Рішення № 109373578, 03.03.2023, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/278/23

03 березня 2023 рокум. Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Мірінович У.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, у якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №192250006761 від 02.01.2022 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.6 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», період навчання в середньому професійно-технічному училищі №2 міста Тернополя з 01.09.1983 по 20.07.1986 та період роботи в відкритому акціонерному товаристві «Тернопільське об`єднання «Текстерно» з 23.07.1986 по 16.05.2005;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах на підставі п.6 ч. 2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 27 грудня 2022 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач 27.12.2022 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою щодо призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. Однак, відповідач 2 прийняв рішення, яким відмовив позивачу у призначенні пенсії, оскільки в позивача взагалі відсутній будь-який пільговий стаж. При цьому, відповідачем в рішенні про відмову зазначено, що довідка, що визначає право на пенсію на пільгових умовах, яку видано ВАТ «ТО «Текстерно», - не відповідає вимогам, оскільки у пільговій довідці не зазначена інформація про наявність/відсутність періодів, які не зараховуються до пільгового стажу (відпустки без збереження заробітної плати, простої, страйки, тощо). Для призначення пенсії на пільгових умовах необхідно не надано накази про атестації робочих місць.

Позивач вважає, що в нього наявне право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з огляду на що, відмова відповідача 2 у її призначенні, на переконання позивача, - є протиправною, а тому він звернувся з даним позовом в суд.

Ухвалою суду від 30.01.2023 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у якій встановлено строк подання відповідачу відзиву на позовну заяву, в тому числі клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

07.02.2023, на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву відповідача 1 Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зі змісту якого слідує, що він повністю заперечує проти задоволення позовних вимог та вказує, що позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Для прийняття рішення за результатами поданої заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, яке рішенням № 192250006761 від 02.01.2022 відмовило у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах так як у позивача відсутній необхідний пільговий стаж, а отже для призначення пенсії за віком на пільгових умовах підстав немає (арк. справи 35-40).

09.02.2023 представник позивача подала додаткові пояснення у справі (арк. справи 41-45).

17.02.2023, на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву відповідача 2 Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зі змісту якого слідує, що він повністю заперечує проти задоволення позовних вимог та вказує, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону №1058 для призначення пенсії за віком на пільгових умовах необхідна наявність 10 років пільгового стажу за Списком №2 при 25 років загального страхового стажу та досягнення 55-річного віку.

Відповідач 2 вказує, що проаналізувавши надані позивачем документи, ним було встановлено, що загальний страховий стаж особи становить 28 років 11 місяців 02 дні, пільговий стаж за Списком № 2 відсутній, а вік заявника 54 роки.

За таких обставин відповідач 2 дійшов висновку, що підстави для призначення пенсії за віком на пільгових умовах у ОСОБА_1 відсутні (арк. справи 46-48).

Дослідивши подані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

Як підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами, ОСОБА_1 січня 1968 року народження (арк. справи 10) звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою від 27.12.2022 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду країни в Одеській області №192250006761, позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (арк. справи 14).

У вказаному рішенні, відповідачем 2 зазначено, що пенсійний вік визначений пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (Список № 2) становить 55 років. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію на пільгових мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 53 роки зі жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року. Вік заявника 54 роки 11 місяців. Необхідний страховий стаж визначений пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»(Список № 2) становить 25 років. Страховий стаж особи становить 28 років 11 місяців 2 дні. Необхідний пільговий стаж визначений пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (Список № 2) становить 10 років. Пільговий стаж особи становить 0 років 0 місяців 0 днів. Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди. До пільгового стажу роботи не зараховано період з 23.07.1986 по 16.05.2005 рік, згідно довідки від 14.04.2021року, оскільки не зазначено розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи (арк. справи 14).

Враховуючи вищезазначене, відповідач 2 вказав, що позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки відсутній необхідний пільговий стаж роботи за Списком № 2 та не досягнуто відповідного віку, передбаченого законом.

