Рішення № 109371557, 06.03.2023, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2023 року Справа № 320/11106/22

Суддя Київського окружного адміністративного суду Войтович І.І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління поліції охорони з фізичної безпеки в м. Києві про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) із позовом до Управління поліції охорони з фізичної безпеки в м. Києві (далі - відповідач), у якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Управління поліції охорони з фізичної безпеки в м. Києві у не нарахуванні та не виплати ОСОБА_1 компенсації за невикористану щорічну оплачувану відпустку за 2017 рік у кількості 31 доба, частину щорічної оплачуваної відпустки за 2018 рік у кількості 16 діб, щорічну оплачувану відпустку за 2019 рік у кількості 33 доби;

- зобов`язати Управління поліції охорони з фізичної безпеки в м. Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористану щорічну оплачувану відпустку за 2017 рік у кількості 31 доба, частину щорічної оплачуваної відпустки за 2018 рік у кількості 16 діб, щорічну оплачувану відпустку за 2019 рік у кількості 33 доби.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач зазначив, що відповідачем неправомірно не компенсовано невикористані дні з щорічних оплачуваних відпусток за 2017 рік у кількості 31 доба, частину щорічної оплачуваної відпустки за 2018 рік у кількості 16 діб, щорічну оплачувану відпустку за 2019 рік у кількості 33 доби після звільнення зі служби чим порушено ст. 24 Закону України «Про відпустки», положення ст. 93, ст. 94 Закону України №580-VІІІ «Про національну поліцію» та положення наказу затвердженого Міністерством внутрішніх справ України №260 «Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських» щодо порядку виплати грошового забезпечення та зокрема компенсації за невикористану відпустку, яка входить до структури грошового забезпечення поліцейських, є його складовою та відповідно така компенсація має виплачуватись під час звільнення зі служби. Позивач вказав, що під час проведення з ним розрахунку, відповідачем нараховано за невикористану відпустку за 2022 рік в сумі 10 651,88 грн., позицію відповідача викладену у листі відповіді від 10.10.2022 за вих. №6-аз/43/46/01-2022 вважає неправомірною, бездіяльність щодо не нарахування спірної невикористаної відпустки протиправною, просить позов задовольнити та стягнути з відповідача понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1500,00 грн., надаючи до позову договір, акт виконаних робіт, розрахунок вартості наданих юридичних послуг, меморіальний ордер, виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, витяг з реєстру платників єдиного податку.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2022 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Даною ухвалою суду було запропоновано відповідачу протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву із належним обґрунтуванням своєї правової позиції щодо заявлених позовних вимог та наданням усіх наявних доказів та матеріалів відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 77 КАС України, та/або клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Роз`яснено відповідачу, що відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 162 КАС України до відзиву мають бути додані документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи та у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин справа буде вирішена за наявними матеріалами.

Ухвала суду від 06.12.2022 отримана відповідачем засобами електронного зв`язку 07.12.2022, що підтверджується наявною у справі довідкою.

На час вирішення справи судом від відповідача відзиву на позовну заяву не надійшло, заяв клопотань з даного приводу до суду не надходило.

За ч. 5 та ч. 8 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами та при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Таким чином, суд вважає можливим розглянути справу у порядку письмового провадження, за правилами спрощеного позовного провадження та за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані сторонами по справі, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .

Згідно наказу Управління поліції охорони з фізичної безпеки в м. Києві Національної поліції України №156 о/с від 07.09.2022 По особовому складу, лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0026449), інспектора роти №3 Управління поліції охорони з фізичної безпеки в м. Києві звільнено зі служби з поліції (за власним бажанням) за п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію».

Згідно вказаного наказу ОСОБА_1 станом на 07.09.2022 мав стаж служби в поліції 09 років 11 місяців 01 день, вислуга років склала на день звільнення у календарному обчисленні - 10 років 10 місяців 14 днів, у пільговому обчисленні - не має.

ОСОБА_1 звільнено з виплатою компенсації 23 доби за невикористаної щорічної відпустки за фактично відпрацьований робочий час у 2022 році.

Також, відраховано з грошового забезпечення вартість предметів однострою особистого користування, строк носіння яких не скінчився, що складає 860,00 грн.

