Ухвала суду № 109382762, 06.03.2023, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2023 року

м. Харків

справа № 953/15104/21

провадження № 2/638/2330/23

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді Яковлевої В.М., розглянувши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Аналітик Фінанс» (код ЄДРПОУ 43520972, адреса: м. Київ, вул. Велика Васильківська,72) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) про стягнення штрафів за порушення умов іпотечного договору,

установив:

У серпні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Аналітик Фінанс» звернулось до Київського районного суду м. Харкова з позовом, в якому просить cтягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за зобов`язаннями за порушення умов іпотечного договору на загальну суму 23840.00 доларів США.

Позовна заява мотивована тим, що в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 805/6/18/8-014 між АКБСР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 був укладений договір іпотеки № 805/13/18-5/8-070, предметом якого є нежитлова будівля літ. «Б-1», загальною площею 298 кв. м., по АДРЕСА_2 . У подальшому були укладені договори про внесення змін до договору іпотеки № № 1, 2,3,4, за якими змінився іпотокодавець на ОСОБА_1 .

Дослідивши матеріали справи, суд доходить такого висновку.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 125Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Аналогічні положення закріплені в частині першій статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Територіальна підсудність - це компетенція із розгляду справ однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція. Основними видами територіальної підсудності є, зокрема загальна, альтернативна та виключна. Види підсудності передбачають в одних випадках пільги сторонам при виборі суду, в інших - створення найсприятливіших умов для вирішення справи, забезпечення незалежності та неупередженості суду, захист прав заінтересованих осіб.

Загальна територіальна підсудність встановлюється як загальне правило і застосовується у тому випадку, коли вона не змінена або доповнена іншим видом територіальної підсудності.

Відповідно до частини першої статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу (Частина шістнадцята статті 28 ЦПК України).

Водночас, статтею 30 ЦПК України визначено правила виключної підсудності, тобто підсудності, при якій розгляд певних категорій справ може розглядатися лише в чітко визначеному суді.

Відповідно до частини першої статті 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Виключну підсудність встановлено, зокрема, для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально. У разі конкуренції правил підсудності мають застосовуватися правила виключної підсудності.

Виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, тобто спір може стосуватися як правового статусу нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном. При цьому виключна підсудність встановлена з метою забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи. Зазначені у законі суди можуть здійснити такий розгляд, оскільки в районі їх діяльності знаходиться основна маса доказів.

Зазначений спір відповідно до вимог статті 19 ЦПК України належить до компетенції судів щодо розгляду цивільних справ, оскільки частиною першою статті 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно з частиною першою статті 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в постанові пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» (абзац перший пункту 41, пункт 42), перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають з приводу нерухомого майна.

Згідно з положеннями статті 181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Правові висновки щодо застосування положень цивільного та господарського процесуального законодавства України про виключну підсудність справ у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна, викладено також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 (провадження № 12-73гс20).

З аналізу логічної послідовності змін до формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю убачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв`язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.

Виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

Передаючи справу на розгляд Дзержинського районного суду м. Харкова суд послався на те, що відповідно до Інформаційної довідки відділу обліку та моніторингу Інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України в Харківській області від 02 січня 2023 року, відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровані в АДРЕСА_1 (а. с.71,72).

А, відтак, дослідивши матеріали справи Київський районний суд м. Харкова дійшов висновку, що при прийнятті та відкритті провадження у даній справі не було додержано правил підсудності.

Також в ухвалі від 23 січня 2023 року суд зазначив, що у даному випадку неможливо застосувати положення частини восьмої статті 28 ЦПК України, відповідно до якої, позови, що виникають із договорів, у яких зазначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів, оскільки вивченням змісту Договору про споживчий кредит встановлено, що він не містить умов щодо місця його виконання.

Разом із тим, суд звертає увагу на наступне.

Предметом позову є порушення зобов`язань не за договором про споживчий кредит, а за умовами іпотечного договору, предметом якого є нежитлова будівля літ. «Б-1», загальною площею 298 кв. м., по АДРЕСА_2 .

У п. 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» також зазначено, що правила статті 114 ЦПК України про виключну підсудність застосовуються до позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (наприклад, звернення стягнення на нерухоме майно, передане в заставу іпотечне майно, передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, визнання договору іпотеки недійсним тощо).

Виходячи з аналізу вищезазначеного, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно тощо.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року в справі № 638/1988/17, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд вважає, що зазначений спір щодо порушення умов іпотечного договору стосується невиконання умов договору, об`єктом якого є нерухоме майно, а саме нежитлова будівля літ. «Б-1», загальною площею 298 кв. м., по АДРЕСА_2 , що територіально не відноситься до Дзержинського районного суду м. Харкова.

