Рішення № 109392711, 07.03.2023, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/13707/22

Провадження № 2/522/2160/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

7 березня 2023 року м. Одеса

Приморський районний суд м Одеси у складі:

головуючої судді Косіциної В.В.

секретаря судового засідання Левченко К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Одеської міської ради до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на боці позивача Управління капітального будівництва Одеської міської ради про стягнення безпідставно збережених коштів,

ВСТАНОВИВ:

12 жовтня 2022 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява Одеської міської ради, в якій просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь на рахунок Казначейства України (ЕАП), відкритий для виконання бюджету міста Одеси за кодом бюджетної класифікації 2417000 «Надходження коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту», код ЄДРПОУ: 37607526, МФО 899998 безпідставно збережені кошти у розмірі 94322 гривень та судовий збір за подання позову у розмірі 2481,00 гривень.

За результатами автоматизованого розподілу справа була передана на розгляд судді Косіциній В.В.

Ухвалою суду від 27 жовтня 2022 року позовну заяву Одеської міської ради до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Управління капітального будівництва Одеської міської ради про стягнення безпідставно збережених коштів було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та встановлено загальний порядок розгляду справи.

У перше підготовче засідання, яке відбулося 23 листопада 2022 року, прибув представник позивача; інші учасники справи до суду не з`явилися, причини неявки не повідомили, жодних заяви чи клопотань від них не надходило. Враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів належного сповіщення відповідача, суд ухвалою, занесеною до протоколу вказаного підготовчого засідання, відклав розгляд справи.

У підготовче засідання, яке відбулося 14 грудня 2022 року, ніхто із учасників справи не з`явився; про місце, дату та час повідомлялися належним чином та завчасно, про причини неявки суд не повідомили, жодних заяв та клопотань від учасників не надходило. Ухвалою суду від 14 грудня 2022 року було закрито підготовче провадження у цивільній справі за позовом Одеської міської ради до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Управління капітального будівництва Одеської міської ради про стягнення безпідставно збережених коштів та призначено справу до розгляду по суті.

Перше судове засідання, призначене на 31 січня 2023 року не відбулося у зв`язку із відсутністю електропостачання у приміщенні суду.

У судове засідання,призначене на 7 березня року з`явився представник позивача, позов підтримала та зазначила, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Інші учасники належним чином та завчасно повідомлялися про місце, дату та час судового засідання, до суду не з`явилися, причини неявки не повідомили, жодних заяв чи клопотань від них не надходило.

Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи те, що відповідач у судове засідання не з`явилася, своїм правом на подання відзиву не скористалися, про місце, дату та час судового засідання сповіщені належним чином та завчасно, а також те, що позивач не заперечувала проти ухвалення заочного рішення, суд, керуючись положеннями ст.. 280 ЦПК України вважає за можливе ухвалити у справі заочне рішення.

Дослідивши письмові матеріали справи та докази, що містяться в ній, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.. 145 Конституції України, права місцевого самоврядування захищаються у судовому порядку.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про місцеве самоврядування», одним із принципів місцевого самоврядування є судовий захист прав місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 4 ст. 58 ЦПК України, держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника.

Відповідно до п.1.1. Положення про юридичний департамент Одеської міської ради, затверджене рішенням Одеської міської ради № 248-VII від 03.02.2016р., юридичний департамент Одеської міської ради є виконавчим органом Одеської міської ради (далі міська рада), однією з основних функцій якого є захист прав та представництво інтересів територіальної громади міста Одеси в особі міської ради, міського голови, виконавчого комітету міської ради в судах.

Задля виконання покладених на нього функцій, відповідно до пп11.п. 2.3 вказаного Положення, юридичний департамент Одеської міської ради готує позови від імені міської ради, виконавчого комітету та міського голови до судів та інші процесуальні документи у відповідних судових справах (клопотання, апеляційні та касаційні скарги тощо).

Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що у 2020 році ОСОБА_1 було здійснено будівництво дачного будинку з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

У подальшому Управлінням державного архітектурно будівельного контролю Одеської міської ради зареєстровано декларацію про готовність об`єкта, загальною площею 338, 8 кв. м. до експлуатації в реєстрі будівельної діяльності державної архітектурно будівельної інспекції України від 03.12.2020 року № ОД101201203872.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 09.12.2020 року зареєстровано право спільної власності на дачний будинок з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_2 .

