Ухвала суду № 109376770, 01.03.2023, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

УКРАЇНА

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 201/8220/22

Провадження № 2/201/3247/2022

УХВАЛА

01 березня 2022 року місто Дніпро

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Федоріщева С.С.,

за участю секретаря судового засідання Максимової О.В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у м. Дніпрі заяву представника відповідача - адвоката Вербицької В.А. про передачу цивільної справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів до Верховного Суду для визначення підсудності, -

ВСТАНОВИВ:

27 жовтня 2022 року адвокат Гусакова Оксана Борисівна, як представник ОСОБА_3 , звернулася до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із позовом в інтересах останньої до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання їх спільних дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у твердій грошовій сумі в розмірі 25000 грн. на кожну дитину щомісячно, починаючи з дня подачі позову і до досягнення дітьми повноліття.

31 жовтня 2022 року за даним позовом відкрито провадження, справу прийнято до провадження суддею Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Федоріщевим С.С., що був визначений для розгляду даної справи в порядку ст.33 ЦПК України.

10 лютого 2023 року представник відповідача - адвокат Вербицька В.А. звернулася до суду із заявою про застосування заходів, спрямованих на з`ясування питання наявності інших звернень позивача до суду чи іншого юрисдикційного органу України або іноземної держави з аналогічними вимогами до відповідача, з`ясування питання підсудності чи окремих домовленостей між сторонами з цього питання. Дану заяву адвокат Вербицька В.А. іменувала як заяву про визначення підсудності у цивільній справі.

Представник позивача надала суду заяву, в якій заперечувала проти задоволення вищевказаної заяви.

У судовому засіданні представник відповідача заяву про визначення підсудності підтримала, просила задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення заяви.

Заслухавши сторони, дослідивши надані сторонами документи та матеріали справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Також, ч. 1 ст. 28 ЦПК України передбачено, що позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.

Згідно зі статтею 29 ЦПК України підсудність справ за участю громадян України, якщо обидві сторони проживають за її межами, а також справ про розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, які проживають за межами України, визначається суддею Верховного Суду, визначеним у порядку, передбаченому статтею 33 цього Кодексу, одноособово.

Аналіз наведеної норми права свідчить, що підсудність справ за участю громадян України визначається ухвалою Верховного Суду у тому разі, якщо обидві сторони проживають за межами України.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону України «Про міжнародне приватне право» особистим законом фізичної особи вважається право держави, громадянином якої вона є.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач та відповідач є громадянами України.

Згідно із відповіддю Відділу формування та ведення реєстру Департамента адміністративних послуг та дозвільних процедур ДМР від 07 жовтня 2022 року № 6/15-4268, позивач ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що територіально відноситься до Соборного (Жовтневого) району м. Дніпра, з 27 червня 2017 року по теперішній час (том 1, а.с. 36).

Як зазначає представник відповідача у своїх численних документах, поданих до суду, відповідач теж має постійне місце проживання в Україні за адресою: АДРЕСА_2 , що територіально відноситься до Соборного (Жовтневого) району м. Дніпра.

Наразі, у зв`язку із збройною агресією РФ, сторони тимчасово перебувають за кордоном.

Представник відповідача звернулась до суду з клопотанням про направлення справи до Верховного Суду для визначення підсудності з тих підстав, що обидві сторони у справі проживають за межами України, посилаючись на необхідність застосування ЗУ «Про міжнародне приватне право» з огляду на те, ідо приватноправовим відносинам Позивача і Відповідача притаманний іноземний елемент.

Проте, іноземний елемент являє собою ознаку, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою ( ст.1 ЗУ « Про міжнародне приватне право»)

Для наявності іноземного елементу повинно одночасне існування 2 умов - громадянство України та проживання за кордоном.

Відповідно до ст. 29 ЦПКУ підсудність справ за участю громадян України, якщо обидві сторони проживають за її межами, визначається суддею Верховного Суду, визначеним у порядку, передбаченому статтею 33 цього Кодексу, одноособово.

Вищевказана стаття, як і норма щодо іноземного елементу ЗУ «Про міжнародне приватне право», наголошує саме на факті проживання сторін за межами України.

Водночас, відповідно до ст. 3 ЗУ «Про свободу пересування і вільний вибір місця проживання в Україні», місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об`єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги.

В свою чергу, Сторони є громадянами України, які у зв`язку з військовим вторгненням Російської Федерації на території України, разом зі своїми дітьми тимчасово перебувають у Великій Британії, де разом з дітьми перебувають у готелі Mercure, м. Інвернесс, без присвоєної у встановленому порядку адреси, що підтверджується долученими до справи довідками з готелю.

Отже, можна дійти висновку, що тимчасове перебування Сторін закордоном не підпадає під поняття «проживання».

Натомість, вказаним законом окремо визначено поняття «перебування» відповідно до якого - є житло або спеціалізована соціальна установа для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, у якому особа, яка отримала довідку про звернення за захистом в Україні, проживає строком менше шести місяців на рік або отримує соціальні послуги.

Враховуючи, що позивач разом з дітьми перебуває у Великій Британії через війну в Україні, не зареєстрована у цій країні за певною адресою, а тому лише вимушено тимчасово перебуває у готелі Великої Британії і отримує там державні соціальні послуги у вигляді безкоштовного перебування та допомоги, то вказані обставини слугують підтвердженням факту саме тимчасового перебування позивача за кордоном, а не проживання.

Крім того, позивач не має посвідки постійного місця проживання у Великій Британії, не знялась з реєстрації в Україні, як і її діти, тому її зареєстрованим місцем проживанням залишається лише АДРЕСА_1 .

Таким чином, іноземний елемент не притаманний приватноправовим відносинам позивача та відповідача, оскільки відсутній факт проживання сторін за кордоном.

Аналогічного висновку дійшов касаційний цивільний суд в ухвалі по справі № 757/50951/20, якою було відмовлено у визначенні підсудності Верховним Судом у справі за позовом громадянки України до громадянина Норвегії про розірвання шлюбу та стягнення аліментів з мотивів відсутності у справі інформації та відповідних доказів, які підтверджують факт проживання позивача за межами України, натомість наявності інформації щодо зареєстрованого та фактичного її місця проживання па території України. Верховний Суд зазначає: з огляду на те, що один з подружжя зареєстрований та проживає на території України, відсутні правові підстави для визначення підсудності у цій справі відповідно до статті 29 ЦПК України. У такому разі підсудність справи з іноземним елементом визначається згідно з колізійними нормами, які містяться у конвенціях, двосторонніх договорах України та угодах про правову допомогу та співробітництво у цивільних справах

Отже, відповідно до ст. 28 ЦПК України передбачено право вибору позивача підсудності розгляду його позовної заяви про стягнення аліментів за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.

Враховуючи той факт що позивач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , то справа підсудна Жовтневому районному суду м. Дніпропетровська відповідно до ст. 28 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 27,28,29 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні заяви представника відповідача - адвоката Вербицької В.А. про передачу цивільної справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів до Верховного Суду для визначення підсудності відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С.С. Федоріщев