Рішення № 109370557, 03.03.2023, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2023 року Справа№200/494/22

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Троянової О.В., розглянувши впорядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області (87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, буд. 59, код ЄДРПОУ ВП 44070187), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, державний виконавець Бахмутського відділу державної виконавчої служби у Бахмутському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Андрусенко Сергій Володимирович, про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 10.08.2021 року Ф-56997-42

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 10.08.2021 року Ф-56997-42.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 13 січня 2022 року клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову, викладене у пункті другому прохальної частини позовної заяви від 30.12.2021 року - повернуто без розгляду.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17 січня 2022 року позовну заяву залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків, шляхом надання обґрунтованого клопотання про поновлення строку звернення до адміністративногосуду, копії позовної заяви з додатками для відповідача, надання документу про сплату судового збору на загальну суму 908 грн. та надання до суду оригіналу квитанції про сплату судового збору відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір», надання обґрунтованого клопотання про залучення третьої особи.

В установлений судом строк від позивача на адресу суду надійшли докази сплати судового збору та клопотання про поновлення процесуального строку для звернення до суду.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2022 року продовжено позивачу строк, наданий для усунення недоліків, шляхом надання обґрунтованого клопотання про залучення третьої особи.

В установлений судом строк позивачем надано на адресу суду клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на боці відповідача до розгляду справи. Клопотання обґрунтоване тим, що державним виконавцем Бахмутського відділу державної служби у Бахмутському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Андрусенко С.В. відкрито виконавче провадження 67632812 та здійснюються відрахування з пенсії позивача на користь відповідача в примусовому порядку на підставі спірної податкової вимоги. Таким чином, в разі задоволення позовних вимог, у третьої особи припиняється право на здійснення зазначених дій.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21 червня 2022 року суд прийняв до розгляду позовну заяву та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) без виклику учасників справи. Залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, державного виконавця Бахмутського відділу державної виконавчої служби у Бахмутському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Андрусенка Сергія Володимировича. Витребувано у Головного управління ДПС у Донецькій області розрахунок спірної вимоги від 10.08.2021 року № Ф-56997-42.Клопотання позивача про поновлення процесуального строку для звернення до суду - залишено без задоволення.Клопотання позивача про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на боці відповідача до розгляду справи - задоволено. Задоволено клопотання позивача про відкриття скороченого провадження в адміністративній справі з вжиттям заходів щодо невідкладного розгляду справи і вирішення справи та клопотання позивача про розгляд справи без його участі, але з повідомленням про результати розгляду.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2022 року витребувано повторно уГоловного управління ДПС у Донецькій області в строк до 26 грудня 2022 року розрахунок спірної вимоги від 10.08.2021 рокуФ-56997-42.

За правилами частини 1статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином.

Законом України від 24 лютого 2022 року N2102-IX, затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року N 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», згідно якого, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України №58/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.

Відповідно до ст. 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 року № 389-VIII, в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Рішенням Ради суддів України від 24 лютого 2022 року N 9, з урахуванням положень статті 3 Конституції України про те, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю рекомендовано зборам суддів, головам судів, суддям судів України у випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

Згідно п. 4 Рекомендацій Ради суддів України, опублікованих 02.03.2022 року, щодо роботи судів в умовах воєнного стану, судам України рекомендовано усіх доступних працівників, по можливості, перевести на дистанційну роботу.

Місцезнаходження Донецького окружного адміністративного суду визначено м. Слов`янськ Донецької області.

У зв`язку з активізацією проведення бойових дій на території Донецької області та прилеглих областей, виникнення загрози безпеці, здоров`ю та життю людей, головою Донецького окружного адміністративного суду 26 лютого 2022 року прийнято наказ № 14/І-г «Про запровадження особливого режиму роботи Донецького окружного адміністративного суду у вигляді дистанційної роботи». Наказом запроваджено особливий режим роботи з 26 лютого 2022 року до закінчення воєнного стану, і до дня відновлення роботи суду у звичайному режимі.

Враховуючи те, що станом на 03 березня 2023 року в Україні продовжує діяти воєнний стан, суд продовжує розгляд і вирішення справи в письмовому провадженні.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що звільнившись з військової служби у 2004 році вийшов на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Зазначив, що після призначення пенсії, з метою додержання норм податкового законодавства України зареєструвався як фізична особа-підприємець та 06.02.2018 року зареєстрував її припинення у встановленому порядку. Зазначив, що 27.08.2021 року поштовою кореспонденцією отримав спірну податкову вимогу 56997-42 від 10.08.2021 року про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 8488,00 грн. Зазначив, що є звільненим від сплати за себе ЄСВ, оскільки отримує пенсію за віком. Крім того, зазначив, що місто Бахмут, на території якого розташована Бахмутська ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області, та м. Маріуполь, на території якого розташоване ГУ ДФС у Донецькій області, яке прийняло спірне рішення, входять до переліків населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, а тому позивач звільнений від виконання зобов`язань платника єдиного внеску, встановлених ст. 6 Закону 2464-VI, у тому числі, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.08.2021 року Ф-56997-42, сформовану відповідачем, вважає протиправною, просив задовольнити позов.