Однак у порушення вимог п.п. 2, 3, ч. 2 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в України», відповідач не звернулася до органу місцевого самоврядування з метою визначення розміру пайової участі, пайова участь нею не сплачувалась та в декларації про готовність об`єкта до експлуатації в розділі «Пайова участь» не зазначено інформації щодо сплати пайової участі при будівництві вказаного дачного будинку.

Враховуючи те, що замовниця будівництва ОСОБА_1 без достатньої правової підстави зберегла у себе кошти, які мала би сплатити у вигляд пайового внеску у розвиток інфраструктури населеного пункту та вважаючи, що відповідач зобов`язана повернути зазначені кошти органу місцевого самоврядування на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України, Одеська міська рада звернулася до суду із вказаною позовною заявою та просить суд її задовольнити.

Судом встановлено, що на час прийняття об`єкта будівництва ОСОБА_1 в експлуатацію правовідносини щодо правової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту регулювалися Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Відповідно до п.4 ч. 1 ст. 1 вказаного закону, замовником будівництва (далі - замовник) є фізична чи юридична особа, яка має у власності чи користуванні одну чи декілька земельних ділянок або у власності чи управлінні будівлю/споруду і має намір щодо виконання підготовчих та/або будівельних робіт.

З матеріалів справи судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є замовницею будівництва дачного будинку за адресою: АДРЕСА_2 у розумінні Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Відповідно до п. 8 Положення про комісію з визначення пайової участі замовника у розвитку інфраструктури міста Одеси, затвердженого рішенням Одеської міської ради № 5446-VII від 11.12.2019 р., раїни «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» протягом 2020 року замовники будівництва, реконструкції, розширення, перепрофілювання, переобладнання, зміни функціонального призначення, реставрації будь-яких об`єктів містобудування на території м. Одеси, незалежно від форми власності замовника, розташування та функціонального призначення об`єкта будівництва (реконструкції), перераховують до бюджету міста Одеси кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту у такому розмірі:

- для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта;

- для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.

Суд звертає увагу на те, що 1 січня 2020 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019 № 132-IX, яким виключено ст.. 40 із Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Вказана норма передбачала обов`язок замовника будівництва, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, брати участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

У той же час у п.1.ч. 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» встановлено, що Установити, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) у такому розмірі та порядку:

1) розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом):

для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта;

для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.

Відповідно до п.3 ч. 2 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об`єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва.

Таким чином, відповідно до вище вказаних норм права у наведених у цьому Законі випадках перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту є обов`язком, а не правом забудовника, який виникає на підставі положень закону, а положення договору лише визначають суму, що належить до перерахування. Тому укладення в таких випадках договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, який опосередковує відповідний платіж, було обов`язковим на підставі закону.

Аналогічні за змістом висновки були викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 у справі № 911/594/18, від 22.08.2018 у справі № 339/388/16-ц, від 22.09.2021 у справі № 904/2258/20.

За змістом зазначених норм, відсутність укладеного договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту не усуває зобов`язання забудовника сплатити визначені суми, таке зобов`язання повинне бути виконане до прийнятті новозбудованого об`єкта в експлуатацію і спір у правовідносинах щодо сплати таких сум може виникнути лише щодо їх розміру.

У той же час судом встановлено, що ОСОБА_1 не звернулася у встановленому законом порядку до органу місцевого самоврядування задля підтвердження вартості будівництва об`єкта з подальшою сплатою пайової участі для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту. У зв`язку із вище вказаним, 6 липня 2021 року Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради на адресу відповідача було направлено лист № 02-05/779-07 щодо необхідності надати належним чином завірену копію технічного паспорту на об`єкт будівництва, який повернувся на адресу відправника із відміткою про невручення у зв`язку із закінченням термінів зберігання».

