Ухвала суду № 109380326, 02.03.2023, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/8233/21

Провадження №1-кп/635/41/2023

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2023 року сел. Покотилівка Харківського району Харківської області

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участі прокурора - ОСОБА_2 ,

захисника - ОСОБА_3 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4 ,

секретар судового засідання - ОСОБА_5 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 156, ч.1 ст. 156-1, ч.2 ст. 301, ч.1 ст. 301-1 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Харківського районного суду Харківської області знаходиться зазначене кримінальне провадження.

Прокурором у підготовчому судовому засіданні заявлено клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 строком на 60 днів, посилаючись на наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховування від суду, незаконного впливу на потерпілу та свідків у цьому кримінальному провадження, та вчинення нових кримінальних правопорушень.

В обґрунтування клопотання прокурор посилався на те, що обвинувачений вчинив, зокрема тяжке кримінальне правопорушення, покарання за вчинення якого передбачено законом від 5 до 8 років позбавлення волі. Крім того, ОСОБА_4 не одружений, офіційно не працевлаштований, не має постійних джерел доходу, за місце проживання характеризується негативно, неодноразово порушував громадський порядок та спокій громадян, що вказує на відсутність у нього міцних соціальних зв`язків, схильний до скоєння правопорушень, раніше засуджений 30.06.1988 Харківським районним судом Харківської області за ч.3 ст. 117 (зґвалтування), ч.2 ст.118 (задоволення статевої пристрасті неприроднім способом), ст. 42 КК України до 5 років позбавлення волі, відповідно до ст.89 КК України вказана судимість знята та погашена. Вказане у своїй сукупності свідчить, що ОСОБА_4 , розуміючи невідворотність покарання та в подальшому позбавлення його волі на певний строк, з метою уникнення відповідальності може переховування від суду. Зважаючи на те, що обвинуваченому відоме місце проживання свідків та потерпілої, яка є неповнолітньою, тому з метою уникнення від кримінальної відповідальності, перебуваючи на свободі, він може здійснювати незаконний вплив на них з метою не надання останніми свідчень. Крім того, враховуючи, що обвинувачений раніше судимий за злочин проти статевої свободи та статевої недоторканності, відповідно до ст. 89 КК України судимість знята і погашена, за місцем проживання характеризується з негативної сторони, існує ризик вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Обвинувачений у підготовчому судовому засіданні заперечував проти клопотання прокурора щодо продовження відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на перебування у нього на утриманні двох неповнолітніх дітей, бажання працювати, відсутність наміру впливати на потерпілу та свідків, примирення з потерпілою, зазначив про поганий стан здоров`я.

Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_3 у підготовчому судовому засіданні заперечував проти клопотання прокурора, зазначив, що доказів на підтвердження ризиків прокурором не надано, обвинувачений перебуває під вартою тривалий час, має низку захворювань, потребує лікування, у зв`язку з чим просив зміни запобіжний захід на більш м`який.

Вислухавши думку учасників кримінального провадження, суд приходить до наступного.

Ухвалою слідчого судді Харківського районного суду Харківської області від 05.07.2021 року відносно ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів. Надалі, строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартоювідносно ОСОБА_4 неодноразово продовжувався судом, останній раз до 05.03.2023 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Строк тримання під вартою обвинувачених закінчується 05.03.2023 року

Згідно вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ч.3 ст.315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Під час обрання та продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 судом встановлено в тому числі наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, на які посилається прокурор в обґрунтування клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме ризику можливості обвинуваченого переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів суспільства. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства ( «Летельє проти Франції»).

Ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).

Поряд з цим, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Вирішуючи питання про продовження строку обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує дані про особу обвинуваченого, який не одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, не працює, не має стабільного джерела доходу та сталих соціальних зв`язків, в силу ст.89 КК України не судимий.

Крім того, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень проти статевої свободи та статевої недоторканності особи, та проти громадського порядку та моральності, за ч.2 ст. 156, ч.1 ст. 156-1, ч.2 ст. 301, ч.1 ст. 301-1 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до нетяжних та тяжких злочинів, за найтяжчий з яких законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років.

Отже, усвідомлюючи ризик бути засудженим до тривалого терміну ув`язнення, обвинувачений перебуваючи на свободі може переховуватися від суду, незаконно впивати на потерпілу та свідків з метою зміни ними показань на його користь, вчиняти інші кримінальні правопорушення.

Зважаючи на тяжкість злочину, який інкримінується ОСОБА_4 , суспільну небезпечність та покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, дані про особу обвинуваченого, суд вважає, що ризики, передбачені п.п. 1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, які стали підставою для обрання та продовження строку запобіжного заходу, доведені прокурором, не зникли та продовжують існувати, та виправдовують тримання особи під вартою. Враховуючи викладене, а також з урахуванням того, що розгляд кримінального провадження знаходиться на стадії підготовчого судового засідання, суд приходить до висновку про неможливість запобігання встановленим ризикам шляхом застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

За таких обставин, суд не може погодитись з доводами сторони захисту щодо відсутності або втрати актуальності ризиків, які існували на час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки ризик це подія, яка імовірно може настати за наявності певних підстав.

Об`єктивність існування зазначених підстав щодо ризиків вбачається з вищенаведених відомостей, а тому суд не може погодитись з доводами сторони захисту щодо дієвості інших запобіжних заходів ніж тримання під вартою.

В засіданні не здобуто відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання обвинуваченого під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважали ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

У судовому засідання доказів про будь-які зміни у сімейному, моральному, соціальному житті ОСОБА_4 , та стану його здоров`я суду надано не було.

Крім того, на підтвердження доводів обвинуваченого та його захисника щодо поганого стану здоров`я ОСОБА_4 та неможливості утримання останнього під вартою в установі попереднього ув`язнення суду не надано жодних підтверджуючих медичних документів, відомості щодо самостійного його звернення до адміністрації ДУ «Харківській слідчий ізолятор» з приводу надання йому медичної допомоги суду також не надано.

Враховуючи викладене, оцінивши в сукупності всі обставини, суд задовольняє клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу обвинуваченогоу виді тримання під вартою, оскільки більш м`які запобіжні заходи не забезпечать запобіганню існуючим ризикам та забезпечення виконання обвинуваченим його процесуальних обов`язків.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177-178, 183, 197, 199, 315, 537, 392 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Харківської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_2 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 - задовольнити.

Строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 156, ч.1 ст. 156-1, ч.2 ст. 301, ч.1 ст. 301-1 КК України, продовжити на шістдесят днів, тобто до 30 квітня 2023 року включно.

Встановити строк дії ухвали до 30 квітня 2023 року включно.

Ухвала протягом п`яти днів з дня її оголошення може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду, а обвинуваченим - в той же строк, з моменту вручення йому копії ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 06 березня 2023 року

Суддя ОСОБА_1