Рішення № 109373572, 24.02.2023, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/228/23

24 лютого 2023 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Подлісної І.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, в якій просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №192250006317 від 11.10.2022 р., яким ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком згідно з Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування";

зобов`язати ГУ ПФУ в Тернопільській області, припинити вчиняти відмову в призначенні пенсії з будь-яких надуманих підстав, та зобов`язати зарахувати до стажу роботи період з 01.01.2004 року по 14.06.2011 року, на посаді водія в ЗАО «Центродорстрой-Автобаза 4» в Російській Федерації згідно запису в трудовій книжці НОМЕР_1 ;

зобов`язати ГУ ПФУ в Тернопільській області, призначити, здійснити нарахування і виплату ОСОБА_1 пенсії за віком згідно з Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 04 жовтня 2022 року, з врахуванням відомостей про заробітну плату, зазначених в довідках Закритого акціонерного товариства «Центродорстрой-Автобаза 4».

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач 07.09.2022 року звернувся до ГУ ПФУ в Тернопільській області з заявою про призначення пенсії за віком. Проте, відповідач 13.09.2022 року надав відмову у призначені пенсії, мотивуючи це тим, що відсутні довідки про заробітну плату та сплату страхових внесків.

Так, 04.10.2022 р. позивач повторно звернувся з заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, з проханням врахувати період роботи у Російській Федерації в стаж роботи при призначенні йому пенсії за віком.

14.10.2022 р. на адресу позивача знову надійшло рішення відділу обслуговування громадян № 11 Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якому йому було відмовлено в призначені пенсії, аргументувавши це тим що, «відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду Російської Федерації за період роботи 01.01.2004 р. по 14.06.2011 р.» та його страховий стаж становить 22 роки 1 місяць 3 дні.

З таким рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області позивач не згідний, вважає його протиправними та просив скасувати, що стало причиною звернення до суду.

Ухвалою суду від 27.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Відповідно до статей 162-164 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено відповідачам 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

08.02.2023 через відділ документального забезпечення суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області надійшов відзив на позов, в якому просив в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

На момент звернення за призначенням пенсії страховий стаж позивача склав 22 роки 1 місяць 3 дні, що є меншим за необхідний, а отже для призначення пенсії за віком підстав немає.

За доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи з 01.01.2004 по 14.06.2011, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду російської федерації, тому відмова у призначенні пенсії є обґрунтованою та не підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4, частини другої, пункту 10 частини шостої статті 12, частин першої - третьої статті 257, частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) дану справу, як справу незначної складності, розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами, з урахуванням строків, визначених статтею 258 КАС України.

Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон 1058-IV).

На виконання постанови правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрованої в Міністерстві юстиції 16.03.2021 за № 339/35961 органи Пенсійного фонду України застосовують екстериторіальний принцип призначення та перерахунку пенсій.

Нова технологія передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунки пенсій бек-офісами територіальних органів Фонду в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає пенсіонер.

Звернутися за призначенням та перерахунком пенсії, а також за виплатою допомоги на поховання пенсіонера можливо незалежно від місця реєстрації особи.

Очікуваний результат впровадження екстериторіальності:

- єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства;

-централізована прозора система контролю за діями фахівців, процесів призначення та перерахунків пенсій;

-мінімізація особистих контактів з громадянами, підв`язка звернень та їх опрацювання від територіального принципу;

-попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення.

- оптимізація навантаження на працівників.

Для прийняття рішення за результатами поданої заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головним управлінням Пенсійного фонду України в м.Києві.

Рішенням від 13 вересня 2022 року № 192250006317 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві позивачу відмовило у призначенні пенсії за віком згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон 1058-IV).

ОСОБА_1 звернувся повторно до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон 1058-IV).

На виконання постанови правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрованої в Міністерстві юстиції 16.03.2021 за № 339/35961 органи Пенсійного фонду України застосовують екстериторіальний принцип призначення та перерахунку пенсій.

Для прийняття рішення за результатами поданої заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

Рішенням від 11 жовтня 2022 року № 192250006317 Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області позивачу відмовило у призначенні пенсії за віком згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон 1058-IV).

Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повідомило позивача листом від 14.10.2022 року №1900-0214-8/30237 про відмову у призначенні пенсії.

Позивач не погоджується з таким рішенням суб`єкта владних повноважень, вважає його протиправним та таким, що порушує його право на соціальний захист, а тому звернувся до суду із даним позовом.

Визначаючись щодо спірних правовідносин, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Рішення відповідача як суб`єкта владних повноважень, що є предметом даного позову, підлягає оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". (далі - Закон №1058-ІV).

За змістом статті 26 Закону №1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком у період з 01.01.2022 по 31.12.2022 після досягнення 60 років та за наявності страхового стажу 29 років.

Приписами частини 1 статті 24 Закон №1058-ІV встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина 2 статті 24 Закону №1058-ІV).

