Рішення № 109377859, 24.02.2023, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/6132/22

провадження №2/216/1105/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(додаткове)

24 лютого 2023 року м. Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Чирського Г.М.

з участю секретаря судових засідань - Корнєвої Ю.В.,

розглянувши у письмовому провадженні, без виклику торін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прометей», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна», про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

ВСТАНОВИВ:

Заочним рішенням Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13.02.2023 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прометей», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна», про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

20.02.2023 року від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення по даній справі щодо стягнення судових витрат, а саме: судового збору в сумі 3894,45 грн., витрат, пов`язаних з проведенням експертизи в сумі 5000,00 грн., витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн. Вимоги заяви мотивовано тим, що при ухваленні рішення суду вказане питання не вирішено.

В судове засідання 24.02.2023 року учасники судового розгляду не викликались.

Відповідно до ч. 4 ст. 270 ЦПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи не здійснювалося.

Вивчивши заяву позивача, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

При ухваленні по справі заочного рішення від 13.02.2021 року судом булі вирішені питання про стягнення витрат по сплаченому судовому збору, який стягнуто у сумі 1994,34 грн., витрат, пов`язаних з проведенням експертизи - в сумі 5000,00 грн., проте не було вирішено питання про стягнення судових витрат на правничу допомогу. При цьому докази на підтвердження таких витрат надані до суду в строк, визначений ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Згідно положень ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 28.12.2020 року по справі № 640/18402/19.

Верховний Суд у своїй постанові від 03 травня 2018 року в справі № 372/1010/16-ц дійшов висновку, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме, надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат, стороні на користь якої ухвалено судове рішення.

Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, яка міститься у постанові від 28 грудня 2020 р. у справі № 640/18402/19, згідно якої гонорар адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі не потребує надання детального опису робіт.

Судом встановлено, що 10.02.2023 року між позивачем ОСОБА_1 та адвокатським бюро «Євгенія Морозова» в особі керівника адвоката Морозова Є.Є. укладено договір про надання юридично (правничої) допомоги та додаткову угоду до вказаного договору. Відповідно до п.2 додаткової угоди, сторони погодили суму гонорару Бюро у фіксованій формі в розмірі 10000,00 грн., яка сплачена клієнтом згідно квитанції № 16 від 15.02.2023 р.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем також надано Акт прийому-здачі наданих послуг за Договором про надання юридичної (правничої) допомоги від 10.02.2023 року, згідно якого, адвокатом здійснено представництво інтересів ОСОБА_1 у Центрально-Міському районному суді м. Кривого Рогу у цивільній справі № 216/6132/22 за позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Верховний Суд зазначив, що адвокат може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо) який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта (постанова ВС у справі № 727/4597/19 від 16 квітня 2020 року).

Відповідно до п.9 ст. 139 ЦПК України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Проаналізувавши надані позивачем документи, враховуючи критерій обґрунтованості, доцільності та розумності понесених позивачем витрат, суд приходить до висновку, що до обґрунтованих позивачем витрат на правову допомогу належать витрати у розмірі 10000,00 грн., оскільки зазначені та перелічені послуги, дійсно були надані позивачеві. Вони є доцільними, справедливим, мали вплив на хід розгляду справи, є співмірними із складністю справи та з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, значенням справи для сторони.

Відтак, суд приходить до висновку про наявність підстав для відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн., що не протирічить умовам Договору в межах сплачених позивачем коштів та підлягають стягненню з відповідача.

У задоволенні вимог позивача про стягнення витрат по сплаченому судовому збору та витрат, пов`язаних з проведенням експертизи слід відмовити, оскільки вказане питання вирішено при ухваленні заочного рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13.02.2023 року, тому заява позивача підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 133, 137, 139, 141, 270 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву позивача ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Прометей» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн.

В решті вимог заяви відмовити.

Додаткове рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Г. М. Чирський