними.

Заявник вважає, що висновок щодо "безрезультатності", "неможливості" розшуку майна чи встановлення певних обставин буде обгрунтованим лише тоді, коли державний виконавець, повністю реалізував надані йому права, застосував усі можливі (передбачені законом) заходи для досягнення необхідного позитивного результату.

Запис "іншого майна не виявлено" на думку стягувача не є достатнім. За словами стягувача, існує пряма різниця між "майна немає", при цьому коли виконавцем вжито всі необхідні та обов`язкові дії під час такого розшуку та встановлення, та "майна не виявлено", коли виконавцем не вжито всі необхідні та обов`язкові дії під час такого розшуку та встановлення майна боржника, що надавало б можливість стверджувати про повну відсутність майна у боржника.

В контексті актуальної практики Верховного Суду скаржник зазначає, що державний виконавець має право повернути виконавчий документ стягувачу лише у разі, якщо ним у встановленому порядку вжито всіх передбачених законом заходів щодо з`ясування майнового стану боржника та розшуку майна боржника. Проте Державним виконавцем Бориспільського ВДВС не було вжито всіх передбачених законом заходів. Разом з тим, за переконанням скаржника, виконавцем взагалі не враховуються правові позиції Верховного Суду та відповідні доводи, котрі були винесені Верховним Судом за результатами розгляду аналогічного роду судових справ в призмі оскарження бездіяльності органу державної виконавчої служби під час примусового виконання рішення суду.

Всі заперечення Бориспільського ВДВС проти скарги зводяться до того, що під час здійснення виконавчого провадження встановлено відсутність рухомого i нерухомого майна, коштів на рахунках, відсутності будь-якої діяльності підприємства і самого товариства за адресою попередньої реєстрації товариства. Крім того згідно відповіді з ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у місті Києві повідомлено про відсутність інформації про об`єкти оподаткування земельним кодексом і дебіторської заборгованості, оскільки починаючи з 2012 року платник з податку на прибуток не звітує, встановлено про відсутність зареєстрованої книги обліку розрахункових операцій.

Бориспільський ВДВС не визнав скаргу ТОВ Компанія Ніко-Тайс від 21.12.2022 на дії державного виконавця у виконавчому провадженні № 47534841 та просив відмовити у її задоволенні.

Висновки господарського суду

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до пункту 7 частини 3 статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, принцип обов`язковості судового рішення.

Згідно частини 1 статті 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно положень статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 N 18-рп/2012).

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 N 11-рп/2012)

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з Прав Людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення ЄСПЛ у справі Горнсбі проти Греції від 19.03.1997).

Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення ЄСПЛ від 7.06.2005у справі Фуклев проти України, заява N 71186/01, п. 84).

Розділом VII Закону України Про виконавче провадження детально передбачений порядок звернення стягнення на майно боржника. Відповідно до частини 1, 2 та 52 Закону України Про виконавче провадження, виконавець звертає стягнення на кошти боржника юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в податкових органах, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов`язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.

Згідно із правовою позицією, котра викладена зокрема в пункті 15 Постанови Верховного суду від 13 лютого 2018 року у справі № 923/182/13-г, судом зазначено про те, що відповідно до положень Закону України Про виконавче провадження на державного виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов`язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усі передбачені Законом заходи в межах встановлених повноважень.

Так, згідно вимог Закону України Про виконавче провадження державний виконавець повинен періодично, неодноразово та/або систематично проводити перевірки майнового стану боржника з метою належного виконання рішення суду із врахуванням всього періоду перебування виконавчого документу на примусовому виконанні в органі примусового виконання, зокрема, в силу норм статті 48 цього Закону.

Так, періодичність проведення перевірок виконавчою службою чітко визначена Законом України "Про виконавче провадження", тобто такі перевірки мають вчинятися державним виконавцем систематично, а не одноразово. При цьому сам факт здійснення окремих дій щодо виявлення майна та коштів боржника, без встановлення та дослідження обставин того, що державним виконавцем проводиться перевірка майнового стану боржника з відповідною періодичністю, встановленою ч.8 ст.48 Закону, не свідчить про належне виконання державним виконавцем своїх обов`язків щодо розшуку майна боржника та здійснення заходів, необхідних для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення. У свою чергу, відсутність обґрунтованого висновку стосовно належного та повного вчинення державним виконавцем визначених законом дій щодо розшуку майна боржника дає підстави вважати передчасним висновок про відсутність такого майна у боржника (подібний правовий висновок наведено у постановах Верховного Суду від 18.07.2018 у справі № 915/1294/13, від 23.08.2018 у справі № 911/167/17, від 19.08.2019 у справі № 913/438/16).