Згідно з частиною 2 статті 4 Закону №1058-ІV якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Права громадян України, які працюють за кордоном, захищаються законодавством України та держави перебування, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (частина 2 статті 10 Закону України "Про зайнятість населення").

Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі - Угода) пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якої вони проживають.

Статтею 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Статтею 7 Угоди між Урядом України і урядом російської федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14.01.1993 (далі - Угода від 14.01.1993) встановлено, що питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року та двосторонніми угодами в цій галузі.

Згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди від 14.01.1993 трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Зі змісту викладеного слідує, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, враховується при встановленні права на пенсію. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якої вони проживають.

Діюче в Україні пенсійне законодавство визначає, що у разі, якщо пенсія призначена на території України, а особа працювала на території російської федерації або на підприємстві зареєстрованому на території російської федерації після 13.03.1992, то цей стаж має враховуватися на території України як власний страховий (трудовий) стаж, хоча пенсійні внески можуть сплачуватися в російській федерації. Тобто існує гарантія врахування страхового (трудового) стажу кожної із сторін при призначенні пенсії на її території без перерахування страхових внесків.

Отже, обчислення стажу роботи ОСОБА_1 в період з 01.01.2004 р. до 14.06.2011 р. працював на посаді водія в ЗАО «Центродорстрой-Автобаза 4» (російська федерація) здійснюється згідно з законодавством російської федерації, на території якої у спірний період відбувалась трудова діяльність позивача.

Відповідно до абзацу 3 статті 3 федерального закону російської федерації від 17.12.2001 №173-Ф3 "Про трудові пенсії в російській федерації" (далі Закон рф №173-Ф3), який застосовувався до 01.01.2015, іноземні громадяни та особи без громадянства, які постійно проживають в російській федерації, мають право на трудову пенсію нарівні з громадянами російської федерації, за винятком випадків, встановлених федеральним законом або міжнародним договором російської федерації.

Згідно з статтею 2 федерального закону російської федерації від 17.12.2001 №173-Ф3 "Про трудові пенсії в російській федерації" (далі - Закон №173-Ф3) страховий стаж - врахована при визначенні права на трудову пенсію сумарна тривалість періодів роботи і (або) іншої діяльності, протягом яких сплачувалися страхові внески до Пенсійного фонду російської федерації, а також інших періодів, які зараховуються до страхового стажу.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону №173-Ф3 до страхового стажу включаються періоди роботи та (або) іншої діяльності, які виконувались на території російської федерації особами, вказаними в частині першій статті 3 даного федерального закону, за умови, що за ці періоди сплачувались страхові внески до пенсійного фонду російської федерації.

Водночас, ухвалою конституційного суду російської федерації від 10.07.2007 №9-П визнано пункт 1 статті 10 Закону №173-Ф3 таким, що не відповідає конституції російської федерації у тій мірі, в якій нормативні положення, що містяться в них, у взаємозв`язку з іншими законодавчими розпорядженнями, що регламентують умови призначення та розміри трудових пенсій, - за відсутності в чинному регулюванні достатніх гарантій безперешкодної реалізації пенсійних прав застрахованих осіб, які працювали за трудовим договором та виконали передбачені законом умови для набуття права на трудову пенсію, на випадок несплати або неповної сплати страхувальником (роботодавцем) страхових внесків за певні періоди трудової діяльності цих осіб - дозволяють не включати такі періоди до їх страхового стажу, що враховується при визначенні права на трудову пенсію, та знижувати при призначенні (перерахунку) трудової пенсії розмір її страхової частини.

Надалі до встановлення федеральним законодавцем відповідного правового регулювання конституційним судом російської федерації встановлено правовий механізм реалізації пенсійних прав зазначеної категорії громадян: право застрахованих осіб, які працювали за трудовим договором, на отримання трудової пенсії з урахуванням трудової діяльності, що передувала призначенню (перерахунку) пенсії, при несплаті або неналежній сплаті їх страхувальниками (роботодавцями) страхових внесків до пенсійного фонду російської федерації має забезпечуватися державою у . порядку виконання за страхувальника обов`язку по перерахуванню пенсійному фонду російської федерації необхідних коштів у користь тих застрахованих осіб, яким призначається трудова пенсія (проводиться її перерахунок), за рахунок коштів федерального бюджету.

Відповідно до частини 2 статті 14 федерального закону №167-Ф3 від 15.12.2001 "Про обов`язкове пенсійне страхування в російській федерації" що страхувальники зобов`язані своєчасно і в повному обсязі сплачувати страхові внески в Пенсійний фонд російської федерації і вести облік, пов`язаний з нарахуванням і сплатою страхових внесків у вказаний фонд.

Отже, як законодавством України, так і законодавством російської федерації передбачено зарахування періоду трудової діяльності до страхового стажу при умові сплати страхових внесків до пенсійного фонду тієї країни, на території якої здійснювалась така діяльність.

Для підтвердження стажу ОСОБА_1 надав до пенсійного органу трудову книжку та довідки про заробітну плату.