Також, з матеріалів справи слідує, що позивач з 01.09.1983 по 20.07.1986 навчалася в середньому професійно-технічному училищі №2 міста Тернополя, що підтверджується копією диплому НОМЕР_1 (арк. справи 17), а в період з 23.07.1986 по 16.05.2005 працювала на посаді «ткалі» у ВАТ «ТО «Текстерно», що підтверджується копією трудової книжки НОМЕР_2 (арк. справи 15-16).

Не погодившись із відповідним рішенням позивач звернулася до суду із даним позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 № 137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ) та Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Відповідно до статті 2 Закону № 1788-XII, за цим Законом призначаються трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Згідно з пунктом б частини першої статті 13 Закону №1788-ХІІ (у редакції Закону України від 02.03.2015 № 213-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення, (далі - Закон № 213-VIII) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними 52 роки 6 місяців - з 01 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року.

До внесення змін Законом № 213-VIII у статтю 13 Закону № 1788-ХІІ було встановлено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Тобто, Законом №213-VIII віковий ценз для жінок у 50 років збільшено до 55 років із одночасним запровадженням правила поетапного збільшення показника вікового цензу, за яким жінки, дати народження яких припадали з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року; набували право на пенсію по досягненню 53 роки. Закон №213-VIII набув чинності з 01.04.2015.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій від 03.10.2017 № 2148-VIII, який набрав чинності 11.10.2017 (далі Закон №2148-VIII), Закон №1058-IV доповнено розділом XIV-1 Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян.

Так, пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1058-IV (в редакції Закону №2148-VIII) на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку - з 01 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року набували право на пенсію по досягненню 52 років 6 місяців.

Законом №2148-VIII, у новій редакції був викладений пункт 2 розділу XV Закону №1058-IV, де зазначалось, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

В той же час, в силу спеціальної вказівки у Законі №2148-VIII, наведені вище норми закону почали застосовуватись з 01.10.2017.

Отже, з 01.10.2017 правила призначення пенсій за Списком №2, почали регламентуватись одночасно двома законодавчими актами, а саме: пунктом "б" частини першої статті 13 Закону № 1788-ХІІ у редакції Закону № 213-VIII та пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1058-IV у редакції Закону № 2148-VIII. Правила вказаних законів були повністю уніфікованими (ідентичними).

Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 №1-р/2020 "У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII".

Конституційний Суд України у вказаному рішенні, дослідивши правовідносини, пов`язані зі змінами підстав реалізації права на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років, зазначає, що ці зміни вплинули на очікування осіб стосовно настання юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

Особи, що належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об`єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов`язані саме з положеннями Закону № 1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.

Отже, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом №213-VIII, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

За змістом пункту 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону № 1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

У відповідності до пункту 3 резолютивної частини рішення застосуванню підлягають застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: "На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема, жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах".

Отже, з 23.01.2020 правила призначення пенсій за Списком №2 регламентуються одночасно пунктом "б" частини першої статті 13 Закону №1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом №213-VIII та пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1788-ХІІ у редакції Закону №2148-VIII.

З матеріалів справи слідує, що стосовно позивача правила вказаних нормативних положень містять розбіжність щодо, зокрема, віку ОСОБА_1 , що, в свою чергу, є однією з умов призначення пільгової пенсії жінкам за Списком №2 та який за приписом пункту "б" частини першої статті13 Закону №1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом №213-VIII складає 50 років та за приписами пункту 2 частини другої статті 114 Закону №1788-ХІІ у редакції Закону №2148-VIII - 55 років .

Так, як слідує з оскаржуваного в даній справі рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №192250006761, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії, відповідач, серед іншого, покликається на те, що позивач не досягла віку 55 років, що відповідно до вимог статті 114 Закону №1058-IV унеможливлює призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

З цього приводу суд вважає за необхідне вказати, що відповідно до частини другої статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

За змістом статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, суд враховує рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06), у якому вказано, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в своєму рішенні від 21.04.2021 у зразковій справі №360/3611/20, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021, вказав, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

У контексті предмету спору, Європейським судом з прав людини сформовано підхід щодо застосування принципу належного урядування. Так, в рішенні від 20.05.2010 у справі Лелас проти Хорватії (заява № 55555/08) ЄСПЛ наголосив, що держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків; ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу (пункт 74).