Суд погоджується з тим, що висновок щодо безрезультатності або неможливості розшуку боржника, майна боржника може бути обґрунтованим лише тоді, коли державний виконавець повністю реалізував надані йому права, застосував усі можливі (передбачені законом) заходи для досягнення необхідного позитивного результату (наведену правову позицію також викладено у постанові Верховного Суду від 07.08.2018 у справі № 910/25970/14).

Дослідивши наявні у скарзі доводи та матеріали, зокрема, копії матеріалів виконавчого провадження, суд в контексті наведених вище правових висновків Верховного Суду вважає, що твердження скаржника є цілком обгрунтованими з огляду на наступне. Через невиконання відділом державної виконавчої служби усіх приписів Закону України "Про виконавче провадження" станом на день розгляду даної скарги наказ Господарського суду у справі №911/904/1342/14 залишається невиконаним. Стягувачем ТОВ Компанія Ніко-Тайс не отримано присуджених судом коштів в повному обсязі, а органом ДВС не спростовано твердження скаржника про те, що державним виконавцем при здійсненні виконавчого провадження не дотримано вимог ст. 48 Закону України Про виконавче провадження. Виконавець не надав до суду жодних доказів, які б підтвердили належне дотримання ним всіх наведених вище вимог закону, положень підзаконних актів стосовно періодичності вчинення виконавцем заходів передбачених розділом VII Закону України Про виконавче провадження та вичерпності таких заходів станом на момент повернення виконавчого документу стягувачу. Суд констатує, що органом виконавчої служби не вчинено достатньо заходів для виконання рішення суду в порядку закріпленому в Інструкції з організації примусового виконання рішення та у Положенні про автоматизовану систему виконавчого провадження, а також у Розділі V ГПК України.

Таким чином, з огляду на відсутність з боку органу виконавчої служби належних заперечень з приводу хибності заявлених у скарзі доводів та обставин, недостовірності поданих до скарги матеріалів, враховуючи те, що матеріали виконавчого провадження лише підтверджують риторику скаржника, суд доходить до висновку, що наявні достатні підстави задовольнити скаргу та визнати незаконними дії державного виконавця Бориспільського ВДВС у Бориспільському районі Київської області Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні №47534841 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 20.06.2014 у справі № 904/1342/14, котрі виразились у винесені Постанови від 16.09.2022 року про повернення наказу Господарського суду Київської області від 20.06.2014 року у справі №904/1342/14 стягувачеві на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження".

Передбачений частиною першою статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" та статтею 339 ГПК України судовий захист прав та законних інтересів, порушених рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, має бути ефективним, зокрема, доступним для тих, кого він стосується, спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваного порушення та не залежати від дій, які виконавець вчиняє на свій розсуд.

Відповідно до висловлених висновків Великої Палати Верховного Суду про застосування частини першої статті 41 Закону N 1404-VIII (див. mutatis mutandis пункти 77, 79 постанови від 03.11.2020 у справі N 916/617/17) постанову про закінчення виконавчого провадження, яка ухвалена без урахування вимог закону, можна оскаржити в судовому порядку, а відновлення відповідних прав скаржника може бути ефективно здійснене у разі задоволення скарги та скасування такої постанови.

Таким чином суд вважає за можливе також задовольнити скаргу в іншій частині та скасувати постанову Бориспільського ВДВС у Бориспільському районі Київської області Центрального МРУ Міністерства юстиції (м. Київ) від 16.09.2022 року про повернення наказу Господарського суду Київської області від 20 червня 2014 року у справі № 904/1342/14 стягувачеві на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження".

Керуючись ст. 234, 339, 340, 342 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ

1. Задовольнити скаргу стягувача на дії Бориспільського ВДВС у Бориспільському районі Київської області Центрального МРУ Міністерства юстиції (м. Київ) (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський шлях, буд. 63, ідентифікаційний код 34977156) у виконавчому провадженні №47534841 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 20.06.2014.

2. Визнати незаконними дії державного виконавця Бориспільського ВДВС у Бориспільському районі Київської області Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні №47534841 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 20.06.2014 року по справі № 904/1342/14, котрі виразились у винесені Постанови від 16.09.2022 року про повернення наказу Господарського суду Київської області від 20.06.2014 року у справі №904/1342/14 стягувачеві на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження".

3. Скасувати Постанову Бориспільського ВДВС у Бориспільському районі Київської області Центрального МРУ Міністерства юстиції (м. Київ) від 16.09.2022 року про повернення наказу Господарського суду Київської області від 20 червня 2014 року у справі № 904/1342/14 стягувачеві на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження".

Ухвала господарського суду набирає законної сили в порядку статті 235 ГПК України.

Ухвала суду підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені ст. ст. 254-256 ГПК України.

Повний текст ухвали підписано 07.03.2023.

Суддя А.Ф. Черногуз