Рішення № 109390420, 01.03.2023, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 541/2024/22

Категорія 46

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2023 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Головчака М. М.,

за участю секретаря судового засідання - Губенко О. М.,

представника позивача - Бондарчука В.О. , представника відповідача - Ніжніка В.В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про відшкодування шкоди, завданої особі незаконним рішенням, -

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2022 року ОСОБА_3 в особі представника адвоката Бондарчука В.О. звернулася до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області з вказаною позовною заявою, в якій просила стягнути з Деравного бюджету України через Державну казначейську службу України на її користь 11 000,00 грн моральної шкоди та 4 000,00 грн витрат на правничу допомогу.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що в листопаді 2021 року ОСОБА_3 не змогла зняти зі своєї банківської карти пенсію та субсидію, оскільки постановою державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на рахунок було накладено арешт.

Постанова про відкриття виконавчого провадження та про накладення арешту позивачу не направлялася.

Вказала, що на підставі постанови Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки № 2400336 від 06.04.2021 в Подільському відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження № 67088593 про стягнення з ОСОБА_3 17 000,00 штрафу.

Особа, яка вказана в акті №269037 та постанові № 240336 від 06.04.2021 року, станом на день складення цього акту: фізична особа- підприємець, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , та є власником автомобіля марки «Сканія» д.н.з. НОМЕР_1 .

Однак позивач ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) є пенсіонером і не являється та не була фізичною особою-підприємцем.

ОСОБА_3 не проживає та не зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Транспортний засіб марки «Сканія» д.н.з НОМЕР_1 , у власності не має, що підтверджується відомостями з бази МВС.

Державним виконавцем було проігноровано дані обставини та не перевірено місце проживання, відомості з ЄДР та наявність у власності транспортного засобу марки «Сканія» д.н.з НОМЕР_1 та іншої ОСОБА_3 з РНОКПП НОМЕР_3 .

Саме про ФОП ОСОБА_3 з РНОКПП НОМЕР_3 є запис в ЄДР, а в реєстрах ДФС є записи про облік ФОП ОСОБА_3 з РНОКПП НОМЕР_3 .

Належним боржником в виконавчому провадженні №67088593 може бути лише інша особа - ОСОБА_3 з РНОКПП НОМЕР_3

Листом від 17.02.2022 державним виконавцем надано відмовіть, в якій зазначено, що станом на 17.02.2022 виконавче провадження № 67088593 триває та подальше виконання буде здійснено.

На інші заяви адвоката Бондарчука В.О. відповідачем відповіді надано не було.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 22.02.2022 у справі № 758/1017/22 скасовано постанову від 12.10.2021 про відкриття виконавчого провадження № 67088593 та постанову від 20.10.2021 про арешт коштів та майна ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_2 ) у виконавчому провадженні №67088593.

Вказує, що внаслідок незаконного відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на її рахунок, позивачу завдано моральної, які тримали до набрання законної сили рішення суду від 22.02.2022, після якого скасовано арешт на рахунок.

Саме незаконне рішення відповідача про відкриття виконавчого провадження та арешт рахунку позивача змусило її звернутися до суду про відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою суду від 02 вересня 2022 року справу передано до Подільського районного суду міста Києва для розгляду за підсудністю.

Ухвалою суду від 28 жовтня 2022 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

31 січня 2023 року на електронну адресу суду надійшов відзив, в якому представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, оскільки ними було відкрито виконавче провадження № 67088593 на підставі листа Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, в якому були вказані відомості боржника. 23.02.202 державним виконавцем на підставі листа Державної служби безпеки на транспорті, винесено постанову про зміну (доповнення) реєстраційних даних боржника, яку направлено сторонам до відома.

У відповіді на відзив представник позивача вказав, що протягом п`яти місяців державному виконавцю було відомо про невідповідність даних боржника, проте він незаконно продовжував стягнення у виконавчому провадженні № 67088593, чим завдав ОСОБА_3 моральних страждань.

У судовому засіданні представник позивача Бондарчук В.О. позов підтримав та просив його задовольнити повністю, посилаючись на викладені у ньому обставини та обґрунтування.

Представник відповідача Ніжнік В.В. позов не визнав повністю у зв`язку з обставинами, викладеними у відзиві.

Вислухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні усіх доказів в їх сукупності, суд прийшов до наступних висновків.

У відповідності до вимог ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.ст.13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, якщо інше не встановлено законом.

Судом встановлено, що в Подільському відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження №67088593 про стягнення з ОСОБА_3 17000,00 грн. штрафу.

Виконавчим документом у виконавчому провадженні №67088593 вказано постанову №2400336, яка винесена 06.04.2021 Північним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки про стягнення з ОСОБА_3 17000,00 грн. штрафу.

У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначається: реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків).

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувана та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувана і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

Всупереч приписам п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» в постанові N 240336, яка винесена 06.04.2021 Північним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки не вказано реєстраційний номер облікової картки платника податків ОСОБА_3 .

Отже виконавче провадження №67088593 було відкрито без ідентифікації особи боржника, так як виконавчий документ не містить реєстраційного номера облікової картки платника податків або серію та номер паспорта боржника.

Із змісту листа від 03.12.2021 та акту №269037 від 24.02.2021 виданого Північним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки вбачається, що постанова № 240336 від 06.04.2021 прийнята щодо фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 , яка зареєстрована за адресою в АДРЕСА_1 та має у власності транспортний засіб марки «Сканія» НОМЕР_1 .

Особа, яка вказана в акті №269037 та постанові № 240336 від 06.04.2021, станом на день складення акту - 24.02.2021 - повинна бути фізичною особою - підприємцем, зареєстрованою за адресою в АДРЕСА_1 , та власником автомобіля марки «Сканія» д.н.з. НОМЕР_1 .