Таким чином, позови, будь-які вимоги за яким, які безпосередньо або опосередковано пов`язані з нерухомим майном мають пред`являтися за місцезнаходженням об`єкта нерухомого майна за правилами виключної підсудності, тому правила загальної підсудності у даному випадку не застосовуються.

Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 11 липня 2019 року у справі № 462/7217/18, від 17 жовтня 2019 року у справі № 461/6956/17.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що на спірні правовідносини поширюються правила виключної підсудності та реєстрація відповідача за іншою адресою є лише підставою для виконання вимог статті 128 ЦПК України щодо належного повідомлення відповідача за адресою його місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. При цьому норми статті 27 ЦПК України в даному випадку не підлягають застосуванню, оскільки, як зазначалось вище, до даного спору застосовуються правила виключної підсудності.

Крім того, як свідчать матеріали справи, ухвалою судді Київського районного суду м. Харкова Лях М.Ю. від 09 вересня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін (а. с. 40).

14 жовтня 2022 року на підставі протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями з підстав перебування судді Лях М.Ю. у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, зазначена цивільна справа розподілена в провадження судді Колесник С.А.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 25 жовтня 2022 року справу прийнято до розгляду та продовжено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, 23.01.2023 подав до суду заяву, у якій просив провести судове засідання без його участі (а.с.75).

Відповідно до частини третьої статті 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце судових засідань повідомлялися належним чином шляхом направлення судових повісток-повідомлень про виклик у судове засідання причини неявки суду не повідомили, будь-яких заяв чи клопотань до суду не надходило.

Отже, дана справа знаходиться у провадженні Київського районного суду м. Харкова з 05 серпня 2021 року, у справі відкрито провадження та у подальшому, як вбачається зі змісту ухвали судді Київського районного суду м. Харкова Колесник С.Я. від 25 жовтня 2022 року, вбачались підстави для прийняття цивільної справи № 953/15104/21 до свого провадження та продовження розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Відповідно прийнято цивільну справу № 953/15104/21 до розгляду та розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін. Таким чином, справа знаходиться у провадженні Київського районного суду м. Харкова з серпня 2021 року та розглядається тривалий час.

Як вже зазначалось, відповідно до пункту 1.1. іпотечного договору від 28 січня 2008 року, предметом договору іпотеки, є нерухоме майно, а саме, нежитлова будівля літ. «Б-1», загальною площею 298 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що територіально відноситься Київського району міста Харкова.

Зі змісту статті 30 ЦПК України вбачається, що за деякими категоріями справ на підставі специфіки предмета спору в таких справах процесуальне законодавство чітко встановлює виключну підсудність, за якою лише один конкретний суд серед інших може розглядати таку категорію справ.

За таких обставин суд вважає, що ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 09 вересня 2021 року дану позовну заяву було правильно прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі при дотриманні належної юрисдикції (підсудності) даної справи Київському районному суду м. Харкова.

Отже, компетентним та належним судом для розгляду даної справи є Київський районний суд м. Харкова.

За таких обставин позивачем при пред`явленні позову дотримано правил підсудності, а тому у суду були відсутні правові підстави направлення справи до іншого суду з мотивів непідсудності справи Київському районному суду м. Харкова.

Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов`язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п. 1 статті 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.

Крім того, слід звернути увагу, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності) (частина перша статті 378 ЦПК України).

Згідно частиною дев`ятою статті 187 ЦПК України якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 частини першої статті 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Частинами першою та другою статті 32 ЦПК України визначено, що спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Враховуючи недопустимість порушення правил щодо підсудності, з метою розгляду справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом, суд доходить висновку, що позовна заява не може бути прийнята до провадження Дзержинським районним судом м. Харкова, тому справу необхідно направити на розгляд до Київського районного суду м. Харкова за територіальною юрисдикцією (підсудністю).

На підставі вищевикладеного та керуючись частиною першою статті 31, статтею 32, статтею 260, 354 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Матеріали цивільної справи № 953/15104/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аналітик Фінанс» (код ЄДРПОУ 43520972, адреса: м. Київ, вул. Велика Васильківська,72) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) про стягнення штрафів за порушення умов іпотечного договору передати на розгляд до Київського районного суду м. Харкова за територіальною юрисдикцією (підсудністю) (61168, м. Харків, вул. Валентинівська, 7-Б).

Відповідно до пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України, в редакції, яка набрала чинності 15 грудня 2017 року, ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повний текст ухвали складено 06 березня 2023 року.

Суддя В.М. Яковлева