Отже, принцип належного урядування без сумніву є дотичним і до означених пенсійних спорів. Адже особа-пенсіонер чи майбутній пенсіонер, як приватна особа, не має у своєму розпорядженні ані державного апарату, ані владних функцій. Зоною відповідальності саме держави є те, щоб пенсії при призначені були правомірно нараховані та своєчасно поновлені й виплачені. І всі помилки та прорахунки в цій сфері є саме помилками, які могли з`явитись лише як наслідок порушення принципу належного урядування.

За таких обставин та правового регулювання Суд вважає, що відповідач не застосував більш сприятливий закон, який передбачає право позивача на обумовлену попередньою роботою пільгову пенсію, проте застосував закон, який позбавляє зазначеного права, отже діяв всупереч вимог верховенства права.

Враховуючи в силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС України при вирішенні цієї типової справи вищевикладені висновки Верховного Суду, наведені у рішенні від 21.04.2021 у зразковій справі №360/3611/20, суд вважає за необхідне зазначити, що у даному випадку за обставин, коли є діючими одночасно дві правових норми, які містять різні правила призначення пенсії за Списком №2 щодо параметру вікового цензу, найбільш сприятливим для позивача є підхід, коли віковий ценз має бути встановлений на рівні найменшої величини, тобто 50 років, відтак до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт "б" статті 13 Закону №1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом №213-VIII.

Таким чином, суд зазначає, що на момент звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії 27.12.2022 позивач досягла 54-річного віку, що, на переконання суду, є достатнім для призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Щодо підстав відмови позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку з недостатністю пільгового стажу, оскільки до пільгового стажу позивача відповідачем не зараховано період навчання в середньому професійно-технічному училищі №2 міста Тернополя з 01.09.1983 по 20.07.1986 та період роботи в відкритому акціонерному товаристві «Тернопільське об`єднання «Текстерно» з 23.07.1986 по 16.05.2005, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом "б" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII, в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII, для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: "На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема, жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах"

Таким чином, головними умовами для призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за заявою від 22.02.2022 є досягнення нею віку 53 років, наявність стажу роботи понад 20 років, з них не менше 10 років на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць.

Як передбачено статтею 10 Закону №1788-ХІІ, пенсійне забезпечення відповідно до цього Закону здійснюється органами Пенсійного фонду України.

За приписами частин першої, другої статті 7 Закону №1788-ХІІ звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується.

Відповідно до пунктів 1.6, 1.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1), звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Згідно із підпунктом 2 пункту 2.1 Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637.

За приписами статті 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі Порядок №637).

У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 01.12.2005 №1451/11731, встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Згідно з пунктом 4.3 Порядку № 383 у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.1997 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Пунктом 10 Порядку № 383 установлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та в разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку № 637.

Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі №234/13910/17, від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17, від 25.04.2019 №159/4178/16-а.

Списки № 1, 2, затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173, застосовуються до пільгової роботи до 31.12.1991; якщо пільгова робота продовжується після 01.01.1992 (або тільки почалася після цієї дати), але не більше як до 11.03.1994, - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10; якщо пільгова робота продовжується після 11.03.1994 (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 16.01.2003, - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162; якщо пільгова робота продовжується після 16.01.2003 (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 03.08.2016, - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36; якщо пільгова робота продовжується після 03.08.2016 (або тільки почалась після цієї дати) - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 461.

Досліджуючи копію трудової книжки ОСОБА_1 (арк. справи 15-16) стосовно трудової діяльність позивача, яка стосується права на пенсійне забезпечення за умовами праці, судом встановлено, що позивач в період з 23.07.1986 по 16.05.2005 працювала повний робочий день на ВАТ «Тернопільське об`єднання «Текстерно» та виконувала роботи за посадою «ткач».

Судом встановлено, що спеціальний стаж роботи позивача за професією «ткач» у вказані періоди - підтверджується зазначеними копією трудової книжки та довідкою ВАТ «ТО «Текстерно» №б/н від14.04.2021 (арк. справи 21).