Відповідачем через канцелярію суду, надано заяву про виконання ухвали суду, яку суд розцінює як відзив на позовну заяву, відповідно до якої останній просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що на дату формування податкової вимоги від 10.08.2021 року Ф-56997-42, станом на 31.07.2021 року зобов`язання становлять 8 488,00 грн., платник знаходився на загальній системі оподаткування. Згідно облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів, станом на 31.07.2021 року, заборгованість позивача по єдиному внеску (код класифікації доходів бюджету 71040000) становила 8448,00 гривень. Заборгованість виникла за рахунок несплати єдиного внеску за 2017 рік в сумі 8448,00 грн. (розмір мінімального страхового внеску у 2017 році 704 грн.) Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.08.2021 року № Ф-56997-42 на суму 8 448,00 грн. сформовано відповідно до вимог Закону 2464-VI.

Третя особа не надала пояснень на позовну заяву у запропонований судом строк.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянин України (паспорт серії НОМЕР_2 ), є пенсіонером за вислугу років з 24 липня 2004 року (посвідчення серії НОМЕР_3 від 17 вересня 2004 року), зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , перебуває на обліку Головного управління ДПС у Донецькій області (Бахмутська ДПІ (м. Бахмут)) як платник ЄСВ.

Відповідач - Головне управління Державної податкової служби у Донецькій області (код ЄДРПОУ ВП 44070187), суб`єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції стосовно контролю у сфері податкових взаємовідносин.

Третя особа - державний виконавець Бахмутського відділу державної виконавчої служби у Бахмутському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Андрусенко Сергій Володимирович.

Судом встановлено на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що ОСОБА_1 був зареєстрований в якості фізичної особи - підприємця 21.05.2017 року, та припинив свою підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця 06.02.2018 року за власним рішенням.

За даними інтегрованої картки платника, ОСОБА_1 з єдиного соціального внеску (код класифікації доходів бюджету 71040000) вбачається, що за позивачем обліковується заборгованість з єдиного внеску станом на 09.02.2018 року в сумі 8448 грн.00 коп.

10 серпня 2021 року відповідно статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року 2464-VІ відповідачем була винесена вимога про сплату боргу (недоїмки) Ф-56997-42, відповідно до якої станом на 31 липня 2021 року за позивачем обліковується заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 8448 грн.00 коп., з яких недоїмка у сумі 8448 грн. 00 коп., штрафи у сумі 0 грн., пеня у сумі 0 грн.

Згідно розрахунку до вимоги, наданої відповідачем до відзиву, спірна вимога сформована за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 року.

Таким чином, спірним питанням при вирішення даних правовідносин є нарахування податковим органом позивачу суми боргу з ЄСВ станом на 31.07.2021 року в розмірі 8448 грн. 00 коп. за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 року.

Щодо наявної заборгованості суд зазначає наступне.

Частиною 2статті 19 Конституції Українивстановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Статтею 67 Конституції Українивстановлений обов`язок кожного сплачувати податкиі збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 92 Конституції Українипередбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» 2464(далі - Закон № 2464-VI).

Відповідно до частини першоїстатті 2 Закону № 2464-VIйого дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цимЗаконом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (пункт 2 частини першоїстатті 1 Закону 2464-VI).

Згідно з пунктом 4 частини 1статті 4 Закону № 2464платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону № 2464-VІ (в редакції, станом на дату формування заборгованості зі сплати ЄСВ, а саме 09.02.2018 року) особи, зазначені у пунктах 4 та5-1частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ (далі - Закон 2262) особи з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції та на службі на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.Військовослужбовці, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, які стали особами з інвалідністю за умов, передбачених цим Законом, набувають право на пенсію по інвалідності.Члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника.

Отже, відповідно до положень Закону 2262 призначаються наступні види пенсій для осіб, які проходили військову службу: пенсія за вислугу років, пенсія по інвалідності та пенсія в разі втрати годувальника.

Крім того, відповідно до положень статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Судом встановлено, що позивач є отримувачем пенсії за вислугу років з 24 липня 2004 року відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3 від 17 вересня 2004 року.

Отже, посилання позивача на те, що він є отримувачем пенсії за віком відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не знаходять свого підтвердження, доказів протилежного позивачем не надано.

Крім того, судом встановлено, що позивач не є особою з інвалідністю або ж отримувачем пенсії чи допомоги відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та не досяг 60 річного віку станом на дату формування заборгованості зі сплати ЄСВ, передбаченого ст. 26 Закону 1058.

Враховуючи зазначене, станом на дату формування заборгованості позивача зі сплати ЄСВ, у позивача були відсутні підстави для звільнення від сплати за себе єдиного внеску відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону №2464-VІ.