Відповідно до запиту адвоката за вих. №204 від 09.09.2022 щодо зокрема невідбутих днів зі щорічних оплачуваних відпусток ОСОБА_1 , отримано лист відповідь від Управління поліції охорони з фізичної безпеки в м. Києві Національної поліції України від 22.09.2022 №5аз/43/46/01-2022 та відповідно інформаційна довідка, за якими відповідачем надана інформація, зокрема, що ОСОБА_1 -

за 2017 рік відпустка у кількості 31 доба не надавалась, у зв`язку із неподанням рапорту на відпустку до відділу кадрового забезпечення;

у 2018 році відпустка у кількості 16 діб не надавалась, у зв`язку із неподанням рапорту на відпустку до відділу кадрового забезпечення;

у 2019 році відпустка у кількості 33 доби не надавалась, у зв`язку із неподанням рапорту на відпустку до відділу кадрового забезпечення.

Також, в даній інформаційній довідці відповідач посилається на положення ч. 7 ст. 93 Закону України «Про Національну поліцію» щодо чергової відпустки, яка надається поліцейському, як правило, до кінця календарного року, на ч. 9 вказаної статті, яка передбачає, що поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року.

Також, відповідач вказав положення ч. 10 ст. 93 Закону України «Про Національну поліцію» за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.

На повторний запит адвоката №236 від 28.09.2022 Управління поліції охорони з фізичної безпеки в м. Києві Національної поліції України листом відповіддю від 10.10.2022 № 6/аз/43/46/01-2022 повідомило, щодо нарахування та виплати компенсації за невикористану ОСОБА_1 оплачувану щорічну відпустку за 2017 рік у кількості 31 доба, за 2018 рік у кількості 16 діб, за 2019 рік у кількості 33 доби, згідно положень ст. 93 Закону України «Про Національну поліцію» за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону. Згідно частини другої ст. 94 Закону №580 порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Відповідно до статті 94 Закону України «Про Національну поліцію», постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», з метою впорядкування структури та умов грошового забезпечення поліцейських та курсантів вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, наказом Міністерства внутрішніх справ від 06 квітня 2016 року №260 затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, згідно пункту 8 розділу ІІІ якого за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.

Відповідач зазначив, що згідно вимог Закону №580 та Порядку №260, які є спеціальним законодавством, грошова компенсація за невикористану відпустку виплачується у випадку ї невикористання у році звільнення, грошова компенсація за невикористані відпустки за попередні роки не передбачена, а встановлене правило надання чергової відпуски поліцейському до кінця календарного року.

Таким чином, позивач вважає, що має право після звільнення із поліції на отримання компенсації за невикористану щорічну оплачувану відпустку за 2017 рік у кількості 31 доба, частину щорічної оплачуваної відпустки за 2018 рік у кількості 16 діб, щорічну оплачувану відпустку за 2019 рік у кількості 33 доби.

В свою чергу, відповідач вважає, що згідно вимог Закону №580 та Порядку №260, які є спеціальним законодавством, грошова компенсація за невикористану відпустку виплачується у випадку ї невикористання у році звільнення, грошова компенсація за невикористані відпустки за попередні роки не передбачена.

Відповідно, предметом розгляду у даній справі є дії чи бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації за невикористану щорічну оплачувану відпустку за 2017 рік у кількості 31 доба, частину щорічної оплачуваної відпустки за 2018 рік у кількості 16 діб, щорічну оплачувану відпустку за 2019 рік у кількості 33 доби, після звільнення зі служби в поліції, у зв`язку з чим, суд вважає необхідним встановити наявність чи відсутність в діях відповідача порушення прав та інтересів ОСОБА_1 на отримання спірної компенсації за невикористані дні щорічної відпустки у вказаних періодах, на відповідність останніх положенням ч. 2 ст. 2 КАС та з дотримання принципів адміністративного судочинства визначених ч. 3 вказано статті КАС України.

За ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст. 3 КАС України).

Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно положень ч. 3 ст. 2 КАС України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; 5) обов`язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами спору, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Частиною першою статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

За приписами статті 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.

Закон України від 15.11.1996 «Про відпустки» (далі - Закон №504/96-ВР) встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.

Згідно зі статтею 4 Закону №504/96-ВР установлюються такі види відпусток:

1) щорічні відпустки: основна відпустка; додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці; додаткова відпустка за особливий характер праці; інші додаткові відпустки, передбачені законодавством;

2) додаткові відпустки у зв`язку з навчанням;

3) творча відпустка;

3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях;

4) соціальні відпустки: відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами; відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; відпустка у зв`язку з усиновленням дитини; додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи;

5) відпустки без збереження заробітної плати.

Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону №504/96-ВР у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Аналогічні положення містяться в ч. 1 ст. 83 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

У свою чергу, Закон України від 02.07.2015 №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII) визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст.59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік і форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.

Проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 92 Закону №580-VIII поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

Частинами першою, другою, третьою і четвертою ст. 93 Закону №580-VIII передбачено, що тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки. За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п`ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п`ятнадцять календарних днів. Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби.

Відповідно до ч. ч. 9, 10 та 11 вказаної статті, поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону. Відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.

Частинами 1 та 2 ст. 94 Закону №580-VIII обумовлено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Положення Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260 визначають критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - Порядок №260).

Пунктом 3 розділу І Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з абз. 7 і 9 п.8 розділу ІІІ Порядку №260 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.

Системний аналіз наведеного правового регулювання дає підстави стверджувати, що право працюючої особи на відпочинок у формі відпустки закріплено Конституцією України. Особу не може бути позбавлено такого права. Види відпусток, які можуть надаватися поліцейським, визначені у статті 92 Закону №580-VIII. Її аналіз дозволяє зробити висновок, що поліцейським можуть бути надані такі відпустки: щорічні чергові оплачувані відпустки, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

Правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, про що свідчать положення частин восьмої, одинадцятої статті 93 Закону №580-VIII, а саме: до яких поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Відкликання поліцейського з чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що чинним законодавством не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. Також, законодавством не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році. Водночас, надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року.

Відповідно вбачається, що у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.

Рішенням Конституційного Суду України від 07.05.2002 №8-рп/2002 в справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень ч.ч. 2,3 ст. 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України.

З огляду на відсутність правового врегулювання цього питання положеннями Закону №580-VIII і Порядку №260 питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, суд дійшов висновку, що при вирішенні вказаного спору підлягають застосуванню приписи КЗпП і Закону №504/96-ВР, яким передбачено право працівника у разі звільнення на виплату грошової компенсації за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки.

Суд відхиляє позицію відповідача викладену у вказаних вище листах відповідях на запити адвоката, відповідно до якої питання виплати грошової компенсації за невикористану частину відпустки поліцейським, які звільняються, урегульовані спеціальними нормами, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, а тому виплата грошової компенсації передбачена виключно за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції.

Слід зазначити, що Верховний Суд у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 19.01.2021 по справі №160/10875/19 відступив від правового висновку, сформованого у зазначеному вище рішенні суду та підтримав позицію, що у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки, за всі роки служби.

Аналогічні висновки висловлено судовою палатою Верховного Суду також у постановах Верховного Суду від 04.02.2021 у справі №160/5393/19, від 31.03.2021 у справі №320/3843/20, від 26.05.2021 у справі №360/1362/20.

Як судом встановлено та зазначено вище, ОСОБА_1 після звільнення із поліції наказом Управління поліції охорони з фізичної безпеки в м. Києві від 07.09.2022 №156 о/с, позивачем не отримано компенсацію за невикористану щорічну оплачувану відпустку за 2017 рік у кількості 31 доба, за частину щорічної оплачуваної відпустки за 2018 рік у кількості 16 діб, щорічну оплачувану відпустку за 2019 рік у кількості 33 доби.

Жодних відомостей про виплату позивачу грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки за вказані спірні роки, матеріали справи не містить.

Суд зазначає, що частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (абз. 2 . 2 ст. 77 КАС України).

Відповідач у даній справі не скористався своїм правом щодо доведення правомірності своїх дій та відсутності бездіяльності за спірним предметом спору згідно положень ч. 2 ст. 77 КАС України.

Враховуючи викладене, вимоги щодо визнання протиправної бездіяльності відповідача щодо не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану щорічну оплачувану відпустку за 2017 рік у кількості 31 доба, за частину щорічної оплачуваної відпустки за 2018 рік у кількості 16 діб, щорічну оплачувану відпустку за 2019 рік у кількості 33 доби, є обґрунтованими, встановлена судом бездіяльність відповідача не відповідає положенням ч. 2 ст. 2 КАС України, порушує права та законні інтереси позивача на отримання спірної компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, відповідно позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення з даним позовом до суду, позивач судовий збір не сплачував, на підставі ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Позивач в даній справі просить суд стягнути понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у сумі 1500,00 грн.

Вирішуючи питання щодо понесених позивачем вказаних судових витрат по справі суд зазначає слідуюче.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною третьою статті 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положенням ч. 1 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Як вбачається з п. 1 ч.3 ст. 134 КАС України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

З наведеної норми вбачається, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 6 статті 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 7 ст. 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу наведених положень ст. 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний з позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12.09.2018 у справі №810/4749/15.