За наведених обставин судом встановлено, що у позивача наявний страховий стаж 28 років 11 місяців 2 дні (що не заперечувалося відповідачем), з яких на посаді, що дає право на пільгову пенсію 18 років 9 місяців і 24 дні (посада ткаля).

При цьому, покликання відповідача 2 в якості підстави для відмови у зарахуванні до пільгового стажу позивача періоди його роботи на посаді ткалі у ВАТ «ТО «Текстерно», на те, що довідка, що визначає право на пенсію на пільгових умовах від 14.04.2021 № б/н, яку видано ВАТ «ТО «Текстерно», - не відповідає вимогам, оскільки в ній не зазначено інформацію про наявність/відсутність періодів, які не зараховуються до пільгового стажу (відпустки без збереження заробітної плати, простої, страйки, тощо), суд оцінює критично, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та, як наслідок, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а.

Окрім цього, згідно з частиною першою статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Також згідно пунктів «д» і «ж» частини третьої вказаної статті до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, з училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Статтею 38 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» визначено, що час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Отже, працевлаштування за професією особи після завершення навчання надає право для зарахування такого періоду навчання у професійно- технічних училищах до пільгового стажу, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

З матеріалів справи слідує, що позивач з 01.09.1983 по 20.07.1986 навчалася в середньому професійно-технічному училищі №2 міста Тернополя, що підтверджується копією диплому НОМЕР_1 (арк. справи 17), а в період з 23.07.1986 по 16.05.2005 працювала на посаді «ткалі» у ВАТ «ТО «Текстерно», що підтверджується копією трудової книжки НОМЕР_2 (арк. справи 15-16).

Отже, зважаючи на те, що перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців, то позивач має право на зарахування до пільгового стажу періоду її навчання в середньому професійно-технічному училищі №2 міста Тернополя з 01.09.1983 по 20.07.1986 (2 роки 10 місяців 20 днів).

Таким чином, суд зазначає, що на момент звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії 27.12.2022 позивач досягла 54-річного віку, страховий стаж позивача складає 28 років 11 місяців 2 дні, при цьому пільговий стаж становить 21 рік 8 місяців 14 днів (18 років 9 місяців і 24 дні виконання робіт «ткача» та 2 роки 10 місяців 20 днів навчання), що на переконання суду, є достатнім для призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

За наведених вище мотивів, суд дійшов висновку, що оскаржуване у справі рішення відповідача 2, є протиправним та підлягає скасуванню.

Водночас, стосовно дати, з якої слід призначити пенсію позивачу, то суд зауважує, що відповідно до частини першої статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку; пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Відтак, з урахуванням наведеного та положень частини першої статті 45 Закону №1058-IV, пунктів 1.6, 1.7 Порядку №22-1, беручи до уваги факт звернення позивача із заявою про призначення пенсії 27.12.2022, суд дійшов висновку, що ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушеного права, буде зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, тобто з 27.12.2022.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статей 9, 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, заперечень, не довів правомірності оскаржуваних дій.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як підтверджується матеріалами справи, позивач за подання даної позовної заяви сплатив судовий збір у розмірі 1073,60 грн згідно квитанції від 26.01.2023 (арк. справи 1), а отже, такі судові витрати підлягають до відшкодування на користь позивача.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №192250006761 щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно з пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до спеціального стажу, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, період навчання в середньому професійно-технічному училищі №2 міста Тернополя з 01.09.1983 по 20.07.1986 та період роботи у Відкритому акціонерному товаристві "Тернопільське об`єднання "Текстерно" з 23.07.1986 по 16.05.2005.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити ОСОБА_1 , починаючи з 27.12.2022, пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, відповідно до пункту "б" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 судові витрати на суму сплаченого судового збору 1073 (одна тисяча сімдесят три гривні) гривень 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 03 березня 2023 року.

Реквізити учасників справи:

позивач: - ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 );

відповідачі: - Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження/місце проживання: Майдан Волі, 3, м. Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ 14035769).

- Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (місцезнаходження/місце проживання: вул. Канатна, 83, м. Одеса, Одеська область, 65012 код ЄДРПОУ: 20987385).

Головуючий суддяМірінович У.А.