8 серпня 2021 року Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради було повторно направлено на адресу відповідача лист № 02-05/950-07 із вимогою надати належним чином завірену копію технічного паспорту на об`єкт нерухомості, який також повернувся на адресу відправника з відміткою про невручення по причині закінчення терміну зберігання.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом захисту певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Захист цивільних прав - це застосування компетентним органом передбачених законом способів захисту цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Як способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором.

У з тим, що з 01.01.2020 року у замовників відсутній обов`язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури , проте обов`язок зі сплати пайової участі у відповідача зберігся, суд виходить з того, що замовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, а отже, зобов`язаний повернути ці кошти на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

При цьому у відповідності із ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч. 2 ст. 1212 ЦК України).

Відносини щодо повернення безпідставно збережених грошових коштів є кондикційними, в яких вина не має значення, важливим є лише факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Тобто зобов`язання з повернення безпідставно набутого або збереженого майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна.

Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовiдносин i їх юридичному змісту. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Аналогічні правові висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постановах від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17, від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17.

Отже, замовник будівництва, який без достатньої правової підстави за рахунок власника земельних ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити у вигляді пайового внеску у розвиток інфраструктури населеного пункту, зобов`язаний повернути ці кошти органу місцевого самоврядування на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

За таких обставин у разі порушення зобов`язання з боку замовника будівництва щодо участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту у правовідносинах, які виникли до внесення змін у законодавство щодо скасування обов`язку замовника будівництва укласти відповідний договір, орган місцевого самоврядування вправі звертатись з позовом до замовника будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів. Саме такий спосіб захисту буде ефективним та призведе до поновлення порушеного права органу місцевого самоврядування.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач, звертаючись до суду з позовом у цій справі, обрав належний спосіб захисту та просив цілком обґрунтовано стягнути з відповідача кошти на підставі ст. 1212 ЦК України.

У зв`язку з порушенням замовником будівництва обов`язку зі сплати пайового внеску, у позивача виникло право вимагати стягнення коштів на підставі ст. 1212 ЦК України, оскільки саме такий спосіб захисту є ефективним та призведе до поновлення порушеного права органу місцевого самоврядування.

Щодо розміру пайового внеску, який ОСОБА_4 повинна сплатити, суд зазначає наступне.

Відповідно до Наказу Міністерства розвитку громад та території України від 10.09.2021 року № 230, опосередкована вартість 1 кв. м. спорудження житла для Одеської області становить 13920 грн., вартість будівництва дачного будинку відповідача складатиме: 333,8 кв. м. Х 13920 грн. = 4716096 грн.

На підставі вище вказаного розрахунку та з урахуванням п.1.ч. 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», розмір пайової участі при будівництві дачного будинку відповідача становить:

4716096 грн. Х 2% = 94322 грн.

Судом встановлено, що 29 жовтня 2021 року Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради на адресу ОСОБА_1 було направлено лист « 02-05/1244-07 з вимогою сплатити вище вказаний розмір пайового внеску, який відповідно до рекомендованого повідомлення, копія якого міститься у матеріалах справи, було отримано відповідачем 6 листопада 2021 року, однак жодних дій з боку останньої задля виконання викладений у листі вимог здійснено не було.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що позовна заява Одеської міської ради є підлягає задоволенню у повному обсязі.

Окрім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 2481,00 грн.,

На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 259, 265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Одеської міської ради до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на боці позивача Управління капітального будівництва Одеської міської ради про стягнення безпідставно збережених коштів задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 на користь Одеської міської ради, код ЄДРПОУ: 26597691, юридична адреса: м. Одеса, пл.. Думська, 1 на рахунок Казначейства України (ЕАП), відкритий для виконання бюджету міста Одеси за кодом бюджетної класифікації 2417000 «Надходження коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту», код ЄДРПОУ: 37607526, МФО 899998 на р/р НОМЕР_2 безпідставно збережені кошти у розмірі 94 322 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 судовий збір у розмірі 2481,00 грн. на рахунок Юридичного департаменту Одеської міської ради, код ЄДРПОУ 26302537, р/р UA 808201720344250211000034995, ДКСУ м. Київ, МФО 820172.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Вказаний строк може бути поновлений судом за заявою відповідача, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складання.

Текст рішення складено та підписано 7 березня 2023 року.

Суддя В.В. Косіцина

07.03.2023