При цьому, з імперативних положень частини шостої статті 134 КАС України вбачається, що зменшити розмір витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність суд може виключно у разі наявності відповідного клопотання іншої сторони про це. Отже, за відсутності такого клопотання суд не може надавати оцінку співмірності витрат на правничу допомогу за власною ініціативою, а лише перевіряє, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії", заява №34884/97, п.30).

У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Водночас, надання такої оцінки можливо, виходячи з аналізу частини шостої статті 134 КАС України, виключно у разі наявності відповідного клопотання іншої сторони про зменшення розміру витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 19.12.2019 у справі №520/1849/19.

Позивачем надано до справи Договір №20 від 04 жовтня 2022 року, укладеного з ФОП ОСОБА_2 за предметом Договору надання замовнику юридичних послуг з питань адміністративного судочинства, аналізу документів для складання проекту позовної заяви щодо компенсації УПО ФБ в м. Києві невикористаних відпусток за минулі роки, а Замовник ( ОСОБА_1 ) зобов`язується прийняти та оплатити такий вид послуг.

За п. 3.1 Договору вартість послуг визначена в розмірі 1500,00 гривень.

Договір підписаний сторонами.

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ФОП ОСОБА_2 , номер облікової картки НОМЕР_2 , зареєстрований фізичною особою підприємцем 29.08.2022, за КВЕД - 69.10 - діяльність у сфері права (основний) та згідно витягу №2225263400741 від 27.09.2022 є платником єдиного податку з 29.08.2022 - 3 група, 2 ставка у відсотках доходу.

Згідно розрахунку вартості наданих юридичних послуг № 20 від 04.10.2022 відповідно до договору надання юридичних послуг №20 від 04.10.2022 вбачається перелік наданих юридичних послуг та їх вартість: 1. Попереднє опрацювання наявних матеріалів - 500 гривень; 2. Опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні правовідносини. Аналіз судової практики та формування правової позиції - 500 гривень; 3. Підготовка проектів процесуальних документів по справі (позовна заява) - 500 гривень. Всього 1500,00 гривень.

Розрахунок відписаний ФОП ОСОБА_2 .

Згідно акту виконаних робіт від 24.10.2022 підписаний ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 встановлено надання Замовнику юридичних послуг за Договором №20 від 04.10.2022 в повному обсязі, а саме: - Попереднє опрацювання наявних матеріалів - 500 гривень; - Опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні правовідносини. Аналіз судової практики та формування правової позиції - 500 гривень; - Підготовка проектів процесуальних документів по справі (позовна заява) - 500 гривень. Всього 1500,00 гривень. Надані Виконавцем юридичні послуги Замовником прийняті, зауваження відсутні.

Вартість сплачених юридичних послуг, підтверджено меморіальним ордером №@2PL953295 від 25.10.2022 на суму 1500,00 грн.

Таким чином, позивач отримав юридичні послуги від ФОП ОСОБА_2 на суму 1500,00 грн., за які ОСОБА_1 сплачено в повному обсязі, за відсутності позиції відповідача щодо співмірності понесених позивачем витрат щодо предмету спору, та враховуючи наслідки вирішення справи судом, понесені позивачем витрати на правничу допомогу підлягають задоволенню в повному обсязі за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 9, 14, 72-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 251, 255 КАС України, суд,-

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Управління поліції охорони з фізичної безпеки в м. Києві (код ЄДРПОУ 40109105, 03065, м. Київ, вул. Василя Чумака, буд. 8-А) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) компенсації за невикористану щорічну оплачувану відпустку за 2017 рік у кількості 31 доба, частину щорічної оплачуваної відпустки за 2018 рік у кількості 16 діб, щорічну оплачувану відпустку за 2019 рік у кількості 33 доби.

Зобов`язати Управління поліції охорони з фізичної безпеки в м. Києві (код ЄДРПОУ 40109105, 03065, м. Київ, вул. Василя Чумака, буд. 8-А) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) компенсацію за невикористану щорічну оплачувану відпустку за 2017 рік у кількості 31 доба, частину щорічної оплачуваної відпустки за 2018 рік у кількості 16 діб, щорічну оплачувану відпустку за 2019 рік у кількості 33 доби.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Управління поліції охорони з фізичної безпеки в м. Києві (код ЄДРПОУ 40109105, 03065, м. Київ, вул. Василя Чумака, буд. 8-А) понесені витрати на професійну правничу допомогу у сумі 1500,00 (одна тисяча п`ятсот) гривень.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Войтович І.І.