Отже, Головним управлінням ДПС в Донецькій області було правомірно нараховано зобов`язання зі сплати ЄСВ у розмірі 8448,00 грн.

Стосовно посилань позивача на те, що він є звільненим від виконання зобов`язань платника єдиного внеску, встановлених ст. 6 Закону № 2464-VІ, оскільки місто Бахмут, на території якого розташована Бахмутська ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області, та м. Маріуполь, на території якого розташоване ГУ ДФС у Донецькій області, яке прийняло спірне рішення, входять до переліків населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464-VІ платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VІ для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Системний аналіз викладених вище норм права свідчить про те, що необхідною умовою для сплати ЄСВ за загальним правилом є отримання доходу.

Однак, за спеціальним правилом у разі відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу (тобто у разі відсутності доходу), законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, у розмірі, не меншому від мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального платежу з ЄСВ та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Як зазначено частини 2 статті 9 Закону України № 2464-VІ, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до частини 3 статті 9Закону України № 2464-VІ обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках,передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Проте, у спірному випадку діє спеціальна норма закону пункту 2 частини 1статті 7 Закону України № 2464-VI у редакції Закону № 2148, за правилами якої для визначення контролюючим органом платнику суми ЄСВ не вимагається у якості передумови ані проведення перевірки, ані вивчення первинних документів про одержаний дохід.

Статтею 9 Закону 2464-VI визначено, що сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь) (частина п`ята); єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку (частина сьома); платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першоїстатті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (частина восьма); єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина дванадцята).

Згідно з частиною першою статті 25 Закону № 2464-VI рішення, прийняті податковими органами та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Відповідно до частини четвертоїстатті 25 Закону № 2464-VIподатковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Відповідно до частини 16 статті 25Закону України № 2464-VI строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

З вищевикладеного слідує, що за загальними правилами податковий орган, у разі наявності недоїмки у платника єдиного внеску, надсилає такому платнику вимогу про сплату боргу.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

З метою забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, Верховною Радою України прийнятоЗакон № 1669-VII, яким, крім іншого, внесені зміни доЗакону № 2464-VIта доповнено його розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» пунктом 9-3 (з 13 березня 2015 року в зв`язку з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці» від 02 березня 2015 року № 219-VIII пункт 9-3 постановлено вважати пунктом 9-4), який передбачає, що платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною 2статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цимЗакономза невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

На підставі вище наведеної норми, позивач звільнялась від відповідальності за невиконання вимог щодо своєчасності нарахування та сплати єдиного внеску з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції саме за умови перебування її на обліку органу доходів і зборів, розташованому на території населеного пункту, де проводилася така операція.

Законом України від 14 січня 2020 року №440-IX «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи»(далі Закон 440-ІХ) пункт 9-4розділу VIII Закону №2464-VIвиключено. Закон №440-ІХнабув чинності 13 лютого 2020 року.

В пункті 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року у справі № 1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно правових актів зазначено, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується тойзаконабо інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

З огляду на вищевикладене, судом встановлено що на час формування спірної вимоги про сплату боргу (10 серпня 2021 року), норма, яка тимчасово звільняла позивача від виконання обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону 2464-VI (своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок) втратила чинність.

Відповідно, позивач з 13 лютого 2020 року повинен виконувати покладені на нього обов`язки зі сплати єдиного соціального внеску відповідно до положеньЗакону 2464-VI, який на час формування спірної вимоги не містить положень щодо звільнення позивача від виконання обов`язків, встановленихстаттею 6 цього Закону.

Крім того, суд зазначає, що пункт 9-4Закону № 2464-VІпід час своєї чинності не скасовував обов`язків платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а надавав можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 03 квітня 2020 року у справі № 812/838/17 та від 02 квітня 2020 року у справі № 360/1546/19.

При цьому, суд зазначає, що оскаржувана вимога не містить штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасну сплату єдиного внеску станом на 31 липня 2021 року.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що у відповідача в межах спірних правовідносин були законні підстави для формування спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-56997-42 від 10.08.2021 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС Українизавданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС Україниу справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють,чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності передзаконом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог пункту 4 частини першоїстатті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частин першоїстатті 77 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п`ятоїстатті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

Відповідно до п. 10 ч. 2ст. 245 КАС Українипри вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечитьзаконуі забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

За наслідками судового розгляду суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

У відповідності до положень статті 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється.

На підставі вищевикладеного та керуючись статями2-15,19-21,72-79, 90, 94, 122, 123, 132, 159-161,164,192-194,224-228,241-247,255,253-263,293-295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, державний виконавець Бахмутського відділу державної виконавчої служби у Бахмутському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Андрусенко Сергій Володимирович, про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 10.08.2021 року Ф-56997-42 - відмовити.

Рішення прийнято, складено та підписано в повному обсязі в нарадчій кімнаті 03 березня 2023 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Перший апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Суддя О.В. Троянова