Єдиною підставою для неврахування до страхового стажу позивача періодів роботи на території російської федерації слугувала обставина не підтвердження факту сплати страхових внесків за спірні періоди роботи до Пенсійного фонду російської федерації.

Як видно із трудової книжки, ОСОБА_1 , в період з 05.01.1998 р. до 14.06.2011 р. працював на посаді водія в ЗАО «Центродорстрой-Автобаза 4» в російській федерації, згідно запису в трудовій книжці НОМЕР_1 . Наказ 1-к від 05.01.1998 р.

З 19.03.2012 р. по 27.11.2012 р. працював в ООО «Страйтехника» водієм Наказ від 19.03.2012 № 4, що підтверджується записом в трудовій книжці.

З 23.05.2014 р. по 28.11.2014 р. працював в ООО «Нико» водієм, що підтверджується наказом від 23.05.2014 №39к в трудовій книжці.

Відтак, для підтвердження страхового стажу позивачем до ГУ ПФУ в Тернопільській області, було надано оригінал трудової книжки та довідки про доходи (заробітна плата) за спірний період.

Записи в трудовій книжці засвідчені чітким відтиском печатки вказаного товариства та не містить ні виправлень/підтирань, ні інших застережень, які б давали підстави сумніватись у їх правдивості.

Згідно статті 62 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Тому, відмова у зарахуванні до страхового стажу позивача спірних періодів з єдиної підстави, такої як не підтвердження сплати страхових внесків роботодавцем, є протиправною, оскільки покладає на пенсіонера надмірний індивідуальний тягар за ймовірні порушення роботодавцем, а не працівником вимог законодавства. Будь- яких доказів, які б свідчили про несплату страхових внесків до пенсійних органів російської федерації з вини позивача суду не подано.

Крім цього, позивач не повинен відповідати за ймовірне неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, оскільки за правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 17.07.2019 у справі №144/669/17, від 20.03.2019 у справі №688/947/17 та від 01.03.2021 у справі №423/757/17, несплата страхувальником страхових внесків (або відсутність інформації про таку сплату в системі персоніфікованого обліку) не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи на такому підприємстві.

Таким чином суд вважає, що позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №192250006317 від 11.10.2022 р, яким ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", що було надіслано листом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 14.10.2022 року №1900-0214-8/30237 та зобов`язати ГУ ПФУ в Тернопільській області зарахувати до стажу роботи період з 01.01.2004 року по 14.06.2011 року, на посаді водія в ЗАО «Центродорстрой-Автобаза 4» в російській федерації, згідно запису в трудовій книжці НОМЕР_1 підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити нарахування і виплату ОСОБА_1 пенсії за віком згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 04 жовтня 2022 року, з врахуванням відомостей про заробітну плату, зазначених в довідках Закритого акціонерного товариства «Центродорстрой-Автобаза 4», то суд зазначає наступне.

Призначення, перерахунок, нарахування та виплата пенсій відноситься до дискреційних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України.

Відповідно до частини першої статті 58 Закону №1058-IV, пенсійний фонд є органом, який, зокрема, здійснює керівництво та управління солідарною системою, забезпечує збирання, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування виплати пенсій.

Так, питання призначення пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

За таких обставин адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з частиною другою статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Виходячи зі змісту позовних вимог та доказів, наданих на підтвердження правової позиції відповідачем, суд доходить висновку, що належним способом відновлення порушеного права позивача на отримання пенсії за віком буде зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про нарахування і виплати йому пенсії за віком, згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням висновків суду та зарахованим позивачу стажем. Відтак, позов належить задовольнити частково.

При цьому суд зауважує, що саме Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області є суб`єктом владних повноважень, що зобов`язаний вчинити дії на виконання рішення суду, оскільки відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 25.11.2005 №22-1 за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу

Як випливає із п. 4.10 Порядку, після прийняття відповідного рішення електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Оскільки позивач зареєстрований та проживає у межах територіальної юрисдикції Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, то саме цей пенсійний орган зобов`язаний повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

За подання позовної заяви до суду, позивачем було сплачено судовий збір у сумі 1073,60 грн, що підтверджується квитанцією від 19.01.2023.

Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд позов задовольняє частково, то на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог у сумі 536,80 грн.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №192250006317 від 11.10.2022 року, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", що було надіслано листом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 14.10.2022 року №1900-0214-8/30237.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до стажу роботи період з 01.01.2004 року по 14.06.2011 року, на посаді водія в ЗАО «Центродорстрой-Автобаза 4» в російській федерації, згідно запису в трудовій книжці НОМЕР_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.10.2022 року про нарахування і виплати йому пенсії за віком, згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням висновків суду та зарахованим йому стажем.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 536 (п`ятсот тридцять шість) грн. 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 27 лютого 2023 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 );

відповідач:

- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження/місце проживання: Майдан Волі, 3,м. Тернопіль,46001 код ЄДРПОУ/РНОКПП 14035769).

Головуючий суддяПодлісна І.М.