Однак ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) являється пенсіонером і не являється фізичною особою - підприємцем, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру, також у м.Києві не зареєстрована та не проживає, що підтверджується копією паспорта громадянина України.

Транспортний засіб марки «Сканія» д.н.з НОМЕР_1 , у власності ОСОБА_3 не має, що підтверджується відомостями з бази МВС.

Належним боржником в виконавчому провадженні №67088593 може бути лише інша особа - ОСОБА_3 з РНОКПП НОМЕР_3 .

20 жовтня 2021 року державним виконавцем, на підставі Закону України « Про виконавче провадження» винесено постанову про арешт коштів боржника.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 22.02.2022 у справі № 758/1017/22 скасовано постанову від 12.10.2021 про відкриття виконавчого провадження № 67088593 та постанову від 20.10.2021 про арешт коштів та майна ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_2 ) у виконавчому провадженні №67088593.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 27.04.2022 у справі № 440/350/22 постанову Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 12.10.2021 про відкриття виконавчого провадження № 67088593 визнано незаконною та скасовано.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до п.2 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 року № 6: розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до ст.ст.440, 450 ЦК шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Відшкодування моральної шкоди регламентовано ст. 23 ЦК України, якою передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої наслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно ч.1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (ч.1 ст.1173 ЦК України).

У пункті 28 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року №6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» міститься роз`яснення про те, що при розгляді позовів фізичних чи юридичних осіб про відшкодування шкоди рішенням, діями чи бездіяльністю державного виконавця під час проведення виконавчого провадження суди повинні виходити з положень ст. 56 Конституції України, ст. 11 Закону «Про державну виконавчу службу», ч. 2 ст. 87 Закону «Про виконавче провадження», а також з положень ст. 1173, 1174 ЦК і враховувати, що в таких справах відповідачами є держава в особі відповідних органів державної виконавчої служби, що мають статус юридичної особи, в яких працюють державні виконавці, та відповідних територіальних органів Державної казначейської служби України.

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування оральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року за № 4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Вирішуючи позовні вимоги позивача про відшкодування відповідачем моральної шкоди, суд бере до уваги понесені позивачем моральні страждання від протиправних дій державного виконавця. Зокрема, суд бере до уваги те ,що позивач на тривалий час втратила спокій та звичний ритм життя, близько п`яти місяців була позбавлена права зняти пенсію та субсидію з власного рахунку.

Обставини справи свідчать про те, що позивач дійсно зазнала моральних страждань, оскільки їй були спричинені душевні страждання, які полягали, зокрема, й у тому, що вона змушена докладати додаткових зусиль для відновлення свого порушеного права, зокрема, звертатися до адвоката та суду, щоб довести неправомірність дій державного виконавця.

Крім того, статтею 43 Бюджетного кодексу України встановлено, що при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Згідно з п.8 ч.1 ст.7, ч.2 ст.23 Бюджетного кодексу України бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями, які встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 N 215, Казначейство у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства, а також дорученнями Кабінету Міністрів України і Міністра фінансів (п.2).

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845.

Статтею 25 Бюджетного кодексу України установлено, що Державна казначейська служба України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Списання грошових коштів проводиться держказначейством з відповідного казначейського рахунку.

Покладаючи відшкодування завданої шкоди на державу, суд зобов`язує Державну казначейську службу України як центральний орган виконавчої влади, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, списати ці кошти з казначейського рахунку, що відповідає визначеній законодавством процедурі.

А тому, зважаючи на принципи розумності, справедливості, глибини душевних страждань, понесених позивачем внаслідок протиправних дій та рішень Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), суд вважає за доцільне стягнути з держави на користь ОСОБА_3 3000 (три тисячі) гривень моральної шкоди, яка буде співмірною з допущеними порушеннями з боку відповідача, що підлягає стягненню з держави Україна через Державну казначейську службу України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з Єдиного казначейського рахунку на користь позивача.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків встановлених законом.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч.4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Пунктом 4 частини 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. За приписами ч.3 ст. 27 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу врегульовано Главою 63 Цивільного Кодексу України.

Зокрема, ст. 903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Стаття 632 ЦК України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадку і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна в договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначається в договорі про надання правової допомоги.

Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та\або порядку обчислення адвокатського гонорару не дає, як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та\або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Такий правовий висновок було зроблено Верховним Судом в постанові від 06.03.2019 року у справі № 922/1163/18.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №199/3939/18-ц та у постанові від 09.06.2020 року у справі № 466/9758/16-ц, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18.

Згідно ч.4 ст. 263 ЦПУ України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування позивачем надано: копію договору про надання правової допомоги № 199 від 18.11.2021, копію акту погодження замовлення №2, копію акту передачі-прийому наданих послуг (виконаних робі) та довідка про отримання коштів від 28.03.2022.

Однак, заявником не надано детального опису наданих послуг із зазначенням витраченого часу.

Разом з цим, у вказаних актах вказані послуги підготовки і подання скарги до Подільського районного суду м. Києва про скасування постанов про відкриття провадження та накладення арешту, що була предметом розгляду іншої справи № 758/1017/22.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин, заява представника позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є необґрунтованою, тому задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_3 до Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про відшкодування шкоди, завданої особі незаконним рішенням - задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 3 000 (три тисячі) грн 00 коп.

В іншій частині - залишити без задоволення.

Сторони у справі:

позивач - ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 );

відповідач - Подільський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (адреса: м. Київ, пр-т Гонгадзе, 5-Б, ЄДРПОУ: 34482497);

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду виготовлено 03 березня 2023 року.

Суддя М. М. Головчак